КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.04.2010 № 11/187/31
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Студенця В.І.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача: Барбаров О.Ю., довіреність №07-04/10-01 від 07.04.2010 року;
від відповідача: не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.02.2010
у справі № 11/187/31 ( .....)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Саксесс»
до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2
про стягнення 28632,50 грн. заборгованості
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Саксесс» звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 про стягнення 28 632,50 грн. заборгованості.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 02.02.2010 року у справі №11/187/31 припинено провадження в частині стягнення з відповідача 5 000,00 грн. боргу.
Стягнуто з Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, р/р відсутній, інд. код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Саксесс» (14021, м. Чернігів, вул. провулок Спортивний, 14, р/р 2600601762594 в «Укрексімбанк», МФО 353649) 23 632,50 грн. заборгованості, 286,33 на відшкодування витрат по сплаті держмита та 236,00 грн. на відшкодування витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду у судах.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Фізична особа – підприємець ОСОБА_2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що підписи на видатковій накладній, актів звірки та акті отримання претензії не є підписами останнього, отже скаржник стверджує, що документи підписані не ним.
Представник позивача просив оспорюване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв’язаний з доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі; апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2010 року у справі №11/187/31 апеляційну скаргу Фізичної особи – ОСОБА_2 було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 08.04.2010 року об 11-40 год.
Розпорядження голови Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2010 року №01-23/1/2, у зв’язку з виходом з відпустки судді Баранця О.М., розгляд апеляційної скарги було доручено колегії суддів у складі: головуючий суддя Студенець В.І., судді Баранець О.М., Зеленін В.О.
В судове засідання представник відповідача не з’явився. Але останнім, на адресу Київського апеляційного господарського суду було направлене письмове клопотання про відкладення розгляду справи, але колегія не бере його до уваги, оскільки, відповідно до відмітки відділу діловодства КАГС останнє надійшло 08.04.2010 року о 16-45 год., тобто після оголошення постанови у справі.
Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце слухання справи по розгляду апеляційної скарги, колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.
Судом встановлено, що відповідно до видаткової накладної № РН-0000743 від 31.10.2008р. Товариством з обмеженою відповідальністю „Саксесс" було здійснено Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 поставку нафтопродуктів (бензин А-95 та дизпаливо) на суму 28 632,50 грн.
Також, колегія зазначає наступне, що відповідно до акту звірки взаєморозрахунків від 03.12.2008 року, який складений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Саксесс" та фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, заборгованість останнього становить 28 632,50 грн.
03.12.2008 року відповідачу вручено лист вимогу №03/12/08/2 від 03.12.2008 року про необхідність погашення заборгованості Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 протягом 3-х днів з моменту отримання цього листа.
Але як вбачається з матеріалів справи, заборгованість відповідача не погашена.
Згідно ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (надалі – ГК України), майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.
Згідно змісту ст.ст. 11, 14 та 509 ЦК України договір, зокрема, є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем сплачено 5 000,00 грн. заборгованості, про що свідчить копія меморіального ордеру № 04 від 30.12.2009 року, отже останнім було частково здійснена оплата за поставку нафтопродуктів (бензин А-95 та дизпаливо).
Стаття 193 ГК України також встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Крім того, згідно змісту ст.ст. 526 та 530 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Отже, суд приходить до висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем за поставку нафтопродуктів (бензин А-95 та дизпаливо) становить 23 632,50 грн.
Щодо припинення провадження судом першої інстанції в частині стягнення 5 000,00 грн., то колегія погоджується з таким висновком, оскільки як зазначалось раніше, відповідач сплатив зазначену суму позивачу.
Апелянт стверджує, що підписи на видатковій накладній, актів звірки та акті отримання претензії не є підписами останнього, але суд не бере до уваги дане твердження відповідно до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, на вищезгаданих документах міститься підпис відповідача який скріплений печаткою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2.
Згідно з ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Проте, в даному випадку, заявником всупереч вимог вказаної норми закону, не було надано суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.
З урахуванням викладеного судова колегія вважає, що рішення господарського суду Чернігівської області від 02.02.2010 року у справі № 11/187/31 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору.
У зв`язку з цим підстав для скасування прийнятого рішення Київський апеляційний господарський суд не вбачає, а отже апеляційна скарга Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення.
З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Чернігівської області від 02.02.2010 року у справі № 11/187/31 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 - без задоволення.
2. Справу № 11/187/31 повернути до господарського суду Чернігівської області.
Головуючий суддя
Судді
15.04.10 (відправлено)