ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

17.06.2020  м. Івано-ФранківськСправа № 909/403/20

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Стефанів Т. В.,

секретар судового засідання Максимів Н. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард-ОПТ"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Сировина"

про стягнення заборгованості в сумі 168279 грн 19 коп., з яких 147780 грн 88 коп. - основний борг, 591 грн 12 коп. - інфляційні втрати, 2206 грн 35 коп. - 3 % річних, 17700 грн 84 коп. - пеня,

представники сторін в судове засідання не з`явилися.

З урахуванням ч. 3 ст. 222 ГПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суть спору.

ТОВ "Форвард-ОПТ" звернулося до суду з позовом до ТОВ "Агро Сировина" про стягнення заборгованості в сумі 168279 грн 19 коп. з яких 147780 грн 88 коп. - основний борг, 591 грн 12 коп. - інфляційні втрати, 2206 грн 35 коп. - 3 % річних, 17700 грн 84 коп. - пеня.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Ухвалою суду від 19.05.2020 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначити на 17.06.2020; сторонам встановлено відповідні строки для подачі до суду відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив; позивача зобов`язано надати суду оригінали долучених до позовної заяви документів, для огляду в судовому засіданні.

02.06.2020 до суду від позивача надійшло клопотання б/н від 28.05.2020 (вх. № 6767/20), в якому останній просить розглянути справу без участі позивача, при цьому зазначає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Крім того, на виконання вимог ухвали суду від 19.05.2020 до клопотання долучено оригінали документів, копії яких додано до позовної заяви при зверненні з позовом до суду. При цьому, просить суд після розгляду справи оригінали документів повернути.

05.06.2020 до суду від відповідача надійшла заява б/н від 26.05.2020 (вх. № 6929/20) про визнання позову.

17.06.2020 в судове засідання представники сторін не з`явилися (явка представників сторін не визнавалась судом обов`язковою).

Разом з тим, в даному судовому засіданні оглянуто оригінали документів, які направлено позивачем суду для огляду в судовому засіданні та встановлено їх відповідність наявним в матеріалах справи копіям.

Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи подані сторонами заяви, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Позиції сторін.

Заявлені позовні вимоги мотивовано несвоєчасним виконанням з боку відповідача договірних зобов`язань, в частині проведення оплати за поставлений товар. За прострочення виконання обов`язку по оплаті відповідачу нараховано інфляційні втрати, 3 % річних та пеню. Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач посилається на ст. 5, 16, 525, 526, 610, 611, 625, 655, 692, 712 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Відповідач позов визнав, про що зазначив у відповідній заяві.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

11.02.2019 між ТОВ "Форвард-ОПТ" (постачальник) та ТОВ "Агро Сировина" (покупець) укладено договір № 3/19 поставки товару, згідно п. 1.1 якого постачальник зобов`язався поставляти покупцеві товар та передати його у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити поставлений постачальником товар.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (п. 9.1 договору).

Як зазначено в п. 1.2 договору його предметом є м`ясо птиці (товар), що поставляється постачальником у кількості, асортименті і цінах, зазначених у видаткових накладних, що виписуються на кожну окрему партію товару.

Сторони у п. 3.2 договору погодили, що оплата за товар, що поставляється проводиться покупцем шляхом оплати 100 % вартості кожної партії товару протягом 3 календарних днів з дати постачання товару. При цьому фактом узгодження сторонами асортименту, кількості і ціни товару являється підписання покупцем накладної.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 147781 грн 16 коп., про що свідчать видаткові накладні: № 203 від 05.10.2019 на суму 11424 грн 71 коп., № 210 від 09.10.2019 на суму 12584 грн 65 коп., № 222 від 15.10.2019 на суму 3417 грн 53 коп.,  № 232 від 21.10.2019 на суму 20610 грн 00 коп., № 237 від 22.10.2019 на суму 18030 грн 60 коп.,  № 238 від 23.10.2019 на суму 7344 грн 88 коп., № 251 від 28.10.2019 на суму 20727 грн 00 коп.,  № 268 від 04.11.2019 на суму 23420 грн 40 коп., № 271 від 05.11.2019 на суму 6693 грн 11 коп.,  № 273 від 06.11.2019 на суму 23528 грн 28 коп. та товарно-транспортні накладні: № 1 від 05.10.2019 на суму 11424 грн 71 коп., № 2 від 09.10.2019 на суму 12584 грн 65 коп., № 1 від 15.10.2019 на суму 3417 грн 53 коп., № 1 від 21.10.2019 на суму 20610 грн 00 коп., № 5 від 22.10.2019 на суму 18030 грн 60 коп., № 1 від 23.10.2019 на суму 7344 грн 88 коп., № 1 від 28.10.2019 на суму 20727 грн 00 коп.,  № 1 від 04.11.2019 на суму 23420 грн 40 коп., № 1 від 05.11.2019 на суму 6693 грн 11 коп.,  № 2 від 06.11.2019 на суму 23528 грн 28 коп.

Матеріали справи містять підписаний двома сторонами та скріплений їх печатками акт звірки розрахунків за період з січня 2019 року по березень 2020 року, згідно якого борг відповідача перед позивачем по договору № 3/19 від 11.02.2019, станом на 31.03.2020,  становить 147781 грн 16 коп.

