КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кулікова С.В.

№ 22-ц/824/6768/2020

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 355/1073/19

24 червня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кулікової С.В.

суддів - Желепи О.В.

- Олійника В.І.

при секретарі - Осінчук Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Баришівського районного суду Київської області від 13 лютого 2020 року, ухваленого під головуванням судді Коваленка К.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди завданої злочином,-

в с т а н о в и в:

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди завданої злочином, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 2 000 000,00 грн. моральної шкоди.

На обґрунтування позову зазначала, що 03 червня 2012 року відповідач перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння в ході сварки, на грунті особистих неприязних відносин, достовірно знаючи та усвідомлюючи, що на той час вона перебувала в стані вагітності, умисно наніс їй удар ногою в область живота. Внаслідок вказаних обставин, їй було виконано оперативне втручання, а саме вакуум-аспірація вмісту порожнини матки в термін вагітності 15 тижнів.

Вказувала на те, що після переривання вагітності, у неї виникли фізичні симптоми: головний біль, запаморочення, неприємні відчуття в області серця і живота, болі в суглобах. Опанувало відчуття самотності, спустошеності, апатії, туга, тривога, страх за наступні вагітності, своє здоров`я. Не було впевненості в завтрашньому дні. Все бачилося в похмурому світлі, звичайні справи здавалися нездійсненними, знизилася працездатність.

Відтак, у неї порушився сон, виникла стійка втома, стурбованість, негативні нав`язливі думки, а тому враховуючи обставини справи, характер та обсяг душевних страждань, їх тривалість, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає, що сума моральної шкоди, яка підлягає стягненню на її користь повинна становити 2 000 000 грн.

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 13 лютого 2020 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10 000 грн. у відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 2027,00 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення Баришівського районного суду Київської області від 13 лютого 2020 року в частині розміру відшкодування моральної шкоди змінити, стягнувши з відповідача 2 000 000 грн. моральної шкоди.

Апеляційну скаргу обґрунтовувала тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначала, що посилання суду на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження звернення до медичних закладів, встановлення будь-яких діагнозів чи звернення до спеціалістів психологів не узгоджуються з матеріалами справи. Так, на підтвердження своїх доводів, суду було надано вирок Баришівського районного суду Київської області від 10 грудня 2012 року, з якого вбачається, що ОСОБА_2 03 червня 2012 року перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння в ході сварки з ОСОБА_1 , на грунті особистих неприязних відносин, достовірно знаючи та усвідомлюючи, що на той час вона перебувала в стані вагітності, умисно наніс останній один удар ногою в область живота, після чого її було доставлено до Березанської міської лікарні Київської області, де було виконано оперативне втручання, а саме: вакуум-аспірація вмісту порожнини матки (аборт) в термін вагітності 15 тижнів. Відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи від 05.10.2012 року № 159/К у ОСОБА_1 відсутні будь-які захворювання та патологічні зміни, які могли б сприяти самовільному перериванню вагітності. Переривання вагітності ОСОБА_1 могло виникнути внаслідок спричинення їй травматичного впливу в ділянку живота, тобто внаслідок удару ногою в живіт. Відтак, симптоми погіршення здоров'я та психічного стану, а так само звернення до медичних закладів та встановлення діагнозу підтверджується матеріалами справи.

Крім того, вказувала на те, що суд безпідставно врахував рішення Яготинського районного суду від 17 травня 2018 року, тоді як воно скасовано постановою Київського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року.

Вважала, що визначаючи розмір моральної шкоди, судом не в повній мірі враховано всі обставини справи, зокрема, душевні страждання та переживання, викликані втратою вагітності, умисний характер дій відповідача, ступінь його вини, обставин справи в їх сукупності.

Посилалася на те, що суд безпідставно допустив до участі у справі як представника відповідача адвоката Блохіну Оксану Василівну, тоді як вона не надала належних документів на підтвердження представлення інтересів відповідача.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судовому засіданніпредставник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Відповідач та його представник в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомили, тому колегія суддів вважає можливим проводити розгляд справи у їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 близько 13 години 30 хвилин, знаходячись по АДРЕСА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння в ході сварки із ОСОБА_1 , на ґрунті особистих неприязних відносин, достовірно знаючи та усвідомлюючи, що на той час вона перебувала в стані вагітності, умисно наніс їй один удар ногою в область живота.

Від отриманого удару, у позивачки відкрилася кровотеча та її було доставлено до Березанської міської лікарні Київської області, де було виконано оперативне втручання, а саме: вакуум-аспірація вмісту порожнини матки (аборт) в термін вагітності 15 тижнів.

Відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи від 05.10.2012 року № 159/К у ОСОБА_1 відсутні будь-які захворювання та патологічні зміни, які могли б сприяти самовільному перериванню вагітності.

Переривання вагітності останньої могло виникнути внаслідок спричинення їй травматичного впливу в ділянку живота, тобто в наслідок удару ногою в живіт.

Переривання вагітності внаслідок травми (нанесення тілесних ушкоджень), відповідно до 2.1.7. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 від 17.01.1995 р. МОЗ України «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України» відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

10 грудня 2012 року Баришівським районним судом Київської області ОСОБА_2 визнаний винуватим у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, за якою призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнений від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки. На підставі ст.76 КК України на нього покладено зобов`язання періодично з' являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Задовольняючи частково позовні вимоги, стягуючи з відповідача на користь позивача 10 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка має право на відшкодування моральної шкоди. Визначаючи розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню з відповідача, суд першої інстанції врахував, що позивач відчувала фізичний біль та моральні страждання в момент спричинення їй тілесних ушкоджень відповідачем, після удару їй було проведено оперативне втручання, а саме вакуум-еспірація вмісту порожнини матки та втрату плоду, та прийняв до уваги вимоги розумності, справедливості та співмірності. При цьому, суд вказав, що позивач посилаючись на конкретні симптоми погіршення здоров`я та психічного стану, не надала суду жодного доказу про звернення до медичних закладів, встановлення будь-яких діагнозів чи звернення до спеціалістів.

Колегія суддів в повній міріз такими висновками суду першої інстанції не погоджується, p огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я ( частина перша та пункт 1 частини другої статті 23 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Тобто при вирішенні спору про стягнення моральної шкоди суду необхідно встановити: наявність заподіяної позивачу шкоди, протиправність діяння відповідача, наявність причинного зв`язку між заподіяною шкодою і протиправним діянням відповідача. При цьому кожна із вказаних обставин повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів) , що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових та електронних доказів, висновків експертів та показаннями свідків.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 76, частини першої статті 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до частини 6 статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)», роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, тощо. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Людина, її життя і здоров`я, недоторканість та безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, даний постулат визнано нормою основного закону держави Конституцією України.

З матеріалів справи вбачається, що згідно вироку Баришівського районного суду Київської області від 10 грудня 2012 року ( а.с. 6-7 ), ОСОБА_2 було визнано винуватим у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та засуджено до 5 років позбавлення волі із іспитовим строком на 3 роки. За вироком суду, 03 червня 2012 року близько 13 години 30 хвилин ОСОБА_2 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння під час сварки, достовірно знаючи, що його дружина ОСОБА_1 (нині ОСОБА_1 ) перебувала в стані вагітності, в ході сварки, умисно наніс останній удар ногою в область живота. Від отриманого удару, в позивачки відкрилася кровотеча, та сталося самовільне переривання вагітності.

Таким чином, вироком Баришівського районного суду Київської області від 10 грудня 2012 року по справі № 1/1001/159/2011 встановлено факт спричинення позивачці ОСОБА_1 тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент їх заподіяння.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивачки на відшкодування моральної шкоди.

Разом з тим, визначаючи розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки, суд першої інстанції не урахував наступного.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з іншим ушкодженням здоров`я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та моральних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

З матеріалів справи вбачається, що 03 червня 2012 року відповідач наніс ОСОБА_1 , яка перебувала у стані вагітності, удар ногою в область живота, після чого її було доставлено до Березанської міської лікарні Київської області, де було виконано оперативне втручання, а саме: вакуум-аспірація вмісту порожнини матки (аборт) в термін вагітності 15 тижнів.

Переривання вагітності внаслідок травми (нанесення тілесних ушкоджень), відповідно до п. 2.1.7 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом № 6 від 17.01.1995 р. МОЗ України «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України» відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Оскільки позивачці було нанесено травми, які призвели до переривання вагітності (втрати плоду) шляхом оперативного втручання, і такі травми відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, колегія суддів вважає, що визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди - 10 000,00 грн. є неспівмірним із завданими ушкодженнями здоров`я позивачу.

При цьому, судом апеляційної інстанції також враховується умисний характер дій відповідача та ступінь його вини.

Тому, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні, шляхом збільшення розміру моральної шкоди до 30 000,00 грн.

Разом з тим, жодних доказів на підтвердження своїх посилань на конкретні симптоми погіршення здоров`я та психічного стану, зокрема доказу про звернення до медичних закладів, встановлення будь-яких діагнозів чи звернення до спеціалістів психологів після випадку що стався 03 червня 2012 року позивачка суду не надала суду.

Відтак, доводи апеляційної скарги про те, що на підтвердження своїх доводів, суду було надано вирок Баришівського районного суду Київської області від 10 грудня 2012 року, з якого вбачається симптоми погіршення здоров`я та психічного стану, а так само звернення до медичних закладів та встановлення діагнозу колегія суддів відхиляє, оскільки вирок суду підтверджує завдання моральної шкоди позивачці обставинами, що мали місце 03 червня 2012 року, проте не містить посилань, що після 03 червня 2012 року позивач зверталася до медичних закладів, їй було встановлено будь-які діагнози чи зверталася до спеціалістів психологів.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно врахував рішення Яготинського районного суду від 17 травня 2018 року, тоді як воно скасовано постановою Київського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року, колегія суддів відхиляє, оскільки судом при визначенні розміру моральної шкоди враховано не рішення по суті, а наявність у неї дітей, що були народжені як до події, яка стала підставою для звернення з даним позовом (03 червня 2012 року), так і після неї.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції безпідставно допустив до участі у справі як представника відповідача адвоката Блохіну Оксану Василівну, тоді як вона не надала належних документів на підтвердження представлення інтересів відповідача, колегія суддів відхиляє, оскільки з матеріалів справи вбачається, що представником відповідача було надано належні документи на підтвердження повноважень, а саме: оригінал Угоди про надання правової допомоги від 08 листопада 2019 року, та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Враховуючи викладене, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими, рішення Баришівського районного суду Київської області від 13 лютого 2020 року необхідно змінити, збільшивши розмір відшкодування моральної шкоди до 30 000,00 грн. В іншій частині рішення суду необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Баришівського районного суду Київської області від 13 лютого 2020 року змінити, збільшивши розмір відшкодування моральної шкоди до 30 000,00 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженау касаційному порядку до Верховного Судупротягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 25 червня 2020 року.

Головуючий: Судді: