Справа № 350/2383/13-ц

Провадження № 22-ц/4808/698/20

Головуючий у 1 інстанції Пулик М. В.

Суддя-доповідач Максюта

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого  (суддя-доповідач) Максюти І.О.,

суддів                                             Василишин Л.В., Матківського Р.Й.,

секретаря                                       Мельник О.В., Петріва Д.Б., 

з участю апелянта ОСОБА_1 та представника заявника ОСОБА_2 адвоката  Сліпенчук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_2 про заміну сторони правонаступником у справі за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення боргу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області, постановлену суддею Пуликом М.В. 18 березня 2020 року в смт. Рожнятів Івано-Франківської області, 

                                                          в с т а н о в и в :

У вересні 2019 року ОСОБА_2 подана заява про заміну стягувача Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» його правонаступником – ОСОБА_2 з виконання виконавчого листа №350/2383/13-ц у справі за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №870pv 14-06 від 07.08.2006 року на суму 2 437 704,87 грн. В обґрунтування заяви зазначені обставини про те, що рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області  від 12 червня 2015 року, скасованим рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області  30.05.2016 року в частині розміру стягнутої в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь банку заборгованості за кредитним договором №870pv 14-06 від 07.08.2006 року та судового збору, стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором №870pv 14-06 від 07.08.2006 року в розмірі 1 642 157,74 грн та судовий збір по 1720,50 грн на користь банку та по 106,50 грн в дохід держави. На виконання рішення видано виконавчі листи. Постановою Верховного Суду від 03 липня 2019 року рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області  від 12.06.2015 року та Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30.05.2016 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованості на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 , в іншій частині рішення залишено без змін.

Станом на день подання заяви ОСОБА_2 є кредитором за кредитним договором №870pv 14-06 від 07.08.2006 року та договорами забезпечення, що підтверджується договором про відступлення прав вимоги за іпотечним договором від 10.08.2018 року, договором про відступлення права вимоги № 018/18-О від 10.07.2018 року. Просив суд замінити стягувача Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» його правонаступником – ОСОБА_2 з виконання виконавчого листа №350/2383/13-ц у справі за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №870pv 14-06 від 07.08.2006 року на суму 2 437 704,87 грн  (а.с.1).

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 18 березня 2020 року заяву задоволено. Замінено сторону у виконавчому провадженні, з виконання виконавчого листа №350/2383/13-ц за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №870pv 14-06 від 07.08.2006 року, а саме: стягувача - з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на його правонаступника – ОСОБА_2 (а.с.24-25).

Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що суд залишив поза увагою, що кредитний договір 870pv 14-06 від 07.08.2006 року укладений між ним та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит». Жодного відношення до укладення чи реалізації вказаного договору ні ТзОВ «Фінансова компанія Інвент», ні ОСОБА_2 не мали і не мають. Оскільки ТзОВ «Фінансова компанія Інвент» не була кредитором у даному договорі, тому відповідно ОСОБА_2 не міг набути статусу нового кредитора у даному правовідношенні.

Також зазначив, що звертаючись із заявою про заміну сторони її правонаступником, заявник не зазначив його як заінтересовану особу в даній справі. У зв`язку із цим він 26.02.2020 року звернувся до суду із клопотанням про залучення його до участі у справі як заінтересовану особу, однак дане клопотання залишено судом без розгляду.

Апелянт наголошує, що фізична особа у будь-якому статусі не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише спеціалізованими установами, які мають право на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ. Як вбачається із оскаржуваної ухвали, з укладенням договору про відступлення права вимоги за кредитним договором, відбулася заміна кредитодавця, який є фінансовою установою, на фізичну особу – ОСОБА_2 . Відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням ч.3 ст.512 та ст. 1054 ЦК України.

З цих підставу просить ухвалу суду скасувати та в задоволенні заяви про заміну сторони правонаступником відмовити (а.с.30-33).

ОСОБА_2 подано відзив на апеляційну скаргу, в обґрунтування якого зазначив, що її вимоги  суперечать фактичним обставинам справи та чинному законодавству України. Клопотання про заміну сторони правонаступником у виконавчому провадженні щодо виконання виконавчого листа №350/2383/13-ц було подано у межах справи, стороною у якій вказаний і апелянт. Тому посилання ОСОБА_1 на те, що його не було зазначено як заінтересовану особу у справі, не є порушенням його права взагалі, оскільки він є безпосередньою стороною справи, а саме особою, стосовно якої розглядається подання, клопотання, заява, а не заінтересованою особою у справі. Саме у зв`язку з тим, що апелянт є безпосереднім учасником справи, про розгляд відповідного клопотання його повідомляли на загальних умовах, визначених ст.442 ЦПК України. Про день та час  судового засідання, коли було постановлено оскаржувану ухвалу, апелянта було повідомлено, однак він не з`явився. Щодо зазначень у апеляційній скарзі про нікчемність кредитного договору про відступлення права вимоги №018/18-О від 10.07.2018р., то розглядаючи заяву про заміну сторони правонаступником, суд має встановити достатність поданих заявником матеріалів для здійснення відповідної заміни, при цьому суд оцінює також, в тому числі, достовірність поданих на підтвердження факту правонаступництва матеріалів, зокрема, договорів – на предмет їх нікчемності. Також вважає, що під час укладення договору про відступлення права вимоги було додержано вимоги законодавства. Просить залишити ухвалу суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення (а.с.45-49).

Вислухавши пояснення апелянта ОСОБА_1 та представника заявника ОСОБА_2 адвоката  Сліпенчук Н.А., доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст.367 ЦПК України, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою, виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30.05.2016 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості за кредитним договором №870pv 14-06 від 07.08.2006 року в розмірі 1 642 157,74 грн та судового збору по 1720,50 грн на користь банку та по 106,50 грн в дохід держави, набрало законної сили. 

10 липня 2018 року ТзОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕНТ» та ОСОБА_2   уклали договір про відступлення прав вимоги №018/18-О, відповідно до якого первісний іпотекодержатель відступив новому іпотекодержателю всі права вимоги за договором про відкриття не відновлювальної кредитної лінії № 870 рv 14-06 від 07.08.2006 року разом з усіма додатками до нього та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями та викладеннями у новій редакції, що є його невід`ємною частиною, укладеним між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 (а.с.4-7).

За умовами договору про відступлення прав вимоги за іпотечним договором з майновим поручителем від 08.08.2006р., посвідченим приватним нотаріусом Рожнятівського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Присяжнюк С.М. за реєстровим №Д146 від 10.07.2018р., ОСОБА_2 набув статусу нового кредитора та отримав право вимоги за кредитним договором та договором забезпечення № 870 рv 14-06 від 07.08.2006 року (а.с.10-11).

Факт виконання умов цього договору посвідчується актами прийому-передачі документації та актом прийому-передачі права вимоги від 10.07.2018 року (а.с.8, 9).

Задовольняючи заяву про заміну сторони у виконавчому провадженні, суд першої інстанції виходив з положень ст. 512 ЦК України, ст. 442 ЦПК України, Закону України «Про виконавче провадження», встановивши, що передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення прав вимоги за своєю правовою природою є різновидом правонаступництва, відповідно правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження, дійшов висновку про необхідність заміни сторони (стягувача) у виконавчому провадженні у справі Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»» його правонаступником Хлібкевичем А.Я.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з таких підстав.

Відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач та боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Порядок заміни сторони виконавчого провадження визначено статтею 442 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Згідно частини першої статті 55 ЦПК України (процесуальне правонаступництво) у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Правонаступництвом у виконавчому проваджені є заміна кредитора з переходом до нього права вимоги до боржника, і такий кредитор у силу ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» має право звернутися про заміну сторони виконавчого провадження.

Правонаступництво особи може бути загальним (щодо юридичної особи - у разі її припинення) або частковим (наприклад, в результаті уступки спірної  вимоги).

Підставою процесуального правонаступництва є наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних чи встановлених судом правовідносин.

Заміна сторін іншими особами можлива, коли їх матеріальні права і обов`язки переходять до цих осіб.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги. У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Тлумачення частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок договору: купівлі-продажу чи міни (частина тертя статті 656 ЦК України); дарування (частина друга статті 718 ЦК України); факторингу (глава 73 ЦК України).

Згідно частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв`язку з заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою заінтересованої сторони. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник). Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».

Такий правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13.

Аналогічна позиція міститься і у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі від 21 березня 2018 року по справі № 6-1355/10, провадження № 61-12076св18 (ЄДРСРУ № 73001190), у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року № 2-3627/09 (провадження № 61-16520сво18).

З наведеного слідує, що процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні – це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з вибуттям правопопередника після постановлення щодо нього судового рішення i заміни його правонаступником, тобто підставою заміни кредитора внаслідок правонаступництва, в тому числі, й у виконавчому провадженні, є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Розглядаючи заяву, суд має встановити достатність поданих заявником матеріалів для здійснення відповідної заміни. При цьому суд оцінює також достовірність поданих на підтвердження факту правонаступництва матеріалів, зокрема договорів, інших правочинів тощо, в тому числі на предмет їх нікчемності.

З огляду на зазначене, задоволення заяви про заміну сторони правонаступником у виконавчому провадженні на стадії виконання судового рішення або відмова у такому задоволенні здійснюється судом відповідно до норм матеріального і процесуального права, які  не передбачають право суду надавати на цій стадії оцінку оспорюваним правочинам, що буде порушувати презумпцію їх правомірності (ст.204 ЦК України).

Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2019 року у справі №916/2286/16.

Апеляційним судом встановлено, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься інформація про те, що Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» перебуває в стані припинення, проте запис про державну реєстрацію припинення цієї юридичної особи відсутній.

Юридична особа наділена процесуальною правоздатністю та процесуальною дієздатністю (статті 46,47 ЦПК України). 

В апеляційній інстанції представником ОСОБА_2 долучено ряд документів, із яких встановлено наступне.

Із протоколу електронного аукціону № UA-ЕА-2018-04-27-000183-а, який сформовано 21.06.2018 року, встановлено, що переможцем купівлі лоту № F07GL22656 – право вимоги за кредитним договором № 870 рv 14-06 від 07.08.2006 року, що укладений з фізичною особою з забезпеченням: нежитлові приміщення, загальна площа 378,0 кв.м за адресою АДРЕСА_1 ; порука фізичної особи, є учасник ТОВ «Фінансова компанія «»ІНВЕНТ» (код ЄДРПОУ 41361814). Ціна продажу лоту – 435 369,21 грн.

Інформація про зазначений правочин (електронний аукціон) міститься на офіційному сайті https://prozorro.sale та є загальнодоступною.

Із договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 04.07.2018 року, укладеним між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент» встановлено, що Банк відступив шляхом продажу новому кредитору належні банку права вимоги до позичальника, іпотекодавця, поручителя, зазначених у додатку №1 до цього договору,  за кредитним договором, договором іпотеки, договором поруки з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку №1 до цього договору.

В додатку №1 до договору міститься реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами, де зазначено договір про відкриття не відновлювальної кредитної лінії № 870 рv 14-06 від 07.08.2006 року, де позичальником є ОСОБА_1 , та іпотечний договір з майновим поручителем від 08.08.2006 рок, де іпотекодавцем зазначена ОСОБА_3 , та договір поруки від 07.08.2006р., де поручителем є ОСОБА_3 .

Як встановлено із матеріалів справи, первиннокредитні правовідносини з ОСОБА_1 виникли із кредитного договору № 870 рv 14-06 від 07.08.2006 року між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит», яким подавався позов по справі у грудні 2013 року, на користь якого ухвалено рішення суду про стягнення.

В подальшому, згідно договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 04.07.2018 року, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відступив шляхом продажу новому кредитору належні банку права вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент».

Договір про відступлення прав за кредитним договором та договором поруки між ТзОВ «Фінансова компанія «Інвент» та ОСОБА_2 укладений 10.07.2018р.

При вирішенні заяви про заміну стягувача суд правильно врахував, що цей спір виник на завершальній стадії цивільного процесу – стадії виконання судового рішення у справі №350/2383/13-ц, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості по кредитному договору № 870 рv 14-06 від 07.08.2006 року в розмірі 1 642 157,74 грн, тому також вирішальне значення для заміни сторони правонаступником у даній справі має та обставина, чи мало місце правонаступництво від первісного кредитора до ТзОВ «Фінансова компанія «Інвент» і як ця обставина кореспондується із договором про відступлення прав вимоги ОСОБА_2 .

Судом безспірно встановлено, що ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відступив право вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент» за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 .

Апеляційний суд дійшов висновку, що не має вирішального значення обставина про те, що відсутнє судове рішення про заміну стягувача з ПАТ «Банк «Фінанси на  ТзОВ «Фінансова компанія «Інвент», оскільки право вимоги фактично було відступлено на законних підставах і договір купівлі-продажу прав вимоги з електронних торгів недійсним не визнаний.

Аналізуючи зміст положень статті 442 ЦПК України, слід дійти висновку, що суд зобов`язаний визначити сторону виконавчого провадження, яка вибуває, і її замінити.

З огляду на викладене, заявником ОСОБА_2 правомірно набуто право грошової вимоги за кредитним договором № 870 рv 14-06 від 07.08.2006 року від ТзОВ «Фінансова компанія «Інвент» на підставі договору про відступлення прав вимоги № 018/18-О від 10.07.2018 року.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що з укладенням договору про відступлення права вимоги за кредитним договором відбулася заміна кредитора, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу, яка не може надавати фінансові послуги.

Такі доводи не заслуговують на увагу, оскільки при вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні суд перевіряє наявність правонаступництва у матеріальних відносинах, а не його обсяг. Ці доводи можуть мати значення у разі оспорення правочину щодо правонаступництва

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разу не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати  Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі 2-383/2010.

Договір про відступлення прав вимоги № 018/18-О від 10.07.2018 року недійсним не визнано, тому доводи апелянта, що фізична особа не може бути стороною договору відступлення прав, є безпідставними.

Виходячи з наведеного, ОСОБА_2 набув всіх прав кредитора ТзОВ «Фінансова компанія «Інвент» (яке набуло всіх прав кредитора ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»), в тому числі й на отримання виконання зобов`язань за кредитним договором № 870 рv 14-06 від 07.08.2006 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 та за усіма договорами забезпечення. Тому звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає вимогам ст.ст.512, 514 ЦК України та ст.15 Закону України «Про виконавче провадження».

За даних обставин доводи апеляційної скарги про безпідставність відмови у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження є необґрунтованими, оскільки підставою заміни сторони внаслідок правонаступництва, в тому числі, й у виконавчому провадженні, є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Щодо посилань апелянта на те, що його не було залучено до розгляду справи як заінтересовану особу, слід зазначити наступне. ОСОБА_1 є безпосереднім учасником справи, про розгляд якої його повідомлявся на загальних умовах (а.с.18, 21), визначених ст.442 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було дотримано норми матеріального та процесуального права, а тому ухвалу слід залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

                                                   п о с т а н о в и в:       

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 18 березня 2020 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду  протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:                                                                                                  І.О. Максюта

                                                                                                             Л.В. Василишин

                                                                                                             Р.Й. Матківський

Повний текст постанови складено 30 червня 2020 року.