ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2020 р. м. Київ Справа № 911/3094/19

Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., за участю секретаря судового засідання Руденко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бісквітний комплекс «Рошен»

до Виконавчого комітету Бориспільської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачаБориспільська міська рада

провизнання недійсною додаткової угоди до договору

за участю представників:

позивача: Савченко О.О. - адвокат, ордер від 12.12.2019 серія КВ № 814576

відповідача:Волошина Ю.Г. - витяг з Положення про управління юридично-кадрового забезпечення виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 20.01.2020 № 2 та розпорядження від 31.12.2010 № 348

третьої особи:Жарий О.К. - Положення про управління юридично-кадрового забезпечення виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 21.03.2011 № 370 та розпорядження від 31.12.2010 № 346

суть спору:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Бісквітний комплекс «Рошен» (далі - позивач) до Виконавчого комітету Бориспільської міської ради (далі - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Бориспільської міської ради (далі - третя особа) про визнання недійсною додаткової угоди від 14.11.2018 № 1 до договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя від 10.03.2016 № 3/16, укладеної між сторонами у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірна додаткова угода до договору суперечать вимогам законодавства України, вчинена з перевищенням повноважень, помилково під впливом обману щодо обставин, які мають істотне значення для укладення вказаного правочину, а тому такий правочин підлягає визнанню недійсним на підставі ст.ст. 203, 215, 229, 230 Цивільного кодексу України.

До початку розгляду справи по суті від відповідача надійшло клопотання від 20.01.2020 № 12-27-251 про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судового рішення у справі № 911/688/19 за позовом Виконавчого комітету Бориспільської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бісквітний комплекс «Рошен» про визнання укладеної додаткової угоди до договору та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бісквітний комплекс «Рошен» до Виконавчого комітету Бориспільської міської ради про визнання суми пайового внеску зменшеною. Подане клопотання мотивоване тим, що спірна додаткова угода до договору, що оскаржується у даній справі була предметом дослідження у справі № 911/688/19 та судом надано оцінку всім обставинам (фактам), в тому числі щодо достовірності та дійсності спірної додаткової угоди до договору.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

В задоволені поданого відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі судом відмовлено, про що судом відображено в протоколі судового засідання від 25.02.2020 у даній справі, з мотивів його необґрунтованості, недоведеності та безпідставності, позаяк відсутня неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи та зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Крім того, визнання недійсною спірної додаткової угоди до договору, зокрема, з мотивів наведених у даній справі, не було предметом спору та дослідження у справі № 911/688/19 та таке питання не ставилось перед судом.

У встановлений судом строк відповідач подав до суду відзив на позовну заяву від 06.02.2020 № 12-27-447, відповідно до якого проти позовних вимог заперечує з мотивів недоведеності позивачем належними та допустимими доказами того, що оскаржувана додаткова угода до договору вчинена позивачем під впливом обману з боку відповідача, що ним неправильно сприймались фактичні обставини правочину, що вплинуло на його волевиявлення та не надано належних та допустимих доказів підписання спірної додаткової угоди до договору неуповноваженою особою зі сторони позивача, позаяк угода визначає лише відсоток пайової участі та порядок його сплати. За вказаних обставин, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

У встановлений судом строк від позивача надійшла відповідь на відзив від 20.02.2020, в якій він зазначає, що відповідач у відзиві не заперечує по суті та не спростовує наведені позивачем обставини виникнення спору, наводить ряд тверджень загального характеру, які не відповідають дійсності та є необґрунтованими.

У встановлений судом строк від третьої особи надійшли пояснення на позовну заяву від 20.02.2020 № 12-27-595, в яких вона повністю підтримує позицію відповідача у даній справі, вважає позовні вимоги безпідставними, надуманими та просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

До суду від позивача надійшла заява про зміну (доповнення) підстав позову від 05.03.2020, в якій він просить врахувати викладені в ній підстави визнання недійсною спірної додаткової угоди, а саме те, що спірна додаткова угода до договору суперечить приписам ч. 3 ст. 632 Цивільного кодексу України, оскільки нею було змінено ціну договору після його виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмету позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмету, і підстав позову не допускається. Разом з тим, не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Як вбачається з поданої позивачем заяви позивач не змінює підстав позову, які наведені ним у позовній заяві, а лише доповнює до викладених в позовній заяві посилання на норми матеріального права, якими він обґрунтовує позовні вимоги.

З огляду на зазначене вище, зміна посилання на норми матеріального права в розумінні Господарського процесуального кодексу України не є зміною підстав позову, а відтак суд вважає за можливе прийняти подану позивачем заяву до розгляду, як пояснення по справі та розглядає позовні вимоги з їх урахуванням.

На адресу суду від відповідача надішли пояснення по справі від 22.05.2020 № 12-27-1631, в яких він зазначає, що позивачем не виконано всіх зобов`язань за договором про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя від 10.03.2016 № 3/16 щодо будівництва та введення в експлуатацію 2 черги об`єкта будівництва.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів, викладених в позові та заяві від 05.03.2020, яка прийнята судом як пояснення по справі.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 06.02.2020 № 12-27-447 та поясненнях від 22.05.2020 № 12-27-1631.

Присутній в судовому засіданні представник третьої особи проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у поясненнях на позовну заяву від 20.02.2020 № 12-27-595.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Позивач маючи намір здійснити будівництво фабрики з виробництва виробів з борошна по вул. Привокзальній, 82 у м. Борисполі листами від 03.11.2015 № 19, від 12.11.2015 № 21, завірені копії яких залучені до матеріалів справи, звернувся до Комунального підприємства «Виробниче управління комунального господарства» про видачу технічних умов на скид зливної каналізації та на благоустрій прилеглої території, організацію під`їзних шляхів, які знаходять поза межами земельної ділянки та відносяться до шляхів міського значення, вивіз сміття.

Комунальним підприємством «Виробниче управління комунального господарства» видані позивачу технічні умови на винесення водовідвідного каналу за межі земельної ділянки наданої ТОВ «Бісквітний комплекс «Рошен» в користування під будівництво фабрики по виробництву виробів із борошна по вул. Привокзальна, 82 у м. Борисполі від 16.11.2015 № 34 та технічні умови на будівництво фабрики з виробництва виробів із борошна по вул. Привокзальна, 82 у м. Борисполі від 19.11.2015 № 35, згідно з якими, зокрема, зобов`язано передбачити проектом будівництва фабрики: будівництво проїжджої частини і тротуару по вул. Героїв Крут від вул. Привокзальна до граничної межі земельної ділянки, яка надана в користування під будівництво фабрики в західному напрямку; виконання капітального ремонту асфальтобетонного покриття вул. Привокзальна, яка межує з земельною ділянкою будівництва.

Додатком від 18.04.2018 № 05 (із змінами від 22.06.2018 № 16) до технічних умов від 19.11.2015 № 35 зобов`язано передбачити проектом будівництва виконання капітального ремонту асфальтобетонного покриття проїжджої частини вул. Привокзальна (від перехрестя вул. Героїв Крут до ПСО Р03).

Технічні умови на будівництво фабрики з виробництва виробів із борошна по вул. Привокзальна, 82 у м. Борисполі від 19.11.2015 № 35 та додаток від 18.04.2018 № 05 (із змінами від 22.06.2018 № 16) до технічних умов від 19.11.2015 № 35, затверджені першим заступником Бориспільського міського голови, що підтверджується підписом М.П. Корнійчук, який скріплений печаткою Виконавчого комітету Бориспільської міської ради, які містяться на вказаних технічних умовах та додатках до них.

Маючи намір будівництва фабрики по виробництву виробів з борошна на земельній ділянці, що знаходиться у місті Бориспіль позивач звернувся до Бориспільського міського голови з заявою від 16.02.2016 № 8, завірена копія якої залучена до матеріалів справи, про укладення договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя.

Рішенням Бориспільської міської ради «Про встановлення розміру пайової участі на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя» від 04.03.2016 № 457-6-VII, розглянувши заяву ТОВ «Бісквітний комплекс «Рошен», встановлено розмір пайової участі на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя товариству з обмеженою відповідальністю «Бісквітний комплекс «Рошен» при здійсненні будівництва фабрики по виробництву виробів з борошна по вул. Привокзальна, 82 у м. Бориспіль у розмірі 30000000 грн. Відділу економічної та інвестиційної політики виконавчого комітету міської ради доручено підготувати договір про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя. Завірена копія рішення залучена до матеріалів справи.

Між сторонами у справі було укладено договір про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя від 10.03.2016 № 3/16 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач - замовник зобов`язався прийняти участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Борисполя при здійсненні будівництва фабрики по виробництву виробів з борошна по вул. Привокзальна, 82 у місті Бориспіль на земельній ділянці загальною площею 18,9623 га, якою користується замовник на правах договорів суборенди земельних ділянок від 02.10.2015, від 02.10.2015, від 13.10.2015, від 03.11.2015, від 03.11.2015 (надалі - об`єкт) (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору грошові кошти пайової участі замовник сплачує на рахунок міського бюджету м. Борисполя у розмірі та на умовах, встановлених даним договором.

Сторони дійшли згоди, що у випадку, якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об`єктів інженерної інфраструктури поза межами об`єкта, такі інженерні мережі або об`єкти підлягають передачі у комунальну власність м. Бориспіль (п. 1.3 договору).

У п. 3.1 договору сторони погодили, що розмір пайової участі за цим договором становить 30000000 грн.

Цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання зобов`язань за цим договором (п. 7.1 договору).

На виконання умов договору позивач сплатив пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя у розмірі 30000000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: від 30.08.2016 № 315 на суму 15000000 грн., від 31.05.2017 № 919 на суму 15000000 грн., завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Виконавчий комітет Бориспільської міської ради листом від 13.07.2017 № 12-31-2807, завірена копія якого залучена до матеріалів справи, повідомив, що ТОВ «Бісквітний комплекс «Рошен» виконало взяті на себе зобов`язання за договором про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя від 10.03.2016 № 3/16, сплативши кошти пайової участі до місцевого бюджету в сумі 30000000 грн. Завірена копія листа залучена до матеріалів справи.

Рішенням Бориспільської міської ради «Про внесення змін у рішення міської ради від 04.03.2016 № 457-6-VII «Про встановлення розміру пайової участі на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя» від 21.12.2017 № 2754-36-VII, з метою недопущення втрат місцевого бюджету, відповідно до ст.ст. 30, 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п. 43 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міська рада внесла зміни у рішення міської ради «Про встановлення розміру пайової участі на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя від 04.03.2016 № 457-6-VII», а саме: пункт 1 рішення викладено в новій редакції: « 1. Встановити розмір пайової участі на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя товариству з обмеженою відповідальністю «Бісквітний комплекс «Рошен» при здійсненні будівництва фабрики по виробництву виробів з борошна по вул. Привокзальна, 82 у м. Бориспіль у розмірі 10% загальної кошторисної вартості будівництва об`єкту. Зобов`язано товариство з обмеженою відповідальністю «Бісквітний комплекс «Рошен» надати до виконавчого комітету загальну кошторисну вартість будівництва об`єкту та інженерних мереж та/або об`єктів інженерної інфраструктури для визначення розміру пайової участі. Розмір пайової участі визначений відповідно до умов даного рішення зменшується на суму коштів, а саме: 30000000 грн. сплачених замовником відповідно до умов даного договору про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя від 10.03.2016 № 3/16, при цьому повернення та відшкодування замовнику не здійснюється.». Відділу економічної та інвестиційної політики виконавчого комітету міської ради доручено підготувати договір про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктуру міста Борисполя. Завірена копія рішення залучена до матеріалів справи.

Позивач звернувся до Бориспільського міського голови листом від 08.06.2018 № 113, завірена копія якого залучена до матеріалів справи, в якому просив розглянути та затвердити проектно-кошторисну документацію по об`єкту «Будівництво фабрики по виробництву виробів з борошна по вул. Привокзальна, 82 у м. Бориспіль», що будується ТОВ «Бісквітний комплекс «Рошен» для розрахунку суми пайової участі у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Бориспіль та передачі окремих об`єктів на баланс Комунального підприємства «Виробниче управління комунального господарства».

Виконавчий комітет Бориспільської міської ради листом від 20.06.2018 № 12-31-2544, завірена копія якого залучена до матеріалів справи, надав відповідь на лист позивача від 08.06.2018 № 113, в якій зазначив, що загальну кошторисну вартість будівництва об`єкту необхідно погодити з управлінням капітального будівництва виконавчого комітету міської ради, у зв`язку з чим Виконавчим комітетом міської ради направлено для подальшого опрацювання та погодження проектно-кошторисну документацію по об`єкту «Будівництво фабрики по виробництву виробів з борошна по вул. Привокзальна, 82 у м. Бориспіль» до управління капітального будівництва та до Комунального підприємства «Виробниче управління комунального господарства». Розрахунок суми пайової участі у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя при здійсненні будівництва фабрики по виробництву виробів з борошна по вул. Привокзальна, 82 у м. Бориспіль буде проведено після погодження проектно-кошторисної документації об`єкту з управлінням капітального будівництва.

Позивач листом від 24.07.2018 № 160, завірена копія якого залучена до матеріалів справи, звернувся до Бориспільського міського голови, в якому просив прийняти до комунальної власності територіальної громади наступні об`єкти: будівництво дороги промислової і комунальної-складської зони (вул. Героїв Крут); поточний ремонт асфальтобетонного покриття проїжджої частини вул. Привокзальна (від перехрестя вул. Героїв Крут до південно-східного обходу Р-03) м. Бориспіль, Київська обл.; винесення за межі земельної ділянки існуючої зливної каналізації по об`єкту «Будівництво фабрики по виробництву виробів з борошна по вул. Привокзальна, 82 у м. Бориспіль».

Виконавчий комітет Бориспільської міської ради розглянувши лист позивача надав відповідь від 13.08.2018 № 12-31-3324, завірена копія якої залучена до матеріалів справи, в якій зазначив, що для прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Борисполя вищезазначених об`єктів необхідно надати підписані замовником та підрядником акти виконаних робіт за формою № КБ-2в та довідку про вартість виконаних будівельних робіт за формою № КБ-3 по кожному об`єкту.

Листом від 23.08.2018 № 207, завірена копія якого залучена до матеріалів справи, позивач повідомив Бориспільського міського голову, що немає фізичної можливості надати підписані замовником та підрядником акти виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2 та довідку про вартість виконаних будівельних робіт за формою № КБ-3 по кожному з об`єктів, що пропонуються до передачі у комунальну власність м. Бориспіль, тому що дані довідки підписувались по виконаним роботам взагалі на щомісячній основі, окремі об`єкти будівництва не виділялись. Та зазначив, що ТОВ «Бісквітний комплекс «Рошен» надав кошторисні розрахунки по об`єктам, що відповідає вимогам законодавства. У зв`язку з відсутністю інформації стосовно нормативних вимог щодо необхідності подання довідок за формою КБ-2 та КБ-3 у процесі передачі об`єктів до комунальної власності, позивач просив міського голову надати додаткове обґрунтування вказаних вимог з посиланням на нормативні документи, що містять повний перелік документів, необхідний для передачі об`єктів до комунальної власності та на саму процедуру передачі.

Актом від 19.09.2018, який підписано замовником, генеральним проектувальником, генеральним підрядником, субпідрядниками, головним інженером проекту, інженером технічного нагляду засвідчено готовність об`єкта «Будівництва фабрики по виробництву виробів з борошна по вул. Привокзальна, 82 у м. Бориспіль (І черга, перший та другий пусковий комплекс)» до експлуатації. Завірена копія акта залучена до матеріалів справи.

Державною архітектурно-будівельною інспекцією України на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації від 19.09.2019 видано Товариству з обмеженою відповідальністю «БК «Рошен» сертифікат від 26.10.2018 серії ІУ № 163182990809, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта «Будівництво фабрики по виробництву виробів з борошна по вул. Привокзальна, 82 у м. Бориспіль (І черга, перший та другий пусковий комплекси)» проектній документації та підтверджено його готовності до експлуатації. Завірена копія сертифікату залучена до матеріалів справи.

Звертаючись з даним позовом позивач зазначає, що в ході перемовин сторонами у справі було досягнуто згоди щодо внесення змін до договору в частині розрахунку розміру пайової участі. Відповідачем складено та надіслано на електронну адресу позивача розрахунок розміру пайової участі разом з проектом додаткової угоди до договору. За вказаним розрахунком, який пропонувався відповідачем підписати разом з додатковою угодою до договору загальна сума пайового внеску складала 61703693,80 грн., тобто 10% зведеної кошторисної вартості об`єкту, з яких згідно ч. 5 ст. 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» підлягала виключенню вартість трьох об`єктів інженерної інфраструктури: будівництво дороги промислової і комунальної-складської зони (вул. Героїв Крут); поточний ремонт асфальтобетонного покриття проїжджої частини вул. Привокзальна (від перехрестя вул. Героїв Крут до південно-східного обходу Р-03) м. Бориспіль, Київська обл.; винесення за межі земельної ділянки існуючої зливної каналізації по об`єкту «Будівництво фабрики по виробництву виробів з борошна по вул. Привокзальна, 82 у м. Бориспіль» на суму 44400589 грн. споруджених позивачем за власні кошти на виконання технічних умов від 16.11.2015 № 34, від 19.11.2015 № 35. Розрахунком також було передбачено, що вищевказані об`єкти передаються до комунальної власності територіальної громади міста Борисполя відповідно до ч. 5 ст. 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

В результаті перемовин, спірною додатковою угодою від 14.11.2018 № 1 до договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя від 10.03.2016 № 3/16 (далі - додаткова угода до договору) сторони домовились викласти договір у новій, наступній редакції, зокрема:

«Відповідно до п. 1.1 договору позивач - замовник зобов`язався прийняти участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Борисполя при здійсненні будівництва фабрики по виробництву виробів з борошна по вул. Привокзальна, 82 у місті Бориспіль - І черга перший та другий пускові комплекси та ІІ черга (із відповідними пусковими комплексами (надалі - об`єкт), на п`яти земельних ділянках у м. Бориспіль, загальною площею 18,9623 га, якими замовник користується на підставі договорів, які укладені з Бориспільською міською радою, а саме: 1) договору оренди землі від 12.09.2007, зареєстрованого в реєстрі за № 8091, договору про внесення змін до вказаного договору оренди землі, зареєстрованого в реєстрі за № 1364 від 09.07.2018; 2) договору оренди землі від 18.09.2015, зареєстрованого в реєстрі за № 38-20 та додаткового договору про внесення змін до вказаного договору оренди землі, зареєстрованого в реєстрі за № 41-2018 від 14.06.2018; 3) договору оренди землі від 26.03.2007, зареєстрованого в реєстрі за № 491 (зі змінами та доповненнями) та договору про внесення змін та доповнення до вказаного договору оренди землі, зареєстрованого в реєстрі за № 457 від 24.07.2018; 4) договору оренди землі від 16.07.2018, зареєстрованого в реєстрі за № 49-2018; 5) договору оренди землі від 06.10.2015, зареєстрованого в реєстрі за № 45-2015 до додаткового договору про внесення змін до вказаного договору оренди землі, зареєстрованого в реєстрі за № 20-2018 від 10.04.2018.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що замовник сплачує до місцевого бюджету грошові кошти у розмірі 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, згідно з розрахунком пайової участі замовника у розвитку і створенні інженерно транспортної та соціальної інфраструктури м. Борисполя, який є невід`ємною частиною цього договору за відповідними реквізитами.

Сторони підтверджують факт сплати замовником грошових коштів пайової участі при будівництві І черги першого та другого пускового комплексу об`єкта в сумі 30000000 грн. (п. 3.2 договору).

Згідно з п. 3.3 договору остаточний розмір пайової участі при будівництві об`єкта визначається згідно з відповідним розрахунком пайової участі, який є невід`ємною частиною цього договору. Остаточний розмір пайової участі може бути розподілено відповідно до черг будівництва об`єкта при цьому, якщо сума, вказана в п. 3.2 договору перевищуватиме суму, яку замовник зобов`язаний сплатити у якості пайового внеску при будівництві І черги об`єкта, сторони наступним погоджують, що повернення замовнику сплаченої суми виконкомом не здійснюється; позитивна різниця між вказаними сумами буде вважатися авансовим платежем, а саме коштами пайової участі при будівництві ІІ черги об`єкта (із відповідними пусковими комплексами за потреби); сторони дійшли згоди, що для здійснення розрахунку пайової участі замовнику необхідно звернутися до Виконкому та надати наступні документи: копію рішення щодо надання вихідних даних на забудову земельної ділянки; копію позитивного висновку комплексної державної експертизи (у передбачених Законом випадках); загальну кошторисну вартість будівництва об`єкту; копію декларації про початок виконання будівельних робіт; банківські реквізити замовника».

Разом з тим, як зазначає позивач, підписавши спірну додаткову угоду до договору, сам погоджений розрахунок, всупереч домовленостям сторін і змісту самої додаткової угоди до договору, відповідач підписувати відмовився, як і будь-які додаткові документи. В результаті зазначених маніпуляцій відповідача, спірною додатковою угодою до договору, без затвердження погодженого розрахунку, було викладено договір в новій редакції.

Після підписання спірної додаткової угоди до договору, за твердженням позивача, відповідач всупереч домовленостям сторін, умов погодженого, але не підписаного розрахунку та норм Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», прийняв до комунальної власності та відповідно зменшив розмір пайового внеску лише щодо одного об`єкта побудованого позивачем за власні кошти, без урахування двох інших.

Так, рішенням Бориспільської міської ради «Про прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Борисполя від товариства з обмеженою відповідальністю «Бісквітний комплекс «Рошен» основних засобів по об`єкту «Будівництво фабрики по виробництву виробів з борошна по вул. Привокзальна, 82 у м. Борисполі» від 20.11.2018 № 3877-47-VII (із змінами від 11.12.2018 № 3900-48-VII) прийнято до комунальної власності територіальної громади міста Борисполя від товариства з обмеженою відповідальністю «Бісквітний комплекс «Рошен» основні засоби по об`єкту «Будівництво фабрики по виробництву виробів з борошна по вул. Привокзальна, 82 у м. Борисполі», а саме: «Винесення за межі ділянки існуючої зливної каналізації по об`єкту «Будівництву фабрики по виробництву виробів з борошна по вул. Привокзальна, 82 у місті Борисполі» загальною протяжністю 1045,0 погонних метрів, загальною кошторисною вартістю 8510071 грн., в тому числі ПДВ 1418345,17 грн. та передано вказану зливну каналізацію на баланс комунального підприємства «Виробниче управління комунального господарства». Вирішено витрати, пов`язані з будівництвом інженерних мереж та об`єктів інженерної інфраструктури поза межами земельних ділянок, відведених під «Будівництво фабрики по виробництву виробів з борошна по вул. Привокзальна, 82 у м. Борисполі», які передбачені технічними умовами, відповідно до п. 5 ст. 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», врахувати при визначенні розміру пайової участі. Завірені копії рішень залучені до матеріалів справи.

Як зазначає позивач, до підписання спірної додаткової угоди до договору, на офіційному веб-сайті Бориспільської міської ради вже розміщувалися проекти рішень міськради про прийняття до комунальної власності всіх трьох об`єктів передбачених технічними умовами.

Укладаючи спірну додаткову угоду до договору позивач стверджує, що він перебував в повній впевненості, що витрати понесені ним на спорудження поза межами виділеної для будівництва земельної ділянки об`єктів інфраструктури, які були передбачені технічними умовами від 19.11.2015 № 35, будуть вирахувані згідно з ч. 5 ст. 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» з розміру пайової участі. Тобто укладаючи спірну додаткову угоду до договору позивач перебував під впливом помилки щодо істотних обставин правочину та обсягу своїх зобов`язань за ним, а саме розміру пайової участі, який необхідно буде сплатити в результаті вчинення спірного правочину.

На переконання позивача, відповідач своїми діями спонукав позивача до укладення спірного правочину шляхом введення останнього в оману стосовно обсягу обов`язків замовника за спірним правочином, а саме - розміру суми пайової участі, яку позивач зобов`язаний буде додатково оплатити в результаті вчинення такого правочину. Всі дії відповідача направлені на створення у позивача переконання, що до договору № 3/16 пропонуються внести зміни в частині затвердження нового розміру пайової участі, в розрахунку якого буде враховано (шляхом відповідного зменшення розміру пайової участі) всі три об`єкти міської інфраструктури, споруджені позивачем за власні кошти поза межами земельної ділянки будівництва на виконання відповідних технічних умов, затверджених відповідачем. Саме виходячи з такого розуміння умов договору, позивач погодився підписати такий договір з відповідачем та здійснити будівництво та капітальний ремонт доріг. За відсутності обману з боку відповідача спірний правочин не був би укладений позивачем.

Також позивач посилається на те, що спірна додаткова угода до договору підлягає визнанню недійною, оскільки суперечить ч. 3 ст. 632 Цивільного кодексу України, позаяк нею було змінено ціну договору після його виконання.

Крім того, спірна додаткова угода до договору укладена зі сторони позивача особою з перевищенням наданих їй повноважень, всупереч наявних обмежень (до 5000000 грн.), за відсутності схвалення такого правочину.

За вказаних вище обставин, позивач вважає, що спірна додаткова угода до договору суперечать вимогам законодавства України, вчинена з перевищенням повноважень, помилково під впливом обману щодо обставин, які мають істотне значення для укладення вказаного правочину, зі зміненою ціни договору після його виконання, а тому такий правочин підлягає визнанню недійсним на підставі ст.ст. 203, 215, 229, 230, 632 Цивільного кодексу України.

Відповідач проти позовних вимог заперечує з мотивів недоведеності позивачем належними та допустимими доказами того, що оскаржувана додаткова угода до договору вчинена позивачем під впливом обману з боку відповідача, що ним неправильно сприймались фактичні обставини правочину, що вплинуло на його волевиявлення та не надано належних та допустимих доказів підписання спірної додаткової угоди до договору неуповноваженою особою зі сторони позивача, позаяк угода визначає лише відсоток пайової участі та порядок його сплати. У зв`язку з чим, відповідач вважає про відсутність правових підстав для визнання спірного правочину недійним.

З огляду на зазначені підстави вимог та заперечень суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У відповідності до ч. 1 ст. 229 Цивільного кодексу України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Помилка - це неправильне сприйняття особою фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не був би вчинений. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати на момент вчинення правочину (аналогічний висновок викладено в постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 709/1547/17).

Згідно ч. 1 ст. 230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

У вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі ст. 230 Цивільного кодексу України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв`язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Отже, правочин, здійснений під впливом обману, на підставі ст. 230 ЦК України може бути визнаний судом недійсним, якщо позивач доведе наявність одночасно трьох складових, а саме: наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, наявність обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено, вважається, що мала місце помилка.

Аналогічний висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.07.2019 у справі № 910/9879/18, від 05.11.2019 у справі № 910/17404/18, від 10.03.2020 у справі № 910/8395/19.

Як вбачається з матеріалів справи, спірна додаткова угода до договору укладена, зокрема, на підставі Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Порядку пайової участі замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Борисполя, затвердженого рішенням міської ради від 20.12.2011 № 1562-19-VI та з метою виконання рішення Бориспільської міської ради «Про внесення змін у рішення міської ради від 04.03.2016 № 457-6-VII «Про встановлення розміру пайової участі на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя» від 21.12.2017 № 2754-36-VII, яким, зокрема, встановлено розмір пайової участі на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя товариству з обмеженою відповідальністю «Рошен» при здійсненні будівництва фабрики по виробництву виробів з борошна по вул. Привокзальна, 82 у м. Бориспіль у розмірі 10% загальної кошторисної вартості будівництва об`єкту.

Відповідач, укладаючи спірну додаткову угоду до договору, виконував приписи Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яким передбачено зобов`язання замовників, які мають намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у вигляді перерахування до місцевого бюджету коштів пайової участі та вимоги рішення Бориспільської міської ради, як органу, який представляє інтереси територіальної громади міста Бориспіль і приймає від її імені рішення, які у відповідності до приписів ст. 144 Конституції України та ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Рішення Бориспільської міської ради від 21.12.2017 № 2754-36-VII, яким позивачу встановлено розмір пайової участі на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя у розмірі 10% загальної кошторисної вартості будівництва об`єкту та на підставі якого, зокрема, укладено спірний правочин, у судовому порядку недійсним не визнано, а відтак таке рішення є обов`язковим до виконання на відповідній території, змінює права та обов`язки та встановлює юридичні факти.

