2-ві/754/42/20

Справа № 754/3372/20

У Х В А Л А

Іменем України

17 червня 2020 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Панченко О.М. розглянувши заяву відповідача ОСОБА_1 про відвід судді Галась І.А. в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні судді Деснянського районного суду м. Києва Галась І.А. перебуває зазначена цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав.

04.06.2020 року через канцелярію Деснянського районного суду м. Києва Семенчук Ю.О. подав заяву про відвід судді Галась І.А., мотивуючи вимоги заяви тим, що судді Деснянського районного суду м. Києва не можуть брати участь у розгляді, оскільки позивач ОСОБА_2 була присяжною Деснянського районного суду м. Києва, а тому суддя Галась І.А. може бути упередженою.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва Галась І.А. від 16.06.2020 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді залишено без задоволення, а саму заяву відповідача про відвід передано для визначення іншого судді в порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2020 року, вирішення питання про відвід головуючого у справі судді Галась І.А. передано судді Панченко О.М.

Відповідно до ч.7, 8 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід судді має бути розглянуто не пізніше двох днів із дня надходження заяви про відвід судді, а у випадку розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід судді. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

У відповідності до вимог ч. 8 ст. 40 ЦПК України суд вважав за можливе про проведення розгляду даної заяви без повідомлення учасників справи.

Оцінивши наведені доводи та надані документи, вбачається, що підстави для задоволення заявленого відводу відсутні.

ОСОБА_1 у своїй заяві зазначається, що судді Деснянського районного суду м. Києва не можуть брати участь у розгляді справи 754/3372/20 та підлягають відводу, оскільки позивач ОСОБА_2 виконувала обов`язки присяжного Деснянського районного суду м. Києва, а тому вважає, що може бути упереджений розгляд справи.

Згідно розпорядження голови Деснянського районного суду м. Києва Лобанова В.А. № 17 від 24.02.2020 року ОСОБА_2 було увільнено від виконання обов`язку присяжної Деснянського районного суду м. Києва на підставі п. 4 ч. 2 ст. 66 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 року (зі змінами) - 24.02.2020 року.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Слід зауважити, що практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1 ст.6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року, «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року, «Мельник проти України» від 28.03.2006 року.

У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Частиною 1ст. 36 ЦПК України визначенні підстави для відводу (самовідводу) судді, а саме: суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно з ст.55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов`язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, додержуватися присяги судді та дотримуватися правил суддівської етики.

Згідно практики Європейського суду з прав людини потрібні докази фактичної наявності неупередженості судді для відсторонення його від справи. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об`єктивної перевірки.

Крім того, неупередженість судді полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.

Особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного, про що зазначено у п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Веттштайн проти Швейцарії» та у п.50 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України».

Не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними та допустимими доказами.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000XII).

Таким чином, необхідно у кожній окремій справі вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не наведено жодних обґрунтованих підстав, передбачених нормами Цивільного процесуального кодексу України, для відводу судді Деснянського районного суду м. Києва Галась І.А., а позивач ОСОБА_2 починаючи з 24.02.2020 року увільнена від виконання обов`язків присяжної Деснянського районного суду м. Києва, а тому суддя вважає дану заяву про відвід безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 36-41, 353 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про відвід судді Галась І.А. в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: О.М. Панченко