Кропивницький апеляційний суд

№ провадження 11-сс/4809/248/20 Головуючий у суді І-ї інстанції Завгородній Є.В.

Категорія Доповідач в колегії апеляційного суду Ткаченко Л. Я.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2020 року. Кропивницький апеляційний суд колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ у складі:

головуючого судді – Ткаченко Л.Я.,

суддів – Гончара В.М., Широкоряда Р.В.,

із секретарем – Пилипенко К.К.,

за участю прокурора – Леус В.В.,

захисника адвоката – Любович О.Ю.,

підозрюваного – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницькому апеляційну скаргу захисника адвоката Любович Олександри Юріївни на ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12.06.2020, якою задоволено клопотання слідчого та стосовно,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіровограда, українця, громадянина України, з загальною середньою освітою, не одруженого, є батьком дитини 2014 року народження, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та фактично проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20.10.2011 року за ч.2 ст.186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки і 6 місяців з конфіскацією майна, звільненого в 2015 році, обвинуваченого в іншому кримінальному провадженні за ч. 1 ст. 356 КК України,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, а саме: з 16 години 30 хвилин 12 червня 2020 року по 16 годину 30 хвилин, 10 серпня 2020 року та визначено заставу - тридцять п`ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 73 570 грн. ,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12.06.2020 року, задоволено клопотання слідчого та застосовано до підозрюваного ОСОБА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання її під вартою строком на шістдесят днів.

Обґрунтовуючи своє рішення, слідчий суддя прийшов до висновку, що злочини, по яким пред`явлено повідомлення про підозру ОСОБА_1 є тяжкими, повторними, умисними, корисливими, вчинені за попередньою змовою групою осіб. Посягають на суспільні інтереси - проти власності, шкоду не відшкодовано.

Також, слідчим суддею під час розгляду клопотання встановлено наявність ризиків, передбачених пунктах 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України. За таких умов, підозрюваному не може бути застосований більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.

Отже, за висновком слідчого судді, у разі застосування ОСОБА_1 запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, вказане не зможе забезпечити на початковому етапі проведення досудового розслідування та у подальшому належного виконання останнім його процесуальних обов`язків: так, відстоювання власної правової позиції є передумовою для впливу на потерпілого/свідків, знищенню чи перетворенню доказів, що ускладнить і затягне досудове розслідування. Така кваліфікуюча ознака як повторність, є проявом ігнорування принципу мирного володіння майном. Перебуваючи на волі без законного джерела доходу, підозрюваний буде мати можливість допустити вчинення нових корисливих кримінальних правопорушень, втрачає сталі соціальні зв`язки, не дотримується правил поведінки в суспільстві, не має законного джерела одержання доходу, тобто зможе продовжити злочин чи переховуватись від слідства. Тримання під домашнім арештом, не здатне забезпечити ризики передбачені ст.177 КПК України та належне виконання покладених на нього процесуальних обов`язків.

Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, захисник адвокат Любович О.Ю., яка діє в інтересах підозрюваного, в апеляційній скарзі, просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та застосувати до підозрюваного У вигляді домашнього арешту.

В обґрунтування апеляційних вимог захисник зазначає, що відповідно до матеріалів клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , останній підозрюється у скоєнні крадіжок. Дані злочини були вчинені в ранковий період доби, із проникнення до домоволодіння шляхом пошкодження дверей, тобто ніяких спеціальних засобів заздалегідь приготованих для скоєння злочину ОСОБА_1 не мав, що спростовує твердження суду про заздалегідь сплановані дії.

Крім того в клопотанні не міститься жодного доказу чи посилання на будь-які встановлені дані чи докази (які сторона обвинувачення з об`єктивних причин не мала змоги подати суду на час розгляду клопотання) які можуть підтвердити чи спростувати наявність реальних ризиків передбачених діючим кримінально - процесуальним законодавством України. В порушення вимог КПК України в клопотанні лише переписані з кодексу ризики які можуть бути підставою для обрання найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою але цього явно не достатньо для задоволення клопотання.

Зрозумілою є та обставина, що наявність обґрунтованої підозри в скоєнні кримінального правопорушення є достатньо на початку досудового розслідування для обрання запобіжного заходу, але все ж таки під час розгляду клопотання суд зобов`язаний враховувати й інші обставини, зокрема, особу підозрюваного та його ставлення до вчиненого.

