ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 640/10761/14-ц                                Головуючий суддя І інстанції Попрас В.О.

Провадження № 22-ц/818/485/20                                Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Спори, що виникають із трудових правовідносин про поновлення на роботі

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2020 року                                                                м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді - Яцини В.Б.

суддів:                 - Бурлака І.В., Хорошевського О.М.,

за участю секретаря : Семикрас О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Південна залізниця» на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 11 червня 2018 року, постановлену у складі головуючого судді Попраса В.О., у справі за заявою ДП «Південна залізниця» про встановлення способу і порядку виконання рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Міністерства інфраструктури України, Державної адміністрації залізничного транспорту України, Державного підприємства «Південна залізниця», Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання незаконними і скасування розпорядження та наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та визнання діючим контракту,

встановив:

09 лютого 2018 року Представник відповідача ДП «Південназалізниця» Прядка В.О. подав заяву, у якій просив встановити спосіб і порядок виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 07.11.2017 по справі №640/10761/14-ц в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника ДП «Південна залізниця» з 03 червня 2014 року, визначивши за боржником ДП «Південна залізниця» обов`язок внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 про визнання недійсним попереднього запису про його звільнення з роботи та про поновлення на підставі відповідного наказу, виданого Міністерством інфраструктури України, як уповноваженим органом.

Заява мотивована тим, що підприємством входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України, яке є уповноваженим органом управління. Відповідно до п.7.1. Статуту ДП «Південна залізниця» керівництво Залізницею здійснює її начальник, який призначається на посаду Кабінетом Міністрів України згідно з чинним законодавством за поданням Уповноваженого органу управління. Згідно з наказом від 28.05.2013 № 77-0 Міністерства інфраструктури України з ОСОБА_1 був укладений відповідний контракт від 28.05.2014 №4-IV. В наступному Кабінетом Міністрів України було прийнято Розпорядження від 27.05.2014 № 514-р про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади, а Міністерства інфраструктури України виданий наказ від 03.06.2014 № 90-О про припинення з ним дії контракту. Наказ (розпорядження) Державного підприємства «Південна залізниця» від 03 червня 2014 року № 201/ос про звільнення ОСОБА_1 видавався на підставі розпорядження KM України від 27.05.2014 № 514-р, наказу Міністерства інфраструктури України від 03.2014 № 90-О, наказу Державної адміністрації залізничного транспорту України від 03.06.2014 № 702/ОС. Таким чином, трудовий договір з ОСОБА_1 ДП «Південна залізниця» не укладався та не розривався, підприємство лише нараховувало та виплачувало заробітну плату і виконувало зазначені вище волевиявлення уповноваженого державою органу управління, не є роботодавцем по відношенню до ОСОБА_1 . Зазначені обставини, роблять неможливим самостійне виконання ДП «Південна залізниця» рішення Київського районного суду м. Харкова у частині поновлення ОСОБА_1 до прийняття відповідних рішень Кабінетом Міністрів України та Міністерством інфраструктури України. Листом від 04.01.2018 було повідомлено орган державної виконавчої служби про зазначені обставини. Щодо обов`язку внесення запису до трудової книжки, необхідно зауважити наступне. Дистом Міністерства праці та соціальної політики України від 07.08.2007 № 205/06/187-07 означено, що питання, пов`язане з фактом поновлення на роботі, вирішується відповідно до рішення суду: видається наказ про поновлення працівника на роботі та вносяться зміни до трудової книжки працівника. Отже, ДП «Південна залізниця» може внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 лише після видання роботодавцем або уповноваженим ним органом наказу про поновлення його на роботі, як це зазначено у рішенні Київського районного суду м. Харкова від 07.11.2017, на посаді начальника ДП «Південна залізниця».

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 11 червня 2018 року відмовлено у задоволенні заяви Державного Підприємства «Південна залізниця» про встановлення способу і порядку виконання рішення.

18 липня 2018 року засобами поштового зв`язку до Апеляційного суду Харківської області подана апеляційна скарга Державного підприємства «Південна залізниця» на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 11 червня 2018 року у справі за заявою ДП «Південна залізниця» про встановлення способу і порядку виконання рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Міністерства інфраструктури України, Державної адміністрації залізничного транспорту України, Державного підприємства «Південна залізниця», Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання незаконними і скасування розпорядження та наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та визнання діючим контракту.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 08 серпня 2018 було витребувано з Київського районного суду м. Харкова справу №640/10761/14-ц, (провадження №6/640/52/18) за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Міністерства інфраструктури України, Державної адміністрації залізничного транспорту України, Державного підприємства «Південна залізниця», Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання незаконними і скасування розпорядження та наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та визнання діючим контракту.

20 серпня 2018 року на адресу Апеляційного суду Харківської області надійшла відповідь в.о. голови Київського районного суду м. Харкова Муратової С.О. від 17 серпня 2018 року, про те, що 03 липня 2018 року цивільну справу №640/10761/14-ц, н/п 2/640/1916/17/11 (в чотирнадцяти томах) направлено до Верховного суду за адресою м. Київ. вул. Пилипа Орлика 4-а, 01043., відповідно до ухвали Верховного суду від 19 червня 2018 року за касаційною скаргою Державного підприємства «Південна залізниця» та касаційною скаргою Кабінету Міністрів України на рішення Київського районного суду м. Харкова від 07 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2018 року.

03 жовтня 2018 року повідомлення про початок роботи Харківського апеляційного суду оприлюднено в  газеті «Голос України» № 185 (6940).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 жовтня 2018 року було визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) – Яцина В.Б., судді –Бурлака І.В., Кісь П.В.

12 жовтня 2018 року справу витребувано з суду першої інстанції.

21 жовтня 2019 року на адресу Харківського апеляційного суду надійшла відповідь судді Київського районного суду м. Харкова Попраса В.О., про те, що 03 липня 2018 року цивільну справу №640/10761/14-ц, н/п 2/640/1916/17/11 (в чотирнадцяти томах) направлено до Верховного суду та до канцелярії суду справа не повернута.

20 травня 2020 року справа надійшла до Харківського апеляційного суду.

В апеляційній скарзі ДП «Південна залізниця» просить скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити заяву ДП «Південна залізниця».

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала прийнята при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням норм матеріального права.

Вказало, що у встановленому законодавством порядку розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.11.2012 № 945-р ОСОБА_1 було призначено на посаду начальника ДП «Південна залізниця». Згідно з наказом від 28.05.2013 № 77-0 Міністерством інфраструктури України з ОСОБА_1 був укладений відповідний контракт від 28.05.2014 № 4-IV. Кабінетом Міністрів України було прийнято Розпорядження від 27.05.2014 № 514-р про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади, а Міністерством інфраструктури України виданий наказ від 03.06.2014 № 90-0 про припинення з ним дії контракту. Наказ (розпорядження) Державного підприємства «Південна залізниця» 5 Д 03 червня 2014 року № 201/ос про звільнення ОСОБА_2 видавався на підставі розпорядження КМ України від 27.05.2014 № 514-р, наказу Міністерства інфраструктури України від 03.2014 № 90-0, наказу Державної адміністрації залізничного транспорту України від 03.06.2014 № 702/ОC. Таким чином, трудовий договір з ОСОБА_1 ДП «Південна залізниця» не укладався та не розривався, підприємство лише нараховувало та виплачувало заробітну плату і виконувало зазначені вище волевиявлення уповноваженого державою органу управління, не є роботодавцем по відношенню до ОСОБА_1 .З огляду на те, що зазначені обставини роблять неможливим самостійне виконання ДП «Південна залізниця» рішення Київського районного суду м. Харкова у частині поновлення на роботі ОСОБА_1 залізниця була вимушена звернутись до суду із заявою про встановлення способу і порядку виконання.

Зазначив, що Київським районним судом м. Харкова при прийняті ухвали від 11.06.2018 не було взято до уваги вищезазначені обставини. Приймаючи до уваги, що трудовий договір з ОСОБА_1 ДП «Південна залізниця» не укладався та не розривався, не встановлення способу і порядку виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 07.11.2017 по справі № 640/10761/14-ц в частині поновлення ОСОБА_1 не дає можливості його виконання.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи,пояснення представника ДП «Південна залізниця», за відсутності інших учасників справи, належним чином повідомлених про судове засідання, що відповідно до ст.ст. 131, 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи, перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України  судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Оскаржена ухвала вказаним нормам цивільного процесуального права відповідає.

Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави для задоволення заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду, у заяві представника Державного підприємства «Південна залізниця» не зазначено обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, в зв`язку з чим відсутні підстави для встановлення способу і порядку виконання рішення суду.

Суд апеляційної інстанції в цілому погоджується з таким висновком суду.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або заміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Статтею 435 ЦПК України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Зазначена норма процесуального права знайшла своє відображення і у спеціальному Законі України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, де у ч. 3 ст. 33 закріплено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2018 року у справі № 2-749/11/2229 роз`яснив, що поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановленого ст. 16 ЦК України.

Зазначаючи, що на стадії виконання рішення, суд не може застосувати інший спосіб правового захисту стягувача ніж той, що передбачений рішенням суду, оскільки в іншому випадку це означало б зміну суті рішення суду та застосування іншого способу правового захисту позивача без дотримання належної судової процедури розгляду відповідних позовних вимог.

Спосіб виконання рішення визначається на підставі встановлених у статті 16 ЦК України способів захисту цивільних прав. Зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим. При вирішенні питання про зміну способу виконання рішення суду підлягають з`ясуванню обставини, що свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення суду. Отже, суди дійшли вірно висновку про те, що процесуальна можливість встановити чи змінити спосіб або порядок виконання рішення суду не передбачає зміну рішення суду по суті, обрання нового способу захисту порушеного права, а полягає лише у вирішенні питання про вжиття нових заходів для належного виконання рішення суду. Тобто, слід розрізняти способи захисту цивільного права, передбачені статтею 16 ЦК України, та способи і порядок виконання рішення суду, що суди й здійснили.

При вирішенні питання про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен з`ясовувати обставини, що свідчать про неможливість такого виконання

Судовим розглядом встановлено, що 28.05.2013 р. Міністерством інфраструктури України укладено Контракт № 4-ІV з ОСОБА_1 , згідно якого позивача призначено на посаду начальника ДП «Південна залізниця», строк дії Контракту з 28.05.2013 року до 27.05. 2018 року.

27.05.2014 р. Кабінетом Міністрів України видане розпорядження №514-р «Про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника ДП «Південна залізниця» у зв`язку з невиконанням умов контракту.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 07.11.2017 р., ухваленому у вищезазначеній справі, частково задоволено позов ОСОБА_1 .

Визнано незаконним звільнення ОСОБА_1 з посади начальника ДП «Південна залізниця».

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.05.2014 № 514-р.

Визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства інфраструктури України від 03.06.2014 № 90-О.

Визнано незаконним та скасовано наказ Державної адміністрації залізничного транспорту України від 03.06.2014 № 702/ос.

Визнано незаконним та скасовано наказ (розпорядження) ДП «Південна залізниця» від 03.06.2014 № 201/ос.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника ДП «Південна залізниця» з 03.06.2014р.

Визнано діючим контракт №4-IV з начальником ДП «Південна залізниця», що є у державній власності, від 28.05.2013.

Стягнуто з ДП «Південна залізниця» на користь ОСОБА_1 розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 03.06.2014 р. по 07.11.2017 р. у сумі 921095,70грн.

Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_3 на роботі та стягнення з ДП «Південна залізниця» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за один місяць в розмірі 22322,80 грн.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди відмовлено.

Стягнуто з ДП «Південна залізниця» в дохід держави судовий збір у розмірі 3654 грн.

Постановою апеляційного суду Харківської області від 12.04.2018 р. рішення Київського районного суду м. Харкова від 07.11.2017 р. змінено. Зменшено розмір суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню з ДП «Південна залізниця» на користь ОСОБА_1 з 921 095,70 грн. до 896672,65 грн.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 07.11.2017 р. в частині стягнення з Державного підприємства «Південна залізниця» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за один місяць в розмірі 22322,80 грн. скасовано і у задоволенні цих позовних вимог відмовлено у зв`язку з їх фактичним виконанням.

В іншій частині рішення залишено без змін.

В зв`язку з визнанням незаконними та скасуванням розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.05.2014 № 514-р., наказ Міністерства інфраструктури України від 03.06.2014 № 90-О, наказ Державної адміністрації залізничного транспорту України від 03.06.2014 №702/ос, наказ (розпорядження) ДП «Південна залізниця», визнано діючим контракт №4-IVз начальником ДП «Південна залізниця», що є у державній власності, від 28.05.2013 та поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника ДП «Південна залізниця» з 03.06.2014.

Запис в трудову книжку ОСОБА_1 про призначення на посаду начальника ДП «Південна залізниця» 29.11.2012 та звільнення з цієї посади 03.06.2014 внесені працівником відділу кадрів ДП «Південна залізниця».   Оскільки контракт № 4-IV від 28 травня 2013 року з начальником ДП «Південна залізниця», що є у державній власності, укладений з ОСОБА_1 визнано судом діючим, відсутні обставини, які ускладнюють виконання рішення суду або роблять його виконання неможливим.

Згідно ч. 1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Тому ДП «Південна залізниця», яка є боржником, а не стягувачем, за змістом вказаної норми ч. 1 ст. 435 ЦПК України не вправі ставити перед судом питання про встановлення чи зміну способу або порядку виконання рішення суду.

У справі відсутні відомості, що у стягувача чи у державного виконавця з приводу примусового виконання згаданого рішення суду виникли обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

З цих підстав колегія суддів відхиляє, за безпідставністю, доводи скарги про залишення судом поза увагою посилання заявника щодо неможливості виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Державного підприємства «Південна залізниця» з 03 червня 2014 року.  

Суд дав оцінку письмовим документам, які були надані апелянтом в обґрунтування своїх вимог, та дійшов правильного висновку, що вказані в заяві обставини не є такими, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим

Ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, а тому підстав для її скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

В контексті правил ст. 141 ЦПК України відсутні підстави для перерозподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 367,368, п. 1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388,389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

постановив:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Південна залізниця»–залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 11 червня 2018 року –залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст судового рішення складено 22 червня 2020 року.

Головуючий                                                                        В.Б.Яцина.

Судді                                                                                       І.В.Бурлака.

                                                                                              О.М.Хорошевський.