Справа № 2-18/2010 року  

РІШЕННЯ

іменем України

    12 квітня 2010 року Зміївський районний суд Харківської області у складі:

    головуючого - судді Нестерцової Н.В.

           секретаря Шевцова Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Змієві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна,

ВСТАНОВИВ:

    02 квітня 208 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна.

    У позові вона вказала, що перебувала в шлюбі з відповідачем з 01 березня 1975 року.

    В період шлюбу було придбано майно: побудовано нежитлову будівлю- гараж-сарай, розташований за адресою: с. Бірки Зміївського району, Харківської області, вул.. Леніна, автомобіль УАЗ, два інкубатори та виводні до них, млин-крупорушка, всього на 193823 грн.

    ОСОБА_1 просила поділити вказане майно та виділити їй у власність Ѕ частину гаражу-сараю, автомобіль УАЗ, інкубатор ІУПФ-45 та виводні до нього, млин-крупорушку, всього на суму 96411 грн. 50 коп.

ОСОБА_1 О,І. виділити у власність іншу половину гаражу-сараю, інкубатор та виводні до нього , Ѕ частину автомобіля УАЗ, вартістю 5000 грн., Ѕ частину млина-крупорушки, вартістю 400 грн., всього на 96411 грн.

В подальшому, позивач ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги і просила виділити їй у власність Ѕ частину гаражу за вищевказаною адресою, вартістю 31011 грн., інкубатор ІУП-Ф-45, вартістю 5445 грн., всього на суму 36 456 грн.

ОСОБА_2 виділити у власність Ѕ частину того ж гаражу-сараю, вартістю 31011 грн., інкубатор «Універсал-55», вартістю 2000 грн.

Позивач мала намір сплатити на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію у розмірі 3445 грн.

У судовому засіданні ОСОБА_1 наполягала на задоволенні позову.

Вона пояснила, що в період шлюбу з ОСОБА_2 було побудовано нежитлову будівлю- гараж-сарай на спільні сімейні кошти. В цьому гаражі займались інкубацією яєць, для чого було придбано два інкубатори та вивідні до нього.

В подальшому помер їх син від тяжкого і невиліковного захворювання, відносини з відповідачем змінились, він, як стверджувала  позивач, знайшов іншу жінку. Шлюб було розірвано.

Однак, після розірвання шлюбу не вирішено питання про поділ майна.

2.

ОСОБА_1 претендує на половину гаражу-сараю та один інкубатор, оскільки виходить на пенсію і має намір займатись підприємницькою діяльністю, пов’язаною з інкубацією яєць.

Позивач вказала, що має можливість сплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію – різницю вартості інкубаторів.

ОСОБА_2 позов не визнав, пояснив, що фактично шлюб з ОСОБА_1 носив формальний характер, кожен жив своїм життям, вони з позивачем мали різний бюджет.

Відповідач стверджував, що за власні від підприємницької діяльності, кошти побудував гараж-сарай. Матеріально йому допомагали батьки.

ОСОБА_2 вказав, що мав намір влаштувати в гаражі інкубаторій,  де б вирощував яйця птиці для подальшої реалізації.

Він не заперечував, що такі плани будувались сім’єю, коли був живий син, для чого, придбавались інкубатори.    

ОСОБА_2 вважає, що ОСОБА_1 не має права на гараж, інкубатори, оскільки по-перше, ніякої участі не приймала ні в будівництві цієї нежитлової будівлі, ні в придбанні інкубаторів, які він за власні кошти удосконалив шляхом оснащення різними приладами, зробив їх ефективними у виробництві.

По-друге, як вважає відповідач, він є приватним підприємцем,  вид його діяльності – інкубація яєць, а тому, гараж та інкубатори – це його засоби виробництва, які за законом належать тільки йому. ОСОБА_1 мала б право на частку його доходу від підприємницької діяльності, однак, вона не довела наявність цього доходу та не претендує на це.

За вказаних обставин, стверджував ОСОБА_2, він не зобов’язаний сплачувати грошову компенсацію – вартість половини майна, на яке претендує позивач. Гараж не може бути поділений, оскільки він становить цілий комплекс по інкубації яєць. Поділ цього гаражу буде суперечити технологічним, санітарним нормам інкубації.

Він просить відмовити у задоволенні позову.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного висновку.

Судовим розглядом встановлено, що сторони перебували в шлюбі з 1975 року по 07 вересня 2007 року, що підтверджується копією рішення суду та свідоцтвом про розірвання шлюбу (а.с.7,112)

При розгляді справи про розірвання шлюбу, встановлено, що шлюбні відносини припинено з вересня 2005 року, спільне господарство не ведеться, подружжя проживає окремо.

Довідкою диретора КП «Зміївське БТІ» від 01.02.208 року підтверджено, що нежитлова будівля-гараж-сарай по вул. Леніна, б/н, в с. Бірки в цілому зареєстрований за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 14.12.2005 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Бірківської сільської ради від 24.11.2005 року №115. Вартість гаражу становить 62023 грн. (а.с.8)

Копією накладної від 04.05.1997 року, виданої на ім’я ОСОБА_2, підтверджується факт придбання ним інкубатора  «У-55», вартістю 2000 грн. (а.с.77)

Копією накладної від 10.04.2002 року, виданої на ім.’я ОСОБА_2, підтверджується факт придбання інкубатора ІУП-Ф-45, вартістю 5445 грн., та з ПДВ – 6534 грн. (а.с.104)

Згідно ст. 60 СК України, майно, придбане подружжям в період шлюбу, належить  дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності.

3.

Судові надано докази того, що спірне майно – нежитлова будівля та 2 інкубатори придбані подружжям ОСОБА_2 в період шлюбу, а тому є об’єктом права спільної сумісної власності.

На підставі ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Суд критично відноситься до тверджень відповідача про те, що ним особисто на власні кошти та кошти батьків придбавались будівельні матеріали на будівництво спірного гаражу.

При вивченні документів на підтвердження цієї обставини, встановлено, що будівельні матеріали придбавались в період з 1998 по 2006 роки (а.с.68-75, а.с.80-83,111)

Судові не надано доказів того, що батьки ОСОБА_2 допомагали йому у будівництві цього гаражу, в чому виразилась ця допомога. А рівно як і того факту, що будівельні матеріали, які перелічені у фінансових документах, були застосовані при будівництві саме спірного гаражу, оскільки проектна документація на будівництво відсутня.

Допитані в суді свідок ОСОБА_3 підтвердив, що допомагав своєму братові у будівництві гаражу.

Свідок ОСОБА_4 вказав на те, що ОСОБА_2 займався будівництвом сам, ОСОБА_1 ніколи йому не допомагала.

Показання цих свідків не приймається судом як доказ на підтвердження заперечень ОСОБА_2, оскільки допомога ОСОБА_3 своєму брату не дає безперечного права відповідача на вказаний гараж.

Той факт, що свідок ОСОБА_4 не бачив ОСОБА_1 на будівництві, не дає підстав вважати, що позивач не має права за таких обставин на частку гаражу, що суперечить вимогам ч.1 ст. 60 СК України.

Судові надані докази того, що інкубатор ІУП-Ф-45 було придбано за 6534 грн., інкубатор «Універсал-55» за 2000 грн.

Сторони не спростували вартість спірного майна, не надали доказів того, що вартість інкубаторів на момент розгляду змінилась та відмовились від проведення судово-товарознавчої експертизи.

Тому суд розглядає справу у межах позовних вимог.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_2 є підприємцем з 2003 року, займається інкубацією яєць, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію ФОП та довідкою державного реєстратора Зміївської РДА Харківської області №01-15 від 11.12.2008 року. (а.с.89,108)

В підтвердження того, що ОСОБА_2 займається підприємницькою діяльністю,  судові також надано: ветеринарні висновки, експлуатаційні дозволи, акти обстеження державною ветеринарною інспекцією. (а.с.206-223)

З огляду на викладене, суд приходить до висноку про визнання за ОСОБА_1 права власності на Ѕ частину нежитлової будівлі-гаражу-сараю.

ОСОБА_2 виключає можливість компенсувати половину вартості гаражу ОСОБА_1

Судові не надано доказів того, що нежитлова будівля гараж-сарай є безпосереднім засобом здійснення підприємницької діяльності ОСОБА_2, хоча він влаштував у ньому інкубаторій.

Спірний гараж-сарай є спільною сумісною власністю подружжя,  набутою в період шлюбу за спільні сімейні кошти і ОСОБА_1 вправі претендувати на його половину.

Суд приходить до висновку, що спірні інкубатори є засобом здійснення ОСОБА_2 підприємницької діяльності – інкубації яєць.

4.

Однак, враховуючи той факт, що вони були придбані в період шлюбу з ОСОБА_1 і  до того, як відповідач зареєструвався як приватний підприємець з видом діяльності – інкубація яєць, ОСОБА_1 має право на Ѕ частину цього майна.

Відповідачем ОСОБА_2 не надано доказів того, що з моменту придбання інкубаторів їх вартість значно збільшилась за рахунок його особистих затрат на заміну деталей, елементів, влаштування нових пристроїв.

На даний момент спірні інкубатори є безпосередніми засобами здійснення ОСОБА_2 підприємницької діяльності, тому суд приходить до висновку про визнання за ним права власності зі стягненням грошової компенсації вартості їх Ѕ частини на користь ОСОБА_1 згідно платіжних документів.

Судові витрати необхідно стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на підставі ст. 88 ЦПК України.        

Керуючись ст. 60,70 СК України, ст.ст.10,11,60,209,212-215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

    Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

    Поділити майно, що є спільною сумісною власністю подружжя.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину нежитлової будівлі – гаражу-сараю за адресою: с.Борки Зміївського району Харківської області, вул..Леніна,б/н, вартістю 31011( тридцять одна тисяча одинадцять) грн.. 50 коп.

    Визнати за ОСОБА_2 право власності на інкубатор

«ИУП-Ф-45», вартістю 6534 грн. та інкубатор « Універсал-55», вартістю 2000 грн., а всього на суму 8534 ( вісім тисяч п’ятсот тридцять чотири) грн..

    Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію Ѕ частини вартості інкубатора «ИУП-Ф-45» та інкубатора « Універсал-55» у розмірі 4267 ( чотири тисячі двісті шістдесят сім) грн..

    Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 375,45 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення у розмірі 30 грн., а всього 405 ( чотириста п’ять) грн..45 коп.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом  двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.             Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржене судове рішення.

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений законом, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий: