КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2020 року м. Київ

Єдиний унікальний номер справи № 363/577/17

Апеляційне провадження №22-ц/824/108/2020

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Іванченко М.М.

суддів: Желепи О.В., Білич І.М.

при секретарі: Перебитюка А.М.

за участю:

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про звільнення земельної ділянки загального користування, зобов`язання вчинити дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Вишгородського районного суду Київської області ухваленого 20 червня 2019 року у складі судді Чіркова Г.Є. в приміщенні суду (інформація повний текст судового рішення складено 24 червня 2019 року),-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернулась до Вишгородського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_4 в якому просила зобов`язати ОСОБА_4 терміново звільнити ділянку землі загального користування по якій у повній відповідності із генпланом проходить єдина можлива дорога під`їзду і підходу до земельної ділянки позивача; зобов`язати ОСОБА_4 терміново прибрати паркан, залізні грати, бетонні валуни, гори сміття, бруду; просить також суду попередити ОСОБА_4 про кримінальну відповідальність за постійні загрози фізичної розправи, образи та приниження, а також просить стягнути 20000 грн за заподіяну шкоду.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 20 червня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про звільнення земельної ділянки загального користування, зобов`язання вчинити дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просила скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким задовольнити її позов у повному обсязі.

Посилається на те, що рішення суду першої інстанції необґрунтоване та незаконне, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з`ясуванні обставин справи. Так зокрема вказує на те, що судом не надано належної оцінку наявним в матеріалах справи доказам, що підтверджують вимоги позивача.

Від відповідача відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали апеляційну скаргу та просили рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.

Представник відповідача у суді апеляційної інстанції заперечував проти вимог апеляційної скарги та просив рішення суду залишити без змін.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшов наступного висновку.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції вважав, що відповідач у встановленому законом порядку набув право власності на спірну земельну ділянку, та будучи власником загородив її парканом, тому відсутні підстави вважати, що ОСОБА_4 самовільно її захопив.

Проте, апеляційний суд не може погодитись із таким висновком суду з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та садовий будинок розташований на вказаній земельній ділянці, що підтверджується відповідним державним актом на право власності на землю ІV - КВ № 040679 та свідоцтвом про право власності № НОМЕР_3 (а.с. 29, 31 том 1).

Розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації від 14 жовтня 2009 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок; та складання документів, що посвідчує право власності на земельні ділянки ОСОБА_5 та ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства на території Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області, розроблений ТОВ «БУДЕКСІМ 2007», а також передано безоплатно передано у власність ділянки 2 громадянам України загальною площею 1,9151 га з них: сіножаті (гр. 11) 1,9151 га для ведення особистого селянського господарства на території Новосілковської сільської ради Вишгородського району Київської області за межами населеного пункту згідно з додатком.

На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_4 отримав державний акт серії ЯИ №854310 на право власності на земельну ділянку площею 0,5116 га для ведення особистогоселянського господарства з кадастровим номером 3221886400:36:096:0154 (а.с. 130 -131 том 1).

Постановою Київського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року у справі № 363/1152/17-ц рішення Вишгородського районного суду Київської області від 31 жовтня 2017 року скасовано та ухвалено справі нове судове рішення.

Позов заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Новосілківської сільської ради до Вишгородської РДА, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання незаконними та скасування розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації та визнання недійсним державних актів на право власності на земельні ділянки задоволено.

Визнано незаконними та скасовано розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації № 1585 від 14 жовтня 2009 року «Про передачу земельних ділянок у власність двом громадянам України для ведення особистого селянського господарства на території Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області».

Визнано недійсним державний акт серії ЯЛ № 075381, виданий ОСОБА_4 , на право власності на земельну ділянку площею 0,3815 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим № 3221886400:36:096:0152, вартістю 12 196 грн 61 к. та скасувано його державну реєстрацію.

Визнано недійсним державний акт серії ЯЛ № 075380, виданий ОСОБА_4 , на право власності на земельну ділянку площею 0,1509 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим № 3221886400:36:096:0151, вартістю 4 824 грн 30 к., та скасовано його державну реєстрацію.

Визнано недійсним державний акт серії ЯИ № 854309, виданий ОСОБА_5 , на право власності на земельну ділянку площею 0,8001 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим № 3221886400:36:096:0153, вартістю 25 579 грн 32 к., та скасовано його державну реєстрацію.

Визнано недійсним державний акт серії ЯИ № 854310, виданий ОСОБА_5 , на право власності на земельну ділянку площею 0,5116 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим № 3221886400:36:096:0154, вартістю 16 355, 93 грн, та скасовано його державну реєстрацію.

В суді апеляційної інстанції представник позивача вказав, що судом апеляційної інстанції помилково зазначено у восьмому абзаці резолютивної частини постанови помилково вказано прізвище ОСОБА_5 замість ОСОБА_4 .

З наявної в матеріалах справи копії кадастрового плану земельної ділянки з кадастровим номером №3221886400:36:097:1154, яка належить ОСОБА_1 від А до Б землевласник ОСОБА_6 , від Б до В, землевласник ОСОБА_7 , від В до Г землевласник ОСОБА_4 , від В до Д землі загального користування, від Д до А землевласник ОСОБА_8 (а.с. 30, том 1, 49 том 3).

За результатами розгляду звернення ОСОБА_1 , Держгеокадастр повідомило, що за інформацією Київського науково-дослідного проектного інституту землеустрою (при виїзді на місце), а також відповідно до Генерального плану СТ «Риболов» між земельною ділянкою АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 та земельною ділянкою АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_4 - існує ділянка землі загального користування, під`їзду машин, по яким здійснюється - у відповідності з генеральним планом - під`їзд до земельної ділянки № НОМЕР_4 ОСОБА_9 (а.с. 64-65 том1).

З наявних в матеріалах справи копії листів-відповідей, зокрема з Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області №1010-300102, з Держсільгоспінспекція в Київській області від 01 жовтня 2015 року №02-1-09/1684 (а.с. 49, том 1, а.с. 53 том 3) згідно з яких вбачається, що і СТ «Риболов» між земельною ділянку ОСОБА_1 та ділянкою 21 розташована ділянка землі загального користування під`їзду і стоянки машин, це відповідає кадастровому плану, генеральному плану СТ «Риболов». По вказаній ділянці у повній відповідності з викладеним побудована дорога до гаража будинку ОСОБА_1 , а також дорога підходу до земельної ділянки № НОМЕР_4 , але вказану земельну ділянку загального користування під`їзду і стоянки машин з 2014 року захопив та загородив парканом власник ділянки 21 та ця ділянка землі перебуває в його незаконному володінні. При цьому вказано, що вихід із земельної ділянки позивача на трасу із двохстороннім рухом є технічно забороненим.

При цьому, як вбачається із зведеного кадастрового плану земельних ділянок вбачається, що між земельною ділянкою ОСОБА_9 та ОСОБА_4 наявний залізний паркан, який продовжується уздовж земельних ділянок ОСОБА_10 та ОСОБА_1 (а.с. 122 том 2).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно із положеннями ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними; приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки; повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

З урахуванням викладеного апеляційний суд вважає, що ОСОБА_4 без законних на те, підстав незаконно зайняв єдиний можливий проїзд (прохід) до земельної ділянки позивача, встановивши залізний паркан уздовж земельної ділянки позивача на землях загального користування, чим загородив їй проїзд до гаражу.

Стороною відповідача не надано жодного належного та допустимого доказу, які спростовували даний висновок суду.

Проте, суд першої інстанції на указане уваги не звернув, а відтак висновок суду про відмову в задоволенні вимог позивача про зобов`язання ОСОБА_4 звільнити проїзд (прохід) шляхом знесення частини залізного паркану, що розташований на землях загального користування та перешкоджає виїзду (проходу) на дорогу загального призначення є незаконним та необґрунтованим, а тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення вимог у цій частині.

Щодо вимог позивача про зобов`язання відповідача прибрати залізні грати, яким він загородив гараж позивача та фірточку, у суді апеляційної інстанції позивач вказувала, що нею особисто демонтовано залізні грати і на разі відпала необхідність у таких позовних вимогах.

Також, у суді апеляційної інстанції позивач повідомила, що відповідач добровільно прибрав бетонні валуни, сміття .

З урахуванням викладеного відсутні підстави для задоволення позовних вимог у цих частинах.

Також, не може бути задоволена вимога позивача про попередження ОСОБА_4 про кримінальну відповідальність щодо загроз фізичної розправи, образи та приниження, оскільки цивільне законодавство не передбачає такого способу захисту порушеного цивільного права.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача матеріально та моральної шкоди апеляційний суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч.ч.1, 2ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п.3 Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Отже, з урахуванням викладеного апеляційний суд вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що їй було завдано збитків, позивачем не доведено, що їй було завдано маральної шкоди, а тому відсутні підстави для задоволення вимог про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України).

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд вважає, що подана ОСОБА_1 апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Вишгородського районного суду Київської області від 20 червня 2019 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов`язання звільнити земельну ділянку загального користування та знесення паркану з ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог, у решті рішення суду залишити без змін.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 20 червня 2019 року - скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов`язання звільнити земельну ділянку загального користування та знесення паркану, ухваливши в цій частині нове рішення за яким:

Зобов`язати ОСОБА_4 звільнити проїзд (прохід) ОСОБА_1 до домоволодіння АДРЕСА_1 товаристві АДРЕСА_1 шляхом знесення частини залізного паркану, що розташований на землях загального користування та перешкоджає виїзду (проходу) на дорогу загального призначення.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 18 червня 2020 року.

Головуючий суддя:

Судді: