номер провадження справи 28/169/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2020 Справа № 908/3100/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової О.В. при секретарі судового засідання Федоровій К.О. розглянув у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ" (69034, м.Запоріжжя, вул. Цимлянське, буд. 29-а)

до відповідачів:

1 - Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166)

2 - Офісу великих платників податків ДПС (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11-Г)

до співвідповідача - Управління державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр Соборний, буд. 168)

про стягнення компенсації за порушення права на виконання судового акта в розумний строк

представники сторін:

від позивача - Волтер О.В., виписка з положення про Дирекцію від 02.01.2019; член виконавчого органу;

від відповідача-1 - Школова Ю.В., довіреність №225/10/08 від 11.11.2019;

від відповідача-2 - Захарченко В.Ф., довіреність №2160/9/28-10-08-18 від 28.12.2019;

від співвідповідача - Васильченко І.Г., довіреність від 28.05.20 №06-16/1022;

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ" з позовом до відповідачів: Головного управління ДПС у Запорізькій області та до Офісу великих платників податків ДПС про відшкодування за рахунок держави немайнової шкоди в розмірі 713151,60 грн., завданої бездіяльністю міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків та Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Запорізькій області, щодо виконання рішень Окружного адміністративного суду міста Києва у справах № 826/7149/15 та № 826/25749/15.

Підставою для звернення з позовом до суду зазначено невиконання уповноваженим(и) державою органом(нами) постанов Окружного адміністративного суду, якими визнано протиправними та скасовано податкові вимоги та рішення. Невиконанням рішень Окружного адміністративного суду міста Києва відповідачі позбавили позивача можливості займатися виробничою діяльністю. Відповідачі розповсюджували інформацію про наявність у позивача податкового боргу, що унеможливлювало участь позивача у державних тендерах. Внаслідок невиконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/7149/15 протягом 32 місяців, позивач нарахував до стягнення немайнову шкоду у розмірі 15.590,40 грн., а за невиконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/25749/15 протягом 24 місяців нарахував 697561,20 грн.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2019 позовну заяву передано на розгляд судді Федоровій О.В.

Ухвалою суду від 11.11.2019 позовну заяву залишено без руху, позивачу наданий строк для усунення виявлених недоліків.

15.11.2019 на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення виявлених судом недоліків (документ оформлений в системі "Електронний суд" 15.11.2019).

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/3100/19. Присвоєно справі номер провадження 28/169/19. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 12.12.2019 о/об 12 год. 20 хв.

29.11.2019 від співвідповідача - Управління державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого управління вважає себе неналежним відповідачем у справі. Зауважує, що до повноважень управління не належить відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб, оскільки у територіальних органах Казначейства рахунки щодо відшкодування вищезазначеної шкоди не відкриваються і, відповідно, видатки на ці цілі не передбачено. Вказує, що саме Державною казначейською службою України, а не її територіальними органами здійснюється виконання судових рішень про стягнення з Державного бюджету України шкоди, заподіяної внаслідок незаконних дій або бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Територіальне управління здійснює лише технічну функцію прийому документів від стягувача для безспірного списання коштів державного бюджету та не має права проводити операції з коштами бюджету на відшкодування шкоди за рішенням суду.

09.12.2019 від відповідача-1 - Головного управління ДПС у Запорізькій області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що в позовна заява не містить викладу обставин, які свідчать про те, що поведінка відповідачів є протиправною. Вказує, що позовна заява не містить прохальної частини позову, з якої би вбачалися вимоги до кожного з відповідачів та співвідповідача. В позові не зазначено, які норми законодавства порушив відповідач-1 та якими доказами це підтверджується. Крім того, зауважив, що позивачем не надано суду жодного доказу заподіяння йому моральної шкоди, не зазначено, в чому полягає така шкода.

Від відповідача-2 - Офісу великих платників податків ДПС надійшло 12.12.2019 клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю надати відзив на позов у встановлений судом строк через велику завантаженість працівників.

В судовому засіданні 12.12.2019 були присутні представники позивача, відповідачів-1,2 та співвідповідача, здійснювалася фіксація судового процесу програмно-апаратним комплексом "Акорд".

Враховуючи подане відповідачем-2 клопотання, суд за наслідками судового засідання 12.12.2019 оголосив перерву до 15.01.2020 11-30 год.

20.12.2019 від відповідача-2 Офісу великих платників податків ДПС надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач-2 просить суд у задоволенні позову відмовити. Вказує, що позовна заява не містить прохальної частини позову, з якої би вбачалися вимоги до кожного з відповідачів та співвідповідача. Також в позовній заяві не наведено обставин, які свідчать про протиправність поведінки відповідачів та доказів, які це підтверджують. Також відповідач-2 вважає розрахунок моральної шкоди необґрунтованим. Крім того, відповідач зауважує, що вини відповідача-2 у невиконанні судових рішень немає з огляду на те, що на рахунки Центрального Офісу з обслуговування великих платників податків міжрегіонального головного управління ДФС (попередник Офісу великих платників податків ДФС) накладався арешт на підставі виконавчих листів про стягнення грошових коштів, і кошти, які надходили з Державного бюджету, йшли в першу чергу на погашення заборгованості за виконавчими листами. Також відповідач-2 відзначив, що у позові позивач посилається на лист Офісу великих платників податків ДФС України від 29.08.2016 №1917/10/28-10-17-1-23 та рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справах №826/7149/15 та №826/25749/15, однак вказані документи до позовної заяви не додані та не зазначено причин, з якої вони не можуть бути подані разом із позовною заявою.

13.01.2020 від відповідача-1 - Головного управління ДПС у Запорізькій області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 відзначив, що не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідної дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати.

Також 15.01.2020 від відповідача-1 - Головного управління ДПС у Запорізькій області надійшла заява з поясненнями щодо невиконання рішень Окружного адміністративного суду міста Києва у справах №826/7149/15 та №826/25749/15. Відповідач-1 повідомив, що у зв`язку зі зміною місцезнаходження позивача 17.01.2016 взято на облік в ДПІ у Заводському районі ГУ ДФС у Запорізькій області. На думку відповідача-1, в разі скасування рішенням суду податкової вимоги, норми Податкового кодексу України не вимагають від контролюючого органу, що приймав таку вимогу, активних дій, як-от прийняти рішення про скасування податкової вимоги, письмово повідомити платника про скасування вимоги тощо. В силу прямої норми закону в день набрання чинності відповідним рішенням вимога вважається відкликаною. Зважаючи на це, відповідач-1 вважає, що в нього не було обов`язку вчиняти якісь активні дії з виконання вищезазначених судових рішень. Крім того, щодо розміру заявленої до відшкодування моральної шкоди відповідач-1 зауважив, що згідно з судовою практикою в аналогічних справах моральна шкода відшкодовувалась в межах одного прожиткового мінімуму, встановленому станом на день розгляду справи, що складає 1600,00 грн.

В судовому засіданні 15.01.2020 були присутні представники позивача, відповідачів-1,2 та співвідповідача, здійснювалася фіксація судового процесу програмно-апаратним комплексом "Акорд".

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представники відповідачів 1 і 2 проти позовних вимог заперечували.

Представник співвідповідача - Управління державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізькій області зауважив на тому, що не є належним відповідачем у даній справі. Заявив клопотання про заміну співвідповідача на належного відповідача - Державну казначейську службу України.

Представник відповідача-2 - Офісу великих платників податків ДПС заявив клопотання про залучення до участі у справі в якості відповідача територіального органу державного казначейства, що обслуговує відповідача -2.

Заслухавши пояснення та клопотання представників сторін, суд за наслідками судового засідання 15.01.2020 постановив ухвалу про зупинення провадження в даній справі до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 242/4741/16-ц у подібних правовідносинах.

10.03.2020 на електрону адресу суду від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі №908/3100/19 у зв`язку з розглядом Великою Палатою Верховного Суду касаційної скарги у справі №242/4741/16-ц.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.03.2020 поновлено провадження у справі №908/3100/19, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 21.04.2020 (включно), підготовче судове засідання призначено на 15.04.2020 о 12 год. 10 хв.

Ухвалою від 15.04.2020 продовжено підготовче провадження на строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та відкладено підготовче засідання на 13.05.2020 о 11 год. 30 хв.

В судове засідання 13.05.2020 з`явилися представники відповідачів 1 і 2, здійснювалася фіксація судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу "Акорд".

Від співвідповідача 12.05.2020 електронною поштою, а 13.05.2020 простою поштою надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на запроваджені в Україні заходи карантину.

Присутні в судовому засіданні представники відповідачів 1 і 2 не заперечили проти задоволення даного клопотання.

Суд, розглянувши дане клопотання, залишив його без задоволення, оскільки справа знаходиться не на стадії судового розгляді, а на стадії підготовчого провадження, тому підстав для відкладення судового розгляду за клопотанням співвідповідача немає.

Від позивача 04.05.2020 через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про заміну первісних відповідачів, а саме: Головного управління ДПС у Запорізькій області, Офісу великих платників податків ДПС, Управління державної казначейської служби України в м. Запоріжжя належним відповідачем - державою з посиланням на висновки Великої палати Верховного Суду, викладені в постанові від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц.

Розглянувши подане клопотання, суд відмовив у його задоволенні, оскільки відповідно до висновків Великої палати Верховного Суду, викладених у постанові від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц, відповідачем за позовами про відшкодування шкоди, завданої державним органом чи його посадовою особою, є держава в особі відповідного органу. Позовні вимоги пред`явлені до держави в особі відповідних органів - відповідачів, тому відсутні підстави для задоволення клопотання позивача про заміну первісних відповідачів.

Від відповідача-1 13.05.2020 надійшли письмові пояснення у справі, відповідно до яких відповідач-1 підтримав клопотання про залучення до участі у справі в якості відповідача Державної казначейської служби України - компетентного органу, який відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 03.08.2011 №845, забезпечує безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів виконавчої влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

Розглянувши клопотання про залучення до участі у справі в якості відповідача Державної казначейської служби України, суд відмовив у його задоволенні з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц, оскільки даний орган виконує тільки функції виконання судового рішення і залучення даного органу до участі у справі не впливає на вирішення спору по суті.

Від відповідача-2 07.05.2020 надійшли пояснення до відзиву на позовну заяву, в яких відповідач-2 зауважив, що Верховним Судом так і не надано правовий висновок з питання правомірності відшкодування моральної шкоди в разі незаконних дій чи бездіяльності державних органів, а саме: у яких випадках, за яких обставин та в якому розмірі настає відповідальність державного органу стосовно відшкодування шкоди платнику податків. Також відповідач-2 повідомив, що підтримує клопотання, заявлене до зупинення провадження у справі, про залучення до участі у справі в якості відповідача територіального органу державного казначейства, що обслуговує Офіс великих платників податків ДПС, оскільки в разі стягнення за судовим рішенням коштів з бюджетного рахунку відповідача-2, всю технічну роботу з виконання цього рішення буде вести територіальний орган державного казначейства, що обслуговує Офіс великих платників податків ДПС.

Розглянувши клопотання про залучення до участі у справі в якості відповідача, суд відмовив у його задоволенні з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц, оскільки даний орган виконує тільки функції виконання судового рішення і залучення даного органу до участі у справі не впливає на вирішення спору по суті. Крім того, суду не надано відомостей, який конкретно територіальний орган державного казначейства слід залучити.

Ухвалою від 13.05.2020 закрито підготовчого провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.06.2020 о 11 год. 00 хв.

В судовому засіданні 02.06.2020 були присутні представники всіх учасників судового процесу, здійснювалася фіксація судового процесу технічними засобами - програмно-апаратним комплектом «Акорд».

На початку судового засідання суд з`ясував думку представника позивача щодо заявленого клопотання про витребування у відповідача-1 інтегрованої картки позивача за 2015-2018 роки, яка може підтвердити, що відомості про рішення судів у справах №826/7149/15 та №826/25749/15 до неї не внесені, з огляду на те, що дані обставини встановлені постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 29.11.2017 у справі №808/2464/17.

Представник позивача заявив, що не підтримує дане клопотання. У зв`язку з цим суд залишив дане клопотання без розгляду та перейшов до розгляду справи по суті.

В судовому засіданні оголошено перерву до 19.06.2020 на стадії перевірки обставин справи доказами.

В судовому засіданні 19.06.2020 розгляд справи продовжено.

В судовому засіданні 19.06.2020 були присутні представники всіх учасників судового процесу здійснювалася фіксація судового процесу технічними засобами - програмно-апаратним комплектом «Акорд».

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представники відповідачів 1, 2 та співвідповідача проти задоволення позовних вимог заперечували.

По закінченні судового засідання судом прийнято рішення, проголошено його вступну та резолютивну частини.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.05.2015 у справі №826/7149/15 задоволено позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» (позивач у даній справі) до міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 10.03.2015 №23-11 та визнання протиправним та скасування рішення від 10.03.2015 №5410/10/28-10-23-26. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 10.03.2015 №23-11 та рішення від 10.03.2015 №5410/10/28-10-23-26.

Вказана постанова набрала законної сили 22.07.2015.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судовим рішенням у справі №826/7149/15 встановлено, що 16.02.2015 позивачем було надано до ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» платіжне доручення №356 для сплати податку на прибуток за лютий 2015 року з поточного рахунку № НОМЕР_1 грошових коштів у розмірі 248188,00 грн. При цьому на зазначеному платіжному дорученні наявна відмітка від 24.02.2015 про «одержання банком на виконання доручення».

Також позивачем було надано до ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» платіжне доручення від 24.02.2015 №372 для сплати податку на додану вартість за січень 2015 року з поточного рахунку №26000053447701 грошових коштів у розмірі 214875,00 грн. На вказаному платіжному дорученні наявна відмітка від 24.02.2015 про «одержання банком на виконання доручення».

Однак, як встановлено судом, всупереч договору банківських рахунків суб`єкта господарювання від 02.06.2008 №34477 ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» не здійснив перерахування коштів до державного бюджету згідно платіжних доручень від 16.02.2015 №356 та від 24.02.2015 №372.

З огляду на те, що кошти на рахунки державного бюджету не надійшли, міжрегіональним головним управлінням Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників на підставі пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України винесено податкову вимогу від 10.03.2015 №23-11 та рішення про опис майна від 10.03.2015 №5410/10-28-10-23-26.

З аналізу норм чинного законодавства суд у справі №826/7149/15 дійшов висновку, що позивачем подано платіжні доручення від 16.02.2015 №356 та від 24.02.2015 №372 на перерахування коштів, що підтверджується відповідною відміткою на зазначених платіжних дорученнях, проте останні залишились без виконання з вини банку. А отже платник податку звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.02.2016 у справі №826/25749/15 задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» до Міжрегіонального ГУ ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкової вимоги від 21.10.2015 № 139-11, рішення про опис майна у податкову заставу від 21.10.2015 №23304/10/28-10-23-26; визнано протиправною та скасовано податкову вимогу від 21.10.2015 № 139-11, прийняту Міжрегіональним ГУ ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників; визнано протиправним та скасовано рішення про опис майна у податкову заставу від 21.10.2015 № 23304/10/28-10-23-26, прийняте Міжрегіональним ГУ ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників.

Вказана постанова суду набрала законної сили 31.03.2016 і в силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені даною постановою суду, не підлягають доведенню знову при розгляді даної справи.

Судовим рішенням №826/25749/15 встановлено, що 11.03.2015 позивачем надано до ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" платіжне доручення № 382 для сплати податку на прибуток за 2014 рік з поточного рахунку № 26000053447701 коштів в сумі 883172 грн., про що міститься відмітка банку від 11.03.2015 на платіжному дорученні.

Також, 30.03.2015 позивачем надано до ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" платіжне доручення № 385 для оплати податку на прибуток за березень 2015 року в сумі 315417,0 грн, про що міститься відмітка банку від 30.03.2015.

Крім того, 24.02.2015 позивачем надано до ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" платіжне доручення № 372 для сплати податку на додану вартість за січень 2015 року в сумі 214875, грн., про що міститься відмітка банку від 24.02.2015.

Також, 30.03.2015 позивачем надано до ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" платіжне доручення № 383 для сплати податку на додану вартість за лютий 2015 року в сумі 429211,0 грн., про що міститься відмітка банку від 30.03.2015.

Судом встановлено, що станом на дати одержання банком платіжних доручень на поточних рахунках позивача були наявні грошові кошти для сплати податкових зобов`язань, але всупереч договору банківських рахунків ВАТ "Банк "Фінанси та кредит" не здійснив перерахування коштів до державного бюджету згідно вказаних вище платіжних доручень.

Оскільки кошти на рахунки державного бюджету не надійшли, податковим органом на підставі пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України винесено податкову вимогу від 21.10.2015 № 139-11 та рішення про опис майна від 21.10.2015 № 23304/10/28-10-23-26.

Суд дійшов висновку, що виконання платником податкового обов`язку з перерахування в бюджет суми податкового зобов`язання пов`язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов`язань, а у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів. Враховуючи, що позивач сплатив зазначене у спірній вимозі податкове зобов`язання, проте на рахунок одержувача зазначена сума не надійшла не з вини платника податків (позивача), а з вини банку, отже позивач звільняється від відповідальності, що вказує на необґрунтованість та протиправність оскаржених податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу.

У зв`язку зі зміною позивачем місцезнаходження Міжрегіональне ГУ ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників передало позивача на облік до Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області, що підтверджується листом Державної фіскальної служби Офісу великих платників податків ДФС України №1917/10/28-10-17-1-23 від 09.08.2016.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 29.11.2017 у справі №808/2464/17 задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» до Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якому позивач просив суд визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 12.07.2017 №413-17/825 і суму податкового боргу визначену в податковій вимозі, а також встановити судовий контроль за виконанням судового рішення. Судом визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Головного управління ДФС у Запорізькій області від 12.07.2017 №413-17/825. Скасовано суму податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» у розмірі 2 649 463,68 грн., визначену у податковій вимозі від 12.07.2017 №413-17/825, прийняту Головним управління ДФС у Запорізькій області. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» судовий збір у розмірі 39757,26 грн. Встановлено судовий контроль за виконанням рішення в даній адміністративній справі та зобов`язано Головне управління ДФС у Запорізькій області у місячний строк з дня набрання судовим рішенням законної сили подати до Запорізького окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення.

Вказана постанова набрала законної сили 21.03.2018 і в силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені даною постановою суду, не підлягають доведенню знову при розгляді даної справи.

Судовим рішенням у справі №808/2464/17 встановлено, що 12 липня 2017 року контролюючим органом сформовано податкову вимогу №413-17/825, в якій зазначено, що станом на 11.07.2017 сума податкового боргу за узгодженими грошовими зобов`язаннями становить 2 649 463,68 грн., у т.ч.:

податок на прибуток підприємств на загальну суму 1 881 604,66 грн., в т.ч. основний платіж 1 867 197,12 грн., штрафні санкції 0,00 грн., пеня 14407,54 грн.;

податок на додану вартість на загальну суму 737795,12 грн., в т.ч. основний платіж 737795,12 грн., штрафні санкції 0,00 грн., пеня 0,00 грн.;

пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД на загальну суму 30063,90 грн., в т.ч. основний платіж 0,00 грн., штрафні санкції 1020,00 грн., пеня 29043,90 грн.

Позивач, не погодившись з отриманою податковою вимогою від 12.07.2017 №413-17/825, звернувся з позовом до суду.

З матеріалів справи №808/2464/17 судом встановлено, що на виконання вимог чинного законодавства України до контролюючого органу подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2014 рік, в якій позивачем самостійно визначено до сплати суму грошового зобов`язання в розмірі 883172,00 грн.

Визначена у податковій декларації сума грошового зобов`язання була сплачена платіжним дорученням №382 від 11.03.2015 на суму 883172,00 грн., проте зараховано до бюджету 0,00 грн.

Крім того, на позивачем на виконання вимог чинного законодавства України до контролюючого органу подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2015 рік, в якій позивачем самостійно визначено до сплати суму грошового зобов`язання в розмірі 4 531 384,00 грн.

Визначена у податковій декларації сума грошового зобов`язання була сплачена платіжними дорученнями №60 на суму 248188,00 грн., №356 248188,00 грн., №385 315417,00 грн., №120 315417,00 грн., №164 315417,00 грн., №274 315417,00 грн., №363 315417,00 грн., №409 315417,00 грн., №460 315417,00 грн., №557 315417,00 грн., №734 315417,00 грн., №145 315417,00 грн., №35 100000,00 грн., №36 100000,00 грн., №37 100000,00 грн., №38 100000,00 грн., №39 100000,00 грн., №40 100000,00 грн., №41 100000,00 грн., №42100000,00 грн., №43 100000,00 грн.

Всього позивачем за вищевказаними платіжними дорученнями сплачено грошове зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 4 550 546,00 грн., тобто за 2015 рік позивачем переплачено 19162,00 грн.

Також, на виконання вимог чинного законодавства України позивачем до контролюючого органу подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2016 рік, в якій позивачем самостійно визначено до сплати суму грошового зобов`язання в розмірі 4 865 890,00 грн.

Визначена у податковій декларації сума грошового зобов`язання була сплачена платіжними дорученнями №43 (переплата з 2015 року в розмірі 19162,00 грн.), №44 100000,00 грн., №45 100000,00 грн., №46 100000,00 грн., №47 100000,00 грн., №48 100000,00 грн., №49100000,00 грн., №83 150000,00 грн., №96 182500,00 грн., №97 182500,00 грн., №101 30730,00 грн., №102 30730,00 грн., №103 30730,00 грн., №104 30730,00 грн., №105 30730,00 грн., №106 30730,00 грн., №107 30730,00 грн., №108 30730,00 грн., №976 100000,00 грн., №980 100000,00 грн., №493 787083,00 грн., №610 500000,00 грн., №617 453436,00 грн., №690 237906,00 грн., №679 500000,00 грн., №14 100000,00 грн., №38 707408,00 грн.

Крім того, на виконання вимог чинного законодавства України позивачем до контролюючого органу подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за І квартал 2017 року, в якій позивачем самостійно визначено до сплати суму грошового зобов`язання в розмірі 191934,00 грн.

Зазначена сума податку на додану вартість сплачена позивачем за платіжним дорученням №351.

Протягом 2015 року позивачем на виконання вимог чинного законодавства України до контролюючого органу подавались податкові декларації з податку на додану вартість, у яких позивачем самостійно визначено податкові зобов`язання в розмірі 4367473,00 грн., сплачено 4367483,00 грн., проте зараховано до бюджету 3723397,00 грн., у зв`язку з неперерахуванням коштів за платіжними дорученнями №372 та №383.

Протягом 2016 року позивачем на виконання вимог чинного законодавства України до контролюючого органу подавались податкові декларації з податку на додану вартість, у яких позивачем самостійно визначено податкові зобов`язання в розмірі 4130481,00 грн., сплачено 4130481,00 грн.

Протягом 2017 року позивачем на виконання вимог чинного законодавства України до контролюючого органу подавались податкові декларації з податку на додану вартість, у яких за період січень-червень 2017 року позивачем самостійно визначено податкові зобов`язання в розмірі 1355078,00 грн., сплачено 1355078,00 грн.

Стосовно сплати грошових коштів за платіжними дорученнями №356 на суму 248188,00 грн., №372 214875,00 грн., №382 883172,00 грн., №385 315417,00 грн., за якими грошові кошти не були своєчасно зараховані до Державного бюджету України, суд зазначив наступне.

Судовими рішеннями Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.02.2016 у справі №826/25749/15 та від 19.05.2015 у справі №826/7149/15, встановлено, що грошові кошти в розмірі 1 661 652,00 грн., які сплачені платіжними дорученнями №356, №372, №382, №385, не були перераховані до бюджету з незалежних від ТОВ «Технохімреагент» підстав.

За таких обставин, враховуючи приписи п.129.6 ст.129 ПК України, контролюючий орган не мав правових підстав для нарахування пені за несвоєчасну сплату позивачем грошового зобов`язання за платіжними дорученнями №356, №372, №382, №385.

З наданої до матеріалів справи облікової картки платника податків судом встановлено, що сума податкового боргу в розмірі 30063,90 грн., в т.ч. штрафні санкції 1020,00 грн. та 29043,90 грн. пеня, яка була відображена у спірній податковій вимозі, утворилась у зв`язку з прийняттям контролюючим органом податкових повідомлень рішень №0000471408 та №0000481408.

Разом з тим, відповідно до відомостей комп`ютерної програми Діловодство спеціалізованого суду та відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, судом встановлено, що на час розгляду справи №808/2464/17 триває процедура судового оскарження податкових повідомлень рішень №0000471408 та №0000481408 (Запорізький окружний адміністративний суд справа №808/1127/17).

Відповідно до п.58.16 ст.58 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

За таких обставин суд у справі №808/2464/17 дійшов висновку про неправомірність зазначення відповідачем в оскаржуваній податковій вимозі наявності податкового боргу в розмірі 30063,90 грн. з пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД.

Стосовно позовних вимог про скасування податкового боргу зазначеного в оскаржуваній позовній вимозі, суд зазначив, що Порядок №576 та Податковий кодекс України містять спеціальні норми, за змістом яких суд може скасувати не саму податкову вимогу, а суму податкового боргу, визначену у податковій вимозі.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню, а сума податкового боргу за податковою вимогою від 12.07.2017 №413-17/825 скасуванню на підставі ст.60 Податкового кодексу України та п.6.1 Порядку №576.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача - Головного управління ДФС у Запорізькій області у місячний строк, від дня набрання законної сили судовим рішенням в даній справі, подати до суду звіт про виконання судового рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" (позивач у даній справі) вважає, що не вживаючи протягом декількох років необхідних заходів щодо виконання вищевказаних судових рішень, які набрали законної сили, Міжрегіональне головне управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків та Запорізька об`єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Запорізькій області порушили передбачене пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенція) право на справедливий суд. Також позивач вважає, що неможливість для позивача домогтися виконання вищезазначених судових рішень є порушенням його права на мирне володіння своїм майно в розумінні ст. 1 першого Протоколу до Конвенції. Вказує, що, не виконавши рішення Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачі позбавили позивача можливості займатися виробничою діяльністю, розповсюджуючи інформацію про наявність у позивача податкового боргу, що унеможливлює участь у державних тендерах.

Позивач вважає належною компенсацією порушення своїх прав відшкодування немайнової шкоди, яку визначено, виходячи з такого розрахунку.

За звернення до суду у справі №826/7149/15 позивач оплатив державі 487,20 грн. судового збору. За звернення до суду у справі №826/25749/15 позивач оплатив державі 29065,05 грн. Судове рішення у справі №826/7149/15 набрало законної сили 22.07.2015 і не виконувалось до моменту набрання законної сили судовим рішенням у справі №808/2464/17 про скасування податкового боргу - 21.03.2018, тобто 32 календарні місяці. Судове рішення у справі №826/25749/15 набрало законної сили і не виконувалося до 21.03.2018, тобто 24 календарні місяці.

Позивач вважає, що належною компенсацією за порушення права на виконання судового акта в розумний строк за кожен тиждень прострочення виконання буде платня в розмірі, який держава отримує в якості судового збору як плату за здійснення правосуддя, невід`ємною складовою якого є виконання судового рішення. Проте, виходячи з того, що рішенням господарського суду Запорізької області від 26.09.2018 у справі №908/1146/18 встановлено, що у з урахуванням розумності та справедливості належною компенсацією за порушення права на виконання судового акту в розумний строк буде платня в розмірі судового збору за кожен повний місяць прострочення виконання рішення суду.

Виходячи з цього за прострочення виконання рішення суду у справі №826/7149/15 позивач розрахував шкоду в розмірі: 32 місяця * 487,20 грн. = 15590,40 грн.; за прострочення виконання рішення суду у справі №826/25749/15 розмір шкоди розраховано за 24 місяці * 29065,05 грн. = 697561,20 грн.; всього - 71315,60 грн., які позивач просить стягнути за рахунок держави.

Правонаступником Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС України у Запорізькій області (ідентифікаційний код 39488184) є Головне управління ДФС у Запорізькій області (ідентифікаційний код 39396146).

Міжрегіональне головне управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №247 від 30.03.2016 «Деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби» перейменовано в Офіс великих платників податків ДФС.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №537 від 19.06.2019 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» Офіс великих платників податків ДПС приєднано до Офісу великих платників податків ДФС, а Головне управління ДПС у Запорізькій області приєднано до Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Враховуючи викладене, відповідачем-1 за позовом визначено Головне управління ДПС у Запорізькій області, а відповідачем-2 - Офіс великих платників податків ДПС. В якості співвідповідача зазначено Управління державної казначейської служби України у м.Запоріжжі Запорізькій області.

Спірні правовідносини сторін є господарськими та регулюються нормами, що визначають порядок відшкодування немайнової шкоди, завданої незаконними діями та бездіяльністю органів державної влади за рахунок держави.

Згідно з ч. 1 ст. 12, ст. 15, ч. ст. 20 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело прав.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд". Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення становить порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.

Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" (Іmmobiliare Saffi v. Italy), [GС], N 22774/93, п. 66. ЕСНR 1999-V).

У справі "Войтенко проти України" (рішення від 29 червня 2004 року) Європейський суд з прав людини нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст.ст. 8, 19 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України гарантовано право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з ч.1 ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до ч. 2 ст. 2, ч. 1 ст. 170 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

У пунктах 43 - 46 постанови Великої палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц викладено правові висновки щодо статусу ДКСУ у справах, де відповідачами виступають державні органи (держава) як сторони спору, яка має здійснювати відшкодування за порушені права позивачів від імені держави у разі присудження такого відшкодування.

