Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 березня 2010 р. справа № 2а-1988/10/0570
час прийняття постанови: 16-58
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Чучко В.М.
при секретарі Васнєві Д.Г.
за участю: прокурора – Зінченко С.В. (посвідчення № 029), позивача: ОСОБА_1, представника відповідача – Лютаревича О.К. (довіреність від 26.01.2010 року № 172), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом військового прокурора в інтересах ОСОБА_1 до військової частини А 1402 про визнання незаконними дії командування військової частини А1402 та стягнення заборгованості по матеріальній допомозі для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 1775,00 грн., а також зобов’язання відшкодувати заборгованості по грошовій допомозі на оздоровлення в сумі 1699,00 грн.,
В С Т А Н О В И В:
Військовий прокурор Донецького гарнізону звернувся до суду із позовом в інтересах ОСОБА_1 (далі – позивач) до Військової частини А 1402 (далі – військова частина, відповідач), про визнання незаконними дії командування військової частини А1402 та стягнення заборгованості по матеріальній допомозі для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 1775,00 грн., а також зобов’язання відшкодувати заборгованість по грошовій допомозі на оздоровлення в сумі 1699,00 грн..
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем у порушення вимог Закону України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правових захист військовослужбовців та членів їх сімей» не виплачені позивачеві заборгованість з матеріальної та грошової допомоги, у зв’язку з чим заявник просить стягнути наведену суму у судовому порядку.
Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі про, що надав суду відповідну заяву.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши доводи представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
Згідно посвідчення офіцера № НОМЕР_1 видане Харківським університетом повітряних сил, позивач – ОСОБА_1, 1986 р.н., перебуває на військовій службі в Збройних Силах України, має військове звання «лейтенант» та займає посаду начальника інформаційно-аналітичної групи військової частини А3546.
На підставі витягів із наказу № 222 від 04.11.09 р. та № 235 від 16.10.08р. військової частини А1402, лейтенант ОСОБА_1, повинен отримати грошову допомогу на оздоровлення за 2009 рік у розмірі 1699,00 грн. та грошову допомогу для вирішення соціально-побутових проблем за 2008 рік у розмірі 1775,00 грн., відповідно.
Згідно довідки від 29 січня 2010 року виданої Військовою частиною А 1402 за № 199, перед військовослужбовцем ОСОБА_1, рахується заборгованість з виплати грошової допомоги на оздоровлення в розмірі 1699,00 грн., та матеріальної допомоги в розмірі 1775,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які знаходяться на службі в Збройних силах України і інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.
Нормами ст. 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України. За ст. 9 цього ж Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
На підставі до ст. 16 Закону України «Про Збройні сили України» держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі, а також забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних сил Украйни та осіб звільнених у запас або відставку, членів їх сімей.
Постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 р. N 1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу” керівникам державних органів надане право у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, у тому числі, надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при щорічній основній відпустці у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Згідно з ч. 3 ст. 15 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державні допомоги сім'ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.
Грошова допомога для оздоровлення підлягає виплаті військовослужбовцям, яким надана щорічна основна відпустка, тривалість якої визначена відповідно до законодавства України.
Пунктами 30.3, 30.4 Інструкції передбачено, що виплата грошової допомоги військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини із зазначенням у ньому суми грошової допомоги. Розмір грошової допомоги визначається виходячи з посадових окладів, за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день вибуття в щорічну основну відпустку (з урахуванням пункту 30.2 цієї Інструкції). Під час виплати зазначеної допомоги військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні, та тим, які на день вибуття у щорічну основну відпустку звільнені від посад, до розрахунку беруться посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які отримували військовослужбовці за останніми штатними посадами, що ними займалися.
Військова частина А1402 визнає наявність перед позивачем заборгованості згідно вищевказаної довідки.
Як встановлено у судовому засіданні, позивачу, заборгованість по грошовій допомозі на оздоровлення в сумі 1699,00 гривень та по матеріальній допомозі для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 1755,00 гривень станом на момент розгляду справи не виплачена, що підтверджується відповідною довідкою, а тому дана сума підлягає стягенню у судовому порядку.
З урахування зазначеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання дій незаконними та стягнення заборгованості по грошовій допомозі на оздоровлення в сумі 1699,00 гривень та по матеріальній допомозі для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 1755,00 гривень є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
За приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У відповідності до приписів ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 р. № ETS N 009 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав, а тому позов підлягає задоволенню у спосіб захисту права, визначений позивачем.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Позов Військового прокурора Донецького гарнізону в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини А1402 про визнання незаконними дії командування військової частини А1402 та стягнення заборгованості по матеріальній допомозі для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 1775,00 грн., а також зобов’язання відшкодувати заборгованості по грошовій допомозі на оздоровлення в сумі 1699,00 грн. – задовольнити повністю.
Визнати дії командування військової частини А1402, щодо невиплати лейтенанту ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік та невиплати матеріальної допомоги на оздоровлення за 2009 рік незаконними.
Стягнути з Військової частини А 1402 (м. Донецьк, вул. Стратонавтів, 7) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) 3474,00 грн. (три тисячі чотириста сімдесят чотири грн., 00 коп.), з яких:
- матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 1775,00 грн.;
- грошова допомога на оздоровлення в сумі 1699,00 грн.
Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 02.03.2010 року.
Повний текст постанови виготовлений 07.03.2010 року.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Чучко В.М.