П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

___________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

18 червня 2020 р.м.ОдесаСправа № 497/1476/19

Головуючий в 1 інстанції: Раца В.А.

          П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача – судді Косцової І.П.,

суддів – Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення  Болградського  районного суду  Одеської  області  від  05 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області Терзі Віктора Петровича про визнання неправомірною та скасування постанови про накладення адміністративного штрафу, визнання незаконним та скасування припису про порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Болградського районного суду Одеської  області з позовом, в якому просила:

- визнати незаконною та скасувати постанову головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області Терзі Віктора Петровича №196 від 18 вересня 2019 року про притягнення її до адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 96 Кодексу України про адміністративне правопорушення у вигляді штрафу в розмірі 4250 грн., та закрити провадження у справі;

- визнати незаконним та скасувати припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 03 вересня 2019 року.

В обґрунтування позову зазначила, що оскаржувані постанова та припис є не законними та підлягають скасуванню,  оскільки проведені будівельні роботи не потребують отримання жодних дозвільних документів.

Рішенням Болградського  районного суду  Одеської  області  від  05 лютого 2020 року у  задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення у справі та прийняти нове, яким задовольнити її позов.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що суд першої інстанції при прийнятті рішення у справі дійшов помилкового висновку про наявність в її діях  складу адміністративного правопорушення, оскільки проведені будівельні роботи не змінювали геометричних розмірів її сараю, а отже не потребують отримання жодних дозвільних документів.

В свою чергу зауважила, що приміщення сараю площею 24,2 кв.м. (6.7*3,6м.) перебуває у користуванні її сім`ї з 1987 року, що підтверджується даними технічного паспорту, виготовленого Болградським бюро технічної інвентаризації 24.10.2012 року, а також показами свідків. Натомість, наявна в інвентаризаційній справі та в реєстрі прав власності на нерухоме майно інформація про те, що розміри належного їй сараю становлять 4.7*3.6 м. не відповідають фактичним розмірам споруди, які зафіксовані у технічному паспорті.

Крім цього зазначила, що ремонтні роботи вона розпочала ще у 2018 році у зв`язку з перебуванням вказаного приміщення в аварійному стані.

Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

03 вересня 2019 року фахівцем Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області проведено позапланову перевірку об`єкту будівництва, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , за результатами якої виявлено факт проведення ОСОБА_1 будівельних робіт з реконструкції сараю без документів, які дають право на проведення таких робіт, що є порушенням               п.1 ч. 1  ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Цього ж дня відносно позивача складено акт перевірки №ТФПП-2208/3, протокол про адміністративне правопорушення, а також припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності будівельних норм, стандартів і правил, яким зобов`язано ОСОБА_1 усунути порушення містобудівного законодавства України у строк до 03.11.2019 року.

За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області Терзі Віктором Петровичем прийнято постанову №196 від 18.09.2019 року, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4  ст. 96 КУпАП  та застосовано штраф у розмірі 4 250грн.

Законність вказаного вище припису та  постанови  є предметом спору у даній справі.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки проведені позивачем будівельні роботи збільшили полощу її сараю, остання мала  отримати дозвільні документи на проведення таких будівельних робіт, отже підстави для задоволення позову відсутні.

Однак колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції передчасними, з огляду на наступне.

Спеціальним законом, який встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності є Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» 17.02. 2011 року №3038-VI (далі – Закон №3038-VI), який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів,.

Частинами першою та другою статті 26 Закону №3038-VI передбачено, що забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

Згідно частини першої статті 41 Закону №3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом. Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю. Підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема, звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Відповідно до частин другої, третьої статті 41 Закону №3038-VI орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про адміністративні правопорушення та справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності. Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема: безперешкодного доступу до місць будівництва об`єктів та до об`єктів, що підлягають обов`язковому обстеженню; складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону.

Процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями (далі - суб`єкти містобудування) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт визначає Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 (далі - Порядок № 553).

Відповідно до пункту 2 Порядку №553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням: 1) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції; 2) порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт (далі - загальні та (або) спеціальні журнали), виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи; 3) інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об`єкта будівництва.

В силу пункту 11 Порядку №553 посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час проведення перевірки мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону.

Згідно пункту 17 Порядку № 553 у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол,  видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності,  будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт. У  приписі обов`язково встановлюється строк для усунення виявлених порушень згідно з додатком.

Частиною восьмою статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 5.04.2007 року №877-V визначено, що  припис   - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства.

Аналіз наведених вище положень чинного законодавства дає підстави для висновку,  що припис Департаменту ДАБІ в Одеській області   повинен містити у собі вказівки на конкретні  порушення норм чинного законодавства, які виявлені в процесі перевірки, із зазначенням терміну їх усунення.

При цьому припис не може бути декларативним, тобто посилатися на загальні норми, яких суб`єкт містобудування повинен дотримуватися повсякчасно і без наявності такої вимоги контролюючого органу.

Як вбачається з резолютивної частини оскаржуваного припису, останнім покладено на ОСОБА_1 обов`язок усунути порушення містобудівного законодавства України до 03.11.2019 року, проте інформації про те, які саме порушення та яким чином вони мають бути усунуті, зазначений документ не містить.

Таким чином, оскільки оскаржуваний припис містить вказівку про усунення позивачем загальних норм містобудівного законодавства без наведення конкретних порушень, які він має усунути, що може призвести до втручання контролюючого органу у діяльність фізичної особи шляхом створення безкінечних підстав для постійних позапланових перевірок останнього, судова колегія вважає, що  припис головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області Терзі ОСОБА_2 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 03 вересня 2019 року є незаконним та підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку законності прийняття постанови по справі про адміністративне правопорушення №196 від 18 вересня 2019 року, судова колегія приходить до висновку, що остання прийнята відповідачем з порушенням принципу безсторонності (п.4 ч.2 ст. 2 КАС України), з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, акт перевірки, припис про усунення порушень та протокол про правопорушення складені головним інспектором департаменту ДАБІ в Одеській області Терзі Віктором Петровичем. Цією ж особою  проводився і розгляд справи про адміністративне правопорушення з прийняттям постанови про накладення штрафу на позивача.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Волков проти України» від 09.01.2013 р. (заява № 21722/11) зазначив, що роль осіб, які здійснюють перевірку, направляють документи до органу, уповноваженому приймати рішення, а згодом беруть участь у голосуванні при прийнятті рішення у висуванні звинувачень щодо заявника на підставі результатів проведеної ними відповідної перевірки викликає об`єктивний сумнів щодо їхньої  безсторонності  при винесенні рішення по суті у справі заявника.

Обов`язок інспектора передати матеріали перевірки для належного розгляду уповноваженій особі прямо закріплений в п. 15 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою КМУ від 06.04.1995 р. № 244.

Пунктом 20 Порядку № 244 передбачено, що посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю, до повноважень якої належить розгляд справ, під час підготовки справи до розгляду, серед іншого, з`ясовує чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Таким чином колегією суддів встановлено, що у даних правовідносинах головний інспектор Терзі Віктор Петрович безпосередньо проводив перевірку, складав акт, протокол та припис про порушення у сфері містобудівної діяльності, та особисто при розгляді справи про адміністративне правопорушення у сфері містобудівної діяльності надавав правову оцінку та переглядав правильність складення матеріалів справи про правопорушення, які ним же і оформлено, що є неприпустимим та викликає сумніви в його неупередженості. Тобто, відповідач, приймаючи постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, не мав для цього достатніх правових підстав.

Проте судом першої інстанції даний факт не було взято до уваги при вирішенні справи.

З урахуванням наведеного судова колегія вважає, що не може вважатись обґрунтованою та такою, що прийнята неупереджено та безсторонньо постанова про накладення штрафу, яка прийнята тією ж особою, що й склала протокол та інші матеріали перевірки.

За таких обставин колегія суддів погоджується з доводами апелянта про неправомірність постанови про накладення штрафу.

Одночасно судова колегія зазначає, що в умовах правової держави заборона надмірного державного втручання у свободу особи розглядається як аксіоматична вимога: держава має право обмежувати права людини лише тоді, коли це дійсно необхідно, і тільки в такому обсязі, в якому її заходи будуть розмірними до переслідуваної мети. Іншими словами, у цій сфері проголошується та діє принцип пропорційності (розмірності, адекватності). В його основу покладена ідея, згідно з якою загальний інтерес, яким керується держава, не може бути таким, що придушує свободу окремої особи. Він покликаний захистити індивіда, коли той залишається віч-на-віч із державою, і є передумовою того, що регулятивне втручання має бути підходящим до цілей, які ним досягаються, що у даному випадку не було державно контролюючим органом.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оскільки судом першої інстанції не повно з`ясовано обставини справи та постановлено судове рішення з не правильним застосуванням норм матеріального права, а також відповідачем не доведено обставини, які мають значення для справи, тому, відповідно до ст.317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції задовольняє скаргу ОСОБА_1 , скасовує рішення суду першої інстанції з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду апеляційної інстанції позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1152,60 грн., що підтверджується квитанцією від 21.03.2020 року.

З огляду на зазначене колегія суддів вважає, що понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Враховуючи, що дана справа належить до категорії незначної складності, рішення суду апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст.  308,  311,  315,  317,  321,  322,  325,  328 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Болградського  районного суду  Одеської  області  від  05 лютого 2020 року – скасувати.

Прийняти у справі нове судове рішення, яким позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати незаконною та скасувати постанову головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області Терзі Віктора Петровича №196 від 18 вересня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 96 Кодексу України про адміністративне правопорушення у вигляді штрафу в розмірі 4250 грн., та закрити провадження у справі.

Визнати незаконним та скасувати припис головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області Терзі Віктора Петровича про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 03 вересня 2019 року.

Стягнути з Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у сумі 1152,60 грн. (одна тисяча сто п`ятдесят дві гривні 60 копійок.)

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя Косцова І.П.

Судді Осіпов Ю.В.  Скрипченко В.О.