ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/303/20 Справа № 204/3855/18 Суддя у 1-й інстанції - Токар Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Каратаєва Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2020 року                                                                м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого – Каратаєвої Л.О.

суддів – Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.,

за участю секретаря судового засідання – Літвінової А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київстар» про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, зміни формулювання причин звільнення, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

                                В С Т А Н О В И Л А:

01 червня 2018 року ОСОБА_1  звернувся до суду з позовною заявою до ПрАТ “Київстар”, в якій просив суд: визнати незаконним та скасувати Наказ про припинення трудового договору (контракту) ПрАТ «Київстар» №1497-ос від 30.04.2018 року; зобов`язати ПрАТ «Київстар» змінити формулювання причини звільнення, зазначивши причини звільнення «невиконання Роботодавцем законодавства про працю та умов трудового договору» із посиланням на ч.3 ст.38 КЗпП України; визнати незаконною бездіяльність ПрАТ«Київстар», що виразились у не підвищенні посадового окладу нарівні з іншими працівниками ПрАТ «Київстар» відповідно до локальних правових актів ПрАТ «Київстар», в т.ч. наказів: № 1207-ос від 01.05.2014 року; № 2630-ос від 01.10.2015 року; № 3264/ 1-ос від 01.01.2016 року; № 1623/1-ос від 15.07.2016 року; № 2345-ос від 28.09.2016 року; № 2365/ 1-ос від 01.10.2016 року; № 2450-ос від 02.10.2017 року; зобов`язати Приватне акціонерне товариство «Київстар» здійснити перерахунок заробітної плати та розміру недоотриманої матеріальної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 із врахуванням наказів: № 1207-ос від 01.05.2014 року; № 2630-ос від 01.10.2015 року; № 3264/ 1-ос від 01.01.2016 року; № 1623/1-ос від 15.07.2016 року; № 2345-ос від 28.09.2016 року; № 2450-ос від 02.10.2017 року; стягнути з ПрАТ«Київстар» вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 30.04.2018 року по дату ухвалення відповідного рішення та здійсненого перерахунку заробітної плати (том 1 а.с.1-18).

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 березня 2019 року в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ПрАТ «Київстар» про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, зміни формулювання причин звільнення, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовлено (том 4 а.с.19-29).

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі (том 6 а.с.41-61).

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 серпня 2016 року рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 січня 2016 року скасовано, ухвалено нове рішення, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: визнано незаконним наказ ПрАТ «Київстар» №122/Дн-ос від 16 червня 2014 року про припинення трудового договору (контракту) з ОСОБА_1 , інженером 1 категорії сектору планування мережі регіонального технічного центру (м.Дніпропетровськ) технічного департаменту Київської філії 16 червня 2014 року у зв`язку зі скороченням штату працівників, згідно п.1 ст. 40 КЗпП України; поновлено ОСОБА_1 на попередній посаді - інженера 1 категорії сектору планування мережі регіонального технічного центру (м.Дніпропетровськ) технічного департаменту Київської філії з 16 червня 2014 року; стягнуто з ПрАТ «Київстар» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 червня 2014 року по 02 серпня 2016 року включно, в сумі 300970 грн.34 коп.; рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в межах платежу за один місяць, в сумі – 11004,40 грн. - допущено до негайного виконання; стягнуто з ПрАТ «Київстар» на користь ОСОБА_1 річну премію за підсумками роботи в 2013 році в розмірі 22008,80 грн.; стягнуто з   ПрАТ «Київстар» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 500,00 грн.; у задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовлено (том 1, а.с.41-42, 43-52).

       Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 березня 2017 року касаційна скарга ПрАТ «Київстар» відхилена, рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 серпня 2016 року залишено без змін (том 1, а.с.53-60).

       Згідно платіжного доручення № 860103 від 15 вересня 2016 року, ПрАТ «Київстар» сплатило на користь ОСОБА_1 - НОМЕР_1 , 14 грн. відповідно до постанови про відкриття ВП від 08.09.16 за реєстраційним номером НОМЕР_2 (том 2, а.с.158,159).

