КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.03.2010 № 05-5-45/586 (38/155-45/452)
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Лосєва А.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -не з’явились;
від відповідача-1: Півчук Т.В. – дов. №452/А від 17.12.2009р.;
від відповідача-2: Тараба Н.В. – дов. б/н від 10.02.2010р.;
від третьої особи: не з’явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Квазар"
на рішення Господарського суду м.Києва від 25.01.2010
у справі № 05-5-45/586 (38/155-45/452) ( .....)
за позовом ОСОБА_3
до Відкрите акціонерне товариство "Квазар"
ТОВ "Порто Капітал"
третя особа відповідача ЗАТ Комерційний банк "ПриватБанк"
про визнання недійсним договору та зобов"язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа №38/155-45/452 за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства “Квазар”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Порто Капітал”, третя особа Закрите акціонерне товариство Комерційний банк “ПриватБанк” про визнання недійсним договору та зобов’язання вчинити дії.
22.01.2010р. до Відділу документального забезпечення Господарського суду міста Києва від Відкритого акціонерного товариства “Квазар” надійшла позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю “Порто Капітал” про визнання недійсним договору щодо надання послуг з ведення реєстру власників іменних цінних паперів. При цьому, Відкрите акціонерне товариство “Квазар” визначило себе у цьому позові як третю особу із самостійними вимогами на предмет спору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва №05-5-45/586 від 25.01.2010р. у справі №38/155-45/452 позовну заяву Відкритого акціонерного товариства “Квазар” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Порто Капітал” про визнання недійсним договору щодо надання послуг з ведення реєстру власників іменних цінних паперів було повернуто без розгляду на підставі ст. 26, п.6 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
Не погоджуючись із вказаною Ухвалою суду, Відкрите акціонерне товариство “Квазар” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило Ухвалу Господарського суду міста Києва №05-5-45/586 від 25.01.2010р. у справі №38/155-45/452 скасувати.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було невірно застосовано норми процесуального права, зокрема ст. ст. 26, 54, 63 Господарського процесуального кодексу України, а також не надано належної оцінки доказам, наявним в матеріалах справи, що призвело до безпідставного, на думку апелянта, повернення позовної заяви без розгляду.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2010р. апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Квазар” було прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 30.03.2010р.
В судовому засіданні 30.03.2010р. представник Відкритого акціонерного товариства “Квазар” підтримав апеляційну скаргу з урахуванням доповнень до неї, просив суд скаргу задовольнити, Ухвалу Господарського суду міста Києва №05-5-45/586 від 25.01.2010р. у справі №38/155-45/452 скасувати.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю “Порто Капітал” заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив суд в задоволенні скарги відмовити, а оскаржувану Ухвалу суду першої інстанції залишити без змін як таку, що прийнята з дотриманням норм процесуального права.
Представники ОСОБА_3 та Закритого акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” у судове засідання 30.03.2010р. не з’явились, про причини нез’явлення суд не повідомили, письмові пояснення (відзив) на апеляційну скаргу не надали, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.
Оскільки явка представників сторін та третьої особи не була визнана судом обов’язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін та третьої особи про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав за можливе розглядати справу у відсутність повноважних представників ОСОБА_3 та Закрите акціонерне товариство Комерційний банк “ПриватБанк” за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Відкритого акціонерного товариства “Квазар” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Порто Капітал”, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Ухвалою Господарського суду міста Києва №05-5-45/586 від 25.01.2010р. у справі №38/155-45/452 позовну заяву Відкритого акціонерного товариства “Квазар” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Порто Капітал” про визнання недійсним договору щодо надання послуг з ведення реєстру власників іменних цінних паперів було повернуто без розгляду на підставі ст. 26, п.6 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, суд, зокрема, наголошував на тому, що згідно з позовною заявою Відкритого акціонерного товариства „Квазар” останній не протиставляє себе позивачеві, не просить відмовити позивачеві в позові, а намагається заявити самостійний позов. Виходячи з вимог ст. 26 Господарського процесуального кодексу України, третя особа із самостійними вимогами на предмет спору має зазначати в своїй позовній заяві осіб, до яких саме вона заявляє свій позов. Натомість в позові Відкритого акціонерного товариства „Квазар” не визначено осіб, які на думку останнього, мають відповідати за цим позовом, при цьому вимога Відкритого акціонерного товариства „Квазар” повторює вимогу позивача за первісним (основним) позовом (ОСОБА_3Б.).
З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовна заява Відкритого акціонерного товариства „Квазар” не відповідає вимогам ст. 26 Господарського процесуального кодексу України та не може вважатися позовною заявою третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору, у зв’язку з чим вищезгадана позовна заява підлягає поверненню.
В апеляційній скарзі Відкрите акціонерне товариство “Квазар” наголошує на тому, що при винесенні оскаржуваної ухвали суд керувався статтею 26 Господарського процесуального кодексу України, зазначивши про невизначеність позовних вимог Відкритого акціонерного товариства „Квазар” до відповідача за поданим позовом. Однак, на думку апелянта, дане твердження суду свідчить про невідповідність висновків, викладених в ухвалі місцевого господарського суду, обставинам справи. Окрім того, апелянт наголошував на тому, що характерною ознакою третіх осіб із самостійним вимогами на предмет спору є не наявність самостійних прав на предмет спору, які можуть бути визначені тільки судовим рішенням.
Так у первісному позові ОСОБА_3 підставою заявлення позову є порушення його корпоративного права, як мажоритарного акціонера щодо обрання нового реєстроутримувача та обрання нового голови правління, від імені якого підписано спірний договір про надання послуг з ведення реєстру власників іменних цінних паперів Відкритого акціонерного товариства „Квазар” та застосування наслідків недійсності до спірного правочину.
Підставою ж заявлення позовної вимоги Відкритого акціонерного товариства „Квазар” є відсутність повноважень у новообраного виконавчого органу Відкритого акціонерного товариства „Квазар” в особі ОСОБА_4 на укладення спірного правочину, та неможливість застосування наслідків недійсності до даного правочину, оскільки фактично законний виконавчий орган Відкритого акціонерного товариства „Квазар” не укладав спірний договір.
На думку апелянта, суд дійшов до помилкового висновку щодо необхідності зазначення у позовній заяві Відкритого акціонерного товариства „Квазар” вимоги про відмову у задоволені позову ОСОБА_5 Даний висновок суду, на думку апелянта, суперечить п.4 ч.2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів не погоджується з твердженнями Відкритого акціонерного товариства „Квазар”, викладеними в апеляційній скарзі, вважає їх помилковими, виходячи з наступного.
Форма і зміст позовної заяви, а також перелік документів, які додаються до неї визначені в ст. ст. 54, 57 Господарського процесуального кодексу України.
Недодержання вимог статей 54 і 57 Господарського процесуального кодексу України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі статтею 18 Господарського процесуального кодексу України, до складу учасників судового процесу входять: сторони, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених цим Кодексом.
При цьому необхідно зазначити, що учасником судового процесу є учасник господарських процесуальних правовідносин, що виникають у процесі розгляду справи господарським судом, юридична чи фізична особа, яка наділена законом певними процесуальними правами та на яку покладено певні процесуальні обов'язки, бере участь у судочинстві з метою захисту своїх прав чи законних інтересів або сприяння суду у всебічному повному та об'єктивному розгляді справи та вирішенні спору.
Усіх учасників судового процесу можна умовно поділити на осіб, які беруть участь у справі та інших учасників судового процесу.
Зокрема, до осіб, які беруть участь у справі, безпосередньо зацікавлені в результаті розгляду справи і вирішення спору, належать: сторони; треті особи; прокурор.
У відповідності до ст. 21 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. При цьому, позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.
Треті особи у господарському процесі можуть приймати участь у справі як із самостійними вимогами на предмет спору, так без самостійних вимог.
В ст. 26 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або двох сторін.
Загалом, інститут третіх осіб у господарському процесі породжується багатосуб'єктністю матеріальних правовідносин і необхідністю участі у справі різних суб'єктів з метою захисту їх прав і законних інтересів. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, - це ймовірні суб'єкти спірних матеріальних правовідносин, які вступають у чужий процес із метою захисту своїх суб'єктивних прав чи охоронюваних законом інтересів. В процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа може вважати, що саме їй належить право на предмет спору. У контексті ст. 26 Господарського процесуального кодексу України під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем. Третя особа може бути допущена до участі у справі лише у тому випадку, коли її самостійна вимога спрямована на предмет спору між позивачем і відповідачем. Вимога, спрямована на будь-що, що знаходиться поза цим предметом, не може бути розглянута як вимога третьої особи, а має бути здійснена через подання самостійного позову.
Передусім, необхідно зазначити, що законодавець чітко визначив процесуальний статус осіб, які беруть участь у справі та інших учасників судового процесу. Апелянт, перебуваючи у статусі відповідача по справі №38/155-45/452, вважає, що має достатні правові підстави для того, щоб звернутись до господарського суду із позовною заявою для сумісного розгляду останньої зі справою №38/155-45/452, визначивши себе при цьому у процесуальному статусі третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору, мотивуючи це тим, що Господарським процесуальним кодексом України не встановлено чіткої заборони відповідачу бути одночасно третьою особою із самостійними вимогами на предмет спору у тому самому провадженні.
Однак, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що ст. 26 Господарського процесуального кодексу України передбачає вступ у справу третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, шляхом подання відповідного позову. Тобто, з названої статті випливає, що на момент звернення третьої особи до суду з позовом така особа не була учасником судового процесу, однак з метою захисту своїх прав та інтересів вступає у процес, подаючи відповідний позов, в якому пред’являє свої вимоги щодо спірних матеріальних правовідносин.
Окрім того, Господарським процесуальним кодексом України не передбачена можливість однієї і тієї ж самої особи виступати в одному провадженні одночасно в кількох процесуальних статусах учасників судового процесу, як в даному конкретному випадку – бути відповідачем та третьою особою із самостійними вимогами на предмет спору. Натомість діючим законодавством, зокрема ст. 24 Господарського процесуального кодексу України, визначена процедура зміни процесуального статусу осіб, які беруть участь у справі, за наявності достатніх для цього підстав.
Відносно посилання Відкритого акціонерного товариства “Квазар” на те, що повернувши позовну заяву без розгляду, місцевий господарський суд порушує право названого вище товариства на судовий захист, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з приписами ст. 60 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.
Зустрічний позов - це позов, що подається відповідачем позивачу для одночасного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов характеризується самостійністю матеріально-правової вимоги відповідача до позивача. При цьому, зустрічний позов має певну специфіку, яка відрізняє його від інших видів позовів (зокрема, й від первісного). По-перше, право подання зустрічного позову має не будь-який учасник процесу, а лише відповідач за первісним позовом; пред'являється він до первісного позивача. По-друге, подання зустрічного позову є можливим лише до винесення судом першої інстанції рішення за первісним позовом. По-третє, зустрічний позов має на меті захист від первісного позову або заліком, або спростуванням його частково чи повністю, або розглядом в одному провадженні хоча й різних, але взаємопов'язаних вимог.
Таким чином, з метою захисту своїх прав та інтересів, Відкрите акціонерне товариство “Квазар” не позбавлене можливості надати суду свої заперечення проти позову у відзиві на нього із поданням належних та допустимих доказів на підтвердження викладених у відзиві обставин або безпосередньо звернутись до суду із самостійними вимогами, наведеними у зустрічному позові, користуючись наданими йому процесуальними правами, як відповідачу у справі. Отже, твердження Відкритого акціонерного товариства “Квазар” про порушення судом першої інстанції його права на судовий захист є безпідставно.
Апеляційний суд також погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що з наданих фіскальних чеків не вбачається, які саме документи було надіслано на адресу інших сторін за поданим Відкритим акціонерним товариством „Квазар” позовом та чи було дотримано вимоги п.2 ч.1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України щодо відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
В ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини, викладені позивачем в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що Ухвала Господарського суду міста Києва №05-5-45/586 від 25.01.2010р. у справі №38/155-45/452 прийнята з дотриманням норм процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства “Квазар” задоволенню не підлягає.
Окрім того, апеляційний суд вважає за необхідне наголосити на наступному. Як вбачається матеріалів справи, при поданні апеляційної скарги на Ухвалу Господарського суду міста Києва №05-5-45/586 від 25.01.2010р. у справі №38/155-45/452 Відкритим акціонерним товариством “Квазар” було сплачене державне мито у розмірі 42,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням №306 від 02.02.2010р. Однак, Декретом Кабінету Міністрів України “Про державне мито” не передбачено справляння державного мита за подання апеляційної скарги на ухвали суду.
Відповідно до ст. 47 Господарського процесуального кодексу України, державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.
Пунтом 1 частини 1 ст. 8 Декрету Кабінету міністрів України “Про державне мито” передбачено, що сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.
Таким чином, державне мито, сплачене Відкритим акціонерним товариством “Квазар” при поданні апеляційної скарги, має бути повернуто з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 33, 43, 47, 54, 63, 75, 86, 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Квазар” залишити без задоволення, а Ухвалу Господарського суду міста Києва №05-5-45/586 від 25.01.2010р. у справі №38/155-45/452 – без змін.
2. Матеріали справи №38/155-45/452 повернути до Господарського суду м. Києва.
3. Повернути Відкритому акціонерному товариству “Квазар” (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3, р/р №26000301014462 в ВАТ „ВТБ Банк” в м. Києві, МФО 321767, код ЄДРПОУ 14314038) з Державного бюджету України (р/р №31110095700011, одержувач: УДК у Шевченківському районі м. Києва, банк одержувача: ГУДК України у м. Києві, МФО 820019, код ЄДРПОУ 26077968) державне мито у розмірі 42,50 грн. (сорок дві гривні 50 копійок), сплачене згідно платіжного доручення №306 від 02.02.2010р. Оригінал платіжного доручення №306 від 02.02.2010р. знаходиться в матеріалах справи №38/155-45/452.
4. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом місяця у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя
Судді
05.04.10 (відправлено)