Постанова

Іменем України

17 червня 2020 року

м. Київ

справа № 439/1213/18-ц

провадження № 61-8734св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 ,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Українська залізниця»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця», від імені якого діє регіональна філія «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Бродівського районного суду Львівської області від 20 грудня 2018 року у складі судді Бунда А. О. та постанову Львівського апеляційного суду від 04 квітня

2019 року у складі колегії суддів: Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом

до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі -

ПАТ «Українська залізниця»).

Позов мотивовано тим, що 07 серпня 2013 року між нею та ОСОБА_2 було укладено шлюб, у якому ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок групового нещасного випадку

на виробництві на Бродівській дистанції колії регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» її чоловік ОСОБА_2 загинув.

Зазначала, що загиблий працював монтером колії бригади по утриманню земляного полотна, а на день своєї смерті, у зв`язку із недостатньою укомплектованістю дистанції монтерами колії, був залучений до виконання робіт по догвинчуванню клемних та закладних болтів залізничної колії

на перегоні Рудня Почаївська - Верба Бродівської дистанції колії. Цей факт було засвідчено актом № 1 про нещасний випадок, пов`язаний

із виробництвом (форма Н-1) та актом проведення спеціального розслідувані нещасного випадку (форма Н-5) від 08 червня 2016 року, які містили, серед іншого відомості щодо вини відповідача у смертельному травмуванні потерпілих.

Законність вказаних актів форми Н-1 та Н-5 була предметом судового розгляду у справі за позовом ПАТ «Українська залізниця» до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання незаконними

та скасування форми Н-1 та Н-5, зобов`язання до вчинення дій та рішенням Галицького районного суду м. Львова від 15 березня 2017 року у цій справі, яке набрало законної сили, у задоволенні позову було відмовлено.

Після смерті її чоловіка ОСОБА_2 за рахунок коштів Фонду соціального страхування України була призначена одноразова допомога сім`ї потерпілого та одноразова допомога і помісячні страхові виплати дитині потерпілого

та їй, як утриманцям потерпілого, у зв`язку із втратою годувальника, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Зазначала, що відповідач жодних грошових виплат для соціальної підтримки сім`ї потерпілого не надавав.

Посилаючись на вимоги статей 1, 3, 43, 46 Конституції України,

статті 23, 1167, 1187 ЦК України та ураховуючи викладене, ОСОБА_1 , яка діє в свої інтересах та інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , просила суд стягнути з відповідача на її користь та на користь малолітнього сина

по 1 000 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю чоловіка та батька ОСОБА_2 , який загинув внаслідок нещасного групового випадку на виробництві.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 20 грудня

2018 року позов ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1

у відшкодування моральної шкоди 500 000,00 грн.

Стягнуто з ПАТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 , яка діє

в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , у відшкодування моральної шкоди 500 000,00 грн.

Стягнуто з ПАТ «Українська залізниця» на користь держави судовий збір

у розмірі 1 409,60 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався із ОСОБА_2 , що спричинило його смерть, його близьким родичам, зокрема: дружині та неповнолітньому сину була заподіяна моральна шкода, відповідальність по відшкодуванню якої повинна нести організація, з якою померлий перебував у трудових відносинах. Розмір моральної шкоди суд першої оцінив у розмірі

по 500 000,00 грн кожному, врахувавши при цьому характер, обсяг

та тривалість моральних страждань та виходив із засад розумності, виваженості і справедливості.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця»), від імені якої діє регіональна філія «Львівська залізниця»

АТ «Укрзалізниця», залишено без задоволення. Рішення Бродівського районного суду Львівської області від 20 грудня 2018 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції, як вважав суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про встановлення обставин заподіяння моральної шкоди позивачам у зв`язку із смертю ОСОБА_2 , що полягала у передчасній втраті близького родича, члена сім`ї, який був для позивачів чоловіком

та батьком.

Суд апеляційної інстанції вважав, що передчасна втрата близької людини внаслідок групового нещасного випадку на виробництві на Бродівській дистанції колії регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» спричинили для позивачів душевні страждання, розпач, непоправну втрату життєвих зав`язків із близькою людиною та ряд інших, які тривають протягом тривалого часу.

Також, суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції щодо розміру моральної шкоди, оскільки він був визначений

із врахуванням характеру, обсягу та тривалості моральних страждань,

а також із врахуванням засад розумності, виваженості і справедливості.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у травні 2019 року до Верховного Суду,

АТ «Українська залізниця», від імені якого діє регіональна філія «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення суду першої

та апеляційної інстанцій та відмовити у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясовано обставини справи, не досліджено всі докази

та не надано їм оцінки, неправильно застосовано норми матеріального

та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вважало, що судами попередніх інстанцій не враховано те, що основною причиною смерті ОСОБА_2 стало порушення ним вимог «Примірної інструкції з охорони праці для працівників колійного господарства Укрзалізниці, затвердженої наказом Генерального директора Укрзалізниці» від 10 січня 2007 року № 019-Ц, а саме пункту 1.5, відповідно до якого працівник зобов`язаний дбати про особисту безпеку і здоров`я при виконанні робіт, що підтверджується актами форми Н-1 та Н-5.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2019 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано матеріали цивільної справи

із Бродівського районного суду Львівської області та зупинено виконання рішення Бродівського районного суду Львівської області від 20 грудня

2018 року.

У червні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

07 серпня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, у якому ІНФОРМАЦІЯ_1 син ОСОБА_2 (а. с. 29, 30).

ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок групового нещасного випадку

на виробництві на Бродівській дистанції колії регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» ОСОБА_2 загинув (а. с. 28).

Загиблий працював монтером колії бригади по утриманню земляного полотна, а на день своєї смерті, у зв`язку з недостатньою укомплектованістю дистанції монтерами колії, був залучений до виконання робіт

по догвинчуванню клемних та закладних болтів залізничної колії

на перегоні Рудня Почаївська - Верба Бродівської дистанції колії,

що засвідчено актом № 1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом (форма Н-1) та актом проведення спеціального розслідувані нещасного випадку (форма Н-5) від 08 червня 2016 року (а. с. 4-11, 12-22).

Відповідно до розділу 4 пункту 4.2.2. акта форми Н-5 з причин настання нещасного випадку встановлено невиконання посадовими особами

ПАТ «Українська залізниця» покладених на них посадових обов`язків.

Відповідно до розділу 6 акта форми Н-5 нещасний випадок стався у робочий час під час виконання потерпілими трудових обов`язків внаслідок порушення посадовими особами ПАТ «Українська залізниця», зокрема (начальником дільниці дистанції колії, шляховим майстром дистанції колії, бригадиром по поточному утриманні штучних споруд, машиністом електропоїзда) нормативних актів з охорони і безпеки праці.

Аналогічні висновки комісії з розслідування нещасного випадку містяться також у розділах 7 та 10 акта форми Н-1.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 15 березня 2017 року

у справі № 461/5334/16-а підтверджено відповідність змісту актів форми Н-1 фактичним обставинам справи, у тому числі і щодо встановлення винних дій, які спричинили настання нещасного випадку (а. с. 23-27).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції

до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга АТ «Українська залізниця», від імені якого діє філія «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця, підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні

чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право

на належні, безпечні і здорові умови праці.

Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається

на власника або уповноважений ним орган.

Згідно із статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала

у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно

від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості

їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина

є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 1167 ЦК України, якщо моральна шкода завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода, відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується

її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим),

а також особам, які проживають з нею однією сім`єю (частина друга

статті 1168 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Згідно із частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Виходячи із положень частини другої статті 1187 та частини другої

статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки відшкодовується чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим) такої особи,

а також особам, які проживали з нею однією сім`єю, особою, яка

на відповідній правовій підставі володіє об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку незалежно від вини такої особи.

У пункті 5 частини третьої постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року зазначено, що відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце у випадках, спеціально передбачених законодавством.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, враховуючи глибину та тривалість моральних страждань позивачів, яких вони зазнали внаслідок смерті чоловіка й батька, дійшов правильного висновку щодо наявності правових підстав для відшкодування позивачам моральної шкоди, проте вважаючи, що необхідним

та пропорційним розміром грошового відшкодування цієї шкоди буде сума

у розмірі по 500 000, 00 грн кожному, не врахував при цьому вимог закону, установлених обставин у справі та доводів щодо грубої необережності потерпілого та ступеню вини потерпілого, які мають враховуватися при визначенні розміру такої шкоди у сукупності з іншими фактичними обставинами.

Проте, Верховний Суд не може погодитися із розміром суми відшкодування позивачам моральної шкоди, виходячи із наступного.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

При завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України). Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (частина друга

статті 1193 ЦК України).

Згідно з частиною четвертою статті 1193 ЦК України суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно

від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.

Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування

з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.

Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

Врахувавши наведені обставини та норми матеріального права, а також те, що нещасний випадок стався у робочий час під час виконання потерпілим трудових обов`язків внаслідок порушення нормативних актів з охорони

і безпеки праці, Верховний Суд вважає, що є правові підстави для зменшення розміру відшкодування моральної шкоди до 250 000,00 грн кожному

із позивачів, що буде відповідати засадам розумності, виваженості

і справедливості та зміни судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій у цій частині.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій

та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

При цьому Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника, при цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу

від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Інші наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваних рішень та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо їх оцінки.

Згідно з частиною першою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення

у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця», від імені якого діє регіональна філія «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», задовольнити частково.

Рішення Бродівського районного суду Львівської області від 20 грудня

2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року змінити у частині розміру суми відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»

на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 250 000,00 грн.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»

на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , у відшкодування моральної шкоди

250 000,00 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович