Постанова

Іменем України

15 червня 2020 року

м. Київ

справа № 461/7951/17

провадження № 61-47259св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова у складі судді Лялюка Є. Д. від 25 квітня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду у складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М., від 30 жовтня

2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк», банк) про розірвання договорів та стягнення суми боргу.

Позов мотивовано тим, що між ним та відповідачем були укладені за місцем знаходження кримської філії ПАТ КБ «ПриватБанк» три депозитних договори: 14 лютого 2011 року договір № SAMDN25000714188871 на суму

9 900 доларів США строком на 24 місяці під 9% річних; 14 лютого 2011 року договір № SAMDN25000714189195 на суму 7 000 євро строком на 24 місяці під 8% річних; 05 липня 2013 року договір № SAMDNFF000736272204 на суму 69 020 грн строком на 12 місяців під 18% річних. Стверджував, що свої обов`язки за договорами він виконував у повному обсязі, при цьому відповідач до початку тимчасової окупації Автономної Республіки Крим сплачував відсотки за договорами та перераховував їх на карткові рахунки. Однак після зазначеної події банк свої зобов`язання за договорами не виконує.

Посилаючись на вищевикладене, позивач просив розірвати договори вкладів та стягнути з відповідача на свою користь суму боргу у розмірі

12 871,92 доларів США, 8 863,54 євро та 110 480,72 грн.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 25 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду

від 30 жовтня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом системою автоматизації банку САБ. Суди дійшли висновку про те, що надані позивачем докази не є належними та достатніми, на підтвердження укладення договору банківського вкладу, оскільки надав ксерокопії договорів та ксерокопії квитанцій, що не містять необхідних реквізитів, передбачених Положенням та Інструкцією, зокрема відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом та підтверджень наявності грошових коштів на рахунках. Отже належними та достатніми доказами не підтверджується факт досягнення згоди сторін щодо всіх істотних умов договорів банківських вкладів в належній формі, тобто факт укладення договорів між

ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк», тому у задоволенні вимог про розірвання цих договорів і стягнення коштів слід відмовити.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що у судовому засіданні у суді першої інстанції 25 квітня 2018 року ним було пред`явлено оригінали договорів, квитанцій, чеків та пластикових карток для виплат. За таких обставин, суд першої інстанції помилково вказує на те, що він надав лише ксерокопії зазначених документів та дійшов помилкового висновку про відсутність доказів на підтвердження укладення між сторонами договорів вкладу. На вказане не звернув уваги й суд апеляційної інстанції.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У матеріалах справи містяться копії договорів вкладів, укладених між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк»: від 14 лютого 2011 року договір № SAMDN25000714188871 на суму 9 900 доларів США строком на 24 місяці по 14 лютого 2013 року включно під 9 % річних;

від 14 лютого 2011 року договір № SAMDN25000714189195 на суму

7 000 євро строком на 24 місяці по 14 лютого 2013 року включно під 8% річних;

від 05 липня 2013 року договір № SAMDNFF000736272204 на суму

69 020 грн строком на 12 місяців по 05 липня 2014 року включно під 18% річних.

На підтвердження внесення коштів на виконання договорів вкладів позивач надав копії квитанцій (а. с. 11-15).

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК Україниза договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Положення статті 1059 ЦК України врегульовують питання форми банківського вкладу та наслідки недодержання письмової форми договору.

Так, за змістом цієї статті договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Згідно з пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516, залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада

2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 (далі - Інструкція № 492), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8); договір банківського вкладу укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов`язаний надати клієнту під підпис (пункт 1.9); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10).

Пункт 10.1 Інструкції № 492 передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред`явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01 червня 2011 року № 174, передбачено, що банк (філія, відділення) зобов`язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірня» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі її здійснення в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Підпунктами 1.1, 1.3, 1.17 глави 1 «Загальні вимоги до оформлення касових документів» розділу IV «Касові операції банків (філій, відділень) з клієнтами» Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України

від 01 червня 2011 року № 174, передбачено, що до касових документів, які оформляються згідно з касовими операціями, визначеними цією Інструкцією, належать, зокрема - квитанція, чек банкомата, що формуються платіжними пристроями. Касові документи мають містити такі обов`язкові реквізити: найменування банку, який здійснює касову операцію, дату здійснення операції, зазначення платника та отримувача, суму касової операції, призначення платежу, підписи платника або отримувача та працівників банку, уповноважених здійснювати касову операцію.

За операціями з видачі готівки або приймання її для зарахування на відповідний рахунок із застосуванням платіжних пристроїв формується та роздруковується відповідний касовий документ (квитанція/чек банкомата, сліп) на паперовому носії, який видається клієнту. За операціями з видачі готівки із застосуванням банкомата формується і роздруковується чек банкомата на вимогу клієнта.

Частинами третьою та четвертою статті 12 ЦПК Українивизначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

За змістом частини другої статті 78 ЦПК Україниобставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, встановивши, що позивач не довів належними і допустимими доказами факт укладення договорів вкладу від 14 лютого

2011 року та від 05 липня 2013 року, а також те, що на їх виконання ним були внесені грошові кошти, що є його процесуальним обов`язком в силу вимог статей 12, 81 ЦПК України, оригінали договорів банківського вкладу та квитанцій про внесення грошових коштів ОСОБА_1 не надавалися, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Матеріали справи не містять доказів надання позивачем оригіналів договорів банківського вкладу та квитанцій про внесення грошових коштів, наявні в них копії цих документів суддею не посвідчувались, а тому доводи касаційної скарги з цих підстав є необґрунтованими. При поданні позову і наданні копій, позивач всупереч частині п`ятій статті 95 ЦПК України не зазначив, що у нього є оригінали зазначених документів.

Із журналу судового засідання за 25 квітня 2018 року не вбачається, що вказані докази подавались в оригіналі (а. с. 80, 81), позивач не заявляв клопотання про огляд судом апеляційної інстанції оригіналів цих доказів, зокрема ні в апеляційній скарзі, ні у судових засіданнях (а. с. 89-91, 123-125, 127, 140-142).

Зазначена позиція щодо належності та допустимості доказів укладення договорів банківського вкладу узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постанові від 16 жовтня 2019 року у справі

№ 201/5092/14-ц.

Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду судів та додаткового правового аналізу не потребують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками судів, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Галицького районного суду м. Львова від 25 квітня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 30 жовтня

2018 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара