Справа № 22-ц-1100 2006р.   Головуючий у 1 -й інстанції - Кондратенко М.В.

Категорія -                               Суддя-доповідач - Криворотенко В.І.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

27 липня 2006 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючої - Смирнової Т.В.,

суддів          - Криворотенка В.І., Ведмедь Н.І.,

з участю секретаря

судового засідання - Кияненко Н.М.,

та осіб, які приймають

участь у справі - апелянта ОСОБА_1,

позивача ОСОБА_2, представників сторін

ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 23 травня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частку у будинку, вселення до житла,

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 23 травня 2006 року, яким позов задоволено частково - визнано за ОСОБА_2 право власності на 15/100 частин будинку і господарських будов по АДРЕСА_1, вселено її в цей будинок, стягнуто на її користь з відповідача 51 грн. повернення сплаченого судового збору та 285 грн. витрат на проведення експертного дослідження, і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

При цьому апелянт посилається на порушення судом норм матеріального права, неповне з"ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Як встановлено судом першої інстанції, у квітні 2003 року сторони, перебуваючи у фактичних шлюбних відносинах, придбали за спільні кошти 71/100 частину будинку АДРЕСА_1, оформивши договір купівлі-продажу на ОСОБА_1. При цьому частка ОСОБА_2 становила 3500 грн., а решту грошей сплатив ОСОБА_1.

Позивачка перевезла у спірний будинок своє майно та предмети домашнього вжитку, маючи намір в ньому проживати.

Сторони почали проводити ремонтні роботи у придбаному будинку.

В листопаді 2003 року у зв"язку з хворобою матері позивачка у спірному будинку не проживала, а коли у грудні 2003 року повернулась, то виявила, що відповідач змінив замки на вхідних дверях і в будинок її не пустив.

Заслухавши апелянта та позивачку ОСОБА_2, їх представників колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з винесенням по справі нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд виходив з того, що будинок по АДРЕСА_1 придбаний ними для спільного проживання, за кошти вкладені кожним у відповідній частці, є їх спільною частковою власністю. Проте даний висновок не грунтується на досліджених судом доказах.

Відповідно до ст.60 ЦК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте позивачка не надала доказів, які б підтвердили, що будинок придбаний нею спільно з ОСОБА_1 Відсутні докази, які б підтверджували фактичні шлюбні відносини сторін. Як позивачка так і відповідач пояснюють, що вони до придбання відповідачем будинку по АДРЕСА_1 дійсно підтримували дружні стосунки, зустрічання.

Проте обставин, які б вказували, що сторони в цей час проживали разом, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, позивачка не довела.

Як видно з матеріалів справи (а.с.32,50) ОСОБА_1 після продажу власної квартири по АДРЕСА_2 в березні 2003 року за отримані кошти через місяць тобто 25.04.2003 року придбав вказаний вище спірний будинок.

Після придбання будинку відповідачем ОСОБА_2 дійсно перевезла до нього своє майно і разом з відповідачем почали робити в ньому ремонт, на проведення якого вона витратила і власні кошти.

Проте факт спільного проживання у спірному будинку незначний час, що обраховується декількома місяцями, спільного проведення ремонту з витрачанням коштів на думку колегії суддів є недостатнім, щоб зробити висновок, про те, що позивачка набула право власності на частину спірного будинку:

Твердження позивачки про те, що вона позичала ОСОБА_1 для спільного придбання будинку кошти, нічим іншим крім її пояснень не підтверджується. Проте і в даному випадку ОСОБА_2 не позбавлена можливості звернутися з позовом до ОСОБА_1 про повернення коштів, якщо останні нею передавалися.

За таких обставин у суду не було підстав для задоволення позову позивачки і її вселенні в спірний будинок.

Тому колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню, а в задоволенні позову ОСОБА_2 необхідно відмовити за безпідставністю вимог, так як позивачка не довела що вона має право на спірний будинок і це право порушене відповідачем, а відповідно до вимог ст.48 Закону України "Про власність" суд захищає порушене право власника.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити.

Рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 23 травня 2006 року в даній справі скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання права власності на частку у будинку, вселення до житла відмовити за недоведеністю.

Рішення набирає законної сили негайно але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двох місяців з дня його проголошення до Верховного Суду України.