Справа №2-а-218/2007 рік

ПОСТАНОВА іменем України

05.02.2007 р. року Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі: головуючого - судді Костюченко Г.С., при секретареві - Ордановій М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського військового автомобільного коледжу про визнання права та отримання продовольчо-пайкового забезпечення, про стягнення заборгованості та компенсацію за невиплачені грошові надбавки за вислугу років,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2007 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Миколаївського військового автомобільного коледжу про визнання права та отримання продовольчо-пайкового забезпечення, про стягнення заборгованості та компенсацію за невиплачені грошові надбавки за вислугу років. Вимоги мотивував тим, що проходячи військову службу в Збройних силах України в Миколаївському військовому автомобільному коледжі не отримав грошову компенсацію за продовольчо-пайкове забезпечення, в сумі 16 242 грн. 60 коп., надбавку за безперервну службу у розмірі 2 064 грн. 92 коп., компенсацію за затримку його виплати 519 грн. 88 коп., які просить стягнути з відповідача.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином.

На адресу суду надійшла заява з проханням розглядати справу за відсутності представника відповідача. Проти задоволення вимог позову заперечують.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку :

ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у Збройних силах України у Миколаївському військовому автомобільному коледжі. За період з 01.01.2001р. по 20.11.2006р. позивач не отримав грошову компенсацію за продовольчо-пайкове забезпечення, в сумі 16 242 грн. 60 коп.

Продовольче забезпечення особового складу Збройних Сил України гарантується ч.2 ст. 16 Закону України „Про Збройні Сили України" в редакції Закону від 05.10.2000 року та ч.2 ст.9 Закону України „Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Закон України „Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.2000 року, на який посилається відповідач, призупиняє дії тільки ст.9 ч. 2 Закону України „Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", тобто не призупиняє дії, прийнятого пізніше, Закону України „Про Збройні Сили України", до ст.16 якого ніякими іншими законами , по цей час, змін не внесено та дія не призупинялась. Отже п.1 розділу 5 „Прикінцевих положень" Закону України „Про Збройні Сили України", ст.16 вступає в дію з 01.01.2001 року. Відповідно, з урахуванням наведеного, а також виходячи зі змісту ч.5 ст.17 Конституції України та ст.2 Закону України „Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", виходячи з Постанов KM України №316 від 12.03.1996року та №426 від 29.03.2002року „Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань" та розрахунку компенсації, компенсація складає 16 242 грн.60 коп.

Приймаючи до уваги зібрані по справі докази, суд вважає встановленим, що у порушення вимог п. 1 Указу Президента України від 05.05.2003р. (з наступними змінами) „ Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу" і п. 1.2 „Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України", затвердженої наказом Міністра оборони України від 26.05.2003р. №149, надбавка за безперервну військову службу виплачувалася ОСОБА_1 не в повному обсязі. Яких - небудь даних про наявність обставин, передбачених п.п.2.4 та 4.3 вищевказаної Інструкції, суду відповідачем не було надано. Заборгованість відповідача по вказаному платежу перед позивачем складає - 2 064 грн. 92 коп. Вимоги позивача про сплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на

підставі Закону України „Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000р. № 2050-Ш підлягають задоволенню.

Компенсація складає 519 грн. 88 коп.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України суб'єкт владних повноважень, бездіяльність якого оскаржується, повинен доказати правомірність своєї бездіяльності. Між тим, яких-небудь доказів про наявність обставин, передбачених п.2.4 вищевказаної Інструкції - про відсутність достатнього фінансування даної надбавки для виплати її у повному обсязі, передбаченому Указом Президента України від 05.05.2003р., суду відповідачем не було надано.

Таким чином, враховуючи також положення ч.5 ст.17 Конституції України, ст.2 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їхніх родин" і ст.16 Закону України „Про Збройні Сили України", суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись   ст.ст.   159   -   163   Кодексу   Адміністративного   судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути з Миколаївського військового автомобільного коледжу на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті грошової надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України в розмірі 2 064 грн. 92 коп.(дві тисячі шістдесят чотири грн. 92 коп..)

Стягнути з Миколаївського військового автомобільного коледжу на користь ОСОБА_1 компенсацію за затримку виплати грошового забезпечення за безперервну службу у розмірі 519 грн. 88 коп.(п'ятсот дев'ятнадцять грн.. 88 коп.)

Стягнути з Миколаївського військового автомобільного коледжу на користь ОСОБА_1 компенсацію за неотримане продовольчо-пайкове забезпечення у сумі 16 242 грн. 60 коп.(шістнадцять тисяч двісті сорок дві грн. 60 коп.).

Постанова може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Суддя: