Постанова

Іменем України

11 червня 2020 року

м. Київ

справа № 148/2025/17

провадження № 61-39080 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - Михайлівська сільська рада Тульчинського району Вінницької області;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 01 березня 2018 року у складі судді Саламахи О. В. тапостанову апеляційного суду Вінницької області від 21 травня 2018 року у складі колегії суддів: Копаничук С. Г., Рибчинського В. П., Медвецького С. К.,

ВСТАНОВИВ :

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Михайлівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області про встановлення факту родинних відносин, визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати - ОСОБА_2 , яка була спадкоємцем за законом п`ятої черги після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 її двоюрідної сестри та його тітки - ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилась спадщина на земельну ділянку № 142 , площею 3,34 га в межах згідно з планом, розташованої на території Михайлівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області.

Зазначав, що він є спадкоємцем за законом п`ятої черги після смерті тітки, на день її смерті проживав разом з нею однією сім`єю, вів спільне господарство, однак свідоцтва про право на спадщину не отримував, у зв`язку з тим, що постійно хворів. Відтак, строк для прийняття спадщини пропущено ним з поважних причин.

Ураховуючи викладене, просив суд визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 та встановити факт родинних відносин між ним та ОСОБА_3 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 01 березня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , була двоюрідною тіткою ОСОБА_1 . У задоволенні позовних вимог про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги в частині встановлення факту родинних відносин, суд першої інстанції виходив з того, що факт родинних відносин позивача та спадкодавця підтверджується довідкою виконавчого комітету органу місцевого самоврядування, згідно з якою позивач являється єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 .

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визначення додаткового строку для прийняття спадщини, суд виходив з того, що позивачем не надано доказів, поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини, та з того, що позивач ОСОБА_1 до дня смерті проживав з ОСОБА_3 та фактично прийняв спадщину. Тобто суд виходив з того, що позивач як родич є спадкоємцем, який проживаючи з ОСОБА_3 , спадщину фактично прийняв, а тому немає підстав визначати йому додатковий строк.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Вінницької області від 21 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 01 березня 2018 рокускасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у позові ОСОБА_1 .

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом не встановлено коло спадкоємців після смерті ОСОБА_3 , не з`ясовано, чи була заведена спадкова справа до майна померлої, в матеріалах справи відмова нотаріуса у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину відсутня.

Довідка сільської ради не є допустимим доказом родинних відносин, а інших доказів, які підтверджують родинні відносини ОСОБА_1 та ОСОБА_3 позивач не надав.

Обставини постійного проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем на момент відкриття спадщини судом першої інстанції не встановлювались, не були предметом та підставою його позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й змінити рішення суду першої інстанції, задовольнивши його вимоги про визначення додаткового строку.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 16 жовтня 2018 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 148/2025/17 з Тульчинського районного суду Вінницької області.

У жовтні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що наявність його родинних відносин із ОСОБА_3 підтверджено свідоцтвами про народження його матері та її батьків. Зазначав, що на день смерті спадкодавця він проживав з нею однією сім`єю, вів спільне господарство, але спадщину не оформив через хворобу. Відтак, строк для прийняття спадщини пропущено ним з поважних причин.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого виконавчим комітетом Михайлівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області.

Після її смерті відкрилася спадщина на майно - земельну ділянку площею 3,4 га, яка розташована на території Михайлівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області, для ведення сільськогосподарського виробництва та належала спадкодавцеві на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ВН № 004503, виданого на підставі рішення 15 сесії 23 скликання Михайлівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 06 червня 2001 pоку.

ОСОБА_1 оплатив поховання ОСОБА_3 , з якою до дня смерті проживав разом та вів спільне господарство, що підтверджується довідками виконавчого комітету Михайлівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 17 жовтня 2017 року № 297, від 30 квітня 2004 року № 148.

Батьками позивача є ОСОБА_4 та

ОСОБА_5 ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого Михайлівською сільською радою Тульчинського району Вінницької області 23 квітня 1999 року.

З довідки виконавчого комітету Михайлівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 24 лютого 2006 року № 94, вбачається, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 16).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261- 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу (стаття 1258 ЦК України).

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

У п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа. У п`яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім`ї. Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім`ї спадкодавця, але не менш як п`ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування (статті 1261-1265 ЦК України).

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що під час вирішення питання, хто є спадкоємцями за законом, необхідно враховувати такі юридичні факти, як: родинні відносини (кровна спорідненість), шлюбні відносини, усиновлення (удочеріння), перебування на утриманні спадкодавця.

Ступінь споріднення визначається кількістю народжень, що пов`язують між собою двох осіб, які перебувають у родинних відносинах.

У п`яту чергу право на спадкування мають родичі четвертого-шостого ступеня споріднення, якщо відсутні спадкоємці перших чотирьох черг (родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення). До родичів четвертого ступеня споріднення належать діти рідних племінників та племінниць спадкодавця (двоюрідні онуки та онучки) і рідні брати та сестри його діда та баби (двоюрідні дід та баба). До родичів п`ятого ступеня споріднення належать діти його двоюрідних онуків і онучок (двоюрідні правнуки та правнучки), діти його двоюрідних братів та сестер (двоюрідні племінниці та племінники), діти його двоюрідних дідів та бабок (двоюрідні дядьки та тітки). Родичі шостого ступеня споріднення - це діти його двоюрідних правнуків та правнучок (двоюрідні праправнуки та праправнучки), діти його двоюрідних племінників та племінниць (троюрідні онуки та онучки), діти його двоюрідних дядьків та тіток (троюрідні брати та сестри).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 обґрунтовував позовні вимоги тим, що він має право на спадщину за законом у п`яту чергу.

Разом з тим, наявні у справі свідоцтва про народження та свідоцтво про шлюб (а.с. 9, 11, 12, 15) не підтверджують наявність родинних зв`язків між ним та спадкодавцем.

За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частин першої, другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Частиною третьою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до частини першої статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини другої статті 77, частин першої, п`ятої та шостої статті 81 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вирішуючи спір, апеляційний суд, належним чином дослідивши та давши оцінку поданим сторонами доказам, дійшов правильного висновку про те, що довідка сільської ради не є допустимим доказом родинних відносин, а інших доказів, які підтверджують родинні відносини ОСОБА_1 та ОСОБА_3 позивач не надав. Також судом не встановлено коло спадкоємців після смерті ОСОБА_3 , не з`ясовано, чи була заведена спадкова справа до майна померлої, в матеріалах справи відмова нотаріуса у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину відсутня.

Обставини постійного проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем на момент відкриття спадщини судом першої інстанції не встановлювались, не були предметом та підставою його позову. Відтак, відсутні підстави для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухваленого судового рішення апеляційного суду не впливають, а направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Вінницької області від 21 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара