П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2020 року місто Київ

справа №757/58654/19-ц

провадження №22-ц/824/5766/2020

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поліщук Н.В., Соколової В.В. за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Печерського районного суду м.Києва від 7 листопада 2019 року, постановлену у складі судді Ільєвої Т.Г.,

у справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову до подання позовної заяви,

В С Т А Н О В И В:

4 листопада 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову до його подання.

Свою заяву обґрунтовувала тим, що вона має обґрунтовані побоювання, що невжиття заходів забезпечення позову, з якими вона має намір звернутися до суду, можуть утруднити виконання майбутнього рішення.

Зокрема зазначала про те, що вона є власником свідоцтва України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_3 від 25 квітня 2018 року з позначенням "ІНФОРМАЦІЯ_1" і № НОМЕР_4 від 12 березня 2018 року з позначенням "ІНФОРМАЦІЯ_2". Відповідачка ОСОБА_1 подала на реєстрацію позначення " ІНФОРМАЦІЯ_3 " - «ІНФОРМАЦІЯ_3». Незважаючи на подані нею 6 червня 2019 року заперечення проти реєстрації знаку для товарів і послуг до ДП "Українвський інститут інтелектуальної власності", Міністерство економічного розвитку і торгівлі України опублікувало інформацію про внесення рішення про реєстрацію знаку для товарів та послуг «ІНФОРМАЦІЯ_3» за заявкою №m201903451.

Для захисту свого порушеного права, ОСОБА_2 має намір звернутись до суду з позовом до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України та ОСОБА_1 з позовними вимогами про визнання незаконним Рішення за реєстраційним номером 100654/3М/19 про реєстрацію знаку для товарів та послуг «ІНФОРМАЦІЯ_3» за заявкою № m201903451 (від 15 лютого 2019 року) від 24 вересня 2019 року (дата уточнюється так як інформація з ІДС «Відомості про стан діловодства за заявками на знаки для товарів та послуг» вказує на іншу дату, а саме 3 жовтня 2019 року) та зобов`язати Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України відхилити реєстрацію знака за заявкою № m201903451 від 15 лютого 2019 року «ІНФОРМАЦІЯ_3», поданою ОСОБА_1 , заборонити ОСОБА_1 використовувати частини знаку для товарів та послуг « ІНФОРМАЦІЯ_4 », який належить ОСОБА_2 , в якості свого комерційного найменування і торговельної марки.

Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 7 листопада 2019 року задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову до подання позовної заяви.

Вжито заходів про забезпечення позову до його пред`явлення і зобов`язано Міністерство розвитку, економіки та сільського господарства України зупинити діловодство за заявкою №m201903451 від 15 лютого 2019 року на реєстрацію позначення «ІНФОРМАЦІЯ_3» в якості знаку для товарів та послуг, у тому числі, але не виключаючи інше:

-Заборонено Міністерству розвитку, економіки та сільського господарства України публікувати відомості про видачу свідоцтва на знак для товарів і послуг за № m201903451 від 15 лютого 2019 року в Офіційному бюлетені «Промислова власність»;

-вносити відомості про видачу свідоцтва на знак для товарів і послуг за № m201903451 від 15 лютого 2019 року до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг;

- видавати свідоцтво України на знак для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_3" за заявкою № m201903451 від 15 лютого 2019 року.

Не погоджуючись з такою ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції.

Вважає, що оскаржувана ухвала постановлена судом з порушенням норм процесуального права що призвело до неправильного вирішення питання про забезпечення позову. Судом не з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Суд не пересвідчився в тому, що між сторонами та державною установою, яка уповноважена реєструвати знаки для товарів та послуг, дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, не перевірив відповідність виду забезпечення позову, який просила застосувати ОСОБА_2 позовним вимогам. ОСОБА_2 в заяві про забезпечення позову не розкриває суті, предмету та ціни позову, який має бути поданий протягом 10 днів з моменту подання заяви про забезпечення. Суд не встановив обсяг позовних вимог. Висновки суду, викладені в оскаржуваній ухвалі, на її думку, свідчать про упередженість суду щодо результатів остаточного розгляду справи.

Реєстрація знаку для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_3" здійснювалась нею з метою надання правової охорони послугам 35 та 44 класів МКТП, на відміну від позивача ОСОБА_2 , знаку якої не надано правову охорону відносно послуг 44 класу МКТП.

ОСОБА_2 з 2016 року має два свідоцтва на знаки для товарів і послуг, а вона тільки мала намір отримати відповідне свідоцтво 15 лютого 2019 року. Маючи одну схожу фамілію " ОСОБА_3 " вони намагаються використовувати її у назві свого знаку для товарів і послуг , а саме: "ІНФОРМАЦІЯ_2", "ІНФОРМАЦІЯ_1" та"ІНФОРМАЦІЯ_3". Звернення ОСОБА_2 з проханням зупинити діловодство у справі за її заявкою про реєстрацію знака для товарів і послуг, свідчить про те, що остання заперечує проти існування на ринку косметологічних послуг ще одного прізвища " ОСОБА_3 ".

Вважає , що використання нею такого позначення, і реєстрацію знаку є законним, оскільки вона сплатила всі необхідні платежі при реєстрації свого позначення"ІНФОРМАЦІЯ_3".

Позивачка ОСОБА_2 випускає косметологічну продукцію під торговою маркою " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", а також в її салоні надають парикмахерські послуги, манікюр, педикюр, візаж і т.і. Вона ж не випускає жодної продукції, а надає лише косметологічні послуги під своїм прізвищем. За таких умов твердження ОСОБА_2 стосовно того, що видача відповідачу свідоцтва на знаки для товарів і послуг призведе до введення в оману споживачів є необґрунтованим.

Позивач ОСОБА_2 використовує в якості частини її знаку власне прізвище задля ведення бізнесу, що не дає їй монопольного права забороняти використовувати таке ж прізвище іншим особам. Зокрема особам з таким самим прізвищем.

Вважає, що подані позивачем матеріали, що характеризують її - ОСОБА_1 , зібрані незаконним шляхом, що порушує її права.

Оскаржувана ухвала позбавляє її права захищати свої інтереси до того часу, доки вона не отримає свідоцтва на знак для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_3", оскільки існує загроза того, що інші суб`єкти господарювання, користуючись відсутністю документа на знак для товарів і послуг, можуть використовувати об`єкти інтелектуальної власності її діяльності під брендом "ІНФОРМАЦІЯ_3" на власний розсуд та отримувати з цього зиск.

Станом на 28 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 у Печерському районному суді м. Києва не відкрито провадження, а ухвала про забезпечення позову прийнята судом 7 листопада 2019 року.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, як законну та обґрунтовану.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник адвокат Садаклієва Е.Б. доводи апеляційної скарги підтримали, просили апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати.

Представник ОСОБА_2 - адвокат Городецька І.О. заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої у справі ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову до його подання, суд першої інстанції виходив із того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки вони відповідають дійсним обставинам справи та ґрунтуються на вимогах процесуального закону.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При цьому під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Як убачається з матеріалів справи, предметом спору є рішення Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України за реєстраційним номером 100654/3М/19 про реєстрацію знаку для товарів та послуг «ІНФОРМАЦІЯ_3» за заявкою № m201903451 , а також використання частини знаку для товарів та послуг « ІНФОРМАЦІЯ_4 », в якості комерційного найменування і торговельної марки ОСОБА_4 , який належить ОСОБА_2 .

Таким чином, обрані заявницею ОСОБА_5 заходи забезпечення позову безпосередньо співвідносяться з предметом позову, відповідно існує конкретний зв`язок між заходами забезпечення позову і предметом позову, і тому вжиті судом заходи забезпечення позову спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

За таких обставин висновок суду про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_2 є законним і обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що суд безпідставно вжив заходів забезпечення позову, оскільки позивачем не надано доказів реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позовних вимог, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування судового рішення, оскільки заявницею ОСОБА_5 в заяві обґрунтовано необхідність вжиття заходів забезпечення позову, що є достатнім для задоволення такої заяви.

Позовна заява ОСОБА_2 подана до суду 18 листопада 2019 року, про що не заперечували самі учасники справи, тобто у встановлений законом десятиденний строк з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що провадження у справі за позовом ОСОБА_6 , досі не відкрито, а тому оскаржувана ухвала про забезпечення позову до його подання, порушує права апелянта, як особи, яка займається господарською діяльністю, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки зазначені обставини не впливають на вирішення питання про забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що заявлені вимоги є необґрунтованими, не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги, оскільки питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи слід позов задовольнити або в позові відмовити, суд вирішує під час ухвалення рішення відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦПК України, а не на стадії забезпечення позову.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав уважати, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування чи зміни не вбачається, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Печерського районного суду м.Києва від 7 листопада 2019 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повна постанова складена 19 червня 2020 року.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Н.В. Поліщук

В.В. Соколова