Справа № 2-944/10      

                     РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

         12 квітня 2010 року       Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області  

          в складі:  головуючого судді – Куковенкова С.В.

                                      при секретарі – Стасенко Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Олександрії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Олександрійського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих, третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Центральне управління Українського товариства сліпих, про стягнення компенсації за невикористані відпустки, середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, -

                                                               ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, який мотивує тим, що вона була звільнена з підприємства - відповідача 01 січня 2009 року, на підставі ст. 36 п. 5 КЗпП України, в зв’язку з переводом в Кіровоградську обласну організацію УТОС.

На момент звільнення утворилася заборгованість по виплаті їй підприємством компенсації за невикористану відпустку, яка складає 1603 грн. 78 коп. Ця заборгованість не була виплачена їй при звільненні та не виплачена і до цього часу.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, позивач просить стягнути з відповідача  середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні.

Вказує, що дії відповідача призвели до її моральних страждань. Завдану моральну  шкоду вона оцінює в сумі 1000 грн.

 В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві. Просить також стягнути з відповідача на її користь вартість витрат на правову допомогу в сумі 500 грн.

      Представник відповідача – директор підприємства - в судовому  засіданні позовні вимоги визнав частково, лише в частині вимог щодо стягнення компенсації за невикористану відпустку, оскільки вважає, що вини підприємства у невиплаті позивачу зазначених коштів немає.  Повідомив, що оплата праці працівників підприємства здійснюється виключно з державного бюджету в межах кошторису, у кошторисах на 2008 та 2009 роки витрат на компенсації при звільненні працівників не передбачалося.   Він письмово звертався до ЦП УТОС з проханням вирішити цю проблему, однак вона вирішена не була.

            Представник третьої особи в судове засідання не з’явився.

    Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що  вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

           Згідно з довідкою Олександрійського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих № 39 від 17.10.09 р.,сума компенсації за невикористані відпустки ОСОБА_1 складає 1603 грн. 78 коп.    

           Згідно з ст. 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

           Згідно з ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

             Оскільки відповідачем вказані норми закону порушені, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача компенсації за невикористану відпустку підлягають задоволенню.

             Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки  по день фактичного розрахунку.      

           Судом встановлено, що повного розрахунку з позивачем в день звільнення не було проведено не з вини підприємства, оскільки оплата праці працівників підприємства здійснюється виключно з державного бюджету в межах кошторису. У кошторисах на 2008 та 2009 роки витрат на компенсації при звільненні працівників не передбачалося. Переведення ОСОБА_1 в іншу організацію було здійснене за вказівкою ЦП УТОС.   Керівник підприємства неодноразово письмово звертався до ЦП УТОС, яка є вищестоящою організацією,  з проханням вирішити проблему по виплаті ОСОБА_1 компенсації за невикористані відпустки, однак вона вирішена не була.

           Стосовно вимог про стягнення моральної шкоди на користь позивача, суд вважає, що вони підлягають частковому задоволенню, так як відповідач порушив законне право позивача на своєчасне одержання винагороди за працю, яке гарантоване їй ст. 43 Конституції України, ст. ст. 1, 24 Закону України ?ро оплату праці” та ст.115 КЗпП України.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

            В обґрунтування своєї вимоги позивач навела доводи, але не надала доказів спричинення їй моральної шкоди саме в сумі 1000 грн.

Виходячи з розміру заборгованої заробітної плати, пояснень позивача, представника відповідача, з урахуванням ступеню моральних страждань позивача, яка є інвалідом по зору з дитинства, суд вважає, що з відповідача на користь позивача повинна бути стягнута моральна шкода в розмірі 200 грн.

Позовні вимоги в частині стягнення витрат на правову допомогу не підлягають задоволенню, оскільки, в попередньому судовому засіданні позивачем було заявлено клопотання про допуск до участі у справі в якості її представника ОСОБА_2 ОСОБА_2 в судове засідання надала договір про надання юридичних послуг, укладений між нею та ОСОБА_1 та квитанцію на суму 500 грн. за надані послуги. Однак, ОСОБА_2 в судове засідання не надано доказів того, що вона є особою, яка має право надавати юридичні послуги (Свідоцтво про державну реєстрацію СПД, диплом про наявність освіти).

Оскільки позивач при подачі позову звільнена від сплати судових витрат (її вимоги виникли з трудових відносин), а рішенням суду позов частково задовольняється, їх необхідно віднести на рахунок відповідача, тому з відповідача необхідно стягнути судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

Керуючись ст. 116, 117, 233 КЗпП України, ст. ст. 10, 60, 84, 88,  212, 212 - 215, 218 ЦПК України, суд-

                                                                  В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

    Стягнути з Олександрійського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих на користь ОСОБА_1 – 1603 (одну тисячу шістсот три)  грн. 78 коп. компенсації за невикористані відпустки та 200 (двісті) грн. в відшкодування моральної шкоди, а всього – 1803 (одну тисячу вісімсот три) грн. 78 коп.

            Стягнути з Олександрійського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих 59 (п’ятдесят дев’ять) грн. 50 коп. судового збору на користь держави та 120 (сто двадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

            В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження  рішення може бути подана протягом 10 днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до апеляційного суду Кіровоградської області через Олександрійський міськрайонний суд, або  в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

      Головуючий:                                                                                              Куковенков С.В.