Постанова

Іменем України

17 червня 2020 року

м. Київ

справа № 335/2235/17

провадження № 61-9189св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Банк Форум»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 грудня 2018 року у складі судді Рибалко Н. І. та постанову Запорізького апеляційного суду від 03 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Гончар М. С., Кочеткової І. В., Маловічко С. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» (далі - ПАТ «Банк Форум», банк) про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона з 2002 року працювала у ПАТ «Банк Форум», а з 2010 року - на посаді директора Запорізької дирекції Південно-Східного регіонального центру з роздрібного бізнесу банку.

Із 23 квітня по 27 червня 2012 року вона перебувала в основній щорічній відпустці, після закінчення якої її безпідставно не допущено на роботу, а пізніше вона дізналася про те, що її звільнено із займаної посади 27 червня 2012 року з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку із скороченням штату і чисельності працівників.

Отже, її звільнення відбулось під час перебування її в щорічній відпустці, тобто із порушенням положень частини третьої статті 40 КЗпП України.

При цьому з наказом про звільнення відповідач її не ознайомлював, трудову книжку не видав та копію наказу про розірвання трудового договору в односторонньому порядку їй не вручив. Лише 19 січня 2017 року відповідач передав їй трудову книжку.

Зазначала, що відповідач не запропонував їй під час звільнення вакантні посади, які були наявні у банку, чим допустив порушення вимог частини другої статті 40, статті 42, статті 47 КЗпП України, що призвело до незаконного звільнення її із займаної посади.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила поновити її на роботі на посаді директора Запорізької дирекції Південно-Східного регіонального центру з роздрібного бізнесу ПАТ «Банк Форум» та стягнути з ПАТ «Банк Форум» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 лютого 2017 року ОСОБА_1 відмовлено у відкритті провадження у цій справі на підставі пункту 2 частини другої статті 122 ЦПК України 2004 року.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 18 квітня 2017 року ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 лютого 2017 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 квітня 2017 року відкрито провадження у цій справі.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 серпня 2017 року провадження у цій справі зупинено до набрання законної сили рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя у справі № 335/3635/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Форум» про порушення трудового законодавства.

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 05 квітня 2018 року ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 серпня 2017 року про зупинення провадження у справі скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 грудня 2018 року, залишеною без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 03 квітня 2019 року, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 закрито.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що судовими рішеннями у інших цивільних справах, які набрали законної сили, вже вирішено спір між цими сторонами, з цих же підстав і про той же предмет спору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У травні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просила скасувати вказані судові рішення, справу направити до суду першої інстанції для подальшого розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, не перевірив обставин, якими вона обґрунтовувала позовні вимоги, та не дослідив докази, якими підтверджено позов, а тому дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі.

Також у лютому 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Тлумачення пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України свідчить, що підставою для прийняття судового рішення про закриття провадження у справі є наявність іншого рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.

Для застосування вказаної підстави для закриття провадження у справі необхідна наявність водночас трьох складових, а саме тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-1133цс15.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону, позивач просить про захист свого права.

Підстави та предмет позову визначаються позивачем самостійно та зазначаються у позовній заяві.

Слід зазначити, що неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, яке набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

У преамбулі та статті 6 параграфа 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у рішенні ЄСПЛ від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також у рішенні ЄСПЛ від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової визначеності, який передбачає, серед іншого, і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Звертаючись до суду з позовом у справі, яка переглядається, ОСОБА_1 , посилаючись на те, що її було звільнено в останній день її щорічної відпустки, та відповідач звільнив її, не запропонувавши всі вакантні посади, які мали місце на час її звільнення, просила поновити її на роботі на посаді директора Запорізької дирекції Південно-Східного регіонального центру з роздрібного бізнесу ПАТ «Банк Форум» та стягнути з ПАТ «Банк Форум» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що судовими рішеннями у інших цивільних справах, які набрали законної сили, вже вирішено спір між цими сторонами, з цих же підстав і про той же предмет спору.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів.

Так, у справі, що переглядається, установлено, що у серпні 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПАТ «Банк Форум» про визнання незаконним наказу від 19 квітня 2012 року № 672к/2 про звільнення, поновлення на роботі, стягнення з ПАТ «Банк Форум» середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 454 309,58 грн та моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 05 грудня 2013 року у справі № 755/18963/13-ц у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Банк Форум» про визнання наказу № 672к/2 про звільнення від 19 квітня 2012 року незаконним, поновлення на посаді, стягненні з ПАТ «Банк Форум» середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 454 309,58 грн та моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 13 лютого 2014 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 квітня 2014 року, у справі № 755/18963/13-ц апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 05 грудня 2013 року змінено, виключено з мотивувальної частини рішення посилання на статтю 233 КЗпП України як на підставу для відмови в задоволенні позову у зв`язку з пропуском строку позовної давності. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Згідно зі змістом рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 05 грудня 2013 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 13 лютого 2014 року у справі № 755/18963/13-ц, судами перевірено дотримання банком усіх норм трудового законодавства, якими врегульовано звільнення за частиною першою статті 40 КЗпП України.

Вказаним судовим рішенням вирішено трудовий спір ОСОБА_1 щодо її незаконного звільнення та встановлено, що скорочення посади позивача відбувалося відповідно до вимог чинного трудового законодавства України, ніяких порушень у суді не було встановлено. Позивач була попереджена про скорочення її посади та звільнення за два місяці, як визначено законодавством, що не заперечила сама позивач в суді (попередження від 10 лютого 2012 року). У цьому попередженні містилася інформація про вакантні посади, які пропонувалися позивачу.

У квітні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Банк Форум», в якому, з урахуванням заяви про зміну підстав позову та збільшення позовних вимог, просила визнати недійсним та незаконним наказ голови правління ПАТ «Банк Форум» Березовика В. М від 01 лютого 2012 року № 15-а щодо внесення змін до штатного розпису банку та скорочення чисельності штату працівників, визнати незаконним наказ голови правління ПАТ «Банк Форум» Березовика В. М. від 01 лютого 2012 року № 15-а та наказ від 19 квітня 2012 року № 672к/2 про звільнення, поновити її на посаді директора Запорізької дирекції Південно-Східного регіонального центру з роздрібного бізнесу ПАТ «Банк Форум», стягнути з ПАТ «Банк Форум» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, який станом на 17 лютого 2015 року становив 765 638,48 грн, та моральну шкоду у розмірі 25 000,00 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 17 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 16 квітня 2015 року, у справі № 755/9705/14-ц провадження у справі в частині визнання наказу голови правління ПАТ «Банк Форум» Березовика В. М. від 19 квітня 2012 року № 672к/2, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди закрито. Позов ОСОБА_1 в частині визнання наказу голови правління ПАТ «Банк Форум» Березовика В. М. від 01 лютого 2012 року № 15-а залишено без розгляду.

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПАТ «Банк Форум» про визнання наказу від 19 квітня 2012 року № 672к/2 незаконним, поновлення її на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 25 лютого 2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2016 року, у справі № 335/11558/15-ц відмовлено у відкритті провадження за позовом до ПАТ «Банк Форум» про визнання наказу від 19 квітня 2012 року № 672к/2 незаконним, поновлення її на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди з підстав, передбачених пунктом 2 частини другої статті 122 ЦПК України 2004 року.

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Банк Форум» про поновлення на роботі на посаді директора Запорізької дирекції Південно-Східного регіонального центру з роздрібного бізнесу ПАТ «Банк Форум», стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 грудня 2017 року у справі № 335/3635/16 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Банк Форум» про поновлення на роботі на посаді директора Запорізької Дирекції Південно-Східного регіонального центру з роздрібного бізнесу ПАТ «Банк Форум», стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 24 липня 2018 року у справі № 335/3635/16 рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 грудня 2017 року скасовано із закриттям провадження у справі.

Постановою Верховного Суду від 17 січня 2020 року у справі № 335/3635/16 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, постанову Апеляційного суду Запорізької області від 24 липня 2018 року залишено без змін.

Установивши, що ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом до ПАТ «Банк Форум» з тих самих підстав та з тим самим предметом, щодо яких у справі № 755/18963/13-ц ухвалено рішення Дніпровським районним судом міста Києва від 05 грудня 2013 року та Апеляційним судом Запорізької області 24 липня 2018 року прийнято постанову про закриття провадження у справі № 335/3635/16, які набрали законної сили, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким суд надав належну оцінку, висновки суду апеляційної інстанції є достатньо аргументованими, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.

При цьому Верховний Суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), § 2).

Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

У лютому 2020 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку з необхідністю визначення, що є предметом та підставою позову у справах про поновлення на роботі.

Вказане клопотання мотивоване тим, що Верховний Суд у справі № 335/4102/19 (постанова Верховного Суду від 10 лютого 2020 року) та у справі № 335/3635/16-ц (постанова Верховного Суду від 17 січня 2020 року) дійшов висновку про те, що у справах про поновлення на роботі підставою позову є незаконне звільнення, що суперечить правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-1133цс15, згідно з яким підставами позову про поновлення на роботі є фактичні обставини, якими обґрунтовано позовні вимоги.

Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи (частина перша статті 404 ЦПК України).

Частиною п`ятою статті 403 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 30 жовтня 2018 року у справі № 757/172/16-ц виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.

Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки наведені заявником аргументи, у розумінні приписів частини п`ятої статті 403 ЦПК України, не є тими обставинами, що містять виключну правову проблему і необхідність забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, а тому в задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідно відмовити.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 грудня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 03 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк