Справа №718/935/20

Провадження №2-а/718/20/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

22.06.2020 року Кіцманський районний суд Чернівецької області у складі: головуючого - судді Нерушка Т.І.

секретаря - Пентелюк І.І.

з участю: позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Чернівецькій області, інспектора взводу 1 роти 2 БУПП в Чернівецькій області лейтенанта поліції Маленького Ігоря Вікторовича про визнання рішення посадової особи незаконним та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 10.05.2020р. серії ДПО18 № 728880, інспектором УПП в Чернівецькій області лейтенантом поліції Маленьким І.В. його притягнуто до відповідальності за перевищення встановленого обмеження швидкості руху та накладено штраф у сумі 255грн.

Вважає вказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю.

Зокрема, в оскаржуваній постанові вказано, що він, керуючи транспортним засобом SKODA SUPER B, д.н.з. НОМЕР_1 , 10.05.2020 року о 10:14год. в м.Кіцмань на трасі М-190 470км, рухався зі швидкістю 93км/год та перевищив встановлене обмеження швидкості у населеному пункті на 43км/год., чим порушив п.12.4 ПДР.

Вказує, що 10.05.2020 року дійсно рухався на власному автомобілі SKODA SUPER B, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по трасі Кіцмань-Заставна, заїхав на АЗС «АНП», припаркувався, після чого десь через 5-10 хвилин під`їхали працівники поліції та повідомили його про перевищення швидкості, з чим він не погодився, оскільки швидкість руху він не перевищував, працівник поліції показав йому відео факту вчинення адміністративного правопорушення, яке було не чіткої видимості.

За вищенаведеного, просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 10.05.2020р. серії ДПО18№728880 та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

У відзиві на позов відповідач заперечував проти його задоволення тим, що під час несення служби, в Чернівецькій області, на 470 км автодороги М-19, що знаходиться в межах населеного пункту м. Кіцмань, 10.05.2020 року екіпажем патрульної поліції, за допомогою лазерного вимірювача швидкості ТгиСаm LTI 20/20 (серійний номер ТС000743 ) було виявлено порушення Правил дорожнього руху, а саме, водій транспортного засобу SKODA SUPER B, д.н.з. НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 93км/год., при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 43км/год., чим порушив н. 12.4 ПДР України. Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.122 КУпАП, було прийнято рішення про складання адміністративних матеріалів щодо позивача.

Лазерний вимірювач швидкості ТгиСаm LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження тину засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012р. № UА-МІ/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 ТгиСаm, який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ 197-12. Чинним законодавством не передбачено повторного проходження даної процедури (сертифікації) для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію. Крім того, така процедура як «сертифікація» взагалі вже не міститься в нормах чинного законодавства України. Всі прилади, що використовуються працівниками Департаменту патрульної поліції, пройшли повірку. Міжповірочний інтервал для ТгиСАМ визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05.04.2012р. № 437 і становить 1 рік. Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 08.02.2016р. № 193. Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/17652, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 11.12.2019р. та чинного до 11.12.2020р., лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів ТгиСАМ LTI 20/20 № ТС000743, є придатним до застосування.

Постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є обгрунтованою та законною, а також такою, що не підлягає скасуванню.

Заслухавши позивача ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що 10.05.2020 року інспектором УПП в Чернівецькій області лейтенантом поліції Маленьким І.В. винесено постанову серії ДПО18 № 728880 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 255грн.

Відповідно до змісту вказаної постанови ОСОБА_1 10.05.2020 року о 10:14год., керуючи транспортним засобом SKODA SUPER B, д.н.з. НОМЕР_1 , в м.Кіцмань на трасі М-190 470км, рухався зі швидкістю 93км/год. та перевищив встановлене обмеження швидкості у населеному пункті на 43км/год. Швидкість руху вимірювалась TRUKAM LTI TC 000743. Водієм порушено вимоги п.12.4 ПДР.

Як зазначає Пленум Вищого адміністративного суду у постанові № 2 від 06.03.2008р. «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС України під час розгляду адміністративних справ», підставами для визнання будь-якого акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Так, відповідно до ч.ч.2, 4 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Згідно із ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Також, відповідно до ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.

Таким чином, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести правомірність своїх дій чи бездіяльності, а позивач зобов`язаний довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Також, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17.06.2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумцій щодо фактів.

У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі "Алене де Рібермон проти Франції" Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

У відповідності до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 11 жовтня 2016 року по справі №816/4340/14, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом".

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа "Руїз Торіха проти Іспанії" (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Окрім зазначеного, суд звертає увагу, що усі сумніви у правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень на користь особи - позивача. Для позивача достатньо вказати на факт прийняття рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, якщо допустимі докази для цього недоступні. У свою чергу відповідач має довести факт прийняття такого рішення чи вчинення дії і їх правомірність, або ж спростувати цей факт і довести правомірність своєї бездіяльності. У разі невиконання цього обов`язку адміністративний суд повинен задовольнити вимогу позивача і визнати протиправними рішення, дії чи бездіяльність, на які вказував позивач.

Суд враховує, що лазерні вимірювачі швидкості TruCam, які були введені в експлуатацію до моменту виключення їх з Державного реєстру, дозволяється застосовувати за умови позитивних результатів їх повірки. Наявним свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/17652 від 11.12.2019р. підтверджено придатність лазерного вимірювача швидкості TruCam LT1 20/20 № ТС000743 до застосування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2019р. № 234/17178/18.

Разом з тим, суд враховує наступне.

Відповідно до п.5 р.ІУ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС № 1395 від 07.11.2015р., зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП.

Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХІV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.

Згідно ч.ч.2,3 ст.283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити зокрема опис обставин, установлених під час розгляду справи. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості зокрема про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).

Розглядаючи справу № 428/2769/17 Верховний Суд зробив висновок, що відповідно до положень ст.283 КУпАП, постанова (по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху), крім усього, повинна містити відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. У разі відсутності в відповідній постанові посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис (тобто, відео є, але в протоколі про нього забули зазначити), подальше посилання поліцейських в суді на наявність такого відеозапису та надання його як доказу в суді (у разі оскарження) не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративних правопорушень.

З переглянутого судом доданого до відзиву на позов відеозапису та з роздруківки фото з приладу TRUKAM LTI TC 000743 не вбачається, який саме транспортний засіб зафіксовано.

Таким чином, суд вважає, що фактичні обставини справи не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а в даному випадку відповідачем, в порушення вимог ст.72 КАС України не виконано обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, не надано належних і допустимих доказів наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, що в свою чергу не дає можливості встановити винність позивача у вчиненні адміністративного правопорушення.

Згідно п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Тому стосовно заявленої вимоги про визнання оскаржуваної постанови протиправною не вбачається підстав для задоволення.

На підставі викладеного, ст.19 Конституції України, ст.ст. 7, 122, 245, 251, 252, 268 КУпАП, керуючись ст.ст. 2, 72, 77, 78, 205. 229, 242-246, 250, 256 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати постанову серії ДПО18 від 10.05.2020 року, винесену інспектором Управління патрульної поліції в Чернівецькій області лейтенантом поліції Маленьким Ігорем Вікторовичем, про накладення адміністративного стягнення за ч.1 ст.122 КУпАП, відносно ОСОБА_1 та справу про адміністративне правопорушення відносно нього закрити.

У задоволенні заявлених вимог про визнання дій інспектора патрульної поліції неправомірними - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 25 червня 2020 року.

Суддя: Т.І. Нерушка