Справа № 2-а-282/2010 р.

Рядок статзвіту № 2.19    

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

       09 квітня 2010 року                                                                                     м. Свалява

Свалявський районний суд Закарпатської області в особі судді Н.М.Жиганської

 розглянувши у порядку письмового провадження в місті Сваляві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Свалявському районі про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Свалявського районного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного  фонду України в Свалявському районі,  в якому просить суд  поновити  пропущений ним з поважних причин строк для звернення до суду  за захистом  порушених його прав та зобов”язати Управління Пенсійного фонду України у Свалявському районі нарахувати та виплатити  недоплачену йому як “дитині війни” щомісячну соціальну допомогу за 2007, 2008 роки та 4 місяці 2009 року в сумі 3126 грн. 00 коп.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що він належить до соціальної категорії "Дитина війни" та, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.

Однак, відповідач  не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення пенсії.

Відповідач надав заперечення на позов, в яких просить суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що позивач у відповідності до вимог Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має статус дитини війни та право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Разом з тим, відповідними Законами “ Про державний бюджет України на 2007, 2008, 2009 роки чітко визначено порядок і розмір виплати  вказаної соціальної допомоги, що і було виконано управлінням пенсійного  фонду у Свалявському районі.

Також, відповідач наполягав на відмові в задоволенні вимог позивача щодо виплати соціальної допомоги як дитині війни за період 2007-2008 роки через пропущення позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, визначеного ст. 99 КАС України. Щодо позовних вимог про виплату соціальної допомоги як дитині війни за 4 місяці 2009 року відповідач просить відмовити позивачу, оскільки Законом України “Про Державний бюджет на 2009 рік” передбачено виплату зазначеної допомоги в розмірі 10% прожиткового мінімуму. Щодо конституційності зазначеного положення Державного бюджету України на 2009 рік Конституційном Судом  України рішення не приймалось, та він залишається чинним. Нарахування і виплата такої допомоги позивачу була проведена.

Поскільки сторонами заявлено клопотання  про розгляд справи у їх відсутності, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 122 ч.3 КАС України  

З матеріалів справи та наявних в ній доказів, судом встановлено наступне.

Встановлено, що позивач є дитиною війни та відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин та вирішення даного публічно-правового спору судом, мав право на отримання 30% підвищення виплачуваної йому Управлінням Пенсійного фонду України в Свалявському районі пенсії за віком.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення Закону України “Про Державний бюджет на 2007 р.”, якими було зупинено (обмежено) дію вищевказної ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв”язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Крім того, п. 17 ст. 77 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” було зупинено, а Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” від  19.01.2006 року дію ст. 6 вищевказного Закону було відновлено, про те її дія запроваджується поетапно за результатами виконання бюджету у 1 півріччі у порядку, визначеному КМУ за погодженням з Комітетом Верховної Ради з питань бюджету. Статтею 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України про соціальний захист дітей війни” виплачується лише особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Враховуючи наведене, вимоги позивачів в частині стягнення підвищення до пенсії за період з січня 2006 року задоволенню не підлягають, оскільки КМУ за результатами виконання бюджету у 1 півріччі 2006 року будь-яких документів по зазначеній виплаті не приймалось.

Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачці здійснює Пенсійний фонд України в особі Управління Пенсійного фонду України в Свалявському районі, відповідний обов”язок слід покласти на відповідача у справі.

Статею 99 КАС України визначаються строки звернення до адміністативного суду з адміністративним позовом з метою досягнення юридичої визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Строк для звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом — проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом свої прав, свобод чи інтересів. Після закінчення цього часу особа не втрачає права звернутися з адміністративним позовом, але у задоволенні цього позову може бути відмовлено лише на тій підставі, що пропущено строк звернення.

Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб”єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно правових відносинах.

Загальний строк подання адміністативного позову для захисту прав, свобод та інтересів особи становить один рік з дня, коли особа дізналая або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Інший момент початку перебігу однорічного строку ведеться з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про рішення суб”єкта владних повноважень за результатами розгляду скарги.

Початок річного строку визначено альтернативно — це день, коли особа: дізналася або повинна була дізнатися про порушення.

Зазвичай ці два моменти збігаються, але це не обов'язково. Тому при визначенні початку цього передусім до уваги береться момент, коли особа фактично дізналася про навіність відповідного порушення. Йдеться не про те, коли особа з”ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням, а про те, коли вона дізналась про ці рішення, дії чи бездіяльність.

Потім необхідно зважити, чи мала особа можливість дізнатися про наявність порушення раніше. Якщо мала — тоді для відліку строку на звернення береться до уваги саме цей момент.

Однорічний строк визнано законодавцем достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси було порушено, визначилася, чи буде вона звертатися до адміністративного суду із відповідним позовом. Загальний однорічний строк застосовується в усіх випадках, коли законом невстановлені спеціальні (інші) строки звернення з адміністативним позовом.

Стаття 100 КАС України з метою дисциплінування учасників публічно-правових відносин визначає негативні налідки для них у разі звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом з пропущенням встановленого статтею 99 КАСУ строку звернення. Одночасно стаття дає можливість не застосовувати ці наслідки, якщо інша сторона не наполягає на цьому, або у разі пропущення строку з поважних причин.

Пропущення встановленого строку звернення з адміністративним позовом не позбавляє особи права звернутися з адміністративним позовом і не може бути підставою для повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження в адміністративній справі. Але таке пропущення зазвичай є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, якщо на цьому наполягає одна із сторін (зрозуміло, що в переважній більшості випадків це буде відповідач).

Пропущення строку на звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін (ч. 1 ст. 100 КАС України).

Враховуючи наведене суд вважає, що ОСОБА_1 пропустив строк звернення до адміністративного суду з позовом, так як просить задовольнити його позовні вимоги за період з 2007-2008 роки, а звернвся з позовом до суду 03 березня 2010 року, крім того відповідач наполягає на відмові позивачу в його поновленні, і тому даний позов до задоволення не підлягає.

Що стосується вимог позивача про виплату йому соціальної допомоги як дитині війни за 4 місяці 2009 року, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що з 01 січня 2008 року позивачу було нараховане та виплачується 10%   прожиткового мінімуму  встановленого Законом України про "Державний бюджет на 2008 рік".

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".Відповідно до п. 5 резолютивної частини зазначеного Рішення Конституційного Суду України - положення Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим для виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

У 2009 році відповідач проводив виплати позивачу на підставі зазначеного Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік” в розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого Законом України “Про Державний бюджет на 2009 рік”.

Таким чином  з 01.01.2009 року УПФУ в Свалявському районі повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, тобто у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Також судом встановлено, що вищезазначені виплати  повинні бути проведені у розмірі   з розрахунку мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", поскільки  іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, не має.

  Відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" покладено на УПФУ в Свалявському районі за місцем проживання позивача.

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч. 3 ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст. ст. 3, 6 Закону України про соціальний захист дітей війни", ст. ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В  :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Свалявському районі про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Свалявському районі щодо невиплати ОСОБА_1 підвищення пенсії, відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за 4 місяці 2009 року.

Зобов"язати управління Пенсійного фонду України в Свалявському районі здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за  4 місяці 2009 року, за винятком раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1  - відмовити у зв”язку з пропущенням строку для звернення до суду.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Свалявському районі в користь ОСОБА_1- 1, 70 грн. сплаченого судового збору.

На постанову може бути подано апеляційну скаргу протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження постанови Свалявського районного суду.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана протягом десяти днів з моменту оголошення постанови суду.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга на постанову суду подаються до апеляційного суду Закарпатської області через Свалявський районний суд.

СУДДЯ СВАЛЯВСЬКОГО

РАЙОННОГО СУДУ:                                             ОСОБА_2