       Відповідно до Наказу ПрАТ «Київстар» від 23 березня 2017 року № 593ос, скасовано наказ № 1222/ДН-ос від 16.04.2014 року «Про припинення трудового договору (контракту) та звільнення інженера 1 категорії сектору планування мережі регіонального технічного центру (м. Дніпропетровськ) технічного департаменту Київської філії Яценка М.В. Поновлено ОСОБА_1 на посаді інженера 1 категорії сектору планування мережі регіонального технічного центру технічного департаменту Київської філії ПрАТ «Київстар» 16.06.2014 року, з посадовим окладом 9300 грн. У зв`язку із закриттям 01.08.2014 Київської філії ПрАТ «Київстар» тимчасово вести облік даної посади поза штатом. Запропоновано ОСОБА_1 вакантну посаду інженера 1 категорії відділу радіопланування східного регіону департаменту планування та оптимізації радіомережі бізнес-підрозділу планування мереж технічної дирекції ПрАТ «Київстар» сьомого тарифного рівня, з посадовим окладом у розмірі 12000 грн. Підстава: ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 22.03.2017 року, рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02.07.2016 року (том 1, а.67).

       Як вбачається з Наказу ПрАТ «Київстар» від 24 березня 2017 року № 618-ос «Про зміну істотних умов праці у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці в ПрАТ «Київстар», переведено з 27.06.2017 року позаштатного працівника ОСОБА_1 на вакантну штатну посаду інженера 1 категорії відділу радіопланування східного регіону департаменту планування та оптимізації радіомережі бізнес-підрозділу планування мережі технічної дирекції, з посадовим окладом 12000 гривень, сьомий тарифний рівень, з робочим місцем у м. Києві. Після переведення ОСОБА_1 ліквідувати позаштатну посаду. З наказом ОСОБА_1 ознайомлений 27.03.2017 року (том 2 а.с.163).

       24 березня 2017 року за № 8101/06 ОСОБА_1 повідомлений про зміну істотних умов праці. ОСОБА_1 продовжувати роботу в істотно змінених умовах праці не погодився (том 2, а.с.164).

       Відповідно до Акту від 27 березня 2017 року ОСОБА_1 ознайомлений з текстом посадової інструкції інженера 1 категорії відділу радіопланування східного регіону департаменту планування та оптимізації радіомережі бізнес-підрозділу планування мережі технічної дирекції ПрАТ «Київстар», від підпису про ознайомлення, відмовився (том 2, а.с.165).

       Згідно Наказу ПрАТ «Київстар» від 30 березня 2017 року № 670-ос на виконання ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 22.03.2017 року та враховуючи, що рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 02.07.2016 року, було виконано частково 15.09.2016 року в частині оплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 17 червня 2014 року по 02.08.2016 року на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 52170534 від 08.09.2016 року, у зв`язку з Наказом № 593 від 23.02.2017 року «Про поновлення на роботі за рішенням суду», Головному бухгалтеру забезпечити нарахування та виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 03.08.2016 року по 22.03.2017 року, врахувати рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 02.07.2016 року (том 2, а.с.166).

       Відповідно до Наказу ПрАТ «Київстар» від 19 червня 2017 року № 1311-ос, внесено зміни до наказів № 593-ос від 23.03.2017 року «Про поновлення працівника на роботі за рішенням суду» та № 670-ос «Про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу», змінено у текстах наказів дату ухвалення рішення апеляційним судом Дніпропетровської області з 02.07.2016 року на 02.08.2016 року (том 2,а.с.167).

       Згідно Наказу ПрАТ «Київстар» від 20 червня 2017 року № 1331-ос скасовано наказ № 618-ос від 24.03.2017 року «Про зміну істотних умов праці у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці в ПрАТ «Київстар» щодо переведення на вакантну посаду з 27 червня 2017 року ОСОБА_1 на посаду інженера 1 категорії відділу радіо планування східного регіону департаменту планування та оптимізації радіомережі бізнес-підрозділу планування мережі з урахуванням рішення 04.05.2017 року та протоколу № 62 від 04.05.2017 року Профспілкового комітету Первинної профспілкової організації «Київстар». Повідомлення про зміну істотних умов праці № 8101/06 від 24.03.2017 року вважати недійсним (том 3, а.с.135).

       З Наказу ПрАТ «Київстар» від 31.07.2017 року № 681-ос вбачається, що ОСОБА_2 , начальника відділу планування мережі доступу східного регіону департаменту планування систем передачі бізнес-підрозділу планування мереж технічної дирекції, призначено безпосереднім керівником ОСОБА_1 , інженера 1 категорії сектору планування мережі регіонального технічного центру технічного департаменту Київської філії ПрАТ «Київстар» (том 1, а.с.68).

       Відповідно до інформації ПрАТ «Київстар» вих. № 3895/06 від 18 лютого 2019 року у зв`язку із закриттям 01.08.2014 року Київської філії ПрАТ «Київстар» вирішено тимчасово вести облік даної посади поза штатом і тарифний рівень до посадового окладу даної поза штатної посади не визначався (том 3, а.с.172).

       Як вбачається з відповіді ПрАТ «Київстар» за вих. 22904/06 від 12.10.2017 року, наказом №2212/1-ос від 14.09.2017 року внесено зміни в наказ № 841/1 від 21.04.2017 року та затверджено Систему мотивації працівників ПрАТ «Київстар» у новій редакції, наказ № 2212/1-ос від 14.09.2017 року та зазначена Система мотивації була погоджена із головою ППО «Київстар» ОСОБА_3 та відомі ОСОБА_1 , як члену виборного органу ППО «Київстар» (том 1, а.с.73).

       Відповідно до довідки про доходи вих. № 22051/02 від 03.10.2017 року середній заробіток ОСОБА_1 за період з 03.08.2016 року по 22.03.2017 року з розрахунку середньоденної заробітної плати у розмірі – 550, 22 грн. склав за 161 робочий день – 88585, 42 грн.; за 5 робочих днів заробіток склав – 2113, 64 грн. Матеріальна допомога на оздоровлення за квітень 2017 складає – 4401, 18 грн., за травень 2017 року складає – 3143, 70 грн. (том 1, а.с.74-75).

       З відповіді ПрАТ «Київстар» вих. № 2717/02 від 05 лютого 2018 року вбачається, що згідно з п.9 Наказу № 2450-0с від 02.10.2017 року «Про перегляд посадових окладів деяким працівникам ПрАТ «Київстар», з яким ОСОБА_1 було ознайомлено, остаточне рішення щодо перегляду посадового окладу працівника приймає керівник відповідної функції компанії, яким на момент такого рішення був директор з планування мереж ОСОБА_4 . Вклад ОСОБА_1 та результати роботи в структурі підрозділу є вкрай незадовільними, а ефективність роботи – вкрай низькою (а.с.78).

       Відповідно до Наказу ПрАТ «Київстар» від 22 жовтня 2017 року № 2450-ос визначено перегляд посадових окладів деяким працівникам ПрАТ «Київстар» (том 1, а.с.84-85).

       Згідно Додатку №1 до Наказу від 02 жовтня 2017 року № 2450-ос визначено Правила перегляду посадових окладів працівникам ПрАТ «Київстар» з 02.10.2017 року (том 1, а.с.87-88).

       Наказом ПрАТ «Київстар» від 14 вересня 2017 року № 2212/1-ос «Про затвердження та введення в дію нової редакції Системи мотивації працівників ПрАТ «Київстар», внесено зміни до Наказу № 841/ 1 від 21.04.2017 року, у зв`язку з чим затверджено з 01.10.2017 року Систему мотивації працівників ПрАТ «Київстар» у новій редакції (Додаток № 1). Наказ погоджено з головою Первинної профспілкової організації ПрАТ «Київстар» В.І. Яценко (том 1, а.с.100, 101-115).

       Відповідно до зарплатного листа за період 4 2017 Інженера 1 категорії сектору планування мережі регіонального технічного центру (м. Дніпропетровськ) технічного департаменту Київської філії ОСОБА_1 , прийнятого 23.07.2017 року, останньому нараховано 21790, 14 грн., з яких: місячний оклад – 4405,26 грн., дотація на харчування – 540 грн., матеріальна допомога у розмірі окладу – 9300 грн., відпустка травень -17- 3143, 7 грн., відпустка квітень – 17 – 4401, 18 грн. (том 1, а.с.116).

       Відповідно до зарплатного листка ОСОБА_1 з 01.04.2018 року по 30.04.2018 року останньому нараховано 18793,92 грн., з яких: місячний оклад (2дн.) – 930 грн., індексація заробітної плати – 10,51 грн., дотація за харчування – 120 грн., матеріальна допомога – 9300 грн., відпустка квітень 18 (14 кл.дн, 10 роб.дн.) -4359,88 грн., лікарняний лист (6 кл.дн., 4 роб.дн.) – 2051,06 грн., лікарняний лист (5 кл.дн, 4 роб.дн.) – 1710,05 грн., компенсація за невикористану відпустку (1дн.) – 311,42 грн. (том 1 а.с.117).

       Відповідно до зарплатних листків ОСОБА_1 за період з 01.03.2017 року по 30.04.2018 року ОСОБА_1 було виплачено: середній заробіток за період 03.08.2016 року – 22.03.2017 року, матеріальна допомога, оплачена відпустка, індексація заробітної плати, премія з прибутку, страхові виплати, оплачено лікарняний, компенсація за невикористану відпустку (том 2, а.с.217-230).

       Як вбачається з довідки ПрАТ «Київстар» від 17 жовтня 2018 року інженеру 1 категорії сектору планування мережі регіонального технічного центру (м. Дніпропетровськ) технічного департаменту Київської філії ПрАТ «Київстар» ОСОБА_1 в період з березня 2017 року по травень 2018 року було виплачено 196156, 27 грн. (том 2, а.с.231).

       З відповіді ПрАТ «Київстар» вбачається, що ресурс компанії Workplaсе не передбачений чинним законодавством України та не призначений для основного розміщення вакансій. Внутрішній ресурс компанії ІНФОРМАЦІЯ_1 не потрібен при виконанні посадових обов`язків. Всі відкриті вакансії компанії розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, а саме на сайтах: HH.UA, RABOTA.UA, WORK.UA (том 1, а.с.140).

       Відповідно до Наказу ПрАТ «Київстар» від 13.03.2012 року №34 внесено зміни і доповнення до Положення про порядок підбору персоналу у ПрАТ «Київстар» (том 1, а.с.141, 142-157).

       Згідно інформації представника ПрАТ «Київстар» в березні 2018 року ОСОБА_1 через сайт WORK.UA. подавав заяву по зовнішньому конкурсу на вакантну посаду Провідного інженера (ТО і розвитку) м. Дніпро. Яценко ОСОБА_5 від проходження співбесіди відмовився. Крім того, 25.11.2017 року ОСОБА_1 виявив бажання по внутрішньому конкурсу пройти конкурс на посаду: Начальника відділу технологічних систем управління (м.Київ), 15.11.2017 року ОСОБА_1 по внутрішньому конкурсу пройти конкурс на посаду: Інженер 1 категорії Відділу будівництва та об`єктів мережі м. Київ, 15.11.2017 року ОСОБА_1 по внутрішньому конкурсу виявив бажання пройти конкурс на посаду: Інженер з технічної експлуатації приміщень (м.Дніпро) Департамент управління нерухомістю. ОСОБА_1 був запрошений на співбесіди, однак в телефонному режимі ОСОБА_1 від проходження співбесід відмовився (том 2, а.с. 235, 239).

       Відповідно до Наказу ПрАТ «Київстар» №1497-ос про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 інженера 1 категорії сектору планування мережі регіонального технічного центру (м. Дніпропетровськ) технічного департаменту Київської філії звільнено 30.04.2018 року за власним бажанням, згідно ст.38 КЗпП України на підставі заяви ОСОБА_1 від 16.04.2018 року (том 1 а.с.38).

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив із їх необґрунтованості та безпідставності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду.

Згідно ч.2 ст.2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладання трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно до ч.1 ст.21 КЗпП України трудовий договір між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним органом чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно ст.24 ч.1 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1, 3 ст.38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажання, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

За змістом ст.38 КЗпП України працівник має право з власної ініціативи в будь - який час розірвати укладений ним на невизначений строк трудовий договір. При цьому строк розірвання трудового договору і його правові наслідки залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання і які працівник визначає самостійно. В разі, якщо вказані працівником причини звільнення - порушення працедавцем трудового законодавства (ч.3 ст.38 КЗпП України), не підтверджуються, або працедавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору на ч.1 ст.38 КЗпП України. При незгоді роботодавця звільнити працівника із підстав, передбачених ч.3 ст.38 КЗпП України, останній може відмовити у розірванні трудового договору, але не вправі розірвати цей договір з інших підстав, які працівником не зазначалися.

Зазначена правова позиція висловлена у Постанові Верховного Суду України у справі №6-120цс12 від 31 жовтня 2012 року, а також у справі №6-34цс13 від 22.05.2013 року.

Вказане свідчить про те, що, отримавши заяву працівника про звільнення за частиною 3 статті 38 КЗпП України, роботодавець або задовольняє її, або відмовляє, що має наслідком вирішенням спору, зокрема, судом.

З матеріалів справи вбачається, що роботодавець звільнив працівника на його вимогу за власним бажанням, згідно ст.38 КЗпП України.

Наведені обставини свідчать про те, що між сторонами трудового договору виник спір з приводу формулювання причин звільнення працівника.