Позивач, укладаючи спірну додаткову угоду до договору та орієнтуючись на розмішені на веб-сайті проекти рішень Бориспільської міської ради про прийняття до комунальної власності збудованих ним об`єктів поза межами земельної ділянки об`єкта будівництва, реально повинен був розуміти, що таке рішення приймає рада, а не відповідач у справі, у зв`язку з чим він не міг правомірно очікувати результат, на який розраховував, зокрема, про прийняття до комунальної власності всіх трьох об`єктів збудованих ним на виконання технічних умов та зменшення розміру пайової участі на вартість таких об`єктів. Рішення міської ради в свою чергу не є передбачувані на 100 %, позаяк приймаються шляхом голосування, а відтак сторони правочини, в т.ч. відповідач не міг знати, яке буде рішення ради за наслідками голосування.

Спірний правочин укладався з метою зміни розміру пайової участі позивача на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя, на що позивач погодився підписавши його.

Доказів, які б свідчили, що спірний правочин вчинено позивачем під впливом помилки щодо обставин, які мають істотне значення, під впливом обману зі сторони відповідача, який в свою чергу, виконував приписи Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» та обов`язкові до виконання рішення Бориспільської міської ради, позивач суду не надав.

Таким чином, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів ведення його в оману відповідачем щодо обставин, які мають істотне значення, а саме обсягу обов`язків замовника за спірним правочином, зокрема, в частині розміру суми пайової участі, наявність умислу в діях відповідача, наявність обману зі сторони відповідача та вчинення спірної додаткової угоди під впливом помилки щодо істотних обставин правочину, а відтак у суду відсутні правові підстави щодо визнання недійсною спірної додаткової угоди до договору на підставі ст.ст. 229, 230 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 632 Цивільного кодексу України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Згідно з п. 7.2 договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя від 10.03.2016 № 3/16 зміни до цього договору вносяться в установленому законодавством порядку, за взаємною згодою сторін, шляхом укладення відповідних угод, які є невід`ємною частиною даного договору, або в судовому порядку.

Тобто, договором передбачена можливість внесення до нього змін у передбаченому ним порядком.

Внесення спірною додатковою угодою змін в договір про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя від 10.03.2016 № 3/16 в частині, зокрема, розміру пайової участі на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя відбулося внаслідок домовленості сторін договору та на підставі, зокрема, рішення Бориспільської міської ради «Про внесення змін у рішення міської ради від 04.03.2016 № 457-6-VII «Про встановлення розміру пайової участі на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя» від 21.12.2017 № 2754-36-VII, яке є обов`язковим до виконання.

Крім того, встановлення пайової участі замовника у розвитку і створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Борисполя у розмірі 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для нежитлових будівель та споруд, відповідає приписам ч. 6 ст. 40. Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції чинній на момент підписання спірної додаткової угоди до договору) та п. 5.2 Порядку залучення та розрахунку розміру пайової участі у розвитку і створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Борисполя, затвердженого рішенням міської ради від 20.12.2011 № 1562-19-VI.

За таких обставин, у суду відсутні правові підстави щодо визнання недійсною спірної додаткової угоди до договору на підставі ч. 3 ст. 632 Цивільного кодексу України.

Щодо укладена спірної додаткової угоди до договору зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю «Бісквітний комплекс «Рошен» особою з перевищенням наданих їй повноважень, всупереч наявних обмежень (до 5000000 грн.), за відсутності схвалення такого правочину, то суд зазначає таке.

Оскаржувана додаткова угода від 14.11.2018 № 1 до договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя від 10.03.2016 № 3/16 укладена від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Бісквітний комплекс «Рошен» директором Руденко С.В., який діє на підставі статуту товариства.

Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 906/100/17, від 12.06.2018 у справі № 927/976/17, від 26.02.2019 у справі № 925/1453/16, від 02.04.2019 у справі № 904/2178/18, від 02.10.2019 у справі № 910/22198/17).

Таким чином, посилання у спірній додатковій угоді до договору про визначення повноважень директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Бісквітний комплекс «Рошен» статутом товариства свідчить про ознайомлення іншою стороною правочину - Виконавчим комітетом Бориспільської міської ради з цим статутом, та, відповідно, визначеними в ньому повноваженнями підписанта.

Відповідно до п. 5.1 розділу 5 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Бісквітний комплекс «Рошен», затвердженого протоколом Загальними зборами учасників ТОВ «Бісквітний комплекс «Рошен» від 05.03.2018 № 05/03 (далі - статут) управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариства є Загальні збори учасників і директор товариства.

Вищим органом товариства є Загальні збори учасників, до компетенції якого належить, зокрема, затвердження угод, укладених на суму, що перевищує 5000000 грн. (пп. 5.2, 5.3 розділу 5 статуту).

Згідно з пп. 5.18, 5.23 розділу 5 статуту виконавчим органом товариства є директор, який діє від імені товариства в межах, встановлених Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про господарські товариства», іншими нормативними актами України та цим статутом. Директор товариства має право, зокрема, вчиняти правочин, в тому числі укладати від імені товариства контракти, договору, інші угоди з урахуванням обмежень, встановлених статутом.

Директор товариства зобов`язаний діяти в інтересах товариства, добросовісно і розумно та не перевищувати свої повноважень (п. 5.24 розділу п. 5 статуту).

Статутом позивача повноваження директора, як виконавчого органу управління товариством на укладання правочинів від імені та інтересах товариства, які перевищують суму 5000000 грн. обмежені. Укладення таких правочинів затверджується загальними зборами учасників товариства. Тобто, укладання таких правочинів належить до виключної компетенції вищого органу управління товариства - загальних зборів учасників товариства.

Пунктом 3.1 договору в редакції спірної додаткової угоди до договору визначено, що замовник - позивач у справі сплачує до місцевого бюджету грошові кошти у розмірі 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, згідно з розрахунком пайової участі замовника у розвитку і створенні інженерно транспортної та соціальної інфраструктури м. Борисполя, який є невід`ємною частиною цього договору за відповідними реквізитами.

Згідно з експертним висновком щодо розгляду кошторисної частини проектної документації за проектом «Будівництво фабрики по виробництву виробів з борошна по вул. Привокзальна, 82 у м. Бориспіль (1-а черга 2-й пусковий комплекс) від 15.05.2018 № 00-0419-18/ЕО/КД, зведеного кошторисного розрахунку вартості об`єкта будівництва, який погоджено Комунальним підприємством «Виробниче управління комунального господарства» та акта готовності об`єкта експлуатації від 19.09.2018, завірені копії яких залучені до матеріалів справи, кошторисна вартість будівництва 2-го пускового комплексу 1-ї черги за затвердженою проектною документацією на будівництво складає 667308829 грн. Відповідно 10% відсотків від вказаної вартості складає 66730882,90 грн.

Доказів того, що Загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Бісквітний комплекс «Рошен» приймалось рішення про затвердження спірної додаткової угоди до договору та уповноваження на її підписання директором Руденко С.В., сторонами суду не надано.

Дочірнє підприємство «Кондитерська корпорація «Рошен», як є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Бісквітний комплекс «Рошен» та володіє 100 відсотками статутного капіталу товариства листом від 14.11.2018 № 350/11, завірена копія якого залучена до матеріалів справи, повідомив Виконавчий комітет Бориспільської міської ради про те, що правочин, згідно якого договір про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя від 10.03.2016 № 3/16, викладено в новій редакції не схвалено.

Про отримання вказаного листа Виконавчим комітетом Бориспільської міської ради свідчить надана ним відповідь на нього від 21.01.2019 № 12-31-275, завірена копія якого міститься в матеріалах справи.

Враховуючи зазначені обставини, суд приходить до висновку що при укладанні та підписанні спірної додаткової угоди до договору від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Бісквітний комплекс «Рошен» директор Руденко С.В., діяв за відсутності у нього відповідних на те повноважень та цивільної дієздатності. Доказів протилежного суду не надано.

Згідно зі ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Положеннями ст. 241 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і таке інше). Аналогічний висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 11.04.2019 у справі № 904/2164/18.

Доказів схвалення спірного правочину учасники справі суду не надали.

Оскільки оскаржувана додаткова угода від 14.11.2018 № 1 до договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя від 10.03.2016 № 3/16 укладена та підписана з боку позивача - директором товариства за відсутності необхідного на те обсягу повноважень та цивільної дієздатності, за відсутності її погодження чи подальшого схвалення то вона укладена без додержання в момент її вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України, позаяк вчинена особою без необхідного обсягу цивільної дієздатності, що в силу приписів ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання її недійсною.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що спірна додаткова угода від 14.11.2018 № 1 до договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя від 10.03.2016 № 3/16 підлягає визнанню недійсною на підставі ч. 2 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відшкодування судових витрат відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст. 1291 Конституції України, ст. 13, 74, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бісквітний комплекс «Рошен» до Виконавчого комітету Бориспільської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Бориспільської міської ради про визнання недійсною додаткової угоди від 14.11.2018 № 1 до договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя від 10.03.2016 № 3/16, укладеної між сторонами у справі, задовольнити.

2. Визнати недійсною додаткову угоду від 14.11.2018 № 1 до договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя від 10.03.2016 № 3/16, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бісквітний комплекс «Рошен» (08304, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Привокзальна, 82, ідентифікаційний код 34717491) та Виконавчим комітетом Бориспільської міської ради (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 72, ідентифікаційний код 33003375).

3. Стягнути з Виконавчого комітету Бориспільської міської ради (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 72, ідентифікаційний код 33003375) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бісквітний комплекс «Рошен» (08304, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Привокзальна, 82, ідентифікаційний код 34717491) 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у строк визначений ст. 256 ГПК України, з врахуванням п. 4 розділу Х «Прикінцевих положень» ГПК України в порядку передбаченому ст. 257 ГПК України з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 24.06.2020.

Суддя Ю.В. Подоляк