ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.04.2010 року                                                                                   Справа №  12/3

          Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії  суддів:

головуючого судді Чохи Л.В. (доповідача),

суддів: Тищик І.В, Чимбар Л.О.

при секретарі судового засідання: Прудніковій Г.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 представник, свідоцтво №879712  від 25.11.97;

від відповідача: Мілян С.В. представник, довіреність №1  від 15.02.10;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_2, м. Кіровоград на рішення господарського суду Кіровоградської  області від 18.02.2010 року у справі №12/3

       за позовом приватного підприємця ОСОБА_2,

       м. Кіровоград

до Куколівської сільської ради, с. Куколівка Олександрійського району Кіровоградської області

про стягнення 138 000 грн,

                    ВСТАНОВИВ:

         05.10.2010 року приватний підприємець ОСОБА_2 звернувся в господарський суд Кіровоградської області до Куколівської сільської ради з позовом про стягнення боргу у сумі 115 000 грн. і штрафу у сумі 23 000 грн.

(а. с. 2-3)

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 18.02.2010 року (суддя Макаренко Т.В.) позов задоволено частково: стягнуто з Куколівської сільської ради на користь приватного підприємця ОСОБА_2 борг у сумі 115 000 грн, витрати по сплаті державного мита у сумі 1 149, 95 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 196, 65 грн, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено з посиланням на те, що матеріали справи не містять доказів односторонньої необґрунтованої відмови від виконання своїх обов’язків по договору. (а. с. 66-68)

16.03.2010 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом порушено провадження за апеляційною скаргою приватного підприємця ОСОБА_2 з перегляду рішення господарського суду Кіровоградської  області від 18.02.2010 року. Скарга мотивується неправильним застосуванням судом норм матеріального права, зокрема:

·          згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язань;

·          відповідно до вимог статті 618 Цивільного кодексу України боржник відповідає за порушення зобов’язання іншими особами, якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконання.

         Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення приватного підприємця ОСОБА_2, який висловився на підтримку апеляційної скарги та представника Куколівської сільської ради Міляна С.В, який заперечував проти її задоволення, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

         Як вбачається з матеріалів справи, 24.12.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №3/17 на будівництво газопроводу високого тиску в с. Куколівка Олександрійського району Кіровоградської області, згідно з пунктом 2 якого позивач зобов’язався на власний ризик частково виготовити роботу відповідно до умов даного договору, а відповідач прийняти цю роботу та оплатити її.

Кількісні характеристики предмету підряду:

-          газопровід відстанню 8 253 п/м;

-          засувка, огорожі для засувки.

Крім того, сторонами було підписано додаток №3 до договору, відповідно до якого відповідач прийняв на себе зобов’язання здійснити оплату за виконані роботи по будівництву газопроводу високого тиску за таким графіком:

до 31.12.2009 року –115 000 грн;

до 31.12.2010 року –115 000 грн;

до 31.12.2011року –115 000 грн. (а. с. 8-11)

Відповідно до акту приймання виконаних підрядних робіт №1 за грудень 2008 року на виконання своїх зобов’язань за договором позивач виконав роботи на загальну суму 350 004 грн. (а. с. 12-13)

Оплату виконаних робіт відповідач не здійснив.

Правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, є зобов’язальними, що випливають з договору підряду.

Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

У відповідності до ч.1 ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору.

Відповідно до додатку №3 до договору №3/17 від 24.12.2008 року відповідач зобов’язався здійснити перший платіж у сумі 115 000 грн. до 31.12.2009 року.

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність стягнення боргу у сумі 115 000 грн.

 У відповідності до пункту 3 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. В силу частини 3 статті 232 Господарського кодексу України вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено. Згідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

У відповідності до пункту 12.4 договору №3/17 від 24.12.2008 року за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх обов’язків винна сторона сплачує штраф у розмірі 20% від загальної вартості робіт даного договору.

На день звернення позивача до суду з даним позовом прострочка відповідача з оплати робіт становила п’ять днів.

Апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що матеріалами справи не підтверджується факт відмови відповідача від виконання зобов’язання. Фактично має місце несвоєчасна оплата відповідачем виконаних для неї робіт, за що відповідальність договором не передбачена.

Вказане рішення кореспондується також з висновком, зробленим Вищим господарським судом України в поставної від 14.10.2004 року у справі №21/181.

Зазначене свідчить про повноту встановлення господарським судом першої інстанції обставин справи та вірне застосування до них норм матеріального та процесуального права, спростовує доводи апеляційної скарги.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд, -  

ПОСТАНОВИВ:          

         Рішення господарського суду Дніпропетровської  області від 18.02.2010 року залишити без змін, апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_2 - без задоволення.

         Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.

      Головуючий                                                                     Л.В. Чоха

      Судді:                                                                          І.В. Тищик

                    Л.О.Чимбар                                                                                                               

               Постанова складена і підписана 12.04.2010 р.