Справа № 204/236/15-ц

Провадження № 2/204/107/20

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2020 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючого                                                судді Мащук В.Ю.,

при секретарі                                                Голушко В.В.,

за участю представника позивача                        Дудар Н.С.,

за участю представника

відповідача ОСОБА_1                                 ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Дніпро цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

ВСТАНОВИВ:

У січні 2015 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив суд:

- стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 суми боргу за кредитним договором у розмірі 3099 279 грн. 95 коп.;

- стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 суму сплаченого судового збору в розмірі 3 654 грн.

Судом вірно встановлено найменування позивача - Акціонерне товариство «УКРСИББАНК».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до укладеного Договору про надання споживчого кредиту № 11107608000 від 12.01.2007 року ОСОБА_1 12.01.2007 року отримав кредит у розмірі 99300 швейцарських франків зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 8,99 % річних з кінцевим терміном повернення 11.01.2014 року. У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 , станом на 14.01.2015 року, має заборгованість у розмірі 3099279,95 грн. На забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за Договором про надання споживчого кредиту № 11107608000 від 12.01.2007 року, між банком та ОСОБА_3 був укладений Договір поруки № 11107608000/2 від 12.01.2007 року, відповідно до якого поручитель прийняла на себе договірне зобов`язання відповідати перед кредитором по зобов`язанням за Договором про надання споживчого кредиту № 11107608000 від 12.01.2007 року у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

       В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити, в повному обсязі, посилаючись на обставини, зазначені в позовній заяві, просила суд стягнути солідарно з відповідачів суму заборгованості по відсоткам за користування кредитом, стягнути суму пені.

       Представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Водоп`янов С.В. заперечував проти задоволення позовної заяви, заперечував проти стягнення відсотків, у зв`язку з тим, що розрахунок відсотків, наданий позивачем не відповідає рішенню Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2015 року, крім того заперечував проти стягнення пені з відповідачів, просив суд застосувати до даної вимоги строк позовної давності.

       Представник відповідача ОСОБА_3 – адвокат Лучко М.О. в дане судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, особисто під розписку, про причини неявки суду не повідомила, що не перешкоджає розгляду справи, відповідно до поданих суду заперечень на позовну заяву, представник відповідача ОСОБА_3 просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог, заявлених позивачем.

Суд, заслухавши думку представника позивача, заперечення представника відповідача ОСОБА_1 , вивчивши письмові заперечення представника відповідача ОСОБА_3 , вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовна заява в частині позовних вимог АТ «УКРСИББАНК» про солідарне стягнення з відповідачів процентів та пені за кредитним договором підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12 січня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником всіх прав та обов`язків якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання споживчого кредиту № 11107608000, відповідно до якого останній мав отримати кредит в іноземній валюті у розмірі 99300 швейцарських франків в порядку та на умовах, визначених Договором, з кінцевим терміном повернення не пізніше 11.01.2014 року згідно з графіком погашення кредиту, та сплатити за користування кредитом проценти у розмірі 8,99 % річних.

Відповідно до пункту 7.1. Кредитного договору, за порушення термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит Позичальник сплачує Банку додатково пеню: в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, якщо сума такої заборгованості виражена у гривні; в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена у іноземній валюті; пеня нараховується за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості, але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України на момент її нарахування (т. 1, арк.с.6-9).

12 січня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником всіх прав та обов`язків якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», та ОСОБА_3 був укладений Договір поруки № 11107608000/2, відповідно до якого поручитель зобов`язалася перед Банком відповідати за виконання ОСОБА_1 усіх його зобов`язань перед Кредитором в повному обсязі за Договором про надання споживчого кредиту № 11107608000 від 12.01.2007 року.

Відповідно до пункту 1.3. Договору поруки передбачено, що у випадку невиконання Боржником всіх або окремо взятих на себе зобов`язань по Кредитному договору, Поручитель несе солідарну відповідальність перед Банком за виконання Боргових зобов`язань у тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи сплату основного боргу за Кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки, відшкодування збитків (т.1, арк.с.10).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов`язання за договором виконав, надавши кредитні кошти. Видача кредиту відбувалася частинами на підставі меморіальних ордерів (т. 1, арк.с.175-183).

Відповідно до висновку спеціаліста № 70/04-849 від 24.11.2009 року, складеного судовим експертом Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Дніпропетровській області Здор В.Н., підписи від імені ОСОБА_1 в графі «Підпис отримувача» в шістьох заявах на видачу готівки: № 23 від 21 лютого 2007 року, № 29 від 13 березня 2007 року, № 29 від 16 березня 2007 року, № 28 від 19 березня 2007 року, № 19 від 20 березня 2007 року, № 20 від 22 березня 2007 року - виконані не ним, а іншою особою з імітацією його справжнього підпису (т.1, арк.с.57-66).

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи №1499-16 від 14 липня 2016 року, шість підписів від імені ОСОБА_1 у графі «Підпис отримувача» заяви на видачу готівки: від 21 лютого 2007 року № 23, від 13 березня 2007 року № 29, від 16 березня 2007 року № 29, від 19 березня 2007 року № 28, від 20 березня 2007 року № 19, від 22 березня 2007 року № 20 виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням його справжньому підпису (т.2, арк.с.43-49).

Таким чином, позивачем було видано відповідачу ОСОБА_1 кредит за Договором про надання споживчого кредиту № 11107608000 від 12.01.2007 року у розмірі 49227,16 швейцарських франків, що згідно офіційного курсу Національного банку України еквівалентно 761 634,55 грн.

В порушення умов даного договору ОСОБА_1 свої зобов`язання належним чином не виконав та не повернув використані ним кредитні кошти з відсотками позивачу.

24 листопада 2014 року позивачем були направлені відповідачам письмові Вимоги за вих. № 26-52-3735 та № 26-52-3736 від 24.11.2014 року про дострокове повернення кредиту (т.1, арк.с.23-24), які ОСОБА_1 отримав 26.11.2014 року, а ОСОБА_3 не отримала та вимога була повернута за закінченням строку зберігання, що підтверджується повідомленнями про поштові вручення (т.1, арк.с.23 зворот, арк.с.25). Таким чином, Банк виконав покладений на нього обов`язок про направлення відповідачам повідомлення (Вимоги) про необхідність погасити заборгованість. При цьому, згідно матеріалів справи ОСОБА_3 за вказаною адресою не зареєстрована, місця реєстрації не має.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2015 року у даній справі позовну заяву Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість по тілу кредиту за Договором про надання споживчого кредиту № 11107608000 від 12.01.2007 року у розмірі 761634,55 грн. Стягнуто в рівних частинах з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» судовий збір в сумі 3654 грн. 00 коп., тобто по 1827 грн. 00 коп. з кожного з них відповідно (т.1, арк.с.154-157).

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2016 року рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2015 року залишено без змін (т.2, арк.с.64, 65-70).

Постановою Верховного суду від 20 червня 2019 року рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2015 року та ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2016 року у частині вирішення позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитними коштами та пені скасовано, справу у цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2016 року залишено без змін (т.2, арк.с.124-128).

       Відповідно до Довідки -розрахунку позивача заборгованість за кредитом ОСОБА_1 на 14.01.2015 року за кредитним договором № 11107608000 від 12.01.2007 року, загальний залишок заборгованості складає – 44864, 85 швейц.франків (т. 2, арк.с.195-196).

       Відповідно до Довідки -розрахунку позивача заборгованість по процентам за користування кредитом ОСОБА_1 на 14.01.2015 року за кредитним договором № 11107608000 від 12.01.2007 року складає - 38561, 47 швейц.франків (т.2, арк.с.196-203).

       Відповідно до Довідки -розрахунку пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом на 14.01.2015 року складає – 148257 грн. 08 коп.(т.2, арк.с.203-204).

       Відповідно до Довідки -розрахунку пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за користування кредитом на 14.01.2015 року сума пені за прострочку погашення процентів складає – 112698 грн. 09 коп. (т.2, арк.с.204).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612   України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до пункту 1.3.3 Кредитного договору від 12 січня 2007 року нарахування процентів за цим договором здійснюється щомісяця, в останній робочий день поточного місяця, методом «факт/360» відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України та чинного законодавства України. Період нарахування процентів згідно умов цього договору починається з дня фактичного надання кредиту, якщо умовами пунктів 1.3.2, 9.2 договору не передбачено іншу дату початку нарахування процентів, а в наступному – з першого календарного дня поточного місяця, і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. При цьому проценти нараховуються на суму кредиту, що фактично надані банком позичальнику і які ще не повернуті останнім у власність банку відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Вказаний висновок узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).

Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України  у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що кредитор може звернутись з вимогою про виконання боргових зобов`язань як до позичальника, так і до поручителя, чи до обох одночасно.

За умовами укладеного кредитного договору сторони погодили, що у межах строку кредитування, але не пізніше 11.01.2014 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит в повному обсязі, сплатити проценти та комісії.

       Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримав кредит за договором в сумі 49227, 16 швейцарських франків, що не заперечувалось представником відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні, а позивач доказів іншого суду не надав.

       Так як відповідно до укладеного сторонами кредитного договору погоджено обов`язок позичальника повернути суму кредиту не пізніше 11.01.2014 року, суд вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилося після спливу визначеного договором строку кредитування - 11.01.2014 року. Отже, зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом, то після 11 січня 2011 року позивач не нараховувати проценти за договором.

Позивачем у позовній заяві надано розрахунок заборгованості відповідача ОСОБА_1 за відсотками у розмірі 38561, 47 швейц.франків, на суму – 61467, 03 швейц. франки.

       Таким чином, так як судом встановлено, що ОСОБА_1 за кредитним договором фактично отримав 49227, 16 швейцарських франків, то сума відсотків повинна бути розрахована саме виходячи з фактичної суми отриманих кредитних коштів, на строк до 11.01.2014 року.

       Сума відсотків, які підлягає стягненню розрахована судом наступним чином.

       Сума нарахованих відсотків = сума кредиту х процентна ставка за кредитом/100 х кількість днів кредитування / кількість днів у році.

       Таким чином, сума відсотків складає – 49227,16 х 8,99 /100 х 2555 /365 = 30978,65 швейц.франків.

       Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Відповідно до вимог ст. 192 ЦК  України, гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

       Відповідно до ст. 524 ЦК  України, грошовим визнається зобов`язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

       Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо не встановлено інший порядок її визначення; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

       Використання іноземної валюти при здійсненні розрахунків на території України допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частина 3 статті 533 ЦК України).

       Правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов`язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, тим не менше, не виключає здійснення платежів в іноземній валюті.

       Особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті були визначені статтею 53 Закону України «Про виконавче провадження».

       Аналіз зазначених норм матеріального права діє підстави для висновку, що судове рішення не може змінювати зміст договірного зобов`язання, що існувало між сторонами, тобто воно залишається грошовим зобов`язанням в іноземній валюті.

       Така правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 12 липня 2017 року (справа № 6-708цс18), 1 листопада 2017 року (справа № 6-1063цс17). 

       Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року (справа №761/12665/14-ц) виклала правову позицію щодо застосування норм права (пункти 55.56), за якою у разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення з відповідачів пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання.

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення доти, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки.

Відповідно до ст. 258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього кодексу.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

На відміну від обчислення позовної давності для вимоги про стягнення штрафу, позовна давність за вимогою про стягнення пені обчислюється окремо за кожен день (місяць), за який нараховується пеня. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права на стягнення пені.

У постанові від 6 листопада 2013 року у справі N 6-116цс13 Верховний Суд України, аналізуючи приписи статей 266 і частини другої статті 258 ЦК України, дійшов висновку, що можливість стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається у межах позовної давності за основною вимогою з дня (місяця), з якого вона нараховується.

Відповідно до ч.2, ч. 4 ст. 267 ЦК України у випадку спливу позовної давності заява про захист цивільного права або інтересу приймається судом до розгляду, проте сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позовній вимозі.

Таким чином, оскільки право позивача нараховувати проценти за кредитом припинилося зі спливом строку кредитування – 11 січня 2014 року, тому станом на 12 січня 2014 року позивачу вже було відомо про порушення відповідачем виконання умов кредитного договору, а тому саме з цієї дати розпочався перебіг строку позовної давності.

Відповідно до матеріалів цивільної справи позивач звернувся до суду з позовом 20 січня 2015 рік, тобто з пропуском строку спеціальної позовної давності, щодо позовної вимоги про стягнення пені.

Відповідно до ст.13 ЦПК України  суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.81 ЦПК України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

       Таким чином, аналізуючи в сукупності наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги АТ «УКРСИББАНК» підлягають частковому задоволенню в частині солідарного стягнення з відповідачів відсотків за користування кредитом сумі 30978, 65 швейц.франків (що в еквіваленті, на день винесення рішення суду складає 768857 грн. 71 коп.). Вимога щодо стягнення з відповідачів пені задоволенню не підлягає.

       Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так як позовні вимоги щодо стягнення судового збору були вирішені рішенням Красногвадійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2015 року, та у цій частині рішення суду не скасовано, суд позовні вимоги про стягнення судових витрат не вирішує.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.12,13,76-82,133,141,259,263,264,265 ЦПК України, ст.ст. ст.ст.11, 15, 16, 524, 525, 526, 530, 546, 547, 549, 553, 554, 610, 611, 625, 628, 629, 1050, 1054, 1055 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» до  ОСОБА_1 ,  ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути солідарно з  ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» заборгованість за відсотками за договором про надання споживчого кредиту № 11107608000 від 12.01.2007 року  у сумі  30978,65 (тридцять тисяч дев`ятсот сімдесят вісім франків шістдесят п`ять сантимів) швейцарських франків, що еквівалентно за курсом НБУ на дату розрахунку 786 857 (сімсот вісімдесят шість вісімсот п`ятдесят сім) грн. 71 (сімдесят одна) коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя                                                                                В.Ю. Мащук