ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_____________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.06.2020 Справа № 905/2419/18

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Сковородіної О.М., судді Курило Г.Є., судді Говоруна О.В.,

секретар судового засідання Доннік Н.В.,

розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоінвест Трейдінг" (84180, Донецька область, Слов`янський район, м.Миколаївка, вул.Європейська, буд.120, код ЄДРПОУ 38915177)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас" (85400, Донецька область, м.Селидове, вул.Щорса, буд.10, кв.67, код ЄДРПОУ 36982901)

про стягнення збитків в сумі 26257778,71 грн., інфляційних втрат в сумі 8565269,80 грн. та 3% річних в сумі 1927246,88 грн.

Представники сторін:

представник позивача Романюха Д.М. довіреність № 1 від 17.01.20 адвокат

представник позивача Куркіна І.С. довіреність № 1 від 17.01.20 адвокат

представник відповідача Тимошина О.А. адвокат

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоінвест Трейдінг", м.Миколаївка звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою (з урахуванням заяви №21/02-1 від 21.02.2018р. про збільшення позовних вимог та заяви №15/04-1 від 15.04.2019р. про зменшення позовних вимог) до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас", м.Селидове про:

1) зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас" виконати обов`язок в натурі та передати у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоінвест Трейдінг" для використання у підприємницькій діяльності вугілля у кількості 15692,418 т на загальну суму 19363380,26 грн, а саме:

- за специфікацією №1 від 10.06.2015р. вугілля марки П 0-200 в кількості 12000 т,

- за специфікацією №2 від 10.07.2015р. вугілля марки П 0-200 в кількості 1450 т,

- за специфікацією №3 від 10.07.2015р. вугілля марки П 0-200 в кількості 536,908 т,

- за специфікацією №4 від 31.07.2015р. вугілля марки П 0-200 в кількості 318,236 т,

- за специфікацією №7 від 03.09.2015р. вугілля марки П 0-200 в кількості 1200,224 т,

- за специфікацією №13Э від 01.12.2015р. вугілля марки П 0-100 в кількості 187,05 т;

2) стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоінвест Трейдінг" збитків в сумі 26257778,71 грн, суми інфляційних втрат - 8565269,80 грн, суми 3% річних - 1927246,88 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем всупереч умов договору №10/06-1 від 10.06.2015р. не було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Енергоінвест Трейдінг" вугілля у кількості 15692,418 т на загальну суму 19363380,26 грн, внаслідок чого позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом про виконання відповідного обов`язку в натурі.

Разом з тим, за твердженням позивача, через невиконання відповідачем умов п.2.4 договору №10/06-1 від 10.06.2015р., Товариству з обмеженою відповідальністю "Енергоінвест Трейдінг" були завдані реальні збитки на суму 22445869,25 грн у вигляді сплачених позивачем сум вартості перевезення (залізничний тариф та винагорода експедитора) за доставку вантажів Товариством з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас".

У зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати збитків, спричинених неналежним виконанням умов договору №10/06-1 від 10.06.2015р. в частині перевезення вугільної продукції до встановленого сторонами місця поставки, позивач також нарахував та заявив до стягнення інфляційні втрати в сумі 8565269,80 грн та 3% річних у розмірі 1927246,88 грн.

26.02.2018р. до господарського суду надійшла заява №21/02-1 від 21.02.2018р. Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоінвест Трейдінг" про збільшення позовних вимог, згідно з якою позивач просив стягнути з відповідача збитки в сумі 26257778,71 грн.

15.04.2018р. до господарського суду надійшла заява №15/04-1 від 15.04.2019р. про зменшення позовних вимог щодо зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас" виконати обов`язок в натурі та передати у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоінвест Трейдінг" для використання у підприємницькій діяльності вугілля у кількості 15692,418 т на загальну суму 19363380,26 грн, а саме:

- за специфікацією №1 від 10.06.2015р. вугілля марки П 0-200 в кількості 12000 т,

- за специфікацією №2 від 10.07.2015р. вугілля марки П 0-200 в кількості 1450 т,

- за специфікацією №3 від 10.07.2015р. вугілля марки П 0-200 в кількості 536,908 т,

- за специфікацією №4 від 31.07.2015р. вугілля марки П 0-200 в кількості 318,236 т,

- за специфікацією №7 від 03.09.2015р. вугілля марки П 0-200 в кількості 1200,224 т,

- за специфікацією №13Э від 01.12.2015р. вугілля марки П 0-100 в кількості 187,05 т.

Рішенням Господарського суду Донецької області №905/2419/18 від 21.05.2019 у задоволенні позовних вимог (з урахуванням заяв про збільшення та зменшення позовних вимог) Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоінвест Трейдінг" було відмовлено у повному обсязі.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 29.08.2019 рішення Господарського суду Донецької області №905/2419/18 від 21.05.2019 було залишено без змін.

Постановою Верховного Суду №905/2419/18 від 06.11.2019р. постанова Східного апеляційного господарського суду від 29.08.2019 та рішення господарського суду Донецької області від 21.05.2019 в частині вирішення спору про стягнення збитків в розмірі 26257778,71 грн. скасовані, а справа направлена на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Під час нового розгляду необхідно вирішити питання щодо наданих сторонами доказів, всебічно, повно з`ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у Господарському суді Донецької області справу передано на новий розгляд судді Сковородіній О.М.

Ухвалою Господарського суду Донецької області №905/2419/18 від 28.11.2019 року справу прийнято до розгляду.

17.12.2019 позивачем надано письмові пояснення з урахуванням позиції Верховного Суду, до пояснень додані документи на підтвердження понесених збитків.

17.12.2019 представником позивача до суду подано заяву про зменшення розміру позовних вимог вх. №25711/19 від 17.12.2019, разом із доказами направлення такої заяви відповідачу. У заяві позивач просить суд викласти позовні вимоги у наступній редакції:

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоінвест Трейдінг" борг, який виник внаслідок збереження відповідачем без достатньої правової підстави грошових коштів в сумі 26257778,71 грн;

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоінвест Трейдінг" нарахованих на суму вказаного вище боргу інфляційних втрат в розмірі 8565269,80 грн і 3% річних в розмірі 1927246,88 грн.

Фактично, у вказаній заяві позивач не зменшував позовні вимоги в частині яких справа направлена на новий розгляд, а напроти, наполягав на стягненні грошових коштів в розмірі 26257778,71 грн, як безпідставно збережених (а не збитків), так і заявив до стягнення 3% річних та інфляційні втрати (тобто, збільшив позовні вимоги на новому розгляді справи).

У подальшому 20.01.2020 від позивача надійшла заява про залишення без розгляду раніше поданої заяви про зменшення позовних вимог, у якій просив суд, з метою усунення порушення вимог ч. 4 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, заяву №16/12-7 від 16.12.2019 залишити без розгляду.

Відповідно до ч.4 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею.

Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.

Враховуючи зміст заяв №25711/19 від 17.12.2019 та №18/01-7 від 18.01.2020, суд залишив без розгляду вимоги щодо зміни предмету позову, а саме в частині визначення суми 26257778,71 грн, як безпідставно збережених коштів.

В іншій частині, вказана заява №25711/19 від 17.12.2019 розглядається в межах даної справи.

На виконання ухвали суду від 28.11.2019, 20.01.2020 на адресу суду від позивача надійшли пояснення №18/01-5 від 18.01.2020, у яких останній навів додаткові доводи з урахуванням обставин, викладених в постанові Верховного Суду від 06.11.2019 та надав додаткові документи.

20.01.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоінвест Трейдінг" до суду надійшло клопотання №17/01-1 від 17.01.2020, у якому останній просив суд долучити до матеріалів справи висновок експерта №01/01-20 від 15.01.2020.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас" 20.01.2020 на адресу суду надійшов відзив №5-юр від 17.01.2020 на заяву про зменшення позовних вимог, у якому відповідач просив суд залишити заяву позивача про зменшення позовних вимог без розгляду та розглянути спір за вимогами, викладеними у первісному позові.

20.01.2020 від відповідача надійшов відзив №2-юр від 16.01.2020 на позовну заяву з урахуванням обставин, викладених у постанові ВСУ від 06.11.2019.

02.03.2020 представник відповідача подав через канцелярію суду заперечення №22-юр від 28.02.2020 на пояснення позивача №18/01-05 від 18.01.2020, у яких виклав свою позицію стосовно останніх та надав відповіді на питання, що виникали під час підготовчого засідання 12.02.2020.

