Справа № 761/44764/19

Провадження № 2-з/761/477/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2020 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Рибака М.А.,

за участю секретаря Савенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, відшкодування упущеної вигоди, захист цивільного права позивача -,

В С Т А Н О В И В:

12.06.2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якому просить заборонити вчиняти певні дії будь-яким особам у будь-який спосіб, спрямовані на реєстрацію права власності та інших речових прав до винесення Рішення Шевченківським районним судом м. Києва, відносно позовних вимог позивача відповідно правовстановлюючих документів на об`єкти, саме: двох кімнатної квартири АДРЕСА_1 , відповідно за Договором купівлі-продажу від 22.03.1996 року, за № 1940, Реєстраційний № 1940-А911, реєстрація БТІ м. Києва від 22.03.1996 року;гаражний бокс НОМЕР_1 Громадській організації товариства «Надія-3», - розташований за адресом АДРЕСА_2, який не приватизований, при пред`явленні будь яких документів на цей гаражний блок, який не приватизований, при пред`явленні будь яких документів на цей гаражний блок.

Заборонити вчиняти певні дії у будь-який спосіб відповідачці ОСОБА_2 спрямовані на реєстрацію права власності та інших речових прав до винесення Рішення Шевченківським районним судом м. Києва, відносно позовних вимог позивача відповідно правовстановлюючих документів на об`єкти, саме:двох кімнатної квартири АДРЕСА_1 ;гаражний бокс НОМЕР_1 Громадській організації товариства « Надія -3», - розташований за адресом АДРЕСА_2, який не приватизоване, при пред`явленні будь яких документів на цей гаражний блок.

Заборонити вчиняти певні дії у будь-який спосіб відповідачці ОСОБА_2 , спрямовані на здачу в оренду, спірне майна, що є об`єктом спільної сумісної власності позивача та відповідача, до винесення Рішення Шевченківським районним судом м. Києва, відносно позовних вимог позивача, щодо: двох кімнатної квартири АДРЕСА_1 ; гаражний бокс НОМЕР_1 Громадській організації товариства « Надія -3», - розташований за адресом АДРЕСА_2.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що в провадженні суду перебуває за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, відшкодування упущеної вигоди, захист цивільного права позивача. ОСОБА_1 та ОСОБА_1 перебувають у шлюбі, на даний час шлюб не розірвано. Відповідачка не дозволяє позивачу користуватись своєю часткою сумісної власності, зберігати її, тому позивач несе збитки.

Заявник зазначає, що відповідачка утримує у себе документи на вказані об`єкти та здає їх в оренду, відповідачка відмовилась від мирного врегулювання спору та має наміри особисто розпоряджатись даним спірним сумісним майном.

Тому, при задоволені позовних вимог про поділ майна подружжя існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду.

За результатом розгляду поданої заяви про забезпечення позову судом встановлено наступне.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Так, дослідивши матеріали цивільної справи, вивчивши заяву про забезпечення позову суд прийшов до висновку, що заява позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч.ч. 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Як убачається з матеріалів справи між сторонами виник спір щодо поділу майна подружжя.

Слід зазначити, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає у тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає у рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні вживатися судом лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу

Оцінюючи співмірність, необхідно враховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, відповідність заявленій вимозі, їхній меті, необхідність вжиття забезпечувальних заходів.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в даному випадку не вбачається співмірності між заходом забезпечення позову, який позивач просить застосувати та позовними вимогами, оскільки матеріали заяви не містять грошової оцінки об`єктів майна на яке висунуто вимогу про вжиття заходів забезпечення позову або будь-якого іншого обґрунтування вартості майна в межах заявленого позову.

Заявник просить заборонити відповідачці вчиняти дії, спрямовані на здачу в оренду майна. Проте така вимога є неспівмірною з позовними вимогами та є втручанням в діяльність особи щодо її права на отримання прибутку.

Крім того, заявником не конкретизовано які саме дії та кому необхідно вчинити або утриматись від їх вчинення з метою забезпечення позову.

При цьому, заявником не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити (унеможливити) виконання рішення суду, не надано також доказів, які б могли свідчити про намір можливого відповідача відчужити належне їй на праві власності майно.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-154, 259, 260 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, відшкодування упущеної вигоди, захист цивільного права позивача - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СУДДЯ М.А. РИБАК