Постанова

Іменем України

12 червня 2020 року

м. Київ

справа № 518/1535/18

провадження № 61-19722св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

заявник - державна установа «Ширяївський виправний центр (№ 111)»,

заінтересована особа - головне управління Держгеокадастру в Одеській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу державної установи «Ширяївський виправний центр (№ 111)» на ухвалу Ширяївського районного суду Одеської області, у складі судді Кобзар Ю. Ю., від 12 березня 2019 року про відмову у відкритті провадження у справі та постанову Одеського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Дрішлюка А. І., Черевка П. М.,

від 09 жовтня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви про встановлення факту, що має юридичне значення

У жовтні 2018 року державна установа «Ширяївський виправний центр (№ 111)» (далі - ДУ «Ширяївський виправний центр (№111)», центр) в порядку окремого провадження звернулася до суду з заявою про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

В обґрунтування заяви зазначала, що 04 березня 1998 року Ширяївською районною радою народних депутатів Ширяївського району Одеської області установі по виконанню покарань № 111 Управління Міністерства внутрішніх справ України на підставі рішення Ширяївської районної ради народних депутатів від 24 лютого 1998 року, було видано державний акт на право постійного користування землею серії ІІ - ОД № 004743.

07 вересня 2017 року ДУ «Ширяївський виправний центр (№111)» звернулась до головного управління Держгеокадастру в Одеській області (далі - ГУ Держгеокадастру в Одеській області) із клопотанням про надання згоди на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки площею 5 739, 5 га, яка розташована в адміністративних межах Орджонікідзевської сільської ради Ширяївського району Одеської області.

Листом від 06 жовтня 2017 року за № 9-15-0.3-12061/2-17,

ГУ Держгеокадастру в Одеській області відмовило центру у задоволенні зазначеного клопотання у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів, на підставі яких було здійснено правонаступництво

ДУ «Ширяївський виправний центр (№111)» щодо установи по виконанню покарань № 111 УМВС України.

Заявник стверджує, що установа по виконанню покарань №111 УМВС України та ДУ «Ширяївський виправний центр (№111)» є однією і тією ж юридичною особою, назва якої неодноразово змінювалася, а докази зміни найменування юридичної особи відсутні.

З урахуванням викладеного, заявник просив суд встановити: факт того, що ДУ «Ширяївський виправний центр (№111)» та установа по виконанню покарань №111 УМВС України є однією юридичною особою; факт того, що державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ОД № 004743 від 04 березня 1998 року, виданий установі по виконанню покарань №111 УМВС України, належить ДУ «Ширяївський виправний центр (№ 111)».

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Ширяївського районного суду Одеської області від 12 березня

2019 року відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою

ДУ «Ширяївський виправний центр (№ 111)».

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що в порядку окремого провадження не може бути розглянута заява юридичної особи про встановлення факту належності їй правовстановлюючого документу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ДУ «Ширяївський виправний центр (№111)» задоволено частково.

Ухвалу Ширяївського районного суду Одеської області від 12 березня

2019 року змінено в частині мотивування, в іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Змінюючи ухвалу суду першої інстанції, колегія суддів, з урахуванням вимог статей 315, 316 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) погодилася з висновками суду першої інстанції щодо неможливості розгляду в порядку окремого провадження заяви юридичної особи про встановлення факту належності їй правовстановлюючого документа.

Крім того апеляційним судом враховано, що із поданої ДУ «Ширяївський виправний центр (№ 111)» заяви вбачається спір щодо права заявника на земельну ділянку площею 5 739,5 га.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ДУ «Ширяївський виправний центр (№ 111)», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У листопаді 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ДУ «Ширяївський виправний центр (№ 111)» на ухвалу Ширяївського районного суду Одеської області від 12 березня 2019 року про відмову у відкритті провадження та постанову Одеського апеляційного суду

від 09 жовтня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 518/1535/18 та витребувано її матеріали з місцевого суду.

У січні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанцій.

Заявник наголошує на тому, що інших джерел отримання доказів того, що ДУ «Ширяївський виправний центр (№ 111)» є правонаступником установи по виконанню покарань №111 УМВС України не існує. На теперішній час за установою по виконанню покарань №111 УМВС України зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою площею 5769, 5 га.

Заявник порушує питання щодо виготовлення відповідної технічної документації та реєстрацію права власності на зазначену земельну ділянку за собою. При цьому, будь-які спори щодо зазначеної земельної ділянки відсутні.

Відзив на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ДУ «Ширяївський виправний центр (№ 111)» звернулася до суду із заявою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, а саме просила суд встановити факт того, що ДУ «Ширяївський виправний центр (№111)» та установа по виконанню покарань №111 УМВС України є однією юридичною особою; факт того, що державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ОД № 004743 від 04 березня 1998 року, виданий установі по виконанню покарань №111 УМВС України належить ДУ «Ширяївський виправний центр (№ 111)».

Підставою для звернення ДУ «Ширяївський виправний центр (№ 111)» до суду із заявою стало те, що ГУ Держгеокадастру в Одеській області відмовило заявнику у наданні згоди на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 ЦПК України (тут і надалі за текстом в редакції кодексу, чинній на час подання касаційної скарги) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Звертаючись до суду в порядку окремого провадження, заявник просив встановити факт належності ДУ «Ширяївський виправний центр (№ 111)» правовстановлюючого документу - державного акту на право постійного користування земельною ділянкою та факт правонаступництва прав та обов`язків установи по виконанню покарань №111 УМВС України.

Згідно пункту 6 частини першої та частини другої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо неможливості встановлення в порядку окремого провадження фактів належності правовстановлюючих документів юридичним особам.

Крім того згідно частини четвертої статті 315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб, а встановлення таких фактів не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Заявник фактично просить встановити факти, які матимуть доказове значення при вирішенні спору із ГУ Держгеокадастру в Одеській області, яким заявнику відмовлено у наданні згоди на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки площею 5 769, 5 га.

За таких обставин, вірним є висновок апеляційного суду про те, що із заяви ДУ «Ширяївський виправний центр (№ 111)» вбачається спір про право, який не може бути вирішено в порядку окремого провадження в межах цивільного судочинства.

ДУ «Ширяївський виправний центр (№ 111)» не позбавлене права оскаржити відмову ГУ Держгеокадастру в Одеській області у наданні згоди на виготовлення технічної документації із землеустрою. Під час розгляду такої справи судом і підлягає встановленню чи є ДУ «Ширяївський виправний центр (№ 111)» правонаступником установи по виконанню покарань №111 УМВС України, та, відповідно, чи має права на земельну ділянку площею 5 769, 5 га.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права, зводяться до невірного тлумачення заявником норм процесуального права. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Враховуючи наведене, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу державної установи «Ширяївський виправний центр

(№ 111)» залишити без задоволення.

Ухвалу Ширяївського районного суду Одеської області від 12 березня

2019 року про відмову у відкритті провадження та постанову Одеського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович Є. В. Синельников С. Ф. Хопта