Справа № 7339     Головуючий в 1 інстанції - Сітайло

Доповідач - Дербенцева

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2008 року  Колегія Суддів судової палати в цивільних справах

Апеляційного суду м.Києва в складі:

Головуючого - судді Дербенцевої Т.П. Суддів - Шахової О.В., Желепи О.В. При секретарі Воробей Ю.М.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом»янського районного суду м. Києва від 23 червня 2008 року в справі за позовом Міністерства внутрішніх справ України до ОСОБА_1 про виселення з гуртожитку

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2007 року Міністерство внутрішніх справ України звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3 про виселення з гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав, що гуртожиток за вказаною адресою знаходився на балансі житлово-комунального відділу Міністерств внутрішніх справ України до 1 червня 2005 року, в подальшому знаходилося на балансі Господарського департаменту Міністерства внутрішніх справ України, а потім передано на баланс Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України).

Позивач також вказав, що в кімнаті № 20 гуртожитку проживає відповідачка ОСОБА_3

Посилаючись на те, що строк договору оренди, за яким відповідачка займала кімнату закінчився, відповідачка була попереджена про припинення договору і новий договір не укладався, на те, що відповідачка не являється і ніколи не була працівником в системі органів МВС України, позивач просив виселити ОСОБА_3 з займаної в гуртожитку кімнати без надання іншого житлового приміщення.

В процесі розгляду справи відповідачка надала копію свідоцтва про реєстрацію шлюбу, з якого вбачається, що 14 листопада 2007 року ОСОБА_3 зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 та взяла прізвище чоловіка - ОСОБА_4.

Рішенням Солом»янського районного суду м.Києва від 23 червня 2008 року позов задоволений, постановлено виселити ОСОБА_1 з АДРЕСА_1, без надання іншого жилого приміщення.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду.

В обгрнутування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд не взяв до уваги, що договір оренди на її проживання в спірній кімнаті гуртожитку не розірваний, що вона перебуває на квартирному обліку, а тому не було підстав у суду для задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, пояснення сторін, що з»явилися, дослідивши матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що спірне житлове приміщення - кімната, яку займає відповідачка, знаходиться в гуртожитку, що належить позивачу - Міністерству внутрішніх справ України і за положенням про гуртожиток призначено для проживання співробітників органів МВС України (а.с.12, 66-71).

Батько відповідачки - полковник ОСОБА_5 під час служби в системі МВС України звернувся в 1998 р. із заявою про тимчасове поселення його доньки ОСОБА_3 ( зараз ОСОБА_1) в гуртожиток.

В 1998 р. ОСОБА_3 рішенням житлової комісії було виділено койко-місце в кімнаті у гуртожитку по вул.  І.Клименка № 24, а в 1999р.- вказана кімната 20 (а.с.38-40).

В квітні 2000 р. з ОСОБА_3 був укладений договір найму вказаної кімнати строком на один рік ( а.с.10).

В травні 2004 р. Розпорядженням заступника міністра МВС України було постановлено попередити осіб, які не працюють в органах МВС, про виселення з гуртожитку та виселити їх  (а.с.72).

В листопаді 2005 р. комісія господарського департаменту МВС України, на балансі якого на той час був гуртожиток, прийняла рішення про виселення ОСОБА_3 (ОСОБА_1) з гуртожитку( а.с.73).

З 2005 року відповідачка неодноразово попереджалася про виселення з гуртожитку у зв»язку з закінченням строку найму житлового приміщення (а.с.15-19)

Після спливу строку договору найму ордер на вказану кімнату відповідачці не видавався.

Таким чином, відповідачка була поселена в гуртожиток тимчасово.

В системі МВС України ОСОБА_3. ніколи не працювала і не працює на даний час.

Враховуючи наведене, з підстав ст.ст.810, 821 Цивільного кодексу України, ОСОБА_1 підлягає виселенню без надання іншого житлового приміщення.

Посилання апелянта на те, що вона проводить постійно оплату проживання в кімнаті, не може бути підставою для відмови в позові, оскільки ОСОБА_1 платила за фактичне користування кімнатою.

Не може бути прийнято і посилання відповідачки на те, що договір найму не розірваний, оскільки договір найму, як зазначалося вище, укладався на певний строк, позивачем ОСОБА_1 була повідомлена про те, що строк закінчився, що свідчить про розірвання договору, новий договір не укладався.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову, рішення суду є законним, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Солом»янскього районного суду м.Києва від 23 червня 2008 року залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набуває законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.