03.03.2020 від позивача через канцелярію суду надійшли пояснення №02/03-7 від 02.03.2020, у яких останній надав оцінку доводам відповідача, викладеним у пояснення №12-юр від 11.02.2020.

03.03.2020 позивач подав через канцелярію суду заяву №03/03-1 від 03.02.2020, у якій просив суд викликати у якості свідка громадянку України ОСОБА_1 та зобов`язати останню надати показання стосовно здійснення нею експедиторського обслуговування вугільної продукції ТОВ "Енергоінвест Трейдінг" за договором №10/06-1 від 10.06.2015.

03.03.2020, через канцелярію суду від позивача надійшла заява №02/03-1 від 02.03.2020, у якій останній просив суд прийняти та долучити до матеріалів справи в якості доказів копії залізничних накладних, визначених у переліку, наведеному у даній заяві позивачем.

24.03.2020 на адресу суду від позивача надійшло клопотання №19/03-1 від 19.03.2020, у якому останній просив суд прийняти у якості доказів та долучити до матеріалів справи документи, що підтверджують списання з рахунків експедиторів сум провізної плати на користь АТ "Укрзалізниця", що були отримані позивачем на запит №13/03-1 від 13.03.2020.

06.04.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшли клопотання №41-юр від 02.04.2020 про перенесення розгляду справи та доповнення №42-юр від 03.04.2020 до клопотання про перенесення, у яких останній, з метою запобігання поширенню коронавірусу COVID-19, забезпечення надання можливості учасникам справи скористатись своїми процесуальними правами, просив суд не здійснювати розгляд справи без участі представника ТОВ "Шахтоуправління "Донбас".

04.05.2020 від позивача через відділ документообігу суду надійшло клопотання №30/04-1 від 30.04.2020, у якому останній просив суд прийняти в якості доказів і долучити до матеріалів справи лист регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" №М.Дон.філія-200711409 від 07.04.2020 щодо підтвердження списання провізної плати за 552 перевезення з додатками та доказами направлення зазначеного клопотання на адресу відповідача.

06.05.2020 від відповідача на електронну адресу суду надійшли пояснення №54-юр та №55-юр від 06.05.2020, скріплені електронним цифровим підписом, у яких останній вказує, що проаналізував надані позивачем документи: 1) за договором №Є-14/07-2015 від 14.07.2015, укладеним між ТОВ "Енергоінвест Трейдінг" і ТОВ "Енерготранс" та понесені позивачем витрати за даним договором з урахуванням Висновку експерта №07/03-19; 2)Договором про організацію перевезень №78/15 від 01.09.2015, укладеним між ТОВ "Енергоінвест Трейдінг" і ТОВ "Модальні транспортні перевезення" та витрат, понесених позивачем за даним договором; виклав свою позицію щодо розміру залізничного тарифу та Договору №217/13 від 16.10.2013, укладеного між позивачем та ТОВ "ТНТК" та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі та надати час відповідачу для надання пояснень з приводу отриманих ним 05.05.2020 доказів.

06.05.2020 від відповідача на електронну адресу суду надійшли пояснення №56 та від 06.05.2020, скріплені електронним цифровим підписом, в яких останній просить суд витребувати від позивача в якості доказів договори про постачання вугільної продукції укладені між ТОВ "Енергоінвест Трейдінг" та ПАТ "Донбасенерго" зі специфікаціями до них, а саме, - Договір №537/УД від 03.11.2014; Договір № 14/08-01 від 14.08.15; Договір №05/01-1 від 05.01.16. У даному клопотанні відповідач також просить витребувати від позивача оборотно-сальдову відомость за період з 10.06.2015 по 15.05.2016 за вищезазначеними договорами, що, на його думку, підтвердить сальдо розрахунків та обороті по контрагенту ПАТ "Донбасенерго".

В обґрунтування вищезгаданого клопотання представник відповідача зазначає, що зі змісту цих документів можливо встановити умови постачання продукції та з`ясувати чи сплачував (компенсував) кінцевий споживач ПАТ "Донбасенерго", вартість провізної плати позивачу.

Таким чином, за наявності вищезазначених документів, на думку представника відповідача, достеменно можливо з`ясувати обставини щодо компенсації позивачу сплаченого залізничного тарифу з боку вантажоотримувача - ПАТ "Донбасенерго" на умовах, передбачених у договорі з останнім, за допомогою чого можна встановити той факт, чи поніс позивач збитки від сплати вартості залізничного тарифу за перевезення вугілля від відповідача до вантажоотримувача, а, отже, встановити дійсність його вимог.

20.05.2020 від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів №66-юр від 20.05.2020.

У даному клопотанні відповідач просив суд витребувати від позивача в якості доказів акти надання експедиторських послуг, рахунки-накладні та звіти до них; банківські виписки, або платіжні доручення та звіти експедиторів за наступними договорами:

1) договором №Є-14/07-2015 від 14.07.2015, укладеним між ТОВ "Енергоінвест Трейдінг" та ТОВ "Енерготранс" за період з 14.07.2015 до кінця строку дії договору ;

2) договором про організацію перевезень №78/15 від 01.09.2015, укладеним між ТОВ "Енергоінвест Трейдінг" та ТОВ "Модальні транспортні перевезення" за період з 01.09.2015 до кінця строку дії договору;

3) договором №217/13 від 16.10.2013, укладеним між ТОВ "Енергоінвест Трейдінг" та ТОВ "Транснаціональна транспортна компанія" за період з 16.10.2013 до кінця строку дії договору.

На думку відповідача, за наявності вищезазначених документів, можливо встановити, чи дійсно позивач сплачував вартість перевезення вугілля та винагороду експедитора зазначеними в позовній заяві платіжними дорученнями, що додані у якості підтвердження оплати за перевезення саме за Договором на постачання вугільної продукції № 10/06-1 від 10.06.2015.

Ухвалою Господарського суду Донецької області №905/2419/18 від 20.05.2020 було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

Представники сторін у судове засідання 16.06.2020 з`явились.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами документи, за результатами нового розгляду, судом встановлено наступне.

10.06.2015 між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) був укладений договір на постачання вугільної продукції №10/06-1, за змістом пунктів 1.1, 1.2 якого, постачальник зобов`язався у 2015 році поставити (передати) у власність покупця вугільну продукцію (вугілля) в строки, кількості, асортименті і з якісними характеристиками по реквізитах та ціні, погодженими сторонами в договорі та специфікаціях до нього. Покупець приймає вугілля, що поставляється, оплачує його вартість відповідно до умов договору.

За правилами пункту 2.1 Договору, вугілля постачається рівномірно добовими обсягами протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю або автомобільним транспортом у кузові автомобіля (причепі) на умовах DDP (залізнична станція призначення - при поставці залізничним транспортом або вугільний склад вантажоотримувача - при поставці автомобільним транспортом) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року з урахуванням умов, положень та застережень, передбачених у цьому договорі, за реквізитами покупця або вантажоотримувача, вказаними у цьому договорі.

Згідно з пунктами 2.1.3, 2.1.4 Договору, мінімальна норма відвантаження - 4 напіввагони - у разі перевезення вугілля залізничним транспортом. Сторони обумовлюють, що у разі постачання вугілля залізничним транспортом під датою відвантаження розуміється дата, вказана у відбитку штампа залізничної станції відправлення "Укрзалізниці" на залізничній накладній (квитанції), що свідчить про приймання вантажу до перевезення.

Відповідно до пункту 2.2 Договору, сторони узгодили, що вантажоотримувачами за цим договором є:

1) СО ПАТ "Донбасенерго" Старобешівська ТЕС; станція вантажоодержувача (призначення для залізничних перевезень): "Новий Світ" Донецької залізниці;

2) СО ПАТ "Донбасенерго" Слов`янська ТЕС; станція вантажоодержувача (призначення для залізничних перевезень): "Електрична" Донецької залізниці.

Як визначено у пункті 2.10 Договору, вугілля вважається поставленим постачальником і прийнятим покупцем з моменту прибуття його на станцію призначення, про що свідчить відбиток штемпеля цієї станції на залізничній накладній. Усі ризики втрати або пошкодження вугілля (або його частини) переходять від постачальника до покупця з моменту розкредитування його на станції призначення, про що свідчать належним чином оформлені документи. Право власності на вугілля від постачальника до покупця переходить після підписання та скріплення печатками обома сторонами договору відповідних актів приймання-передачі вугільної продукції. Акт приймання-передачі вугільної продукції підписується між уповноваженими представниками сторін за місцезнаходженням однієї із сторін та повинен містити наступні дані: найменування вантажоотримувача, кількість та вартість вугілля.

Постачальник повинен здійснювати відвантаження (постачання) вугілля рівномірними партіями (частинами) протягом встановленого строку постачання (пункт 2.11 Договору).

Ціна вугілля за одиницю і по позиціях вказана в специфікаціях. Ціна вугілля приймається на умовах, викладених в специфікаціях (пункт 5.1 Договору).

Строк дії договору встановлюється з дати підписання його уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання зобов`язань. У зв`язку з закінченням строку дії договору між сторонами припиняються всі права та обов`язки, крім тих, що залишилися невиконаними, а також відповідальності сторін, передбаченої цим договором.

Постачання вугілля на Слов`янську ТЕС СО ПАТ "Донбасенерго" (станція призначення "Електрична" Донецької залізниці) було узгоджено сторонами за наступними специфікаціями та визначеними у них умовами: №1 від 10.06.2015, №2 від 10.07.2015, №5 від 14.08.2015, №5/1 від 19.08.2015, №6 від 25.08.2015, №8 від 15.09.2015, №9 від 30.09.2015, №11 від 30.10.2015, №13Э від 01.12.2015, №13кз від 01.12.2015, №14 від 14.12.2015, №15 від 26.01.2016, №16 від 29.01.2016, №17 від 29.02.2016, №18 від 29.03.2016.

Постачання вугілля на Старобешівську ТЕС СО ПАТ "Донбасенерго" (станція призначення "Новий світ" Донецької залізниці) було узгоджено сторонами за наступними специфікаціями та визначеними у них умовами: №3 від 10.07.2015, №4 від 31.07.2015, №7 від 03.09.2015, №10 від 30.09.2015, №12 від 01.11.2015.

У вказаних специфікаціях базис поставки визначено як DDP - залізнична станція призначення.

Будь-які інші специфікації за Договором у матеріалах справи відсутні та за поясненнями сторін не складались.

Відповідно до пункту 3.1.1 Договору, сторони узгодили, що постачальник зобов`язаний здійснити поставку вугілля у кількості, що визначена в цьому договорі та/або у відповідній специфікації до нього.

За приписами пункту 4.17 Договору, сторони узгодили, що фактична кількість вугілля, що надійшло від постачальника та прийнято покупцем, відображається в акті приймання-передачі вугільної продукції.

У пункті 2.1 Договору сторони погодили поставку товару на базисній умові DDP (залізнична станція призначення - при поставці залізничним транспортом або вугільний склад вантажоотримувача - при поставці автомобільним транспортом) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року, але з урахуванням умов, положень та застережень, передбачених у Договорі.

Термін DDP (Delivered Duty Paid - постачання з оплатою мита) означає, що продавець несе всі ризики і витрати, пов`язані з ввезенням товару, включаючи оплату податків, мита та інших зборів, які справляються при ввезенні товарів. Термін "Поставка з оплатою мита" припускає максимальні обов`язки продавця.

Договір містить наступні положення щодо вирішення питання витрат, пов`язаних з доставкою вантажу:

- пункт 2.1.1 розділу "Базові умови та строки поставки": "Сторони узгоджують, що у додаткових угодах до договору можуть бути узгоджені інші умови поставки вугілля. Сторони обумовлюють, що у разі узгодження сторонами по договору інших умов поставки вугілля, витрати по доставці вугілля у будь-яке узгоджене сторонами місце поставки відшкодовується постачальнику покупцем";

- пункт 2.4 розділу "Базові умови та строки поставки": "Покупець може відшкодувати постачальнику вартість провізної плати. У разі постачання товару залізничним транспортом, оплата здійснюється в розмірі залізничного тарифу для вагонів парку залізниць, який встановлений "Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ним послуги", затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 №317, а також витрат постачальника на оплату експедиційних послуг в розмірі не вище 2% від вартості перевезення вугілля";

- пункт 6.8 розділу "Відповідальність сторін": "У випадку, якщо постачальник приймає рішення про повернення/переадресацію вагонів до моменту їх прибуття на станцію призначення (ТЕС), усі витрати, пов`язані з транспортуванням вугілля на адресу ТЕС та поверненням/переадресацією, у тому числі залізничний тариф, послуги експедитора та інші, сплачуються постачальником самостійно або відшкодовуються постачальником покупцю чи будь-якій третій особі, за рахунок якої здійснювалось таке транспортування, повернення, переадресація. Зазначені витрати сплачуються постачальником покупцю/або третій особі протягом 15 днів з дня отримання рахунку. При цьому, згодою постачальника на таке відшкодування вважається зазначення ним в листі про повернення/переадресацію до прибуття вагонів на ТЕС платника залізничного тарифу".

Постачання вугільної продукції відбувалось у період з серпня 2015 року по квітень 2016 року. При цьому, незважаючи на узгоджений сторонами у Договорі базис поставки DDP, позивач самостійно сплачував залізничний тариф та послуги експедиторів у зв`язку з постачанням товару на підставі Договору.

Для забезпечення виконання умов Договору між позивачем і експедиторами були укладені договори:

- з Товариством з обмеженою відповідальністю "Транснаціональна транспортна компанія" - договір №217/13 від 16.10.2013 (тобто, ще задовго до укладення Договору з відповідачем),

- з Товариством з обмеженою відповідальністю "Модальні транспортні перевезення" - договір №78/15 від 01.09.2015 (тобто, через 2, 5 місяці після підписання сторонами специфікації №1 від 10.06.2015 і через 1 місяць після отримання 31.07.2015 товару згідно акту приймання-передачі вугільної продукції),

- з Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортно-Експедиційна Компанія "Енерготранс" - договір №Э-14/07-2015 від 14.07.2015 (тобто, в межах строку здійснення відповідачем першої поставки 31.07.2015).

Згідно позиції позивача вперше постачальник допустив порушення по Договору, коли не забезпечив своєчасну поставку за специфікацією №1 від 10.06.2015, як стверджує позивач, оскільки поставка за Договором мала була здійснюватися рівномірно, він з власної ініціативи взяв на себе зобов`язання з оплати залізничного тарифу та послуг експедиторів.

Договір постановки був укладений сторонами у справі 10.06.2015, специфікація №1 датована 10.06.2015.

За правилами пункту 2.1 Договору, вугілля постачається рівномірно добовими обсягами протягом періоду поставки на умовах DDP згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року з урахуванням умов, положень та застережень, передбачених у цьому договорі.

Згідно специфікації №1 від 10.06.2015, постачальник має надати покупцю вугілля кам`яне марки П 0-200; вантажоодержувач: Слов`янська ТЕС СО ПАТ "Донбасенерго", Донецька обл., м. Миколаївка; станція "Електрична" Донецької залізниці, строк відвантаження вугілля: червень 2015 року, строк постачання вугілля: червень-липень 2015 року.

При цьому, вже 12.06.2015 позивач звернувся до ТОВ "ТНТК" із заявкою про організацію перевезення вантажу - вугілля кам`яного марки Пр 0-200 у кількості 174 вагона в червні 2015 року зі станції Нижньокринка, відправник Шахтоуправління "Донбас" на станцію "Електрична" Донецької залізниці, Слов`янська ТЕС, Донецька обл., м. Миколаївка.

Здійснюючи організацію перевезень вантажу протягом серпня 2015 року - квітня 2016 року, позивач розпорядження подати вагони під завантаження вантажу надавав експедиторам завчасно, тобто, у подані саме за заявками позивача вагони завантажувалось вугілля згідно з Договором.

Відповідно до специфікацій до договору сторони узгодили ціну вугілля кам`яного без урахування залізничного тарифу.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини 4 цієї статті сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Однією з засад цивільного законодавства згідно приписів статті 3 Цивільного кодексу України є свобода договору.

Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства (ч.1 ст.6 Цивільного кодексу України).

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами (ч.2 ст.6 Цивільного кодексу України).

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України).

Отже сторони в договорі можуть визначити умови поставки з посиланням на Міжнародні правила щодо тлумачення термінів "Інкотермс", які являють собою міжнародні звичаї по практиці відносин сторін у договорах купівлі-продажу з офіційним визначенням термінів, що передбачають певні умови договору.

Разом з тим, сторони мають право і відступити від таких умов - термінів, виклавши свої застереження у договорі.

В спірному договорі поставки сторони визначити, що поставка має здійснюватися на умові DDP (залізнична станція призначення - при поставці залізничним транспортом або вугільний склад вантажоотримувача - при поставці автомобільним транспортом) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року.

За змістом Інкотермс-2010, усі терміни для зручності в користуванні, що визначають умови поставки, поділяються на чотири групи: Е, F, C, D.

Термін "D" означає, що продавець відповідає за постачання товару у призначене місце - пункт на кордоні або країні імпортера. Продавець несе усі ризики та витрати з доставки до моменту передачі вантажу.

До групи D входить термін DDP (Delivered Duty Paid - постачання з оплатою мита), який означає, що продавець вважається тим, хто виконав свої обов`язки з моменту надання товару в узгодженому пункті в країні ввезення. Продавець несе всі ризики і витрати, пов`язані з ввезенням товару, включаючи оплату податків, мита та інших зборів, які справляються при ввезенні товарів.

Термін "Поставка з оплатою мита" припускає максимальні обов`язки продавця.

Термін DDP передбачає, що продавець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару до названого місця призначення. Якщо конкретної точки поставки не узгоджено або не визначено практикою поставок, продавець може вибрати точку в межах названого місця призначення, яка найбільш задовольняє його цілям.

В усіх специфікаціях до договору сторони також погодили базис поставки термін DDP - залізнична станція призначення.

Отже, вказавши термін DDP в якості умов поставки, сторони домовились, що перевезення за договором має здійснювати постачальник за власний рахунок.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 610 цього Кодексу, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно зі статтею 611 наведеного Кодексу, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною 2 статті 22 вказаного Кодексу визначено, що збитками є, зокрема, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пунктів 2.1.1, 2.4 розділу "Базові умови та строки поставки" Сторони узгодили, що витрати на перевезення вугілля оплачує покупець.

В пункті 2.1.1 розділу "Базові умови та строки поставки" сторони домовились, що у додаткових угодах до договору можуть бути узгоджені інші умови поставки вугілля.

Додатковими угодами умови поставки не змінювались.

Відповідно до умов договору, викладених в п. 2.1.1, п. 2.4, передбачено, що в деяких випадках покупець може відшкодовувати вартість провізної плати постачальнику. У п. 6.8 договору в розділі про відповідальність сторін у разі, якщо постачальник приймає рішення про повернення/переадресацію вагонів до моменту їх прибуття на станцію призначення (ТЕС), визначено, що витрати на перевезення або сплачуються постачальником, або відшкодовуються ним покупцю, якщо таке транспортування, повернення, переадресація здійснювалось не за рахунок постачальника.

Піддаючи оцінки доводи обох сторін у справі, суд зазначає наступне.

По-перше, як вказано у постанові Верховного Суду №905/2419/18 від 06.11.2019 (пункт 5.10): «Не можуть бути підставою для відмови у позові лише самі висновки місцевого господарського суду про те, що заявлена до стягнення сума не може вважатись збитками покупця оскільки залізничний тариф та послуги експедиторів є платою за організацію та здійснення перевезення вантажів, оплата яких здійснюється у порядку та за визначеною учасниками перевезень ставкою.

Так суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо застосування закону, який регулює спірні правовідносини».

Тобто, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Таким чином, саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, встановлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Позивачем було здійснено транспортування вугілля за власні кошти, що підтверджується залізничними накладними (том 8 а.с. 11 - том 17 а.с. 15), договором №217/13 від 16.10.2013, договором №78/15 від 01.09.2015, договором №Э-14/07-2015 від 14.07.2015 , платіжними дорученнями (том 2 а.с. 109 - 202).

З огляду на наведені вище обставини справи, суд вважає, що з одного боку позивачем не доведено прострочення відповідача з постачання вугілля за договором поставки, яке, нібито стало причиною самостійного ініціювання позивачем перевезення вантажу, та його оплати. Водночас, здійснення оплати з перевезення продукції не є обов`язком позивача за договором постачання.Такий обов`язок покладений на відповідача.

Пунктом 2.4 Договору передбачена можливість відшкодування позивачем на користь відповідача витрат провізної плати, оплати експедиційних послуг в розмірі не вище 2% від вартості перевезення вугілля.

Проте, в даному випадку, відповідач не здійснив таких витрат, а тому, завчасне проведення оплат позивачем за перевезення не є відшкодуванням витрат в розумінні п. 2.4 Договору.

Більш того, будь-яких доказів щодо домовленості сторін, якими змінювались первісні умови поставки (щодо витрат постачальника з провізної плати), суду не надано.

Отже, проведення позивачем оплати провізної плати не можна вважати домовленістю сторін за договором.

Саме тому, здійснення оплати позивачем носить позадоговірний характер, внаслідок чого, відповідач безпідставно став вигодонабувачем, оскільки не поніс відповідних витрат, які мав понести внаслідок прийнятих на себе зобов`язань за раніше укладеним договором.

Посилання відповідача на постанови Верховного Суду № 686/18993/17 від 03.05.2019 та №923/1233/15 від 07.06.2017 є недоречними, оскільки сутність спірних відносин в межах цієї справи є відмінною від наведених у вказаних судових актах.

Так, позивач, стверджуючи про неможливість застосування глави 83 Цивільного кодексу України (оскільки відносини між сторонами носять договірний характер), ігнорує той факт, що договірні зобов`язання сторін, як раз і не встановлюють обов`язку позивача (покупця за договором) оплачувати провізну плату.

Тобто, у розпорядженні відповідача залишились власні кошти, які мали бути сплачені за транспортування вугілля.

За приписами ч.1, ч.2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Тому, витрати в розмірі 24 538 555,20 грн. понесені позивачем з оплати вартості перевезення вугілля є безпідставно отриманою вигодою відповідача, в сумі збережених за рахунок позивача грошових коштів, які мали бути направлені відповідачем на оплату витрат з перевезення вугілля.

Щодо 1 719 223,51 грн. витрат на послуги експедиторів.

Для забезпечення виконання умов Договору між позивачем і експедиторами були укладені договори:

- з Товариством з обмеженою відповідальністю "Транснаціональна транспортна компанія" - договір №217/13 від 16.10.2013,

- з Товариством з обмеженою відповідальністю "Модальні транспортні перевезення" - договір №78/15 від 01.09.2015,

- з Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортно-Експедиційна Компанія "Енерготранс" - договір №Э-14/07-2015 від 14.07.2015.

Предметом договорів є регулювання взаємовідносин сторін, що виникають при організації перевезень вантажів в залізничному рухомому складі й пов`язаних з цим послуг залізниці України.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем транспортування товару здійснювалось на підставі договору укладеного безпосередньо з залізницею, тому, якщо відповідач самостійно здійснював би транспортування вугілля, то останній не поніс витрат на послуги експедиторів.

Також, позивачем не доведено, що послуги експедиторів були необхідні та в нього була відсутня можливість укласти самостійно договори з залізницею на перевезення вантажів.

У зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення 1 719 223,51 грн. витрат на послуги експедиторів не підлягають задоволенню, як необґрунтовані.

Що стосується вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 8565269,80 грн. та 3% річних в сумі 1927246,88 грн., які оцінені судом за заявою позивача №25711/19 від 17.12.2019, як збільшення позовних вимог, суд виходить з наступного.

Аналогічно застосовуючи принцип jura novit curia ("суд знає закони"), кваліфікація таких вимог підпадає під положення статті 625 Цивільного кодексу України.

Проте, згаданий принцип не розповсюджується на формування самої вимоги як-то, наприклад, періоду нарахування та власне розрахунку таких вимог.

При новому розгляді справи позивачем не було визначено, період за який нараховані ці кошти, що відповідно унеможливлює встановлення їх доведеності під час розгляду справи, та, як слід, ці вимоги не підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів сторін (в тому числі посилання позивача на висновок експерта Машніченко №01/01-20 від 15.01.2020 та заперечення проти нього відповідача), суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують вищевикладених висновків суду.

Відповідно до п.3 ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на оплату судового збору розподіляються обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

За результатами нового розгляду позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоінвест Трейдінг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас" про стягнення збитків в сумі 26257778,71 грн., інфляційних втрат в сумі 8565269,80 грн., 3% річних в сумі 1927246,88 грн. - задовольнити частково в сумі 24 538 555,20 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоінвест Трейдінг" суму коштів в розмірі 24538555,20 грн., витрати на оплату судового збору в розмірі 1 237 909,38 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 16.06.2020 складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 23.06.2020.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення, з урахуванням п. 4 розділу Х Прикінцевих положень цього кодексу, що внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-ІХ від 30.03.2020.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі http://dn.arbitr.gov.ua.

Головуючий суддя О.М. Сковородіна

Суддя Г.Є. Курило

Суддя О.В. Говорун