№2-4533/07
Рішення
Іменем України
24 вересня 2007 р. Голосіївський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Рудницької О.М.,
при секретарі - Марук В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «НВО Україна», БТІ м. Києва, про захист прав споживачів та визнання права власності на об»єкт інвестування,
встановив:
Позивачка звернулась до суду з вказаним позовом, який мотивує тим, що 16.01.2003 р. гр. ОСОБА_2 було укладено договір інвестування № 3 з ЗАТ «НВО Україна», на підставі якого проводилось інвестування об»єкту житла за адресою АДРЕСА_1.
05.07.2005 р. ОСОБА_2 і позивачка уклали договір про уступку права вимоги, згідно якого ОСОБА_2 уступила позивачці всі права, передбачені вказаним договором інвестування.
За умовами цього договору, як вказує позивачка, вона зобов»язалася здійснити фінансування будівництва квартири за вказаною адресою площею 47, 2 кв.м. із розрахунку 1794 грн. за один квадратний метр, що відповідає загальній вартості квартири - 84 695 грн. 20 коп. Вказана сума була в повному обсязі перерахована відповідачу ЗАТ «НВО Україна» і останній передав зазначене житло позивачці за актом прийому-передачі від 12.07.2005 р.
Водночас з цим, як вказує позивачка, відповідач ЗАТ «НВО Україна» за умовами зазначеного договору зобов»язався передати їй згадану квартиру в другому кварталі 2003 р. після введення будинку в експлуатацію та згідно акту прийому-передачі квартири.
Як вказує позивачка, на даний час відповідач ЗАТ «НВО Україна», фактично не оспорюючи її право на квартиру за вищезазначеною адресою, не виконує своїх зобов»язань щодо введення будинку в експлуатацію, посилаючись на різноманітні обставини, які нібито утруднюють цю процедуру.
Позивачка просить визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1, зобов»язавши зареєструвати за нею право власності на цю квартиру в БТІ м. Києва.
В судовому засіданні позивачка підтримала свої позовні вимоги і просила їх задовольнити.
Представник відповідача ЗАТ «НВО Україна» в судовому засіданні проти позову не заперечує і зазначає, що дійсно позивачка сплатила 100 відсотків вартості квартири АДРЕСА_1, як це визначено в договорі інвестування № 3 від 16.01.2003 р. Однак, як зазначає представник відповідача, наявні труднощі, пов»язані із оформленням введення будинку в експлуатацію, не дозволяють належним чином провести документальне оформлення права власності позивачок на про інвестоване ними житло.
Представник БТІ м. Києві в судове засідання не з»явився, про день розгляду справи повідомлявся належним чином.
Суд, заслухавши позивачку, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню.
Як встановлено судом, між гр. ОСОБА_2 і ЗАТ «НВО Україна» 16.01.2003 р. було укладено договір № 3 на інвестування об»єкту житла за адресою АДРЕСА_1 площею 47, 2 кв.м.
05.07.2005 р. ОСОБА_2 і позивачка уклали договір про уступку права вимоги, згідно якого ОСОБА_2 уступила позивачці всі права, передбачені вказаним договором інвестування.
Позивачкою виконані умови договору щодо своєчасного внесена повна вартість квартири, тобто в розмірі 48 175 грн., в якості інвестування зазначеного будівництва.
12.07.2003 р. актом прийома-передачі квартира АДРЕСА_1 була передана відповідачем позивачкам.
З боку відповідача вбачається порушення умов виконання договору, оскільки для проведення документального оформлення права власності позивачки на зазначене житло необхідно провести процедуру введення будинку в експлуатацію, що не проводиться відповідачем.
Таким чином, позивачка в повному обсязі виконала умови договору і має право вимагати майно, вартість, якого оплачена в повному обсязі.
Враховуючи вищезазначені обставини справи, суд вважає, що введення будівлі в експлуатацію не повинне рахуватись, як обов»язкова умова для отримання позивачкою вказаного житла у власність, оскільки така умова договору значно погіршує становище добросовісного вкладника коштів та позбавляє його права отримати нерухомість у власність через неналежне відношення до виконання зобов»язань з боку відповідача і не проведення ним дій по введенню будівлі в експлуатацію.
Водночас з цим, слід зазначити, що позивачка вже проживає у згаданій вище квартирі, її право власності на зазначене нерухоме майно ніхто не заперечує та не оспорює, а тому, суд вважає, що позивачка фактично вступила у володіння зазначеним помешканням.
Суд вважає, що посилання позивачки на Закон України «Про захист прав споживача» є безпідставним, оскільки фактично в своєму позові вона вказує на обставини невиконання відповідачем своїх договірних зобов»язань щодо передачі їй повністю проінвестованого (оплаченого) об»єкту нерухомості у власність з усіма необхідними для цього документами. Враховуючи, що невиконання відповідачем своїх договірних зобов»язань щодо належного оформлення права власності позивачки порушує її права, остання вимагає відновити її права шляхом визнання за нею права власності в судовому порядку. На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212-215, 218 ЦПК України,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «НВО Україна», БТІ м. Києва, про захист прав споживачів та визнання права власності на об»єкт інвестування - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 47, 2 кв.м.
Зобов»язати Бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна м. Києва зареєструвати право власності на АДРЕСА_1, загальною площею 47, 2 кв.м. за ОСОБА_1.
Рішення може бути оскаржене в наступному порядку:
Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подана до Голосіївського районного суду м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом двадцяти днів після подання заяви про його апеляційне оскарження.