П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

___________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

22 червня 2020 р.м.ОдесаСправа № 523/2256/20

Головуючий в 1 інстанції: Аліна С.С.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача – судді Косцової І.П.,

суддів – Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 02 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Управління патрульної поліції м. Одеси, інспектора патрульної поліції Управління патрульної поліції в Одеській області Нарган Анастасії Романівни про скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження по справі, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Управління патрульної поліції м. Одеси, інспектора патрульної поліції Управління патрульної поліції в Одеській області Нарган Анастасії Романівни, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК №2086758 від 09.02.2020 року та закрити провадження.

В обґрунтування позовних вимог зазначив,що оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки проїзд перехрестя він здійснив на миготливий зелений сигнал світлофору.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 02 березня 2020 року  у задоволенні позову відмовлено.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що інспектор УПП при прийнятті оскаржуваної постанови діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений діючим законодавством України, та правомірно притягнула позивача до адміністративної відповідальності.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву (заперечень).

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалене у справі рішення та постановити нове про задоволення позову.

В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначив, що  суд першої інстанції при прийнятті рішення у справі не врахував, що оскаржувана постанова не містить інформацію про технічний засіб, яким здійснювалась фіксація порушення правил дорожнього руху, а наявний в матеріалах справи відеозапис зроблений інспектором патрульної поліції на особистий телефон. Вважає, що відповідачем порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема щодо місця її розгляду, а також незабезпечення його правом на правову допомогу.

У відзиві на апеляційну скаргу Управління зазначило,  що суд першої інстанції вірно встановив усі обставини справи та надав їм належну правову оцінку, у зв`язку з чим просив залишити судове рішення без змін.

Фактичні обставини справи.

Постановою інспектора Управління патрульної поліції в Одеській області Нарган Анастасії Романівни від 09.02.2020 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 425 грн. (а.с.11).

Підставою для прийняття такої постанови стало те, що 09.02.2020 року о 12 год. 41 хв. позивач, керуючи транспортним засобом марки  «ЗАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив проїзд перехрестя вулиць Б. Хмельницького – М. Арнаутської на заборонений (жовтий) сигнал світлофору, внаслідок чого порушив підпункт «г» п 8.7.3 ПДР України.

В свою чергу, позивач стверджує, що не порушував ПДР України, оскільки здійснив проїзд перехрестя на миготливий зелений сигнал світлофору, а відтак, його притягнуто до адміністративної відповідальності безпідставно, тому оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню.

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляції з огляду на наступне.

Згідно ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього  Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до підпункту «ґ» п. 8.7.3 Правил дорожнього руху, затверджених    постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306,   жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.

Частиною 2 статті 122 КУпАП України передбачено, що проїзд на заборонний сигнал світлофора тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Згідно ст. 251 КУпАП    доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За правилами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ознайомившись з відеозаписом, наданим Управлінням у підтвердження порушення позивачем правил дорожнього руху, суд апеляційної інстанції встановив, що 09.02.2020 року о 12 год. 41 хв. позивач, керуючи транспортним засобом марки  «ЗАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив маневр проїзду перехрестя вулиць Б. Хмельницького – М. Арнаутської на заборонений (жовтий) сигнал світлофору.

Колегія суддів вважає, що зафіксований факт проїзду позивача на заборонний сигнал світлофору повною мірою знайшов своє підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги судом апеляційної інстанції, є порушенням підпункту «ґ» п. 8.7.3 ПДР України та складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

За вказаних обставин колегія суддів вважає, що відповідачем цілком правомірно прийнято оскаржувану постанову та застосовано до позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Що стосується посилань позивача на неможливість прийняття до уваги в якості доказу відеозапису, яким зафіксовано здійснене позивачем правопорушення з тих підстав, що останній здійснений на особистий телефон інспектора, а  постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не містить інформації про технічний засіб, яким його здійснено, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 9 частини 1    статті 31 Закону України “Про Національну поліцію” від 02.07.2015 року № 580-VIII    поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 40 вказаного Закону поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання    правил дорожнього руху.

Враховуючи, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, в тому числі данні технічних приладів, що мають функції відеозапису, судова колегія дійшла висновку, що наданий відповідачем відеозапис може слугувати доказом у справі про адміністративне правопорушення в розумінні норм КУпАП.

Судова колегія зазначає, що процедура оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху визначена Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, що затверджена    Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року № 1395, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10.11.2015р. за №1408/27853 (далі - Інструкція).

За приписами пункту 5 розділу IV вказаної Інструкції, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 8 розділу ХІІІ цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.

При цьому зразок постанови про накладення адміністративного стягнення, наведений у додатку 5 до Інструкції, не передбачає внесення до нього відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.

Натомість такі відомості мають зазначатись у постанові, що виноситься у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі.

Отже доводи позивача з приводу того, що оскаржувана постанова має містити інформацію про технічний засіб, яким здійснювалась фіксація порушення правил дорожнього руху, не знайшли свого підтвердження.

Аналогічна правова позиція наведена Верховним судом України у постанові від 14.02.2018 р. по справі №536/583/17.

Згідно ст.ст. 72, 73, 74 КАС України    доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для не прийняття до уваги наданого відповідачем відеозапису, на якому зафіксовано здійснення позивачем адміністративного правопорушення.

Висновок про те, що відеоматеріали з місця події є доказами в адміністративній справі, які безпосередньо свідчать про наявність та обставини правопорушення, неодноразово був висловлений Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 536/583/17, від 29 травня 2018 року  у справі № 727/6565/17, від 11 липня 2019 року у справі № 686/15730/16-а.

Суд апеляційної інстанції вважає помилковими доводи апелянта про порушення Інспектором УПП порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема щодо місця її розгляду, оскільки Законом України від 14 липня 2015 року № 596-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху»  внесено зміни до  ст.258 КУпАП, зі змісту яких вбачається, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог  статті 283  цього Кодексу.

Отже, доводи апелянта з приводу того, що прийняття суб`єктом владних повноважень постанови у справі про адміністративне правопорушення на місці його вчинення призводить до порушення прав особи, яка притягуються до адміністративної відповідальності, ґрунтуються на невірному тлумаченні положень правових норм.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 12 березня 2018 року (справа №751/6165/17), які враховуються судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (ч.5  ст.242 КАС України).

З приводу інших наведених апелянтом доводів судова колегія зазначає, що останні  не спростовують висновки суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування правильно вирішеного по суті судового рішення.

Враховуючи, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 316 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 308  311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 02 березня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя Косцова І.П.

Судді Осіпов Ю.В. Скрипченко О.В.