Справа №22ц-196/09 Суддя першої інстанції Давченко Т.М.

Категорія 5 Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

29 січня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Козаченка В.І.,

суддів: Довжук Т.С., Мурлигіної О.Я.,

при секретарі судового засідання Поліщук Ю.В.,

з участю: прокурора Фірцак Т.Ю., представників апелянта Томченко Н.Л. і Трушні-кова М.М. та представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу

за апеляційними скаргами Будинкового комітету самоорганізації населення по АДРЕСА_1 (далі - БК „Ніка") та першого заступника прокурора Миколаївської області (далі - Прокурор)

на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 12 квітня 2007 р. за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання дійним договору купівлі-продажу та визнання права власності на нерухомість,

ВСТАНОВИЛА:

05 квітня 2007 р. ОСОБА_5 пред'явила у суді позов до ОСОБА_6 про визнання дійсним, укладеного між ними в простій письмовій формі 01 вересня 2006 p., договору купівлі-продажу гуртожитку, розташованого в АДРЕСА_1, та визнання за нею права власності на цю нерухомість.

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 12 квітня 2007 р. позов повністю задоволено.

В апеляційних скаргах БК „Ніка" та Прокурора, які не приймали участь у розгляді справи, посилаючись на неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, просили вказане рішення місцевого суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Вислухавши суддю - доповідача, пояснення сторін, дослідивши надані сторонами докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, ст. 212 зазначеного Кодексу встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Ухвалюючи рішення, місцевий суд виходив з можливості задоволення позову відповідно до правил, встановлених ч. 2 ст. 220 ЦК України.

Між тим, з таким висновком місцевого суду погодитися не можна, оскільки він, всупереч вказаним вимогам ст. 212 ЦПК України, дійшов до нього без належної оцінки наявних у справі доказів, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України та роз'яснень, викладених у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 р. „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" (з наступними змінами), задоволення вимог щодо визнання угоди дійсною можливо лише за наявності таких умов: сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору; є письмові докази такої домовленості; відбулося повне або часткове виконання договору; одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення. При цьому суд має перевірити, чи були в наявності передбачені законом обмеження щодо укладення угоди, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.

Водночас, з матеріалів справи вбачається що, рішення Заводського суду від 30 червня 2006 p., яким було визнано право власності ОСОБА_6 на вказаний гуртожиток, чинною ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 23 листопада 2006 р. скасовано із закриттям провадження по справі.

Отже, відповідач, який приймав участь в судовому засіданні Корабельного районного суду 12 квітня 2007 р. і визнавав позов, достеменно знав, що він не має права власності на спірну нерухомість, але приховав це від суду.

Крім того, судом встановлено, що спірна нерухомість є заселеною триповерховою будівлею з підвалом (а.с. 7-18). Чинним рішенням Миколаївської міської ради від 25 січня 2006 р. вказаний гуртожиток передано до власності територіальної громади м. Миколаєва і тепер він управляється Будинкового комітету самоорганізації населення по АДРЕСА_1 (а.с. 39).

До того ж, в процесі розгляду цієї справи було встановлено, що предметом договору купівлі-продажу є об'єкт нерухомого майна, розташований в не в Корабельному, в Заводському районі м. Миколаєва.

Водночас, згідно з ч. 1 ст. 114 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходження майна або основної її частини, а порушення цього правила, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 311 ЦПК України, тягне за собою безумовне скасування судового рішення.

Не з'ясувавши зазначені обставини справи та грубо порушивши зазначені вимоги матеріального та процесуального права, місцевий суд ухвалив рішення, яке не можна назвати ні законним, ні обґрунтованим.

В зв'язку з чим, оскаржене рішення, відповідно до вимог ч.1 ст. 309 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову. Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 315-316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційні скарги БК „Ніка" та першого заступника прокурора Миколаївської області задовольнити.

Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 12 квітня 2007 р. скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання дійсним, укладеного між ними в простій письмовій формі 01 вересня 2006 p., договору купівлі-продажу гуртожитку, розташованого в АДРЕСА_1, та визнання за нею права власності на цю нерухомість -відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку на протязі двох місяців.