НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого  2010 року             справа № 2-347-2010                      м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого                                        Ференс-Піжук О.Р.                  

при секретарі                                       Дячук І.С.,

з участю представника позивача         ОСОБА_1,

            розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ДП "З ліквідації збиткових   вугледобувних, вуглерпереробних та торфодобувних підприємств ДП "Укрвуглеторфреструктуризація" в особі відокремленого підрозділу Західно-Української виконавчої дирекції з ліквідації шахт про відшкодування  моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я на виробництві та стягнення недоплачених щомісячних платежів відшкодування шкоди,

встановив:

     28 січня 2010 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ДП з ліквідації  збиткових вугледобувних, вуглепереробних, торфодобувних підприємств «Укрвуглеторфреструктуризація» про стягнення моральної шкоди. Свої вимоги обґрунтовує тим, що за час довготривалої роботи в шкідливих умовах на шахті №7 «Нововолинська» на посаді  прохідника та гірничого робітника  очисного вибою, отримав профзахворювання, а саме хронічний антракосилікоз І ст., цироз обох легень, емфізема легень, коніотуберкульоз. Висновком МСЕК від 17 липня 1995 року ОСОБА_2 встановлено 60% втрати професійної працездатності та ІІ групу інвалідності.                                                  

    Вважає, що моральна шкода, заподіяна йому відповідачем, полягає у фізичному болю та стражданнях, які він зазнав через ушкодження здоров’я, яке  переносить по теперішній час, тому просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 50000 грн.

Крім того, 17.02.1997 року в результаті перерахунку оформленого Наказом ш.№5 «Нововолинська» від 17.02.1997р. №41 йому призначено щомісячні виплати відшкодування шкоди у сумі 115,10грн.

    У 1997р. правонаступником шахти №7 «Нововолинська» стала Західно-Українська дирекція по ліквідації шахт ДП «Укрвуглеторфреструктуризація» (згідно Наказу Міністерства вугільної промисловості України від 13.05.1997р. №188, який додається), яка і призначила позивачу щомісячні виплати у сумі 182,46грн. з 01.12.1997р. згідно Наказу від 29.04.1998р. № 79.  

В результаті наступного перерахунку щомісячних сум відшкодування шкоди, проведено коригування середнього заробітку 08.09.1998року призначено щомісячні виплати у сумі 201,52 грн. з 01.12.1997року, виходячи із розрахунку 335,87грн. – граничний розмір середньої заробітної плати по шахтах Волинської області х 60% втрати працездатності = 201,52 грн. (які фактично стали виплачувати з вересня 1998року) та  нараховано  доплату за 9 місяців різниці у сумі 171,54грн. (201,52-182,46=19,06х9=171,54). Тобто, в результаті цих розрахунків фактично позивач отримував з 01.12.1997 року по 201,52грн .  в місяць.

При наступному перерахунку щомісячних сум відшкодування шкоди згідно Наказу від 31.08.2000р. №248 Західно-Українська дирекція по ліквідації шахт помилково взяла за основу для коригування попередній розмір щомісячних виплат у сумі  182,46грн. замість 201,52грн. призначених згідно попереднього розрахунку. В результаті перерахунку із застосуванням  коефіцієнту 1,1458 позивачу до виплати призначено 209,06грн. в місяць (182,46х1,1458=209,06грн.), а потрібно було призначити до виплати з 01.06.1999р. із застосуванням К-1,1458 - 230,90грн. (201,52х1,1458=230,90). Оскільки даний перерахунок був проведений із запізненням на 17 місяців (належало провести перерахунок 01.06.1999р., а проведено 31.10.2000р.) то позивачу  нараховано доплату у сумі 452,20грн., виходячи із розрахунку 209,06-182,46=26,60 - різниця х 17міс. = 452,20 грн. Проте різниця мала становити не 26,60грн., а 48,44грн.(230,90-182,46=48,44), оскільки 26,60грн. уже було донараховано, то різниця становить 21,84грн. (230,90 (сума, що належала до сплати)  –  201,52грн.(сума визначена до сплати з 01.06.1999р. внаслідок перерахунку з ) = 21,84грн. х 17 місяців затримки = 371,28грн.),  отже за період з 01.06.1999 року по 01.11.2000р. позивачу потрібно ще доплатити 371,28грн..

