Справа № 628/1866/19

                                                                        Провадження № 2/628/36/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2020 року Куп`янський міськрайонний суд Харківської області

у складі:                 головуючого – судді                 – Клімової С.В.,

  при секретарі                        – Бавики Л.М.,

за участю:                представника позивача           - ОСОБА_1 ,

                                відповідача                              - ОСОБА_2 ,

представника відповідача         – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду в місті Куп`янську цивільну справу   за позовом ОСОБА_4 , представник позивача – адвокат Лященко Аліна Михайлівна до ОСОБА_2 про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

       В провадженні Куп`янського міськрайонного суду Харківської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_4 , представник позивача – адвокат Лященко Аліна Михайлівна до ОСОБА_2 про стягнення коштів.

Позивач звернувся до суду з зазначеним вище позовом. Мотивуючи свої вимоги тим, що у серпні-вересні 2017 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 домовились про здійснення сумісної господарської діяльності ( дольова участь в спільному бізнесі). В рахунок даної домовленості ОСОБА_4 було передано ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 36 500 доларів США. Станом на 20.05.2019 року спільної господарської діяльності між сторонами не проводилося, у зв`язку з чим можна дійти висновку, що грошові кошти, які передані ОСОБА_2 фактично весь цей час знаходилися на зберіганні останнього. 20.05.2019 року позивачем на адресу відповідача було направлено лист з вимогою повернення грошових коштів у сумі 36 500 доларів США з терміном повернення до 31.05.2019 року, який було вручено відповідачу ОСОБА_2 24.05.2019 року, однак до теперішнього часу кошти не повернені. На разі сформувалась судова практика, відповідно до якої передача грошових коштів однією стороною договору, іншій стороні, в разі, якщо фактично запланований правочин не відбувся, вважається договором зберігання грошових коштів і такі кошти мають бути поверненими в повному обсязі, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що позивач як на підставу своїх позовних вимог про стягнення коштів посилається на ст.. 936 ЦК України. Однак між сторонами ніколи не укладався договір зберігання, відповідач зазначає, що не був у понятті зазначеної статті зберігачем, а позивач поклажодавцем.

Будучі приватним підприємцем, відповідач також на засадах своєї підприємницької діяльності не був професійним зберігачем, і не мав перед позивачем встановлений договором «обов`язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому».

В якості доказу позивачем надана письмова розписка, з якої вбачається, що сторони домовилися вести спільну діяльність, що полягала у продажі товару.

Зазначена розписка не містить посилань на укладення саме договору зберігання.

Відповідач зазначає, що з 2008 року займається підприємницькою діяльністю, орендував приміщення в ТРЦ «ДАФІ», працював сам без найманих робітників. З часом в 2015 році орендував друге приміщення в тому ж самому ТРЦ, де працював з найманими робітниками-продавцями. За період з 2015 року по 2017 рік були заказані та розроблені два інтернет - магазини.

В 2017 році відповідачем було отримане ще одне торгове місце у ТРЦ «Французький бульвар» за договором оренди. Для облаштування торгового місця відповідачем було закуплене необхідне обладнання, товар, у березні 2017 року відкрито відділ для продажу гральних приставок та аксесуарів для мобільних телефонів. На квітень 2017 року відповідач мав три орендованих приміщення, два інтернет - магазина, і у нього працювало 4 найманих робітника.

Від позивача відповідачу поступила пропозиція здійснювати спільну діяльність, і з 1 вересня 2017 року в присутності 4 найманих робітників, відповідач представив позивача як ще одного з керівників спільної діяльності. Частка витрат позивача на організацію торгових місць та інтернет - магазинів, загальної вартості товару складала 36 500 доларів США, про що було складено розписку про отримання відповідачем цієї суми. Один із відділів продажу в ТРЦ «Французький бульвар» був переоформлений на сина позивача.

На час початку здійснення сторонами спільної діяльності була проведена повна інвентаризація товару, торговельного обладнання, робочого інвентарю, про що було складено кошторис. Для ведення бухгалтерії саме позивачем було запропоновано ОСОБА_5 на посаду бухгалтера, яка у нього працювала. Для здійснення бухгалтерської діяльності їй було надано віддалений доступ до торгової програми через торгове програмне забезпечення «GMS Бізнес». Вона здійснювала розрахунок заробітної плати, проводила звірку видаткової частини і грошових коштів, перевірку безготівкового розрахунку, інвентаризація товару із працівником одного з відділів.

Щомісячно відповідач та позивач отримували доходи від здійснення спільної діяльності. Так за період з 1 вересня 2017 року по 31 грудня 2018 року позивачем. було отримано 510 000 грн., що є еквівалентом 19 000 доларів США.

У зв`язку із тим, що з 2018 року бухгалтер ОСОБА_5 перестала щомісячно звітувати відповідачу про витрати та прибутки, наймані робітники почали скаржитися на неправильне нарахування заробітної плати, та затримку її виплати, між відповідачем та позивачем стали виникати непорозуміння, і позивач запропонував на посаду менеджера свою дружину, яка буде контролювати діяльність бухгалтера, проводити інкасацію виручки, інвентаризацію товарного запасу та обладнання.

Особисто позивачем та членами його родини, дружиною здійснювалася інкасація торгової виручки спільних магазинів сторін, про що свідчать підписи позивача та продавців в журналах інкасації.

У вересні 2018 року на ім`я сина позивача було оформлено другий банківський термінал, і на його ім`я поступала виручка від безготівкового продажу товару.

А наприкінці 2018 року продавці відмовилися працювати із ОСОБА_6 . Відповідач попросив позивача надати йому річний звіт, про розмір грошових коштів, які надійшли на рахунок позивача, він категорично відмовився надавати будь - яку інформацію, а також частку прибутку відповідача.

У зв`язку із чим, сторони домовилися про припинення своєї спільної діяльності, у розпорядженні родини Ткачів вирішено було залишити відділ у ТРЦ «Французький бульвар» з товарним запасом, торговим обладнанням та торговим інвентарем, та товарний запас і торговий інвентар відділу ТРЦ « Дафі».

25 січня 2019 року відповідач в присутності продавця ОСОБА_7 , менеджера ОСОБА_8 , а також  ОСОБА_9  - працівника, який допомагав в розборці та погрузці товару, та сім`ї ОСОБА_4 , його дружини - ОСОБА_10 , та його сина - ОСОБА_11 , надав перелік товарів із зазначенням ціни, кількості. Від підпису на акті прийому-передачі товару позивач відмовився ставити свій підпис, про що був складений акт. Товар, зазначений у переліку був ними вивезений.

26 січня 2019 року позивач ОСОБА_4 та його дружина знову вивезли товар, відмовившись від підпису у акті прийому-передачі. Заявивши про виділ частки зі спільного бізнесу, позивач ОСОБА_4 її отримав. Спільна діяльність здійснювалася сторонами з 01 вересня 2017 року по 26 січня 2019 року.

В січні 2019 року відповідно до переліку позивач отримав товару та торгівельного обладнання на суму 369 337, 44 грн.

Крім того, через банківський термінал безготівкового розрахунку, який був оформлений на ОСОБА_12 - сина ОСОБА_4 були отримані кошти від сумісної діяльності з відповідачем - 204 235, 86 коп., які позивач та його син залишили собі.

Також з вересня 2017 року по серпень 2018 року по домовленості з ОСОБА_4 , відповідач особисто сплачував орендну плату по договору між ФОП ОСОБА_13 та ТОВ «Аксіома» по оренді приміщення в ТЦ «Французький бульвар». Ці платежі склали суму 138 028 грн.

Таким чином відповідач вважає, що при дослідженні розписки, наданої позивачем, необхідно виявити справжню правову природу укладеного договору, щоб зробити відповідні правові висновки. Ця розписка доводить, що між ними існували правовідносини, що випливають не з договору зберігання, а із спільної діяльності, що підтверджується відповідними господарськими документами, і відповідно до умов спільної діяльності, розподілу доходів, товару при розірванні відносин між сторонами у січні 2019 року у позивача відсутнє право вимагати стягнення зазначених в позові коштів.

За правилами ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

В той же час, п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Згідно роз`яснень, що були надані судам у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 01.03.2013 року № 3, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за кодексом адміністративного судочинства України, Господарським процесуальним кодексом України, Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення віднесено до компетенції адміністративних судів, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства. Суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по друге, суб`єктивний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Відповідно до ч. 2 ст. 50 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. 1 ст. 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Під час підготовчого судового засідання судом було з`ясовано, що сторони домовились про здійснення сумісної господарської діяльності ( дольова участь в спільному бізнесі), шляхом передачі позивачем відповідачу грошових коштів ґрунтуючись на договорах оренди в ТЦ « Даффі» та ТЦ « Французький бульвар» про що були складені дві письмові угоди.

Крім того як позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог так і відповідачем в обґрунтування свого заперечення на позовну заяву після відкриття провадження по справі було надано в якості доказів бухгалтерські документи, які підтверджують наявні правовідносини між ФОП « ОСОБА_4 » та ФОП « ОСОБА_2 ». за період з 2017 року по 2018 рік включно. Тобто сторони зареєстровані як суб`єкти підприємницької діяльності.

Зазначене дає підстави для висновку, що у даному випадку з огляду на підстави заявлених вимог та предмету позову, суб`єктний склад сторін, фізичних осіб підприємців, спір між сторонами пов`язаний із здійсненням господарської діяльності.

Таким чином існуючі спірні правовідносини підлягають розгляду в порядку господарського, а не цивільного судочинства.

У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження по справі.

Відповідно до п. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Беручи до уваги, що сторони на час укладання договору були зареєстровані як фізичні особи-підприємці, а спірні правовідносини виникли в зв`язку з не виконанням учасниками справи домовленості про сумісну діяльність, суд приходить до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю, так як спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Згідно із ч. 1 ст. 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстав, визначених пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Згідно з ч.9 та ч.10 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Враховуючи, викладене вище суд вважає, що на теперішній час відсутні підстави для продовження збереження дії заходу забезпечення даного позову у вигляді арешту земельної ділянки кадастровий номер 6323782000:04:000:0234, загальною площею 1,0939 га, що знаходиться за адресою: Харківська область, Куп`янський район, с/рада Ягіднянська та належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .

Керуючись ст..ст. ст.19, 158, 200, п.1 ч.1ст.255, 353 ЦПК України, ст. ст.1,3,20,128 ГПК України, п. 2Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011 року «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам», суд –

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 , представник позивача – адвокат Лященко Аліна Михайлівна до ОСОБА_2 про стягнення коштів – закрити.

Роз`яснити учасникам справи, що заявлений спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Скасувати арешт накладений ухвалою Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 23 червня 2020 року на земельну ділянку кадастровий номер 6323782000:04:000:0234, загальною площею 1,0939 га, що знаходиться за адресою: Харківська область, Куп`янський район, с/рада Ягіднянська та належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .

Копію ухвали після набрання законної сили для виконання направити до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Куп`янському, Шевченківському районах та місту Куп`янськ Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Харків).

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Куп`янський міськрайонний суд шляхом подачі в 15-денний строк, з дня винесення ухвали, у разі, якщо ухвалу було постановлено  без участі особи, яка  її  оскаржує, апеляційна скарга подається протягом  п`ятнадцяти  днів  з дня  отримання  копії  ухвали. 

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається на офіційному порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки http://kpm.hr.court.gov.ua/sud2023/gromadyanam/csz/

Відповідно до  пункту 3  розділу ХІІ  «Прикінцевих положень»  Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України  «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій  у зв`язку  з поширенням  коронавірусної хвороби (COVID-2019)» визначений цим судовим рішенням процесуальний строк  продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Суддя                                                                                 С.В. Клімова