За таких обставин, суд має перевірити, чи мали місце порушення з боку роботодавця вимог трудового законодавства. Факт порушення законодавства про працю має бути доведений належними доказами.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено на підставі матеріалів справи, що відповідно до наказу №593-ос від 23.03.2017 р. було скасовано наказ про припинення трудового договору та звільнення позивача, поновлено ОСОБА_1 на посаді з 16.06.2014 р., у зв`язку з закриттям Київської філії 01.08.2014 року тимчасово вести облік даної посади поза штатом. Запропоновано ОСОБА_1 вакантну посаду інженера 1 категорії відділу радіопланування східного регіону департаменту планування та оптимізації радіомережі бізнес-підрозділу планування мереж технічної дирекції ПрАТ «Київстар» 7 тарифного рівня з посадовим окладом у розмірі 12000 грн. Відповідно до наказу відповідача від 24.03.2017 р. №618-ос прийнято рішення про переведення позаштатного працівника ОСОБА_1 на вакантну штатну посаду інженера 1 категорії відділу радіопланування східного регіону департаменту планування та оптимізації радіомережі бізнес-підрозділу планування мережі технічної дирекції з посадовим окладом 12000 грн., 7 тарифний рівень в м. Києві, після переведення ліквідувати позаштатну посаду. Позивачу надано повідомлення про зміну істотних умов праці від 24.03.2017 №8101/06, надано на ознайомлення посадову інструкцію запропонованої вакантної посади, але позивач відмовився ставити підпис про ознайомлення з посадовою інструкцією, від зайняття даної штатної вакантної посади, відмовився. У зв`язку з тим, що позивач був поновлений на посаді у філії, яку було закрито у 2016 року, посада позивача перебувала поза штатом. Відповідач не перевів позивача на роботу на штатну посаду, у зв`язку з особистою відмовою позивача.

Крім того, відповідно до рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19.03.2018 року, яке набрало законної сили 03.05.2018 року, фактів порушень законодавства про працю з боку відповідача щодо винесення попереджень позивачу ОСОБА_1 , не встановлено.

Відповідно до ст.44 КЗпП України при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного договору чи трудового договору працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Положення, передбачене ст.44 КЗпП України може бути застосовано лише у разі встановлення судом, що підставою для звільнення позивача є порушення відповідачем законодавства про працю (п.3 ст. 38 КЗпП України).

Аналізуючи, заяву подану позивачем до ПрАТ «Київстар» про розірвання безстрокового трудового договору, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що інших причин звільнення ніж за власним бажанням позивачем не зазначено, твердження позивача про порушення роботодавцем його прав зводиться до незгоди ОСОБА_1 з умовами праці в яких він працює, при цьому, відсутні будь - які посилання про порушення трудового законодавства щодо нього. Відповідно до поданих позивачем доказів, за час своєї роботи позивач не звертався до відповідача із заявою про порушення трудового законодавства та звільнення його з роботи на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України за невиконання відповідачем законодавства про працю. Крім того, не звертався позивач і до відповідних уповноважених органів з питань праці із заявами про перевірку порушень законодавства про працю, які на думку ОСОБА_1 є порушеннями з боку роботодавця.

З огляду на викладене, відсутні підстави вважати, що звільнення позивача відбулося у зв`язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умови колективного чи трудового договору, на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Судом встановлено, що звільнення позивача з роботи за власним бажанням відбулося із дотриманням трудового законодавства, порушень його трудових прав не відбулося.

Доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права, в частині витребування у відповідача доказів та заявляння такого клопотання в судді апеляційної інстанції, колегією суддів відхиляється з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у ч.2 та 3 ст. 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

При заявлені клопотання позивач не надав доказів, що звертався до відповідача з зазначеним клопотання і отримав відмову.

Доводи апеляційної скарги щодо незаконної відмови у задоволенні клопотання позивача про допит його в якості свідка, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки, як вбачається з протоколу судового засідання від 15.03.2019 ОСОБА_1 був допитаний в якості свідка (том 4 а.с.2-17).

Безпідставними є посилання в апеляційній скарзі на невстановлення судом всіх обставин справи, які мають значення для справи в частині стягнення різниці неотриманої заробітної плати за період роботи з 02.08.2016 по 30.04.2018, оскільки, як вбачається з прохальної частини позовної заяви, таких вимог позивачем не заявлялось та в ході судового розгляду не уточнювалося.