Наказом від 03.11.2000р. № 308 призначено до виплати 267,60грн., оскільки для перерахунку також взято занижений розмір щомісячних виплат в зв’язку з попередньою помилкою. В даному перерахунку застосовувався коефіцієнт – 1,28 (209,06х1,28=267,60), хоча належало до виплати 295,55 грн., виходячи із розрахунку: 230,90грн. – попередній розмір щомісячних виплат, що належав до виплати з 01.06.1999р. до 01.10.2000р.  х К-1,28 = 295,55грн. Отже, з 01.10.2000р. позивачу належало до виплати 295,55 грн. в місяць відшкодування шкоди внаслідок втрати працездатності. У розрахунку вказано доплатити 58,54грн. за запізнення перерахунку на 1 місяць з 01.10.2000р. по 01.11.2000р. (267,60-209,06), однак належало доплатити 86,44грн. (295,55—209,06), отже 86,44-58,54=27,90грн. недоплачено ОСОБА_2 за період з 01.10.2000р. по 01.11.2000р. 27,90грн. З  01 листопада 2000р. до 01.07.2001року (часу передачі справи до ФССНВВ та ПЗ) недоплата в місяць становить 27,95грн. х 8 місяців = 223,60грн. – недоплата щомісячних платежів за період з 01.11.2000р. по   01.07.2001р. Тому він вважає, що в   результаті помилкових розрахунків ДП «З ліквідації збиткових,вугледобувних, вуглепереробних та  торфодобувних підприємств» Укрвуглеторфреструктуризація» ВП Західно-Українська  виконавча дирекція з ліквідації шахт  заборгувало йому 622,78грн. по щомісячних платежах.

    В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 підтримав заявлені позовні вимоги. Просить суд постановити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь завдану моральну шкоду у розмірі 50000 грн. та 622,78 грн. недоплати  по щомісячних платежах відшкодування шкоди внаслідок втрати працездатності за період з 01 червня 1999 року по 01 липня 2001 року та 1042 грн. 80 коп. витрат на правову допомогу.

    Представник відповідача в судове засідання не з’явився,  подав до суду заяву, в якій просить справу розглядати у його відсутності.

    Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

    В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_2 працював  в шкідливих підземних умовах двадцять сім років на посаді  гірничого  робітника  очисного вибою на шахті № 7 Шахтоуправління «Октябрьське», що вбачається із копії трудової книжки позивача (а.с.6-7). Із наказів  Західно-Українське виробниче об’єднання по видобутку вугілля «Укрзахідвугілля» шахт№6,7 «Нововолинська»  від 26  липня 1995 року № 322,  від 27 липня 1995 року № 329, вбачається, що ОСОБА_2 дійсно було призначено  довічну виплату відшкодування шкоди (а.с.21, 23).

    В результаті перерахунку оформленого наказом №5 «Нововолинська» від 17 лютого 1997 року №41 позивачу було призначено щомісячні виплати відшкодування шкоди в розмірі 115,10 грн., що підтверджується розрахунком  згідно наказу №41 від 17.02.1997 року (а.с.23)

Відповідно до наказу Міністерства вугільної промисловості України від 13.05.1997 року №188 (а.с.22) правонаступником шахти №7 «Нововолинська» стала Західно-Українська дирекція по ліквідації шахт ДП «Укрвуглеторфреструктуризаця», яка призначила позивачу щомісячні виплати в сумі 182,46 грн. з 01.12.1997 року згідно наказу від 29.04.1998 року №79 (а.с.23).

Крім того, при наступному перерахунку щомісячних сум відшкодування шкоди Західно-Українська дирекцією по ліквідації шахт ОСОБА_2 було визначено невірно щомісячні платежі. Їх потрібно було визначити із середнього заробітку- 201,52 грн. Згідно наказу від 31.08.2000 року № 248 (а.с.20) виплачували по 182,46 грн., недоплачували по 19,06 грн., за період з 01.06.1999 р. по 01.11.2000 р. йому недоплачено 371,28 грн.

Наказом від 03.11.2000 року №308 ОСОБА_2 призначено до виплати 267,60 грн., хоча належало до виплати 295,55 грн., тому недоплата за жовтень 2000 року становить 27,90 грн.

З 01 листопада 2000 року до 01.07.2001 року недоплата в місяць становила 27,95 грн., а недоплата щомісячних платежів за період з 01.11.2000 року по 01.07.2001 року становить 223,60 грн.

Правонаступником дирекції по ліквідації шахт в даний час є Держане підприємство «З ліквідації збиткових, вугледобувних, вуглепереробних, торфодобувних підприємств «Укрвуглеторфреструктуризація».

Відповідно п.28 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням  ним трудових обов’язків, затверджених постановою КМ України від 23.06.93 р. №472 ( зі змінами й доповненнями від 18.07.94 р. №492 та 03.10.97 №1100) у разі підвищення тарифних ставок (окладів)  на підприємстві потерпілим потрібно робити перерахунок розміру втраченого заробітку.  

Отже, дирекцією по ліквідації шахт  в даний час ДП«З ліквідації збиткових, вугледобувних, вуглепереробних, торфодобувних підприємств «Укрвуглеторфреструктуризація» ОСОБА_2  не доплачено 622,78 грн.   за період з 01.06.1999 р. по 01.07.2001 р.

Отже, суд враховуючи вищенаведене,  стягує з ДП "З ліквідації збиткових вугледобувних, вуглерпереробних та торфодобувних підприємств ДП "Укрвуглеторфреструктуризація" в особі відокремленого підрозділу Західно-Української виконавчої дирекції з ліквідації шахт в користь ОСОБА_2 622,78 грн.   недоплачених щомісячних сум відшкодування шкоди за період з   01.06.1999 р. по 01.07.2001 р.

      Відповідно до Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 27.06.1995 року ОСОБА_2 встановлено професійне захворювання антракосилікоз І ст. (а.с.8-9).

17 листопада 1995 року висновком Нововолинської МСЕК ОСОБА_2 встановлено 60 % втрати професійної працездатності та визнано інвалідом ІІ групи довічно, що підтверджується довідками МСЕК від 17.07.1995 року. Причиною виникнення інвалідності є  професійне захворювання (а.с. 24)

 Основною причиною даного профзахворювання  як зазначено в акті П-4 (а.с.9) є пил.

У матеріалах справи  знаходиться виписка із  амбулаторної картки  ОСОБА_2 (а.с.12-19), з якої вбачається, що  внаслідок професійного захворювання   позивач  протягом 1995-2009 років  періодично знаходився на  стаціонарному лікуванні  з діагнозом коніотуберкульоз, антракосилікоз І ст. інтерстиціальна форма, емфізема легень. ані захворювання є професійними, що підтверджується довідкою Волинської обласної медико-соціальної експертної комісії (а.с.25), висновком ЛКК від 17.06.1995 року (а.с.10).

    Нормами Конституції України, а саме ст.ст. 21, 43, 46, передбачені права працівників на охорону їх життя і здоров’я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці.

    Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону  праці» в редакції від 24 листопада 1993 року  відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

    З пояснень позивача слідує, що заподіяна ОСОБА_2 моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, що виникли у зв’язку з ушкодженням здоров’я  під час виконання трудових обов’язків, так і тих, котрі він переносить по теперішній час. Отримане ОСОБА_2 професійне захворювання періодично турбує його, у зв’язку з чим він вимушений і на даний час звертатися за медичною допомогою та проходити лікування.

    Відповідно до вимог ст.153 КЗпП станом на 31 грудня 1992 року  н а всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються здорові і безпечні умови праці. Забезпечення здорових і безпечних умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників. Власник або уповноважений ним орган не вправі вимагати від працівника виконання роботи, поєднаної з явною небезпекою для життя, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці.  

    Умови праці на робочому місці, безпеки технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

    Власник або уповноважений ним орган не вправі вимагати від працівника виконання роботи, поєднаної з явною небезпекою для життя, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці.

    ОСОБА_2 отримав професійне захворювання, яке періодично турбує його, у зв’язку з чим він звертається за медичною допомогою  та проходить лікування, професійне захворювання призвело до неможливості продовжувати  активне життя. Все це вимагає від ОСОБА_2  додаткових зусиль для організації свого життя.

    Судом встановлено, що на підставі Указу Президента України  від 07 липня 1996 року  № 116 «Про структурну перебудову вугільної промисловості», а також  затвердженим Мінвуглепропом  проектом  ліквідації шахти  № 7 «Нововолинська» з метою організації робіт  по  фізичному закриттю шахт  та здійсненню міроприємств по соціальному захисту робітників, справи по відшкодуванню шкоди по шахті № 7 «НВ»  були передані в Нововолинську дирекцію  по ліквідації шахт, яка здійснювала призначення та виплати сум відшкодування шкоди шахтарям, що втратили працездатність .

Наказом міністра вугільної промисловості  України № 188 від 13 травня  1997 року  шахти № 6-7 «Нововолинська» були ліквідовані з передачею на баланс компанії «Укрвуглеторфреструктуризація». Із пункту 5.1 даного документу вбачається, що на генерального директора  компанії «Укрвуглеторфреструктуризація» покладено обов’язок  прийняти на баланс компанії кредитну  заборгованість по заробітній платі ліквідованої шахти, а також заборгованість по компенсації збитків, спричинених здоров’ю працівника під час виконання ним трудових обов’язків на ліквідованій шахті. Крім того  у п.5.2  Наказу  вказано, що обов’язком компанії «Укрвуглеторфреструктуризація» є проведення виплат  по компенсації збитків, спричинених здоров’ю працівника при виконанні ним трудових обов’язків.

Наказом  Міністерства вугільної промисловості  від 19 грудня 2007 року  № 612 створено Державне підприємство «З ліквідації збиткових вугледобувних, вуглепереробних, торфодобувних підприємств «Укрвуглеторфреструктуризація».

Таким чином  суд приходить до висновку, що  правонаступником  ліквідованої  шахти № 7 «НВ» є Державне підприємство з ліквідації збиткових вугледобувних, вуглепереробних, торфодобувних підприємств «Укрвуглеторфреструктуризація».

Досліджені докази дають суду підстави вважати, що неправомірними діями відповідача ДП «Укрвуглеторфреструктуризація»  позивачу ОСОБА_2 спричинено моральну шкоду.

    Отже, спричинена ОСОБА_2 моральна шкода, у зв’язку з ушкодженням здоров’я на виробництві підлягає відшкодуванню відповідачем ДП «З ліквідації збиткових вугледобувних, вуглепереробних, торфодобувних підприємств «Укрвуглеторфреструктуризація».

    Відповідно до роз’яснень пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» від 31.03.1995 року № 4 розмір моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

    При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд враховує обставини справи – те, що позивач отримав професійне захворювання. Періодично позивач перебуває на стаціонарному лікуванні для покращення стану свого здоров’я, що підтверджується виписками Нововолинської ЦМЛ. Позивач є інвалідом другої групи від професійного захворювання, йому протипоказана важка фізична праця. Втрата здоров’я призвела до втрати нормальних життєвих зв’язків, незручностей в побуті і вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, а тому виходячи із характеру душевних страждань та із засад розумності і справедливості, суд вважає, що до стягнення підлягає 20000 грн. моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст.12 Закону України «Про охорону праці» в редакції  від 24 листопада 1992 року, Правилами відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затвердженими постановою КМУ  від 23 червня 19993 року № 472   - суд,

вирішив:

          Позов задовольнити частково.

          Стягнути з ДП "З ліквідації збиткових вугледобувних, вуглерпереробних та торфодобувних підприємств ДП "Укрвуглеторфреструктуризація" в особі відокремленого підрозділу Західно-Української виконавчої дирекції з ліквідації шахт в користь ОСОБА_2 20000 (двадцять тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди завданої ушкодженням здоров’я на виробництві, 622 (шістсот двадцять дві) грн. 78 коп.  недоплати  по щомісячних платежах відшкодування шкоди внаслідок втрати працездатності  за період з 01 червня 1999 року по 01 липня 2001 року, 1042 (одну тисячу сорок дві) грн. 80 коп. витрат на правову допомогу, всього 21665 (двадцять одну тисячу шістсот шістдесят п’ять) грн. 58 коп.                                                                                                                                              

          Стягнути з ДП "З ліквідації збиткових вугледобувних, вуглерпереробних та торфодобувних підприємств ДП "Укрвуглеторфреструктуризація" в особі відокремленого підрозділу Західно-Української виконавчої дирекції з ліквідації шахт в дохід держави 70 (сімдесят) грн. 80 коп. судового збору.

Стягнути з ДП "З ліквідації збиткових   вугледобувних, вуглерпереробних та торфодобувних підприємств ДП "Укрвуглеторфреструктуризація" в особі відокремленого підрозділу Західно-Української виконавчої дирекції з ліквідації шахт 120 (сто двадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на р/р 31213259700005 в ГУДКУ у Волинській області МФО 803014 ЕДРПОУ 21740497 м. Нововолинськ 22050000 (за розгляд справи Нововолинським міським судом Волинської області).

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у двадцятиденний строк після подання заяви про апеляційне оскарження, то рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

           Рішення можна оскаржити до апеляційного суду Волинської області через Нововолинський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Головуючий         підпис

Згідно з оригіналом

Суддя                                                                           О.Р. Ференс-Піжук