В порушення вимог ст. 178 КПК України суд не врахував, що підозрюваний має постійне місце проживання, де він постійно проживає та зареєстрований разом зі своєю сім`єю, має тяжке захворювання «язва» та потребує постійного лікування, крім того має неповнолітнього сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто ОСОБА_1 має міцні соціальні зв`язки. Твердження слідчого судді, що наявність дитини та родини не зможе попередити існуючі ризики, передбачені ст. 177 КПК України, оскільки, раніше це не стримувало ОСОБА_1 від вчинення аналогічних злочинів, є надуманим, оскільки останній раз кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 було скеровано до суду в 2015 році, задовго до створення його родини та народження дитини. А тому, відсутні будь-які підстави вважати, що ОСОБА_1 може переховуватися від слідства чи суду.

Крім того, в клопотанні слідчий, вказуючи на відсутність підстав в застосуванні іншого запобіжного заходу так само, як і на підтвердження ризиків, обмежується лише загальними фразами не конкретизуючи, як саме це стосується ОСОБА_1 .

Захисник зазначає, що ОСОБА_1 12 червня 2020року був запрошений до Кропивницького ВП о 6:00 годині ранку. Не зважаючи на порушення його прав в даному випадку він, як особа, яка намагається стати на путь виправлення, з`явився до поліції (розуміючи можливі наслідки) та знаходився у відділку та біля нього до 14:20 год., вину у скоєному визнав та добровільно чекав на отримання повідомлення про підозру та клопотання про обрання запобіжного заходу, після чого добровільно, усвідомлюючи можливість взяття його під варту, з`явився до суду на розгляд даного клопотання. Тобто, зазначення слідчим, прокурором та слідчим суддею такого ризику: як «може переховуватися від слідства та суду», як підставу для задоволення клопотання є надуманим та нічим не підтвердженим, а навпаки спростованим діями підозрюваного, який фактично мав можливість втекти.

На сьогоднішній день ОСОБА_1 вину визнає повністю, своїми діями сприяє розкриттю скоєного ним злочину, в скоєному розкаюється (скоїв злочини в зв`язку з несприятливою ситуацією в світі, неможливістю знайти роботу в зв`язку з жорсткими умовами карантину на той час та скрутним матеріальним становищем в зв`язку з цим), має намір працевлаштуватися та відшкодовувати шкоду завдану потерпілим, деякі речі викрадені у потерпілих вже вилучені та після проведення необхідних слідчих дій будуть повернуті потерпілим.

Також захисник звертає увагу, що визначений розмір застави є дуже великим та неспівмірним відповідно до скоєного та заподіяної шкоди. Визначений розмір застави є таким, що навмисно передбачає неможливість її внесення підозрюваним чи його рідними, а тому, в разі залишення ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в силі, вважає можливим зменшити розмір застави до 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в грошовому еквіваленті становитиме 42040 грн. Крім того слідчим суддею в резолютивній частині ухвали зазначено, що в разі внесення заставодавцем визначеного розміру застави підозрюваний ОСОБА_1 зобов`язаний носити електронний засіб контролю, що є не припустимим в даному випадку та порушує вимоги КПК України, оскільки засоби електронного контролю застосовуються лише при обранні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

За наведених вище обставин захисник вважає, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтовано, постановленою з порушенням норм законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, захисника та підозрюваного, які висловилися у підтримку апеляційних вимог, думку прокурора, який заперечив задоволення апеляційної скарги захисника, просив залишити оскаржувану ухвалу слідчого судді без змін, дослідивши матеріали клопотання та зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 5 ч. 1, ч. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Частиною 3 ст. 5 вказаної Конвенції передбачено, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання.

Відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України – тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України; запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, колегія суддів зважає на висновки Європейського суду з прав людини, зокрема, по справах «Смирнова проти Російської Федерації», «Летельєр проти Франції», «Вемгофф проти Німеччини», відповідно до яких тримання особи під вартою можливе лише у виняткових чотирьох випадках: при ризику неявки обвинуваченого на судовий розгляд; при ризику перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя; при ризику вчинення ним подальших правопорушень; при ризику спричинення ним порушень громадського порядку. Усі чотири ризики мають бути реальними і обґрунтованими, аргументи на цей предмет не повинні бути загальними і абстрактними.

Встановлено, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Колегія суддів ураховує, що термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача у тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.

При цьому, колегія суддів не може не зазначити, що практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру. Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984 року ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна це питання, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою.

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначено, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Підозра ОСОБА_1 підтверджується наявними зібраними в ході досудового розслідування доказами, такими як: протоколи огляду місця події (а.к.12-13, 33-35), протоколи допиту свідків (а.к.50-51, 60-61) та потерпілих (а.к.15-17, 37-40), протоколами огляду предмета (а.к.21-26, 47-49), протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками (а.к.52-55), протоколами результатів обшуку (а.к.57-59), висновками експертиз про ринкову вартість викраденого майна.

Вказані докази містять достатньо об`єктивної інформації про причетність ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.

12.06.2020 в порядку ст. 278 КПК України, ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.

Відповідно до ст. 12 КК України злочин, передбачений ч.3 ст.185 КК України у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 є тяжким, закінченим, умисним, посягає на власність, санкція статті якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 6 років.

Також, відповідно до ст. 178 КПК України, враховуються й наступні обставини.

ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення вчиненого групою осіб, будучи раніше судимий за вчинення аналогічних злочинів, знову обґрунтовано підозрюється у скоєні злочину проти власності, з дій підозрюваного убачається заздалегідь спланованість, мають системний характер.

Як особа, підозрюваний є соціально не адаптований, даних про існування законного джерела одержання доходу чи/або заробітної плати у останнього не має.

Таким чином існують обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_1 , як особа схильний до вчинення злочинів, а зважаючи на те, що останній не працює, законного джерела доходу та засобів для не має, може вчинити інший злочин.

Дії підозрюваного характеризуються вчинені групою осіб у нічний час, із заздалегідь підшукуваним знаряддям вчинення злочину. Взято до уваги дані, що характеризують особу, який підозрюється у вчиненні майнового злочину, будучи раніше судимим, за аналогічні тяжкі злочини. Як особа, підозрюваний є соціально не адаптований, не має законного джерела одержання доходу чи/або заробітної плати. Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винним – до шести років позбавлення волі

Підозрюваний, будучи раніше засуджений, знову вчинив умисне корисливе кримінальне правопорушення, і вказане свідчить про небажання ОСОБА_1 стати на шлях виправлення, на схильність до протиправної, асоціальної поведінки, схильність до бажання збагачення за рахунок чужого майна, що значно підвищує ступінь його суспільної небезпечності.

Тож, враховуючи зазначене вище у сукупності, можливо стверджувати про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Зокрема, підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого; вчинити інше кримінальне правопорушення.

З огляду на означене, колегія суддів прийшла до висновку, що слідчий суддя районного суду правильно оцінив наявні ризики та обґрунтовано задовольнив клопотання органу досудового розслідування, обравши стосовно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м`які запобіжні заходи, зазначені у ст. 176 КПК України, не зможуть забезпечити належне виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, також запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а у такому випадку не буде забезпечено виконання завдань кримінального судочинства.

Отже, обраний відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою за вказаних обставин справи, з урахуванням встановлених ризиків, на думку колегії суддів, не є надмірним та таким, що принижує його гідність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У конкретному випадку, обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою обумовлено процесуальною необхідністю та є доцільним у межах даного кримінального провадження.

Доводи апеляційної скарги про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та безпідставність судового рішення про необхідність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - спростовуються наведеним вище.

Відносно розміру визначеної слідчим суддею застави, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно із ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Як встановлено ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: п. 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Слідчим суддею визначено ОСОБА_1 заставу у розмірі тридцяти п`яти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Вказаний розмір застави відповідає вимогам кримінального процесуального закону, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, даних про особу підозрюваного та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, не є надмірним або непомірним для підозрюваного.

Також, колегія суддів зауважує, що визначений слідчим суддею розмір застави є меншим від матеріальних збитків спричинених потерпілим внаслідок вчинення злочину, які встановлені на даний час.

Апеляційні доводи захисника, щодо незаконного покладення на підозрюваного обов`язку, що в разі внесення заставодавцем визначеного розміру застави підозрюваний ОСОБА_1 зобов`язаний носити електронний засіб контролю, є безпідставними.

Так у відповідності до положень ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави,

Відповідно до ч.5 ст. 194 КПК України визначено перелік обов`язків, які можуть бути покладені на підозрюваного, зокрема пунктом 9 даної норми закону і визначений такий обов`язок, як носити електронний засіб контролю.

Отже, покладення слідчим суддею на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язку у відповідності до п.9 ч.5 ст. 194 КПК України ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону.

Інших переконливих доводів щодо незаконності рішення слідчого судді в апеляційній скарзі не наведено та не надано під час апеляційного розгляду справи.

Істотних порушень норм кримінального та кримінального процесуального закону які б могли стати підставою для скасування або зміни ухвали суду, апеляційним судом не встановлено.

Відтак, беручи до уваги зазначене, виходячи з положень ст. 177-178 КПК України, ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість постановленого слідчим суддею судового рішення, тому залишає оскаржувану ухвалу слідчого судді без змін.

Керуючись ст. 376 ч.2, 177, 183, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Любович Олександри Юріївни лишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12.06.2020 року, якою підозрюваному ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів з визначенням розміру застави - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: Підписи:

Згідно з оригіналом.

Суддя Кропивницького

апеляційного суду Л.Я. Ткаченко