Зокрема, визначено, що з урахуванням того, що саме на державу покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне вказати, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав. Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від висновку Верховного Суду України, який міститься у постанові від 08 листопада 2017 року у справі № 761/13921/15-ц (провадження № 6-99цс17), оскільки Верховний Суд України не робив висновку про обов`язкове залучення ДКСУ та неможливість задоволення позову у разі незалучення цього органу. Велика Палата Верховного Суду також вважає, що в ухвалі Верховного Суду від 04 вересня 2019 року, якою справа передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, міститься помилкове посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16, оскільки в тій справі зроблений висновок про повернення сум виконавчого збору, надміру сплачених до Державного бюджету України, а не про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, і не зроблено висновку про обов`язкове залучення ДКСУ та неможливість задоволення позову у разі незалучення.

Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган.

Порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з державного органу визначений Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року № 4901-VI, яким встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

ДКСУ та її територіальний орган можуть бути залучені до участі у справі з метою забезпечення завдань цивільного судочинства, однак їх незалучення не може бути підставою для відмови у позові.

Відповідно до приписів ч.ч. 1, 2 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі: у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Із аналізу положень вищенаведеного законодавства слідує, що моральна (немайнова) шкода, це втрати немайнового характеру внаслідок моральних або фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Вона полягає у применшенні немайнового блага. Об`єктом правопорушення є немайнове право: здоров`я, честь, гідність, ділова репутація тощо. Термін моральна шкода застосовують переважно до фізичних осіб, тоді як до юридичних осіб застосовується поняття немайнової шкоди. Це шкода, заподіяна порушенням законних немайнових прав юридичних осіб. Її наслідками є приниження репутації, формування негативної оцінки як учасника правовідносин, і як результат зменшення контрагентів, а отже, і майнові втрати.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, яким є ступінь вини заподіювача, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини.

Як вбачається з матеріалів даної господарської справи №908/3100/19 та встановлено господарським судом з пояснень представників сторін, судові рішення про скасування податкових вимог у справах №826/7149/15 та №826/25749/5 не були виконані Міжрегіональним ГУ ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників, а в подальшому - Запорізькою ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області шляхом скасування податкового боргу та внесення відповідних змін і облікову картку платника податків. В листі Державної фіскальної служби Офісу великих платників податків ДФС України №1917/10/28-10-17-1-23 від 09.08.2016 зазначено, що у зв`язку з переходом з 01.01.2016 ТОВ «Технохімреагент» на податковий облік до Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна змінено відомості щодо обтяжувача майна ТОВ «Технохімреагент», яке перебуває у податковій заставі, на обтяжувача - Запорізьку ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області.

У справі №808/2464/17 судом були проаналізовані дані облікової картки платника податків ТОВ «Технохімреагент» та встановлено, що сума податкового боргу в розмірі 30063,90 грн., в т.ч. штрафні санкції 1020,00 грн. та 29043,90 грн. пеня, яка була відображена у спірній податковій вимозі, утворилась у зв`язку з прийняттям контролюючим органом податкових повідомлень рішень №0000471408 та №0000481408, щодо яких триває процедура судового оскарження (Запорізький окружний адміністративний суд, справа №808/1127/17).

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 29.11.2017 у справі №808/2464/17 визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Головного управління ДФС у Запорізькій області від 12.07.2017 №413-17/825. Скасовано суму податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» у розмірі 2 649 463,68 грн., визначену у податковій вимозі від 12.07.2017 №413-17/825, прийняту Головним управління ДФС у Запорізькій області.

Вказана постанова набрала законної сили 21.03.2018 і відповідно з цього моменту податковий борг позивача відповідно до спірних податкових вимог був скасованим.

Судовими рішеннями у справах №826/7149/15, №826/25749/15 було встановлено факт виконання обв`язку позивачем щодо оплати податкового боргу після подання платіжних доручень для виконання до банку, проте податковий борг позивача скасований не був та продовжував обліковуватися в обліковій картці платника податків. У зв`язку з цим позивач був змушений звернутися до суду втретє у справі №808/2464/17 з вимогою про визнання протиправними податкових вимог та скасування податкового боргу.

Судовим рішенням у справі №808/2464/17 встановлено протиправність дій Головного управління ДФС у Запорізькій області щодо виставлення податкової вимоги від 12.07.2017 №413-17/825 у зв`язку з наявністю спірного податкового боргу.

Враховуючи вищевикладене, обставини щодо бездіяльності відповідачів 1 і 2 щодо невиконання судових рішень у вищезазначених адміністративних справах, що пов`язані між собою, є встановленими та не потребують доказування.

Підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України визначено, що податкова вимога вважається відкликаною, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Згідно з п. 60.5 ст. 60 цього Кодексу у випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкова вимога вважається відкликаною у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Відповідно до Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за №1562/20300, з наступними змінами та доповненнями, стосовно кожного платника податків, взятого на облік у контролюючому органі згідно з цим Порядком, формується облікова справа. Ведення облікових справ платників податків здійснюється із дотриманням правил діловодства.

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 року за № 751/28881 органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. Органу ДФС, в якому перебуває платник за основним місцем обліку, надається доступ до ІКП, відкритих за основним місцем обліку, для внесення відповідної інформації, а за неосновним місцем обліку - в режимі перегляду.

Відповідно до пунктів 2.1, 6.1 Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №576, який був чинним до 08.09.2017 та діяв на час набрання рішеннями у адміністративних справах № 808/2973/15 та № 808/3860/16 законної сили, податкова вимога формується органами доходів і зборів за місцем обліку платника податків. Податкова вимога вважається відкликаною, зокрема: з дня прийняття органом доходів і зборів рішення про скасування податкової вимоги; у день набрання законної сили рішенням суду, яким скасовано суму податкового боргу, визначену у податковій вимозі. Аналогічні положення містяться у пунктах 1 розділів ІІ, VІ Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 № 610, що набрав чинності 08.09.2017.

Таким чином, законодавством передбачено, що податкова вимога скасовується у зв`язку із прийняттям органом доходів і зборів (контролюючим органом, на який згідно з Податковим кодексом України покладається виконання функції формування податкових вимог) рішення про її скасування, тобто сам контролюючий орган має повноваження скасувати податкову вимогу, в тому числі і на підставі судового рішення, яким вона скасована.

За таких обставин, твердження відповідача-1 про те, що сама процедура виконання рішення суду або відкликання податкової вимоги у Кодексі відсутня, є необґрунтованим, а ухилення від виконання судового рішення, яке набрало законної сили, - неправомірним та розцінюється судом як зловживання контролюючого органу своїми правами.

Бездіяльність відповідачів 1 і 2, що виразилася у неправомірному ухиленні протягом тривало часу від виконання обов`язку, що виникло з судових рішень, які набрали законної сили та є обов`язковими для виконання на всій території України, є протиправною формою поведінки, внаслідок якої порушуються права позивача. Неможливість для позивача домогтися виконання судового рішення, становить втручання у його право на мирне володіння майном, як то визначено у першому Протоколі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Розповсюдження недостовірної інформації щодо наявності у ТОВ "Техенергохім" податкового боргу формує негативну оцінку про позивача, як учасника правовідносин, і як результат зниження його ділової репутації й майнові втрати. При цьому, наслідки у вигляді немайнової шкоди перебувають у безпосередньому причинному зв`язку із наведеною неправомірною бездіяльністю відповідача.

Відповідачами 1 і 2 не надано достатньо обґрунтованих доводів та доказів проти заявлених позовних вимог; їх заперечення, викладені у відзивах на позов, спростовуються вищенаведеними обставинами та висновками суду. З огляду на викладене вище, посилання відповідачів 1 і 2 на відсутність визначення у Податковому кодексі України процедури виконання рішення про скасування податкової вимоги або її відкликання, відсутність облікової операції щодо зменшення боргу за рішенням суду, є безпідставними.

Для правильного вирішення спору, юридичне значення має факт бездіяльності відповідача щодо виконання судових рішень, а отже зволікання у відновленні порушених прав позивача, що був змушений неодноразово здійснювати їх захист в судовому порядку. Причини такого невиконання в даному випадку судом не досліджуються, тому посилання відповідачів 1 і 2 на несвоєчасне перерахування коштів банком, який і повинен відшкодовувати шкоду, є необґрунтованим. Статтею ст. 1173 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною нормою, що підлягає застосуванню в даному випадку, встановлено відшкодування шкоди незалежно від вини органів, визначених у цій статті.

При цьому слід враховувати, що задоволення судом позовних вимог, шляхом скасування податкових вимог, викладено в резолютивній частині рішення в імперативній формі та не потребує вчинення додаткових примусових дій в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження". Виконання судових рішень підлягає невідкладній реалізації з дня набрання ними законної сили в порядку, який визначено податковим законодавством.

Належних доказів вжиття заходів щодо виконання судових рішень по справах №826/7149/15 та №826/25749/15 щодо скасування податкового боргу (податкових вимог) відповідачі 1 і 2 суду не надали, відсутність факту виконання вказаних рішень не заперечили та не спростували.

Відновлення прав позивача відбулось 21.01.2018 у зв`язку зі скасуванням спірного податкового боргу Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 29.11.2017 у справі №808/2464/17.

При винесенні рішення в даній справі №908/3100/19 господарський суд виходить із наступного.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.02.2019 у справі №818/674/17 викладено правову позицію, згідно з якою у справі «Харук та інші проти України» (рішення від 26.07.2012 року [комітет], заява № 703/05 та 115 інших заяв, п. 24- 25), а також у ряді інших справ проти України, які стосувались тривалого невиконання рішень національних судів, ЄСПЛ, беручи до уваги принципи визначення розміру компенсації, яка присуджується у випадку встановлення порушення Конвенції щодо невиконання рішень в подібних справах, визнав розумним та справедливим присудити 3000 євро кожному заявнику в заявах, що стосуються невиконання рішень тривалістю більше трьох років, та 1500 євро кожному заявнику в інших заявах. Зазначені суми є відшкодуванням будь-якої матеріальної і моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат. ЄСПЛ також зазначив, що у випадках, коли йдеться про відшкодування матеріальної шкоди, національні суди мають явно кращі можливості визначати наявність такої шкоди та її розмір. Але інша ситуація - коли йдеться про моральну шкоду. Існує обґрунтована і водночас спростовна презумпція, що надмірно тривале провадження даватиме підстави для відшкодування моральної шкоди (рішення у справі «Скордіно проти Італії» № 36813/97, пп. 203 - 204, та рішення у справі «Вассерман проти Росії», № 21071/05, п. 50). Суд вважає таку презумпцію особливо незаперечною у випадку надмірної затримки у виконанні державою винесеного проти неї судового рішення, враховуючи те, що недотримання державою свого зобов`язання з повернення боргу після того, як заявник, пройшовши через судовий процес, домігся успіху, неминуче викликатиме у нього почуття розпачу (рішення у справі «Бурдов проти Росії» від 7 травня 2002 року, п. 100). Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення, за що держава несе відповідальність, презюмується.

Виходячи з наведеного, Верховний Суд дійшов висновку, що відповідач є суб`єктом, що належить до суб`єктів, які завдають шкоду, характер правовідносин свідчить про те, що права позивача фізичної особи порушені протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій. Досліджуючи обставини справи, які слугували підставою для завдання моральної шкоди позивачу, Верховний Суд зазначив, що такими обставинами є тривале невиконання судового рішення. Оцінюючи вказані обставини та характер спірних правовідносин у їх сукупності, Верховний Суд дійшов висновку, що в даному випадку, моральна шкода має бути відшкодована у межах одного прожиткового мінімуму, в розмірі, встановленому станом на дату розгляду справи, що складає 1600 гривень. При цьому, Верховний Суд взнав доводи касатора 1 про те, що розмір відшкодування моральної шкоди, повинен бути стягнутий в сумі, еквівалентній 3000 Євро, оскільки в таких розмірах стягується моральна шкода Європейським Судом з прав людини, необґрунтованими, виходячи з того, що відшкодування моральної шкоди в такому розмірі обґрунтовується у рішеннях ЄСПЛ саме відсутністю ефективного національного засобу захисту. В межах розгляду даної справи, права позивача, які були порушені бездіяльністю відповідача було відновлено шляхом відшкодування моральної шкоди, розмір якої визначено судом за критеріями, що мають істотне значення та відносяться до характеру порушень і обставин справи, що є юридичним захистом прав позивача національним судом України, а не міжнародною судовою установою, яка захищає такі права у разі неотримання особою ефективного національного засобу юридичного захисту.

Таким чином, Верховний Суд у якості бази для розрахунку моральної шкоди застосував прожитковий мінімум, встановлений станом на дату розгляду справи.

В даній справі господарський суд враховує вищевказану правову позицію Верховного Суду щодо мінімальної розрахункової величини, яка є базою для обчислення немайнової шкоди.

З огляду на зазначене, господарський суд дійшов висновку про обчислення немайнової шкоди виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року, в якому набрала чинності постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 29.11.2017 у справі №808/2464/17, якою були відновлені права позивача щодо скасування податкового боргу, а саме: 1762,00 грн.

Стосовно доводів відповідачів, що Верховний Суд при визначенні розміру моральної шкоди виходив тільки з одного прожиткового мінімуму, суд зауважує, що у наведеній справі №818/674/17 невиконання судового рішення полягало в неперерахуванні на картковий рахунок позивача суми в розмірі 1785,00 грн. Натомість у даній господарській справі сума податкового боргу, яка тривалий час не була скасована, незважаючи на винесені судові рішення на корить позивача, становила 2649463,68 грн., тобто розмір невиконаного судового рішення є значно більшим, ніж той, із якого виходив Верховний Суд при розгляді справи №818/674/17.

Господарський суд Запорізької області звертає увагу, що визначення конкретного розміру компенсації немайнової шкоди належить до дискреційних повноважень суду. Суд, який розглядає справу, визначає розмір стягнення в межах заявлених позовних вимог з огляду на власну оцінку обставин справи.

Враховуючи те, що права позивача були порушені тричі у зв`язку з невиконанням судових рішень про скасування податкових вимог, суд визнав обґрунтованим до стягнення розмір немайнової шкоди, що дорівнює 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб за кожне порушення, що загалом склало: 1762,00 грн. х 10 х 3 = 52860,00 грн.

В цій сумі суд визнав позовні вимоги, заявлені до Головного управління ДПС у Запорізькій області та Офісу великих платників податків ДПС, обґрунтованими.

В іншій частині позовних вимог, заявлених до Головного управління ДПС у Запорізькій області та Офісу великих платників податків ДПС, суд ухвалив у позові відмовити.

Зі змісту ст. 1173 Цивільного кодексу України слідує, що шкода завдана незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади відшкодовується державою.

Статтею 43 Бюджетного кодексу України встановлено, що в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з бюджетними коштами.

Відповідно до ст. 25 Бюджетного кодексу України визначено, що казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Конституційний суд України в рішенні №12-рп/2001 від 03.10.2001 у справі № 1-36/2001 зазначив, що не допускається відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади за рахунок коштів, що виділяються на утримання органів державної влади.

Враховуючи наведені норми права, відшкодування шкоди в даній справі може здійснюватись лише за рахунок державного бюджету (аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України у справі № 67/157-10 від 25.05.2011).

Управління наявними коштами Державного бюджету України, у тому числі в іноземній валюті, коштами державних позабюджетних фондів і позабюджетними коштами установ та організацій, що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, фінансування його видатків входить до компетенції Державного казначейства України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників.

Органи Казначейства, зокрема: вживають заходів до виконання виконавчих документів; розглядають письмові звернення (вимоги) щодо виконання виконавчих документів осіб, які беруть участь у справі, державних виконавців, а також прокурорів - учасників виконавчого провадження (п. 4 Порядку).

Відповідно до п. 35 цього Порядку Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації), зокрема, шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

Пунктом 36 вказаного Порядку встановлено, що у разі здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку стягувачі подають документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду.

Враховуючи вищевикладене, законодавством визначено спеціальний порядок виконання судових рішень про відшкодування державою шкоди на підставі відповідних виконавчих документів шляхом їх подання до відповідного органу Казначейства.

Таким чином, визначена судом до відшкодування немайнова шкода в розмірі 52860,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

В задоволенні позовних вимог, заявлених до Управління державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізькій області, суд відмовляє у повному обсязі, оскільки співвідповідач здійснює тільки казначейське обслуговування рахунків Державного бюджету і пред`явлення позову у даній справі не було пов`язано з його неправомірними діями.

Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду судовий збір не справляється. На підставі вказаної норми позивачем судовий збір не сплачувався.

Враховуючи зазначене, відсутні підстави для розподілу судових витрат у даній справі.

Керуючись 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ" (69034, м. Запоріжжя, вул. Цимлянське, буд. 29-а, ідентифікаційний код 34155997) немайнову шкоду в розмірі 52860,00 грн. (п`ятдесят дві тисячі вісімсот шістдесят грн. 00 коп.).

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог, заявлених до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166) та Офісу великих платників податків ДПС (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11-Г), відмовити.

В задоволенні позовних вимог, заявлених до Управління державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр Соборний, буд. 168), відмовити в повному обсязі.

Набрання рішенням законної сили, строк на апеляційне оскарження та порядок подачі апеляційної скарги визначені статтями 241, 256, 257 ГПК України з урахуванням положень пункту 4 розділу Х «Прикінцеві положення» ГПК України.

Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області.

Повне судове рішення складено 01.07.2020.

Суддя О.В.Федорова