УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2006 року колегія судців судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Лугового М.Г.,
суддів - Олійника В.Б., Демченка М.О.,
з участю прокурора - Бондарчук Я.В.,
засудженого - ОСОБА_1,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Суми кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок С. - Будського районного суду Сумської області, від 18 травня 2006 року, яким
ОСОБА_1 в ІНФОРМАЦІЯ_1, мешкаючий в АДРЕСА_1, в порядку ст. 89 КК України, не судимий,
засуджений за ст. 121 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
За вироком суду ОСОБА_1 засуджений за вчинення слідуючого.
1 січня 2006 року, ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в АДРЕСА_2, в ході виниклої між ним та ОСОБА_2 сварки, умисно наніс ОСОБА_2удари руками в область голови, у зв'язку з чим останньому були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді закритої тупої механічної травми голови, яка супроводжувалась крововиливом під оболонку головного мозку, які кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, що небезпечні в момент заподіяння і, які потягли за собою настання його смерті.
На вирок суду від засудженого ОСОБА_1 надійшла апеляція в якій ОСОБА_1 вказує на незаконність його засудження, оскільки він непричетний до заподіяння ОСОБА_2тяжких тілесних ушкоджень, що потягли за собою настання його смерті.
В обгрунтування своєї апеляції ОСОБА_1 вказує, що в день вчинення інкримінованого йому діяння, ОСОБА_2, перебуваючи в нетверезому стані, знаходячись разом з ним та іншими особами в АДРЕСА_2., падав, у зв'язку з чим він його підіймав. Крім того, ОСОБА_2 в цей день був побитий іншими особами, у зв'язку з чим він звертався з заявою до міліції.
ОСОБА_1 також вказує, що свідки по справі не можуть давати об'єктивні свідчення, оскільки на момент ставшогося всі вони знаходились в іншій кімнаті і не могли бачити причину падіння ОСОБА_3.
Заслухавши доповідь судді щодо суті вироку та поданої апеляції, думку прокурора про залишення вироку суду без зміни, а апеляції без задоволення, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.
Справа № 11 - 624 Головуючий у першій інстанції - Швець І.Є.
Категорія -121 ч. 2 КК України Доповідач - Олійник В.Б.
Суд, давши аналіз дослідженим у судовому засіданні доказам у своїй сукупності, обгрунтовано дійшов до висновку про винність ОСОБА_1 в скоєному і вірно кваліфікував його дії за ст. 121 ч. 2 КК України.
Доводи апеляції засудженого ОСОБА_1 щодо незаконності його засудження в заподіянні потерпілому ОСОБА_2тяжких тілесних ушкоджень, що потягли за собою настання смерті останнього, колегія суддів знаходить необгрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами, які були досліджені судом.
Колегія суддів вважає, що суд на законних підставах поклав в основу вироку пояснення свідків ОСОБА_4,ОСОБА_5 ОСОБА_6, які були безпосередніми очевидцями ставшогося.
Вказаним доказам у суду не було підстав не довіряти, оскільки в ході судового слідства не було встановлено підстав для спростування цих доказів.
Крім того, пояснення вказаних свідків знаходяться в логічному взаємозв'язку, як між собою, так і з іншими доказами по справі.
У зв'язку з цим, колегія судців знаходить безпідставними мотиви апеляції засудженого ОСОБА_1 про те, що вказані свідки не могли бути очевидцями ставшогося, так як в кімнаті, де відбувалася подія, було відсутнє світло, а через причинені двері обставин ставшогося побачити було не можливо.
З пояснень свідка ОСОБА_4 судом було встановлено, що на час сварки ОСОБА_1 з ОСОБА_2, вона знаходилась в іншій від них кімнаті, а почувши шум, побачила ОСОБА_1, який схилився над ОСОБА_2 та наносив останньому удари рукою по голові.
Ці пояснення знайшли своє підтвердження і в поясненнях свідка ОСОБА_6, яка вказувала, що вона бачила як ОСОБА_1 стягнув на підлогу з дивану ОСОБА_2, а потім вона почула сильний шум, з якого вона зробила висновок про те, що ОСОБА_1 завдає ударів ОСОБА_2.
Так, з висновку судово - медичної експертизи ( а. с. 122 - 123 ), судом було встановлено, що смерть потерпілого ОСОБА_2 настала в результаті закритої тупої механічної травми голови, яка могла утворитися від ударів руками та ногами, в область голови зліва, в результаті ударів ОСОБА_1
Як встановлено судом, вказаний висновок судово - медичної експертизи, був здійсненні на підставі механізму причинення тілесних ушкоджень, який був продемонстрований свідком ОСОБА_7 в ході відтворення обстановки та обставин події (а. с. 115-116).
Вказані пояснення свідок ОСОБА_7 підтвердив і в ході очної ставки між ним та засудженим ОСОБА_1.
Посилання засудженого ОСОБА_1 в апеляції на те, що вказані свідки дають необ'єктивні свідчення, що підтверджується тим, що вони дають різні покази щодо таких обставин, як освітлення приміщення де відбувалась подія, наявності різної одежі у потерпілого та нього на час ставшогося та розташування кожного з них на той час, не може бути підставою для піддання сумніву даних ними пояснень.
Не заслуговують на увагу і мотиви апеляції і про те, що потерпілий ОСОБА_2 міг отримати тілесні ушкодження, що потягли за собою настання його смерті, і від інших осіб, зокрема від ОСОБА_8 та ОСОБА_9, з якими вдень ставшогося у нього мав місце конфлікт, в ході якого останні завдавали йому ударів, оскільки вказані мотиви спростовані в ході судового слідства.
З пояснень свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 судом було встановлено, що 1 січня 2006 року, між ними та потерпілим ОСОБА_2 виникла сварка, в ході якої вони наносили удари останньому по обличчю. Після сварки ОСОБА_2 запропонував їм помиритися, після чого конфлікт було вичерпано.
Як було встановлено судом, у зв'язку з цим конфліктом ОСОБА_2 звертався до міліції з заявою про притягнення до відповідальності ОСОБА_8 та ОСОБА_9, але при цьому, не маючи тілесних ушкоджень, відмовився від проходження експертного обстеження для встановлення ступеню тяжкості отриманих тілесних ушкоджень.
Таким чином судом було встановлено, що в результаті вказаного конфлікту ОСОБА_2не заподіювались тяжкі тілесні ушкодження.
Судом було встановлено, що постановою органу дізнання, від 18.03.2006 року, було відмовлено в порушенні кримінальної справи, відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за фактом заподіяння потерпілому ОСОБА_2тілесних ушкоджень, яку ОСОБА_1 в установленому законом порядку не оскаржив.
За вказаних доказів у суду було достатньо підстав для визнання ОСОБА_1 винним в заподіянні потерпілому ОСОБА_2тяжких тілесних ушкоджень, що потягли настання смерті останнього, у зв'язку з чим колегія суддів не знаходить підстав для задоволення його апеляції.
При призначенні покарання, судом були враховані вимоги ст. 65 КК України і, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи ОСОБА_1 та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, останньому було призначено мінімальний строк покарання, що передбачений санкцією ст. 121 ч. 2 КК України, що не дає підстав колегії суддів для прийняття рішення про пом'якшення призначеного ОСОБА_1 покарання.
Керуючись ст. ст. 366; 377 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Вирок Середино - Будського районного суду Сумської області, від 18 травня 2006 року, відносно ОСОБА_1, - залишити без зміни, а апеляцію ОСОБА_1, - без задоволення.