2-а-93/2010
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 березня 2010 року Новоархангельський районний суд Кіровоградської області в складі головуючого-судді: Краснопольської Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в Новоархангельському районі Кіровоградської області про поновлення строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за 2006-2009 р.р. та подальшої щомісячної виплати,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача посилаючись на те, що вона має статус дитини війни відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни ”. Згідно ст. 6 цього Закону дітям війни пенсії підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Ст. ст. 77, 110 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік ” та ст. 71 ч. 12 Закону України “ Про Державний бюджет України на 2007 рік ” зупинено дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст. 11 цього Закону рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України деякі положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, в тому числі п.п. 3 і 12 ст. 71. Керуючись ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та виходячи з розміру встановленого на 2006-2009 роки прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, позивач визначила, що відповідач не виплатив їй у вказаний період підвищення пенсії у розмірі 5087,10 грн. Крім того, позивач зазначила, що вона звернулась до суду за захистом свого права лише після того, як їй нещодавно стало відомо про порушення її прав як дитини війни із засобів масової інформації, тому просить суд поновити строк для звернення до суду, визнати бездіяльність відповідача протиправною та зобов'язати відповідача провести перерахування пенсії за період з 01.01.2006 по 01.01.2010 р.р. у відповідності до вимог Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та нарахувати до пенсії підвищення у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та здійснити її виплату.
Відповідач подав в судове засідання письмове заперечення на позов, в якому послався на те, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного Бюджету України. ОСОБА_2 до Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” підвищення до пенсії дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” здійснюється поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної ОСОБА_2 України з питань бюджету. Ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” встановлено підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” громадянам, що визнані інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Положення ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” визнано неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року. Законодавством не визначено мінімальної пенсії за віком, як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Згідно ст. 28 ч. 1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Проте ч. 3 тієї ж статті визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ч. 1, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, що унеможливлює реалізацію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” підтверджено листом Міністерства юстиції України. З 01 січня 2008 року позивачу встановлено та виплачується підвищення до пенсії, як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни із змінами внесеними Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” в розмірі 47 грн., з 01 квітня 2008 року – 48,10 грн., з 01 липня 2008 року 48,20 грн., з 01 жовтня 2008 року - 49,80 грн. Відповідач не уповноважений проводити перерахунки пенсій окремим категоріям громадян без відповідних розпоряджень Пенсійного фонду України. Управління пенсійного Фонду України в Новоархангельському районі є виконавчим органом, який діє на підставі законодавчих актів та нормативних документів і в зв’язку з тим, що механізм реалізації положень ст. 6 Закону України № 2195 відсутній, визнання дій управління пенсійного Фонду України в Новоархангельському районі Кіровоградської області з невиплати доплати до пенсії неправомірними є безпідставним.
Управління пенсійного Фонду України в Новоархангельському районі Кіровоградської області вважає, що позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду, передбачений ст. 99, 100 КАС України і будь-яких поважних причин пропуску строку позивач суду не надала, тому позовну заяву необхідно залишити без задоволення.
Позивач належним чином повідомлена про час, місце і дату розгляду справи, в судове засідання не з'явилась, надала суду заяву, в якій зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просила справу слухати в її відсутності.
Представник відповідача - управління пенсійного Фонду України в Новоархангельському районі Кіровоградської області в судове засідання не з'явився, від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, позов не визнав з підстав, зазначених в запереченні, просить відмовити в поновленні строку позовної давності за період до 2009 року, а також відмовити в задоволенні позовних вимог до управління Пенсійного фонду в Новоархангельському районі про стягнення на користь позивача недоплаченої суми щомісячної державної соціальної допомоги за 2009 рік та подальшої її виплати.
ОСОБА_2 до вимог ч. 3 ст. 122 КАС України суд в зв’язку з клопотаннями осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх відсутності, суд здійснює розгляд справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Приписами ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визначено, що дитина війни, це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.
В ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІV від 18.11.2004 року (зі змінами), зазначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Позивач – ОСОБА_1 відноситься до соціальної категорії - «Дитина війни», перебуває на обліку в УПФ України в області, має право на пільги, встановлені законодавством України для дітей війни, що підтверджується копіями документів, які знаходяться в матеріалах адміністративної справи: паспортом серії ЕА 471756 (а.с 5), посвідченням № 106857 (а.с 6) з відміткою «дитина війни», тобто на неї розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Згідно відомостей належного позивачу паспорта громадянина України серії ЕА 471756 , виданого Новоархангельським РВ УМВС України в Кіровоградській області 04.11.1998 року (а.с. 5) , вона народилась 05.12.1938 року, і відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18.11.2004 року, який набрав чинності з 01.01.2006 року, позивач набула статус “дитини війни”, що відповідно надає їй право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених цим Законом.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду в Новоархангельському районі Кіровоградської області, яким у період з 2006-2007 р.р йому не призначалося, не нараховувалося та не виплачувалося підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195-IV від 18.11.2004 року, який набрав чинності з 01.01.2006 року. А у 2008 та 2009 роках відповідачем нараховувалась та виплачувалась позивачу надбавка до пенсії у меншому розмірі, ніж це визначено Законом.
Наявність у позивача статусу “дитини війни” також підтверджується відбитком відповідного штампу в належному їй посвідченні пенсіонера № 106857 (а.с 6) .
Згідно ст. 72 КАС України дана обставина доказування не потребує як така, що визнається сторонами, суд не має сумнівів щодо достовірності цієї обставини та добровільності її визнання.
Статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Згідно п. 1 Прикінцевих положень Закону він набирає чинності з 01 січня 2006 року. Дія норм цього Закону поширюється на позивача, як особу, котра має підтверджений у встановленому порядку статус дитини війни.
П. 17 ст. 77 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 20 грудня 2005 року зупинено на 2006 рік дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 19 січня 2006 року п. 17 ст. 77 вказаного Закону виключено, а ст. 110 викладено в новій редакції, згідно якої пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної ОСОБА_2 України з питань бюджету. Однак, протягом 2006 року Верховною ОСОБА_2 України та Кабінетом Міністрів України відповідних нормативно-правових актів не видавалось і положення ст. 110 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” в зазначеній частині не були реалізовані. Таким чином, у 2006 році відповідач не мав правових підстав для нарахування позивачу підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, а тому у задоволенні позовних вимог в цій частині належить відмовити.
Позивач звернулась до суду з позовом про зобов'язання відповідача провести нарахування підвищення пенсії за 2007 рік з пропущенням річного строку, встановленого ч. 2 ст. 99 КАС України, тому, суд враховуючи похилий вік позивача та встановлені у 2006-2007 р.р. на законодавчому рівні обмеження її прав, а також позицію відповідача щодо предмету спору, тобто впевненість про відсутність у нього обов'язку призначати, нараховувати та виплачувати визначене ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” підвищення до пенсії позивача, незважаючи на проявлену відповідачем бездіяльність, який не роз'яснював позивачу про її права і не вчиняв будь-яких дій, направлених на надання належної соціальної підтримки у період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року. Наведені обставини суд вважає поважною причиною пропуску позивачем строку звернення до суду, що є підставою для задоволення вимог позивача про поновлення строку звернення до суду.
Згідно п. 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) у розмірі 50 відсотків розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Позивач не є інвалідом, а тому з 01 січня 2007 року підвищення до пенсії їй як дитині війни, відповідачем не нараховувалося і не виплачувалося.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 у справі про соціальні гарантії громадян визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) серед інших і положення п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”.
ОСОБА_2 до ч. 2 ст. 152 Конституції України та ч. 2 ст. 73 Закону України “Про Конституційний суд України” закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. З часу втрати чинності п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, 09 липня 2007 року, застосування цих норм Закону є протиправним, а тому перестали існувати підстави зупинення дії ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Як вбачається з довідки, наданої відповідачем, всупереч рішенню Конституційного Суду України, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 , відповідач не нараховував і не виплачував позивачу підвищення до пенсії згідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
ОСОБА_2 до п. 5 вказаного рішення Конституційного Суду України, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.
Керуючись принципом офіційності та змістовим наповненням позову позивача, спрямованим на захист прав, порушених бездіяльністю відповідача, суд вважає за можливе з метою захисту прав позивача вийти за межі позову та визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не призначення, не нарахування та не виплати позивачу у період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року підвищення до пенсії у розмірі, встановленого ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
З урахуванням вищезазначеного суд дійшов висновку, що з 09.07.2007 року - з дня прийняття рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 відновлено право позивача на нарахування та отримання ним підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком.
ОСОБА_2 до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
П.п. 3, 4 ст. 22 Бюджетного кодексу України встановлено, що Управління Пенсійного Фонду, як головний розпорядник коштів місцевого бюджету, отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у Законі про Державний бюджет України чи рішення про місцевий бюджет.
Статтею 23 Бюджетного кодексу України встановлено, що управління Пенсійного Фонду може здійснювати з бюджету будь-які бюджетні зобов’язання та платежі лише за наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються Законом про Державний бюджет чи рішення про місцевий бюджет.
Враховуючи зазначені норми законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення на його користь недоплаченої, як дитині війни, щомісячної державної соціальної допомоги за період до 09.07.2007 року.
Згідно з п. 41 розділу II Закону України ?ро Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законоданчих актiв України” вiд 28.12.2007, який набрав чинності з 01.01.2008 року, ч. 1 ст. 6 Закону України «Про соцiальний захист дiтей вiйни», викладена в новiй редакції, визначено, що дiтям вiйни (крiм тих, на яких поширюється дiя Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантiї їх соцiального захисту”) до пенсiї або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соцiальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Ч. 4 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-Х11 визначено, що учасникам війни пенсії підвищуються на 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Розмір мінімальної пенсії за віком встановлено ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058-У1 від 09.07.2003 року, відповідно до якого за наявності достатнього страхового стажу мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
22 травня 2008 року Конституційним Судом України прийнято рішення № 10-рп/2008, згідно якого положення п. 36-100 роздiлу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рiк та про внесення змiн до деяких законодавчих актів України” визнані неконституційними, дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист «дітей війни» відновлено.
Тобто, з 22 травня 2008 року відновлено право позивача на нарахування йому підвищення до пенсії у розмiрi 30% мiнiмальної пенсiї за віком.
Позовні вимоги в частині нарахування позивачу недоплаченої, як дитині війни, щомісячної державної соціальної допомоги за період з 01 січня 2008 року по 22 травня 2008 року задоволенню не підлягають.
Таким чином, позов в частині зобов'язання відповідача нарахування підвищення до пенсії позивача відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, включно, є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
Доводи відповідача про відсутність порядку перерахунку та виплати зазначеного підвищення пенсії не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог так, як саме на органи Пенсійного фонду України, який здійснює свої повноваження через відповідні управління, покладено обов'язок перерахування та виплати пенсії з відповідними підвищеннями.
З цих же підстав суд не може переймати на себе обов'язки суб'єктів владних повноважень, покладених на них законом, і здійснювати перерахунок підвищення пенсії, а тому суд відмовляє у задоволенні позову в частині зобов'язання відповідача нарахувати певну суму підвищення пенсії.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір немає.
Зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, згідно з п. 2 рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Пунктом 5 вказаного рішення передбачено, що положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом цього рішення. Отже, з 22 травня 2008 року по 01 січня 2009 року, відповідач зобов'язаний був нараховувати та виплачувати позивачу, як дитині війни, підвищення пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, у 2007 році виходячи із розміру встановленого у липні-вересні 2007 року мінімального розміру пенсії за віком в сумі 406 грн. та у жовтні-грудні 2007 року мінімального розміру пенсії за віком в сумі 411 грн.: у 2008 році — виходячи із розміру встановленого у травні-червні 2008 року мінімального розміру пенсії за віком в сумі 481 грн., липні-вересні 2008 року -482 грн., та у жовтні-грудні 2008 року мінімального розміру пенсії за віком в сумі 492 грн., з відрахуванням виплачених позивачу сум у травні-червні 2008 року 48,10 грн., липні-вересні 2008 року -48,20 грн., та жовтня 2008 року 49,80 грн., а тому позов в цій частині є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
Підлягають задоволенню вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача в 2009 році нараховувати та виплачувати йому соціальну допомогу – підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дію якої відновлено рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року.
Згідно ст. 71 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. ОСОБА_2 її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії повинні здійснюватися відповідно до норм ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Судом встановлено, що відповідач в 2009 році виплачував позивачу підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 10% мінімальної пенсії за віком, тобто діяв неправомірно.
ОСОБА_2 до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку в тому числі органів державної влади.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Суд також звертає увагу на те, що у Прикінцевих положеннях Закону України “Про соціальний захист дітей війни” Кабінету Міністрів України було дано доручено подати до Верховної ОСОБА_2 України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом та привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом. Невиконання Кабінетом Міністрів України наведених норм Закону не може слугувати підставою для порушення прав позивача стосовно належної, гарантованої державою соціальної підтримки. У відповідності до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
У рішенні Конституційного Суду України № 26-рп/2008 від 27.11.2008 р зазначено, що зi змiсту частини другої статті 95 Конституцiї України, якою встановлюється, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-якi видатки держави на загальносуспiльнi потреби, розмiр i цiльове спрямування цих видаткiв, випливає, що вони не можуть визначатися iншими нормативно-правовими актами. Самі ж загальносуспільні потреби, до яких належить і забезпечення права на соціальний захист громадян України, проголошений у статтi 46 Конституцiї України, передбачаються у державних програмах, законах, інших нормативно-правових актах. Визначення вiдповiдних бюджетних видаткiв у Законi про Державний бюджет України не може призводити до обмеження загальносуспiльних потреб, порушення прав людини i громадянина, встановлених Конституцiєю України, зокрема щодо забезпечення рiвня життя для осiб, якi отримують пенсiї, iншi види соцiальних виплат та допомоги, що є основним джерелом iснування, не нижчого вiд прожиткового мiнiмуму, визначеного законом.
Таким чином, встановлена частиною третьою статті 46 Конституції України мінімальна соціальна гарантія для визначення пенсії та інших видів соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування, - прожитковий мінімум, який встановлюється законом, не може бути зменшений ані законом, ані підзаконним нормативно-правовим актом.
ОСОБА_2 до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди України при розгляді справ, застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї, а також практику Європейського суду - як джерело права.
В ст. 1 Протоколу № 1 до вказаної Конвенції, зазначено, що кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Борги розглядаються у сенсі поняття «власності», яке міститься у ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції і яке не обмежене власністю на фізичні речі та залежить від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права» і, таким чином, як власність.
Європейський Суд з прав людини при розгляді справи «Кечко проти України» (заява №63134\00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, припиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення суду). У зв'язку з чим Європейський суд не прийняв до уваги позицію уряду України про колізію двох нормативних актів - Закону України, відповідно до якого встановлені надбавки з бюджету і який є діючим, та Закону України «Про державний бюджет» на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку уряду України, превалювали як lex specialis. Європейський суд не прийняв аргумент уряду України щодо бюджетних асигнувань, постільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 с. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає, а тому суд не приймає до уваги посилання відповідачів на ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачу конституційної гарантії та права на отримання підвищення до пенсії у розмiрi 30% мiнiмальної пенсiї за віком, як дитині війни.
Доводи відповідача на відсутність відповідного фінансування даних видатків, суд вважає безпідставними, оскільки незалежно від того, чи визначено в рішенні Конституційного Суду України порядок його виконання, відповідні державні органи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Тобто, навіть при відсутності належного фінансування державою даного виду виплат, відповідач був зобов'язаний діяти на підставі і у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, і використовувати надані йому повноваження з метою, з якою ці повноваження надані.
Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом 22.02.2010 року і вказала, що про порушення свого права на доплату до пенсії як дитині війни дізналась нещодавно із засобів масової інформації, і з того часу минув строк менший за рік.
В запереченні на позовну заяву відповідач вказує, що позивач звернулась до суду з пропуском річного строку, строк пропущено позивачем без поважних причин, тому просить в поновленні строку звернення до суду відмовити.
Згідно приписів ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
ОСОБА_2 до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Виходячи з вище викладеного, позовні вимоги позивача про зобов’язання управління пенсійного фонду України в Новоархангельському районі Кіровоградської області нарахувати та виплатити недоплачене підвищення до пенсії, підлягають частковому задоволенню, а саме в частині зобов’язання відповідача нарахувати і виплатити ОСОБА_3 підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни” у розмiрi 30% мінімальної пенсії за віком виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, якi втратили працездатність, визначеного Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно та з 01.01.2009 року по 31.12.2009 рокувключно.
Згідно ч.ч. 3 та 4 ст. 8 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується, забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Таким чином, доводи відповідача в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для не здійснення таких виплат або відмови в задоволенні позову.
ОСОБА_2 до п. 1, п. 3, п. 15 положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 року № 1261 Пенсійний Фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики, одним з основних завдань якого є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюється за рахунок коштів Пенсійного Фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Пенсійний Фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворенні в установленому порядку головні управління Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі, управління в районах, містах і районах у містах.
ОСОБА_2 до ст. 44 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається та перераховується відповідним територіальним органом Пенсійного Фонду України.
Позивачем пред’явлено позовні вимоги до управління пенсійного Фонду України в районі області.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку як пенсіонер та особа, що має статус «Дитина війни» в управлінні Пенсійного Фонду України в Новоархангельському районі.
Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» покладено на УПФУ в Новоархангельському районі Кіровоградської області, за місцем проживання позивача.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд вважає, що вимоги про стягнення з відповідача доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, на який покладено такі повноваження.
На підставі викладеного та керуючись ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ст.ст. 11,19, 22, 46, 95, 152 Конституції України, ч. 2 ст. 11, ст. 94, 98, ч.2,3 ст. 99, ч. 2 ст. 100, ст. 122, ст. 158 - 163 Кодексу Адміністративного Судочинства України, суд
В И Р І Ш И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в Новоархангельському районі Кіровоградської області про поновлення строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за 2006-2009 р.р. та подальшої щомісячної виплати задовольнити частково.
Визнати, що ОСОБА_1 пропустила строк, встановлений ст. 99 КАС України для подачі до суду адміністративного позову за захистом його порушених прав, з поважної причини та поновити вказаний строк.
Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Новоархангельському районі Кіровоградської області щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за періоди з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року включно, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно та з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року включно. в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком – неправомірною.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Новоархангельському районі Кіровоградської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченим ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за періоди з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року включно, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно та з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року включно. з урахуванням різниці, яка була виплачена позивачу в цей період.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
ОСОБА_2 11 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України " Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами" апеляційні скарги подані до набрання чинності цим Законом до відповідних адміністративних судів в адміністративних справах, передбачених пунктом 3 частини першої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України, і за якими провадження не відкрито, передаються цими судами до відповідних судів, які здійснюватимуть їх розгляд у порядку цивільного судочинства.
Таким чином, постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Кіровоградської області через Новоархангельський районний суд протягом 20 (двадцяти) днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження може бути подана протягом 10 (десяти) днів з дня проголошення постанови.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя: /підпис/
З оригіналом згідно:
Суддя: Л.П. Краснопольська