Справа № 2-4785/07 2007 р.

РІШЕННЯ

іменем України

09 жовтня 2007 p. Голосіївський районний суд м. Києва в складі: головуючого - судді Рудницької О.М.,  при секретарі - Марук В.М.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

встановив:

Позивач звернулась до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідач відповідно до узгодженого між ними договору позики з терміном повернення до 07.01.2005 p., який був складений у формі розписки, належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання, оскільки з переданої йому суми у розмірі 1000 доларів США, що еквівалентна 5319, 7 грн., було повернуто лише 100 доларів США, що дорівнює 545, 02 грн. станом на 25.10.2004 p., а решта позичених коштів в розмірі 900 доларів США, що складає 4774, 68 грн., не повернута.

У судовому засіданні позивач свій позов підтримала та просить стягнути з відповідача кошти в сумі 4774, 68 грн., що еквівалентно 900 доларам США, пеню в розмірі 3% річних за час прострочення повернення коштів у розмірі 370, 86 грн., неустойку у розмірі 879, 07 грн., інфляційні витрати у розмірі 1217, 54 грн. та судові витрати.

Відповідач також з'явився у судове засідання та зазначив, що проти наявності в нього боргу перед позивачем за вищезазначеною розпискою не заперечує, проте, частину боргу він вже повернув в розмірі 100 доларів США, що еквівалентно 545, 02 грн.

Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно до вимог ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до розписки (а.с. 4-5), відповідач до 07.01.2005 р. взяв в борг у позивача гроші в розмірі 1000 доларів США, з яких останній повернуто 100 доларів США.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, в супереч зазначеним положенням діючого законодавства, відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання, а тому, має сплати позивачеві 3% річних від суми боргу за час прострочення їх повернення, оскільки інше не було встановлено сторонами при укладанні договору.

Ст. 60 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З приводу неустойки у розмірі 879, 07 грн., сплати якої вимагає позивач, слід зазначити, що суду не зрозуміло, на підставі чого проводились розрахунки даної суми. Тому суд вважає, що в силу ст. 549 ЦК України, згідно якої неустойка за прострочення грошового зобов'язання має бути встановлена договором, недоведеними вимоги позивача у цій частині оскільки договір позики, укладений між сторонами по справі у формі розписки, не передбачає такої умови, а позивачем по справі не надано суду чітких роз'яснень з цього приводу та не надано жодного доказу на його підтвердження.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені витрати.

На підставі вищевикладеного, відповідно ст. ст. 526, 625, 1046 ЦК України та керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1_ІНФОРМАЦІЯ_2, яка мешкає: АДРЕСА_2, суму боргу за договором позики - 4774 (чотири тисячі сімдесят чотири) грн. 68 коп., пеню в розмірі 3% річних за час прострочення повернення боргу в сумі - 370 (триста сімдесят) грн. 86 коп., інфляційні витрати у розмірі 1217 (одна тисяча двісті сімнадцять) грн. 54 грн. , судові витрати на загальну суму -102 (сто дві) грн. 42 коп., а всього - 6465 (шість тисяч чотириста шістдесят п'ять) грн. 50 коп.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.