Доводи апелянта про невиконання відповідачем рішення суду щодо поновлення його на роботі, є безпідставними, спростовуються наведеними та вивченими судом письмовими доказами та матеріалами справи, відповідно до яких, позивач на підставі рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 02.08.2016 року був поновлений на посаді інженера 1 категорії сектору планування мережі регіонального технічного центру технічного департаменту Київської філії ПрАТ «Київстар» 16.06.2014 року, з посадовим окладом 9300 грн., а також ОСОБА_1 виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу із 03.08.2017 р. по 22.03.2017 р.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції в частині посилання позивача на дискримінаційне відношення до ОСОБА_1 , яке також не знайшло свого підтвердження.

Згідно з ч.1, 2 ст.24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

       Заборона дискримінації гарантується Європейською конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ратифікованою Україною 17 липня 1997 року, відповідно до ст. 14 якої «користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою». При цьому Протокол №12 до Конвенції, ратифікований Україною 09.02.2006, розширює сферу дії заборони дискримінації на будь-яке право, що гарантується національним законодавством, навіть якщо таке право не передбачене Конвенцією. Відповідно до п.1 Протоколу «здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою, наприклад за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національної меншини, майнового стану, народження, або за іншою ознакою».

       Відповідно до ч.1 ст.21 Хартії основних прав Європейського Союзу від 07.12.2000 встановлено заборону дискримінації будь-якого виду, зокрема, за ознаками статі, раси, кольору шкіри, етнічного чи соціального походження, генетичних характеристик, мови, релігії, політичних або інших поглядів, приналежності до національної меншини, майнового стану, походження, обмеженої працездатності, віку або сексуальної орієнтації.

       Пунктом 12 Директиви Європейського Союзу від 27.11.2000 № 2000/78/ЄС щодо встановлення загальних рамок для рівного поводження у сфері трудових відносин та зайнятості передбачено заборону прямої або непрямої дискримінації на основі релігії або віросповідання, інвалідності, віку або сексуальної орієнтації в сферах, охоплених цією Директивою.

       Відповідні гарантії рівності закріплено також в ст.2-1 КЗпП України, якою встановлено, що Україна забезпечує рівність трудових прав усіх громадян незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.

       Поняття дискримінації міститься у пункті другому статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні». Так, під дискримінацією слід розуміти ситуацію, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними. У частині 1 ст. 5 вказаного Закону визначено такі форми дискримінації: пряма дискримінація; непряма дискримінація; підбурювання до дискримінації; пособництво у дискримінації; утиск.

       Звертаючись до суду за захистом свого порушеного права, позивач у позовній заяві також зазначав, що по відношенню до нього має місце дискримінація з боку роботодавця. Проте, в позовній заяві, позивач не конкретизує та не наводить доказів дій та рішень відповідача вчинені у формі дискримінації.

       Серед фактів дискримінації позивач зазначав наступне: поновлення на позаштатній посаді, на якій до працівника не застосовується майнові і немайнові заохочення; право участі у внутрішніх конкурсах на заміщення вакантних посад, права на одержання основної і додаткової заробітної плати на рівні та за умов, що застосовуються до інших працівників; виконання додаткових обов`язків щодо подання звітів у порівнянні з іншими працівниками; усунення від можливості бути ознайомленим з внутрішніми розпорядчими документами роботодавця, однак зазначене не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні та не обґрунтовані позивачем та його представником належними доказами, як того вимагає ст.77 ЦПК України.

       В даному випадку саме на позивача покладено процесуальний обов`язок наведення фактичних даних, які підтверджують, що дискримінація мала місце.

       Наведені позивачем дії та рішення відповідача за відсутності фактичних даних про невідповідність переконань позивача таким з боку відповідача, самі по собі (тобто, їх існування) не можуть вважатися дискримінаційними, оскільки виходячи із наведеного визначення для віднесення тих чи інших дій до дискримінаційних, необхідна наявність певної ознаки (тобто, конкретного переконання), внаслідок якої позивач зазнає обмеження у своїх правах, зокрема в сфері праці, у порівнянні із іншими співробітниками.

       Отже, факту порушення трудового законодавства щодо позивача судом не встановлено, позивачем не доведено факту істотних змін умов праці та погіршення його становища як працівника, а також фактів дискримінації щодо нього.

       Доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

Інші доводи скарги не спростовують правильність висновків судів першої інстанцій та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального або процесуального права та по своїй суті зводяться до переоцінки доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29—30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 березня 2019 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства.

Судді: