Постанова

Іменем України

22 червня 2020 року

м. Київ

справа № 233/2199/18

провадження № 61-7390св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Державна казначейська служба України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 01 жовтня 2018 року у складі судді Мартиненко В. С. та постанову Донецького апеляційного суду від 07 березня 2019 року у складі колегії суддів: Агєєва О. В., Азевича В. Б., Тимченко О. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року після скасування ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 25 квітня 2018 року вироку Костянтинівського міськрайонного суду від 30 листопада 2017 року в частині цивільного позову до суду надійшли матеріали цивільної справи № 233/2199/18, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (далі - УМВС України в Полтавській області), Державної казначейської служби України, про відшкодування шкоди, завданої вчиненням злочину.

Позовна заява мотивована тим, що 17 грудня 2014 року близько о 6 годині 30 хвилин, автомобіль під керуванням ОСОБА_3 , в якому знаходився її син ОСОБА_4 , був зупинений на блокпосту збройних сил при в`їзді в м. Костянтинівка для перевірки документів. У ході проведення перевірки та змісту багажника автомобіля відрядженим для проходження служби відповідачем ОСОБА_2 , який на той час займав посаду помічника начальника Чутівського районного відділу УМВС України у Полтавській області, та її сином виникла словесна суперечка, в результаті якої ОСОБА_2 , перевищуючи свої повноваження (згідно з статтею 15 Закону України «Про міліцію», статтею 15 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», Інструкцією із заходів безпеки при поводженні з вогнепальною зброєю, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 вересня 2011 № 657), привів ввірений йому автомат «АК-74» у бойову здатність, направив автомат у бік сина та здійснив постріл, внаслідок чого останнього було вбито, а водію автомобіля ОСОБА_3 спричинено тяжкі тілесні ушкодження.

У ході розслідування кримінального провадження щодо ОСОБА_2 за статтями 115, 128, 365 КК України, постановою слідчого від 03 березня 2015 року позивача визнано потерпілою.

Позивач зазначала, що смертю її сина їй заподіяно матеріальну та моральну шкоду внаслідок неправомірних та протиправних дій з боку відповідача, який скоїв злочин при виконанні своїх службових обов`язків, є осудною особою (за результатами судово-психіатричної експертизи), і вина якого доведена обвинувальним вироком суду.

Також зазначала, що діями відповідача їй заподіяно моральних страждань, через втрату найближчої для неї людини, у зв`язку з чим вона відчуває постійний біль, запаморочення, душевні та нервові переживання, її стан здоров`я погіршився, з`явилися стривоженість, емоційні спалахи, дратівливість та постійні неврози, вона не може зосередитись на основних питаннях її життя. Позивач оцінила розмір матеріальної компенсації її моральних страждань у 500 000,00 грн.

Позивач просила стягнути з відповідача на її користь витрати на поховання в розмірі 29 052,00 грн та моральну шкоду у розмірі 500 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 01 жовтня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України, шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України, на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 29 052,00 грн та моральну шкоду - 500 000,00 грн, а разом 529 052,00 грн.

У решті позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що враховуючи наявність вини відповідача ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України - умисного протиправного заподіяння смерті сину позивача ОСОБА_4 ; розмір матеріальної шкоди, завданої вказаним злочином ОСОБА_1 , в розмірі 29 052,00 грн, а також те, що вказане кримінальне правопорушення було вчинено ОСОБА_2 під час виконання ним службових обов`язків помічника начальника Чутівського районного відділу - оперативного чергового чергової частини штабу Чутівського районного відділу УМВС України в Полтавській області, та виходячи з статті 23, частини першої статті 1166, частини першої, пункту 3 частини другої статті 1167, частини другої статті 1168, статті 1174 ЦК України, позов є обґрунтованим.

Визначаючи розмір компенсації моральних страждань позивача, суд виходив з того, що остання втратила сина, що завжди спричиняє душевні страждання батьків, усвідомлення обставини втрати близької людини та характер правопорушення, ступеню вини особи, яка завдала моральної шкоди, глибини душевних страждань, постійного відчуття болю, хвилювання, появи неврозів, що виникли через смерть сина, не здатністю в повній мірі зосередитися на основних питаннях свого життя, а також врахувавши вимоги розумності і справедливості, дійшов висновку необхідність стягнення на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 500 000,00 грн.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Донецького апеляційного суду від 07 березня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що при вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2019 року до Верховного Суду, Державна казначейська служба України, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення в частині задоволених вимог та ухвалити нове рішення про відмову у позові у цій частині.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.

У червні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що обов`язок з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки покладається безпосередньо на роботодавця заподіювача шкоди, а зброя є специфічним джерелом підвищеної небезпеки; оскільки ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з УМВС України в Полтавській області, то підстави для стягнення шкоди з Державної казначейської служби України відсутні; висновки судів суперечать сформованій практиці Верховного Суду, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 243/10982/15-ц, постановах Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 910/23120/16, від 24 жовтня 2018 року у справі № 127/1702/17, від 25 жовтня 2018 року у справі № 203/3717/16-ц.

У червні 2019 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому УМВС України в Полтавській області просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

21 червня 2019 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ОСОБА_1 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Заяви та клопотання

У червні 2019 року до суду надійшло клопотання УМВС України в Полтавській області про розгляд справи за участю представника.

Оскільки згідно з частиною першою статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, відсутні підстави для розгляду справи у судовому засіданні за участю учасників справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 30 листопада 2017 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 115 КК України, а саме: вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті ОСОБА_4 , статтею128 КК України, частиною другою статті 365 КК України. Цивільний позов ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено та стягнуто з УМВС України в Полтавській області на її користь у відшкодування матеріальної шкоди 29 052,00 грн та на відшкодування моральної шкоди 500 000,00 грн.

Вироком встановлено, що наказом начальника УМВС України в Полтавській області від 15 травня 2013 року № 198 о/с ОСОБА_2 призначено на посаду помічника начальника Чутівського районного відділу - оперативного чергового чергової частини штабу Чутівського районного відділу УМВС України в Полтавській області.

Наказом тимчасово виконуючого обов`язки начальника УМВС України в Полтавській області від 13 листопада 2014 року № 537 о/с ОСОБА_2 на період часу з 17 листопада до 17 грудня 2014 року відряджено до м. Краматорська Донецької області з метою виконання завдань, визначених Законом України «Про боротьбу з тероризмом» та несення служби з охорони громадського порядку в районах проведення антитерористичної операції. ОСОБА_2 , будучи працівником правоохоронного органу, безпосередньо виконуючи свої службові обов`язки, 17 грудня 2014 року близько 06 години 30 хвилин ніс службу на блокпосту Міністерства внутрішніх справ України М-09, розташованому при в`їзді до м. Костянтинівка зі сторони вулиці Мірошніченко, де здійснював контрольно-пропускний режим осіб та транспорту, що рухалися в напрямку м. Костянтинівка Донецької області та вчинив вищевказані кримінальні правопорушення.

Вироком також встановлено, що ОСОБА_1 є матір`ю померлого ОСОБА_4 та вона здійснила витрати на його поховання в розмірі 29 052,00 грн. ОСОБА_1 приймала участь у вказаному кримінальному провадженні як потерпіла (а. с. 12-21 т. 1).

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 25 квітня 2018 року вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 30 листопада 2017 року відносно ОСОБА_2 в частині визнання його винуватим та засудження за частиною другою статті 365 КК України скасовано та закрито в цій частині кримінальне провадження в зв`язку з відсутністю в його діях складу вказаного злочину (а. с. 9-11 т. 1).

Ухвалою також скасовано вирок в частині задоволення цивільного позову потерпілої ОСОБА_1 з направленням справи в цій частині на новий розгляд в порядку цивільного судочинства. Підставами для скасування вироку в цій частині стало не залучення судом як відповідача Державної казначейської служби України.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II «Перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статтею 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Відповідно до цієї норми обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на Державу Україна.

Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батька (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Зазначений правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах висловлений у постанові від 25 травня 2016 року Верховного Суду України у справі № 6-440цс16, та постановах Верховного Суду від 08 серпня 2018 року у справі № 646/7017/14-ц, від 09 серпня 2019 року у справі № 428/1051/16.

Встановивши, що внаслідок вчинених під час виконання службових обов`язків представником влади - помічником начальника Чутівського районного відділу - оперативного чергового чергової частини штабу Чутівського районного відділу УМВС України в Полтавській області ОСОБА_2 дій, протиправність яких була встановлена вироком суду, позивач зазнала сильних та тривалих душевних страждань, що були пов`язані з раптовою втратою близької людини, та виходячи з вимог розумності та справедливості, застосувавши науково обґрунтовану методику, статтю 23, частину другу статті 1168, статтю 1174 ЦК України, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про відшкодування матеріальної шкоди та моральної шкоди у розмірі 500 000,00 грн.

Зазначеними висновками спростовуються доводи касаційної скарги про те, що обов`язок з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки покладається безпосередньо на роботодавця заподіювача шкоди, а зброя є специфічним джерелом підвищеної небезпеки, а також про те, що оскільки ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з УМВС України в Полтавській області, то підстави для стягнення шкоди з Державної казначейської служби України відсутні.

Крім того, доводи скарги про те, що висновки судів суперечать сформованій практиці Верховного Суду, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 243/10982/15-ц, постановах Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 910/23120/16, від 24 жовтня 2018 року у справі № 127/1702/17, від 25 жовтня 2018 року у справі № 203/3717/16-ц, не знайшли свого підтвердження, оскільки у зазначених справах не подібні правовідносини із справою, яка переглядається судом касаційної інстанції.

При вирішенні справи суди правильно визначили характер правовідносин між сторонами, вірно застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної казначейської служби України залишити без задоволення.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 01 жовтня 2018 року та постанову Донецького апеляційного суду від 07 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

В. М. Сімоненко