Справа 2-3935/2008 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

19 листопада 2008 року Святошинський районний суд м.Києва
в складі головуючого    судді     Твердохліб В.А.

при секретарі     Івановій І.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника співвідповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Святошинської районної у м.Києві ради, 3-тя особа: Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об"єкти нерухомого майна про визнання права власності на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

03 жовтня 2008 року позивач звернувся в суд з позовом до відповідачів про визнання права власності на нерухоме майно та просив постановити рішення, яким визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1, припинити право власності відповідачки ОСОБА_4 на вищевказане майно та зобов'язати 3-тю особу провести реєстрацію права власності на вищевказане нерухоме майно на ім"я позивача.

Вказував на те, що 08 вересня 1993 року ОСОБА_4 (бабуся позивача) приватизовано квартиру АДРЕСА_1, про що Ленінградською районною у м.Києві державною адміністрацією видане свідоцтво про право власності на житло від 08.09.1993 року № 2638.

В 1993 році ОСОБА_4 виїхала до Росії звідки так і не повернулась. В 1997 році ОСОБА_4 виписалась з квартири за телеграмою. Виїжджаючи до Росії, відповідачка залишила проживати в своїй квартирі на час її відсутності свого рідного сина - ОСОБА_5 (батька позивача). У ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, після чого квартирою став відкрито володіти сам позивач, проводити поточний та капітальний ремонт, оплачувати комунальні послуги, а тому на підставі ст.ст.328, 344 ЦПК України просив позов задовольнити.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та просили його задовольнити у повному обсязі, посилаючись при цьому на обставини справи викладені у позові.

Відповідачка ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена відповідно до вимог чинного цивільно-процесуального законодавства, а тому суд з врахуванням думки сторін вважає за можливе розглянути справу у її відсутності.

Представник співвідповідача   не заперечувала проти позову.

Представник 3-ї особи в судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, а тому суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутності.

Суд, вислухавши пояснення сторін, показання свідків, дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_4 відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 08.09.1993р. №2638(а.с.6), вказана обставина підтверджується також довідкою Київського міського БТІ та реєстрації права власності на об"єкти нерухомого майна від 23.04.2003 року(а.с.50).

Згідно довідки ЖЕО-810 Святошинського району м.Києва ОСОБА_4 виписана зі спірної квартири 20.02.1997 року за телеграмою(а.с.49), в даний час в квартирі ніхто не зареєстрований(а.с.8).

Зі свідоцтва про народження позивача вбачається, що його батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с.7).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.(а.с.48-копія свідоцтва про смерть).

Позивач доводиться відповідачці ОСОБА_4 рідним онуком.(а.с.20).

З наданих суду квитанцій про сплату житлово-комунальних послуг випливає, що позивач регулярно сплачував дані послуги(а.с.10-11, 13, 52-73).

Свідки допитані в ході судового розгляду справи ОСОБА_7 та ОСОБА_6 показали суду, що з 1993 року в спірній квартирі мешкали батьки позивача, а приблизно з 1996 року після смерті ОСОБА_5 квартирою користується позивач, проводить там необхідний ремонт та сплачує комунальні послуги.

Відповідно до ч. 1 ст.344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п"яти років, набуває право власності на на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

За змістом ч. 2 ст. 344 ЦК України, особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

Згідно зі ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.

З часу добросовісного заволодіння позивачем квартири, з 1993 року по вересень 2008 року, пройшло більш ніж 10 років. ОСОБА_3 є спадкоємцем свого батька ОСОБА_5. Виходячи з цього, позивач набув право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити та визнати за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1 та відповідно до ст.346 ЦК України припинити право власності відповідачки ОСОБА_4 на вказане нерухоме майно.

Що стосується позовних вимог про зобов'язання 3-ї особи провести реєстрацію права власності на вищевказане нерухоме майно на ім"я позивача, то у задоволенні вказаних вимог слід відмовити, оскільки, на думку суду, вони заявлені передчасно та позивачем не надано суду доказів того, що БТІ якимось чином порушує охоронювані законом права позивача.

Керуючись ст.ст.15, 344, 346, 1261 ЦК України, ст.ст.57-60, 209, 212, 213, 215, 223 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Припинити право власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м.Києва через районний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.