ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 43/75-15/7-б

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Огородніка К.М., Погребняка В.Я.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

за участю представників сторін:

скаржника - адвокат Верес М.О., адвокат Матвійчук О.В.

боржника, ліквідатора - адвокат Сабодаш Р.Б .

ліквідатор - Ганюк Т.М.

кредитора ( ОСОБА_2 ) - ОСОБА_2

кредитора (ТОВ "Комбікормовий завод "Піаст-Ніжин") - адвокат Сидорук М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Єврокредит"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

від 16.03.2020

та на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 12.06.2019

у справі № 43/75-15/7-б

за заявою Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "РАДОСИНЬ"

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИВ:

1. В провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 43/75-15/7-б за заявою Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "РАДОСИНЬ" про визнання банкрутом.

2. Закрите акціонерне товариство "Виробничо-торгова фірма "РАДОСИНЬ" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Ганюк Т.М. звернулось до Господарського суду міста Києва з заявою про визнання припиненими іпотек та скасування рішень про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень і внесення на їх підставі записів про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції

3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2019 у справі №43/75-15/7-б заяву Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "РАДОСИНЬ" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Ганюк Т.М. до Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про визнання припиненими іпотек та скасування рішень про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень задоволено. Визнано припиненою іпотеку, що виникла з договору іпотеки № 05-12/692 від 23.04.2004, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" та Закритим акціонерним товариством "Виробничо-торгова фірма "Радосинь". Визнано припиненою іпотеку, що виникла з договору іпотеки № 05-12/615 від 30.04.2004, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" та Закритим акціонерним товариством "Виробничо-торгова фірма "Радосинь. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 43932750 від 08.11.2018 та внесений на його підставі запис про іпотеку № 28812587 від 07.11.2018. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 43931311 від 08.11.2018 та внесений на його підставі запис про іпотеку № 28811240 від 07.11.2018. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 43933598 від 08.11.2018 та внесений на його підставі запис про обтяження № 28813259 від 07.11.2018. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 43931952 від 08.11.2018 та внесений на його підставі запис про обтяження № 28811642 від 07.11.2018." Вчинено інші процесуальні дії.

4. Не погоджуючись з зазначеною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК ЄВРОКРЕДИТ" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК ЄВРОКРЕДИТ" залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2019 у справі № 43/75-15/7-б залишено без змін.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

6. 17.04.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК Єврокредит" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою від 17.04.2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2020 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2019 у справі № 43/75-15/7-б, підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

7 Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Єврокредит" у справі № 43/75-15/7-б визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Погребняка В.Я., судді - Огородніка К.М., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 04.05.2020.

8. Ухвалою Верховного Суду від 25.05.2020, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі № 43/75-15/7-б за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Єврокредит" від 17.04.2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2020 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2019; призначено розгляд касаційної скарги на 16.06.2020 о 10:15 год.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу.

9. Не погоджуючись з прийнятою постановою Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК ЄВРОКРЕДИТ" подано касаційну скаргу, в якій останнє просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції і постановити нове рішення яким відмовити в задоволенні заяви про визнання припиненими іпотек та скасування рішень про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень і внесення на їх підставі записів про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень.

10. Касаційну скаргу мотивовано наступним.

10.1 Судами попередніх інстанцій проігноровано той факт, що боржник ніколи не мав права зустрічної вимоги до Банку, ніколи не направляв заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі статей 601, 603 Цивільного кодексу України, а тому зобов`язання боржника як позичальника та майнового поручителя перед кредитором - АТ "Укрсоцбанк", залишилися чинними.

10.2 Судами попередніх інстанцій помилково застосовано до спірних правовідносин приписи статей 598, 601 Цивільного кодексу України, оскільки жодним судовим рішенням не припинено ні кредитні договори ні договори іпотеки.

10.3 Судами попередніх інстанцій порушено приписи статті 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в рамках справи № 5011-34/12259-2012 не розглядалися вимоги, що стосуються дійсності кредитних договорів та договорів іпотеки.

10.4 Суди попередніх інстанцій помилково скасували записи про державну реєстрацію прав особи, яка не є відповідачем у спорі.

10.5 Висновки судів попередніх інстанцій суперечать висновкам Верховного Суду викладеним в постановах від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, від 11.12.2019 у справі № 320/4938/17, від 26.11.2019 у справі № 920/240/18.

11. Представники скаржника в судовому засіданні 16.06.2020 підтримали касаційну скаргу.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

12. АТ "Альфа-Банк" подано відзив на касаційну скаргу, в якому останнє просить задовольнити касаційну скаргу.

13. Ліквідатором боржника подано відзив на касаційну скаргу, в якому остання просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

14. Ліквідатор, представники боржника, ТОВ "Комбікормовий завод "Піаст-Ніжин", кредитор ОСОБА_2 в судовому засіданні 16.06.2020 заперечили проти касаційної скарги.

Розгляд клопотань Верховним Судом

15. 16.06.2020 представником скаржника подано клопотання про відкладення розгляду скарги на іншу дату.

16. Разом з тим, вказане клопотання не підписано представником скаржника, що підтверджується складеним відповідальними працівниками Верховного Суду актом № 29.1-11/158 від 16.06.2020, а тому вказане клопотання Судом не розглядається.

17. В судовому засіданні 16.06.2020 представником скаржника подано клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги на іншу дату.

18. Вказане клопотання мотивоване тим, що станом на 16.06.2020 скаржником не отримано відзивів на касаційну скаргу, що не дає скаржнику можливості ознайомитися з правовою позицією учасників справи.

19. Представники скаржника в судовому засіданні 16.06.2020 підтримали вказане клопотання.

20. Ліквідатор, представники боржника, ТОВ "Комбікормовий завод "Піаст-Ніжин", кредитор ОСОБА_2 в судовому засіданні 16.06.2020 заперечили проти вказаного клопотання.

21. Розглянувши вказане клопотання Суд дійшов наступних висновків.

21.1 Частиною 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

21.2 Положеннями статей 42, 46 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторони у справі користуються рівними процесуальними правами, серед яких право на ознайомлення з матеріалами справи, подання заяв та клопотань.

21.3 Суд зазначає, що учасник судового процесу вправі скористатися своїм процесуальним правом на ознайомлення з матеріалами справи.

21.4 Окрім того, відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

21.5 Колегія суддів звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини у пункті 41 свого рішення від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

21.6 Суд зазначає, що відзив ліквідатора боржника надійшов до Суду 05.06.2020, а відзив АТ "Альфа-Банк" 10.06.2020.

21.7 З наведеного вбачається, що скаржник мав достатньо часу для забезпечення належного представництва своїх інтересів в суді касаційної інстанції.

21.8 Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

21.9 Окрім того, відповідно до пункту 7 частини 1 статті 129 Конституції України однією із засад здійснення судочинства встановлено розумні строки розгляду справи судом.

21.10 Згідно статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

21.11 Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

21.12 Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

21.13 Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

21.14 З огляду на викладене, Суд відмовляє в задоволенні клопотання представника скаржника про відкладення розгляду касаційної скарги.

Позиція Верховного Суду

22. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

23. Законом України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон) зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України.

24. Вказаний Закон набрав чинності 08.02.2020.

25. Прикінцевими та перехідними положеннями цього Закону встановлено, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

26. Касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Єврокредит" від 17.04.2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2020 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2019 у справі № 43/75-15/7-б подана 17.04.2020.

27. З огляду на викладене, в даному випадку при розгляді вказаної касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Єврокредит" підлягають застосуванню норми Господарського процесуального кодексу України в редакції чинній з 08.02.2020, в редакції Закону від 15.01.2020 № 460-IX.

28. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги..

29. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

30. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

30.1 23.04.2004 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та Закритим акціонерним товариством "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" було укладено Договір про надання невідновлювальної кредитної лінії №02-23/182 (№1), відповідно до якого кредитор зобов`язується надавати позичальнику- грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання на умовах визначених цим Договором та Додатковими угодами.

30.2 Відповідно до п. 1.1.1. Договору-1 надання кредиту буде здійснюватись окремими частинами (траншами) зі сплатою 21,5 % річних та комісій в розмірі та порядку, визначеному тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в Додатку № 1 до цього Договору, що є невід`ємною складовою частиною цього Договору, в межах максимального ліміту заборгованості до 2 000 000,00 грн. Кінцевий термін повернення заборгованості - 01.02.2005 року (п. 1.1.2. Договору - 1).

30.3 З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника сторони уклали Договір іпотеки № 05-12/692 від 23.04.2004 року, за яким Закрите акціонерне товариство "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" передало відповідачеві в іпотеку нерухоме майно, а саме - нежилу будівлю (літ. А) площею 2911,6 кв. м., розташовану за адресою: м. Київ, просп . Маяковського , 6 .

30.4 30.04.2004 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АПК "Ніжинський" було укладено Договір про надання невідновлювальної кредитної лінії №02-23/207 (№2), відповідно до якого кредитор зобов`язується надавати позичальнику - 2 грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання на умовах визначених цим Договором та Додатковими угодами (п. 1.1. Договору).

30.5 Відповідно до п. 1.1.1. Договору- 2 надання кредиту буде здійснюватись окремими частинами (траншами) зі сплатою 21,5 % річних та комісій в розмірі та порядку, визначеному тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в Додатку № 1 до цього Договору, що є невід`ємною складовою частиною цього Договору, в межах максимального ліміту заборгованості до 2 000 000,00 грн. Кінцевий термін повернення заборгованості - 01.04.2005 (п. 1.1.2. Договору).

30.6 30.04.2004 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та Закритим акціонерним товариством "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" укладено договір іпотеки №05-12/615, за яким Закрите акціонерне товариство "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" у якості забезпечення виконання всіх зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Ніжинський" за Договором - 2 передав відповідачеві в іпотеку нерухоме майно, а саме - нежилу будівлю (літ. А) площею 2911,6 кв. м., розташовану у м. Київ, просп. Маяковського , 6.

30.7 19.12.2005 між Українсько-американським спільним підприємством Товариством з обмеженою відповідальністю "КАІС" та відповідачем було укладено Договір уступки вимоги, за умовами якого відповідач передав УАСП ТОВ "КАІС" право вимоги за Договорами 1 та 2, укладеними з Закритим акціонерним товариством "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс "Ніжинський" відповідно, а УАСП ТОВ "КАІС" сплатив відповідачеві за відступлення права вимоги грошові кошти у розмірі 3 100 000,00 грн.

30.8 Платіжними доручення № 873 від 29.12.2005 (1 100 000,00 грн.), № 875 від 29.12.2005 (1 000 000,00 грн.) та № 876 від 29.12.2005 (1 000 000,00 грн.) підтверджується те, що новим кредитором були виконані його зобов`язання по Договору уступки вимоги.

30.9 31.01.2006 між новим кредитором та відповідачем було укладено Договір про відступлення прав за Договором іпотеки №05-12/692 від 23.04.2004, укладеним між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та Закритим акціонерним товариством "Виробничо-торгова фірма "Радосинь", за умовами якого Закрите акціонерне товариство "Виробничо-торгова фірма "Радосинь", передало відповідачеві в забезпечення виконання своїх зобов`язань за кредитним договором нерухоме майно, а саме - нежитлову будівлю загальною площею 2 911,6 кв. м., що розташована за адресою: м. Київ, проспект Маяковського , 6 .

30.10 31.01.2006 між новим кредитором та відповідачем було укладено Договір про відступлення прав за Договором іпотеки №05-12/615 від 30.04.2004 року, укладеними між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та Закритим акціонерним товариством "Виробничо-торгова фірма "Радосинь", за умовами якого Закрите акціонерне товариство "Виробничо-торгова фірма "Радосинь", передало відповідачеві в забезпечення виконання зобов`язань Товариством з обмеженою відповідальністю "АПК "Ніжинський" за кредитним договором нерухоме майно, а саме - нежитлову будівлю загальною площею 2911,6 кв. м., що розташована за адресою: м. Київ, проспект Маяковського, 6.

30.11 Однак, рішенням Господарського суду м. Києва від 17.06.2009 у справі №2/82, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2009, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 10.03.2010, визнано недійсним договір уступки права вимоги, укладений 19.12.2005 між новим кредитором та відповідачем. Крім того, рішенням Господарського суду м. Києва від 17.06.2009 у справі № 2/83, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2009, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 10.03.2010, визнано недійсним договір уступки права вимоги, укладений 31.01.2006 між новим кредитором та відповідачем про відступлення прав за договором іпотеки № 05-12/615 від 30.04.2004. Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.06.2009 у справі № 2/84, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2009, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 10.03.2010, визнано недійсним договір уступки права вимоги, укладений 31.01.2006 між новим кредитором та відповідачем про відступлення прав за договором іпотеки №05-12/692 від 23.04.2004.

30.12 12.11.2012 Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" була направлена новому кредитору заява про зарахування зустрічних однорідних вимог, за якою Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" повідомило нового кредитора про проведення зарахування однорідних зустрічних вимог, а саме 3 100 000 грн., отриманих Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" від Товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" за визнаним недійсним Договором уступки права вимоги б/н від 19.12.2005, та 4 133 186,80 грн., отриманих Товариством з обмеженою відповідальністю "КАІС" в процесі реалізації ним права вимоги як кредитора за кредитними договорами №02-23/182 від 23.04.2004 та №02-23/207 від 30.04.2004, а також договорами іпотеки №05-12/692 від 23.04.2004 та №05-12/615 від 30.04.2004, що були відступлені Товариству з обмеженою відповідальністю "КАІС" за визнаними недійсними Договором уступки права вимоги б/н від 19.12.2005, Договором про відступлення прав за Договором іпотеки № 05-12/692, Договором про відступлення прав за Договором іпотеки № 05- 12/615.

30.13 Направлення вищезазначеної заяви обумовлено тим, що на підставі виконавчих написів від 23.12.2004 та від 15.02.2005, вчинених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, з метою задоволення вимог відповідача в розмірі 4 133 186,80 грн., було відкрито виконавчі провадження по зверненню стягнення на предмет іпотеки - нежилу будівлю загальною площею 2911,6 кв. м., що розташована за адресою: м. Київ, проспект Маяковського, 6. Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 21.03.2006 у справі № 2а-920/06, Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", як стягувача у виконавчому провадженні, замінено на Українсько-американське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС". В рамках виконавчого провадження, в якому Українсько-американське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" як правонаступник Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" є стягувачем, було реалізоване вищезазначене нерухоме майно за ціною, що становить 7 200 000,00 грн. В свою чергу, Підрозділом примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві були перераховані новому кредиторові грошові кошти в розмірі 4 133 186,80 грн., що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження ВП № 5644190 від 12.05.2008 та постановою про закінчення виконавчого провадження ВП № 5644423 від 12.05.2008.

30.14 Не погоджуючись із правомірністю зарахування зустрічних грошових вимог Українсько-американське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" звернулось до Господарського суду м. Києва із позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" 12 112 339,84 грн. Свої позовні вимоги ТОВ "КАІС" обумовлювало тим, що ПАТ "Укрсоцбанк" протиправно провело зарахування зустрічних однорідних вимог.

30.15 Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.12.2012 у справі № 5011-34/12259-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2013, у задоволені позову було відмовлено повністю. Рішення суду було вмотивовано, тим, що зобов`язання між сторонами припинено зарахуванням.

30.16 Незважаючи на викладені вище обставини 07.11.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. за заявою ПАТ "Укрсоцбанк" та на підставі рішення про державну прав та їх обтяжень, індексний номер 43931311 від 08.11.2018, що прийняте на підставі дубліката договору іпотеки (договір іпотеки № 05-12/692) від 23.04.2004, був внесений запис про іпотеку № 28811240. Крім того, 07.11.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. за заявою ПАТ "Укрсоцбанк" та на підставі рішення про державну прав та їх обтяжень, індексний номер 43932750 від 08.11.2018, що прийняте на підставі дубліката договору іпотеки (договір іпотеки № 05-12/615) від 30.04.2004, був внесений запис про іпотеку № 28812587.

30.17 Також, 07.11.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. за заявою ПАТ "Укрсоцбанк" та на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 43933598 від 08.11.2018, був внесений запис про обтяження № 28813259. 07.11.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Інною Леонтіївною за заявою ПАТ "Укрсоцбанк" та на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 43931952 від 08.11.2018, був внесений запис про обтяження №28811642.

31. Доводи скаржника (пункти 10.1, 10.2, 10.3, 10.4, 10.5 постанови) оцінюються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду критично та визнаються безпідставними і необґрунтованими з огляду на таке.

32. Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

33. Отже, за загальним правилом, наслідком недійсності правочину є повернення сторін недійсного правочину до попереднього стану (двостороння реституція). Такий наслідок недійсності правочину зумовлює дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства загалом, які у цьому випадку полягають у недопущенні можливості порушення імперативних приписів актів цивільного законодавства, та інтересів учасників недійсного правочину - у збереженні кожним із них того, що було ним передано на виконання такого правочину. Проте такої рівноваги не буде досягнуто, коли повернути одержане за недійсним правочином не вбачається можливим. У цьому разі для забезпечення збереження справедливої рівноваги у дію вступає друга частина другого абзацу частини першої статті 216 Цивільного кодексу України, яка і забезпечує збереження інтересів однієї із сторін - тієї, якій неможливо повернути передане нею майно за таким правочином, шляхом відшкодування вартості його за цінами, які існують на момент відшкодування.

34. Як встановлено Господарським судом міста Києва в рішенні від 12.12.2012 у справі № 5011-34/12259-2012 повернення прав вимоги відступлених за договорами про відступлення права вимоги від 19.12.2005, а також про відступлення прав за договором іпотеки № 05-12/615 від 30.04.2004 та про відступлення прав за договором іпотеки № 05-12/692 від 23.04.2004 було неможливим. У зв`язку з цим, Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" здійснило зарахування вартості відступлених ним на користь Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" вимог на суму своїх грошових зобов`язань перед Українсько-американським спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС", чим фактично припинив відповідні правовідносини.

35. Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, вчинений Акціонерним товариством "Укрсоцбанк" 12.11.2012 односторонній правочин із зарахування зустрічних однорідних вимог в судовому порядку не оскаржувався, а отже, виходячи із презумпції правомірності правочину, цей правочин є дійсним.

36. Згідно частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

37. Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

38. З огляду на викладене, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про те, що не оскаржена та не визнана недійсною заява про зарахування зустрічних однорідних вимог між відповідачем та Українсько-американським спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС", зобов`язання за кредитними договорами №02-23/182 від 23.04.2004 та №02-23/207 від 30.04.2004 перед відповідачем породжує правові наслідки припинення зобов`язання, в силу приписів статті 601 Цивільного кодексу України (правова позиція ВС від 18.06.2019 №910/17770/17).

39. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності (частина 4 статті 3 Закону N 898-IV).

40. Дійсне зобов`язання повинне ґрунтуватися на чинних правових підставах виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених законом, якими є договір або інший правочин, закон, рішення суду (стаття 11, частина 2 статті 509 Цивільного кодексу України), і повинне бути спрямоване на реальне настання юридичних наслідків.

41. Відповідно до визначення термінів, що містяться у статті 1 Закону N 898-IV, основне зобов`язання - це зобов`язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов`язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою. Так, іпотекою може бути забезпечене зобов`язання щодо управління майном, що випливає із Закону N 978-IV.

42. Отже, судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що згідно із чинним законодавством іпотекою забезпечуються виключно реально існуючі зобов`язання або вимоги, які можуть виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

43. Згідно частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом..

44. За змістом наведеної норми преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

45. Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

46. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Брумареску проти Румунії" №28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII).

47. Таким чином, у розумінні положень частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України однією із цілей цієї норми законодавець визначив, у тому числі, уникнення можливості різних висновків і тлумачень щодо наявних між сторонами обставин і правовідносин, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.

48. З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій правомірно покликалися на обставини встановлені рішенням Господарського суду м. Києва від 12.12.2012 у справі № 5011-34/12259-2012 як на преюдиціальні, оскільки вказані обставини безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, саме цим рішенням було відмовлено в стягненні з Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" 12 112 339,84 грн у зв`язку з припиненням зобов`язань Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" за кредитними договорами і похідними від них договорами іпотеки на підставі одностороннього правочину - заяви Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про зарахування зустрічних однорідних вимог.

49. Питання про визначення дійсності правочину пов`язується з моментом його вчинення відповідно до статей 205 - 210 Цивільного кодексу України. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

50. Судами попередніх інстанцій встановлено, що іпотека була зареєстрована на підставі дублікату договорів.

51. У частині 1 статті 53 Закону України "Про нотаріат" визначено, що у разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування, за письмовою заявою осіб, перелічених у першому реченні частини п`ятої статті 8 цього Закону, видається дублікат втраченого документа.

52. Відповідно до частини 7 статті 8 Закону України "Про нотаріат" довідки про вчинені нотаріальні дії та копії документів, що зберігаються у нотаріуса, видаються нотаріусом виключно фізичним та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії.

53. Наведені правові норми передбачають видачу дубліката лише у разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом. Перелік підстав видачі дубліката документа є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.

54. Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що у випадку звернення до нотаріуса за отриманням дубліката нотаріального документа з інших підстав, ніж передбачені статтею 53 Закону України "Про нотаріат", зокрема у зв`язку з отриманням права звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу, у нотаріуса відсутні правові підстави для видачі дубліката нотаріально посвідченого документа. Крім того, коло осіб, яким надано право отримати дублікат утраченого або зіпсованого документа, не підлягає розширювальному тлумаченню, оскільки порушуватиме права учасників відповідних правовідносин та нотаріальної таємниці, визначеної статтею 8 Закону України "Про нотаріат".

55 Проте, судами попередніх інстанцій встановлено, що ні Банком, ні скаржником не було пояснено підстави на отримання дубліката правовстановлюючого документа на предмет іпотеки та причини проведення реєстрації на підставі дублікату договору, а не оригіналу, як того вимагає закон.

56. Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

57. Таким чином, з огляду на те, що основне зобов`язання було припинено, а реєстрація обтяження має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до його припинення, згідно положень частини 1 статті 17 Закону України "Про іпотеку" припиненим є також обтяження за договорами іпотеки № 05-12/692 від 23.04.2004 та № 05-12/615 від 30.04.2004.

58. Враховуючи те, що основне зобов`язання - кредитні угоди, договори іпотеки, стороною якого було Акціонерне товариство "Укрсоцбанк", припинено, а реєстрація обтяження має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до його припинення, ліквідатором при зверненні із заявою про визнання припиненими іпотек та скасування рішень про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень і внесення на їх підставі записів про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень було правильно визначено відповідачем Акціонерне товариство "Укрсоцбанк".

59. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

60. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

61. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

62. Відповідно статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

63. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

64. Оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам закону відповідають.

65. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

66. Вказані вимоги судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні оскаржуваних ухвали та постанови були дотримані.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Єврокредит" від 17.04.2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2020 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2019 у справі № 43/75-15/7-б залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2019 у справі № 43/75-15/7-б залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді К. М. Огороднік

В. Я. Погребняк