Пунктом 6.2 договору сторони передбачили, що у разі порушення покупцем термінів оплати за поставлений постачальником товар покупець виплачує постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

З урахуванням наведеного пункту договору відповідачу нараховано 17700 грн 84 коп. - пені, за період прострочення з 09.11.2019 по 08.05.2020 на суму боргу 147780 грн 88 коп.

На підставі ст. 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачу нараховано 2206 грн 35 коп. - 3 % річних (за період прострочення з 09.11.2019 по 08.05.2020 на суму боргу 147780 грн 88 коп.) та 591 грн 12 коп. - інфляційних втрат (за період прострочення з грудня 2019 року по квітень 2020 року на суму боргу 147780 грн 88 коп.).

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Із змісту ст. 11 ЦК України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають зокрема, з договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Укладаючи договір № 3/19 поставки товару від 11.02.2019 сторони погодили всі його істотні умови.

За договором поставки, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 525, 526, 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На виконання своїх договірних зобов`язань позивач поставив товар, відповідач без жодних зауважень прийняв його. Проте, у визначені договором строки (протягом трьох календарних днів з дати постачання товару) за товар не розрахувався, чим порушив взяті на себе зобов`язання за договором поставки. В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували протилежне. Крім того, сам відповідач визнає даний факт, про що вказує у відповідній заяві.

Судом встановлено, що при підготовці позовної заяви та визначенні суми основного боргу позивачем допущено описки в розрахунках, зокрема у сумах, які зазначені у накладних: № 203 від 05.10.2019 та № 273 від 06.11.2019. Відтак документально підтвердженою є сума боргу 147781 грн 16 коп., в той час як позивач просить стягнути з відповідача 147780 грн 88 коп. Однак, беручи до уваги той факт, що суд не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог, стягненню підлягає сума основного боргу, що заявлена позивачем.

Матеріалами справи підтверджено факт простроченння з боку відповідача  виконання зобов`язання за договором стосовно оплати поставленого йому товару.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.1-2 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис ч. 6 ст. 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Судом встановлено, що позивачем, на підставі п. 6.2 договору правомірно нараховано пеню за прострочення оплати за поставлений товар. Розрахунок пені позивачем здійснено арифметично вірно. Отже, загальний розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 17700 грн 84 коп.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Перевіряючи правильність розрахунку інфляційних втрат судом взято до уваги наступне. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено зі 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012 за № 52/30).

Розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат позивачем здійснено арифметично вірно. Отже, стягненню з відповідача підлягають 591 грн 12 коп. - інфляційних втрат та 2206 грн 35 коп. - 3 % річних.

Варто зазначити, що позивачем проведено розрахунки пені, 3 % річних та інфляційних втрат на суму основного боргу дещо меншу, ніж та, яка фактично існує, аналогічно і визначений позивачем період прострочення є значно меншим, що не суперечить законодавству України

Висновок суду.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Водночас, як зазначає Європейський суд з прав людини у рішенні від 05.02.2009 у справі "Олюджіч проти Хорватії", навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення. Принцип справедливості, закріплений у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини від 03.07.2014 у справі "Мала проти України", від 07.10.2010 у справі "Богатова проти України"). Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи (рішення Європейського суду з прав людини від 03.07.2014 у справі "Мала проти України"). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення Європейського суду з прав людини від 27.09.2001 у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до норм ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

За змістом ст. 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Позивачем доведено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог.

Відповідач позов визнав.

В контексті наведеного, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 2524 грн 20 коп.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" передбачає, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи той факт, що відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, суд вважає за доцільне:

- стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 1261 грн 10 коп., що складають 50 % від суми сплаченого позивачем судового збору при зверненні до суду з даним позовом;

- повернути позивачу з Державного бюджету України сплачений ним судовий збір в сумі 1261 грн 10 коп., що складають інші 50 % від суми сплаченого позивачем судового збору при зверненні до суду з даним позовом, про що винести відповідну ухвалу після набрання рішенням законної сили.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 129, 165, 178, 202, 236, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард-ОПТ" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Сировина" про стягнення заборгованості в сумі 168279 грн 19 коп., з яких 147780 грн 88 коп. - основний борг, 591 грн 12 коп. - інфляційні втрати, 2206 грн 35 коп. - 3 % річних, 17700 грн 84 коп. - пеня - задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Сировина" (вул. Галицька, 117/10, м. Рогатин, Івано-Франківська область, 77000; ідентифікаційний код 39336176) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард-ОПТ" (вул. Поштова, 27/29, оф. 60, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69063; ідентифікаційний код 42568992) заборгованість в сумі 168279 грн 19 коп. (сто шістдесят вісім тисяч двісті сімдесят дев`ять грн 19 коп.), з яких 147780 грн 88 коп. (сто сорок сім тисяч сімсот вісімдесят грн 88 коп.) - основний борг, 591 грн 12 коп. (п`ятсот дев`яносто одна грн 12 коп.) - інфляційні втрати, 2206 грн 35 коп. (дві тисячі двісті шість грн 35 коп.) - 3 % річних, 17700 грн 84 коп. (сімнадцять тисяч сімсот грн 84 коп.) - пеня, 1261 грн 10 коп. (одна тисяча двісті шістдесят одна грн 10 коп.) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до п. п. 17.5 п. 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) строки на апеляційне оскарження продовжуються на строк дії такого карантину (п. 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено 23.06.2020

Суддя                                                            Т. В. Стефанів