ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2020 р. Справа№ 910/12729/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання Король Я.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2020

(повний текст рішення складено 19.03.2020)

у справі № 910/12729/19 (суддя Котков О.В.)

за позовом Офісу Генерального прокурора

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оболоньторгстандарт"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "Київміськбуд-1"

про визнання умов договору недійсними та зобов`язання вчинити дії

за участю представників:

від позивача: Скрипка М.В., Ніколенко Р.О.,

від відповідача: Побережник А.О.,

від третьої особи: не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

Генеральна прокуратура України (перейменовано в Офіс Генерального прокурора) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до "Оболоньторгстандарт" про зобов`язання відповідача вчинити дії, визнання недійсним пункту договору та внесення змін до договору в редакції позивача.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором № 1 участі в будівництві житлового будинку від 17.06.2003 (в редакції додаткової угоди № 3 від 15.12.2014), що призвело до порушення прав позивача у вигляді недоотримання визначених договором приміщень.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.03.2020 в задоволенні позову відмовлено з підстав недоведеності та необґрунтованості факту порушення відповідачем прав позивача та охоронюваних законом інтересів.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що площа переданих за договором позивачу квартир визначена в акті звірки від листопаду 2014 року та в додатковій угоді № 1 від 26.11.2015, а ринкова вартість квартир, переданих позивачеві за договором, та ринкова вартість права користування земельною ділянкою, переданої позивачем для будівництва, визначена у наявному в матеріалах справи Висновку і становить 17 128 466 грн. та 8 688 832,22 грн. відповідно. Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї позиції, що помилка при зміні пункту 4.2 договору про дольову участь у будівництві, викладеного в редакції додаткової угоди № 3 від 15.12.2014 до договору № 1 про участь в будівництві житлового будинку від 17.06.2003, дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення, в той час як, укладаючи додаткову угоду № 3 від 15.12.2014, сторонами було погоджено усі істотні умови даного договору, а матеріалами справи підтверджується, що наслідками виконання відповідних умов відповідачем позивачем було набуто прав в повній мірі відповідаючим його вкладу у будівництво об`єкту.

Не погодившись з рішенням, Офіс Генерального прокурора звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права (ст.ст. 3, 6, 203, 204, 215, 228, 229, 526, 598, 599, 626, 652 ЦК України) та порушення норм процесуального права (ст.ст. 73, 76, 79, 86, 98, 99, 104 ГПК України), просить рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2020 у справі № 910/12729/19 скасувати та ухвалити нове, яким в повному обсязі задовольнити позов Офісу Генерального прокурора до ТОВ "Оболоньторгстандарт" про визнання умов договору недійсними та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 за апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2020 у справі № 910/12729/19 відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 16.06.2020.

25.05.2020 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив, в якому відповідач просить у задоволенні апеляційної скарги Офісу Генерального прокурора на рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2020 у справі № 910/12729/19 відмовити в повному обсязі з огляду на її безпідставність. За твердженням відповідача, сторони на свій розсуд визначили умови договору та були вільні в укладенні договору з урахуванням оскаржених пунктів, договір не порушує інтересів держави та виконаний сторонами.

В судове засідання представник третьої особи не з`явився, хоч третя особа була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи.

Беручи до уваги, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез`явлення їх представників у судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті і від третьої особи не надходило клопотання про розгляд апеляційної скарги в присутності його представника, а також те, що згідно із ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутні представника позивача за наявними у справі доказами.

В судовому засіданні представники скаржника вимоги та доводи апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити. Представник відповідача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 17.06.2003 між Генеральною прокуратурою України (замовник) та ЗАТ "Київміськбуд-1" (інвестор-підрядник) був укладений договір № 1 участі в будівництві житлового будинку, на умовах якого сторони зобов`язалися шляхом прямих інвестицій інвестора-підрядника та залученими коштів населення, фізичних та юридичних осіб, спільними зусиллями виконати роботи по будівництву житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом по вул. Антоновича, 74 (об`єкт) у Голосіївському районі м. Києва.

Згідно із п. 2.2 договору після введення в експлуатацію об`єкту у власності замовника залишається 15% загальної збудованої площі, з яких замовник сам проводить розрахунки з ГУЖО м. Києва по даному об`єкту. Конкретний перелік та номера квартир, що переходять у власність сторони погодили визначити додатковою угодою між ними після розробки робочої документації.

У п. 2.3 договору погоджено, що з початком виконання будівельних робіт на об`єкті інвестор-підрядник може здійснювати розрахунки з замовником площею в інших збудованих будинках на території м. Києва в рахунок площі, передбаченої для замовника в п. 2.2 цього договору. При проведені кінцевого розрахунку враховується вартість площі на побудованому згідно з договором об`єкті та об`єктів, на яких площі передані в процесі виконання договору.

Додатковою угодою № 1 від 17.11.2005 сторони змінили п. 2.3 розділу 2 договору, виклавши його в наступній редакції: "інвестор-підрядник може здійснювати розрахунки площею з замовником в обсязі 50% від передбаченої в п. 2.2 частини замовника - 5 % загальної житлової площі (без врахування 10 %, які замовник передає ГУЖЗ м. Києва по даному об`єкту), в інших збудованих будинках до початку виконання будівельних робіт на об`єкті. Решту - 50 % площі від 5 % загальної житлової площі, що згідно з п. 2.2 належать замовнику, інвестор-підрядник передає замовнику після початку будівництва об`єкту в інших збудованих будинках.".

Розпорядженням Генеральної прокуратури України від 23.03.2006 № 13-89 затверджено проектно-кошторисну документацію на будівництво житлового будинку на вул. Горького (Антоновича), 74-78 у Голосіївському районі м. Києва, за якими загальна площа квартир складає 8 686,0 кв.м., загальна площа будинку 13 871,0 кв.м., площа вбудованих і прибудованих приміщень без визначення їх функціонального призначення - 3 571,2 кв.м.

Додатковою угодою № 2 від 30.07.2007 сторони внесли зміни до розділу 1 п. 1.1 договору, зазначивши, що сторони за даним договором зобов`язуються шляхом прямих інвестицій інвестора-підрядника та залученням коштів населення, фізичних та юридичних осіб спільними зусиллями виконати роботи по будівництву офісного центру з підземним паркінгом по вул. Горького 74-78 (у подальшому об`єкт) у Голосіївському районі м. Києва; інвестор-підрядник в двохмісячний термін після початку будівництва об`єкту, визначеного в розділі 1, п. 1.1 додаткової угоди 2 до договору передає замовнику житлову площу, яка дорівнює 15 % загальної площі об`єкту (п. 2.2 розділу 2); замовник в двохмісячний термін після початку будівництва об`єкту отримує житлову площу в будинках, розташованих у м. Києві в розмірі 15 % загальної площі об`єкту (п. 2.3 додаткової угоди № 1).

Відповідно до отриманого інвестором-підрядником від Спеціалізованої державної організації "Київська міська служба Української інвестиційної експертизи" позитивного висновку комплексної державної експертизи проекту будівництва офісного центру з підземним паркінгом на вул. Горького, 74-78 у Голосіївському районі м. Києва від 18.03.2008 загальна площа будинку 11 368,31 кв.м.

Розпорядженням Генеральної прокуратури України від 26.03.2008 № 13-96 затверджено проектно-кошторисну документацію на будівництво офісного центру з підземним паркінгом на вул. Горького, 74-78 у Голосіївському районі м. Києва.

У листопаді 2014 року сторонами підписано акт звірки розрахунків за договором щодо передачі житлової площі згідно п. 2.2 договору, в якому зазначено, що ПрАТ "Київміськбуд-1" зобов`язане передати ГПУ житлову площу в будинках, розташованих в м. Києві, яка дорівнює 15 % загальної площі об`єкту, що згідно з Позитивним висновком комплексної державної експертизи від 18.03.2008 складає 1 705.25 кв.м., передано замовнику 15 квартир, загальною площею 1 429,70 кв.м.

15.12.2014 за додатковою угодою № 3 до договору ПрАТ "Київміськбуд - 1" за компенсацію відступило, а ТОВ "Оболоньторгстандарт" набуло прав та обов`язків і функції забудовника та інвестора будівництва за договором. Права сторін врегульовано договором про дольову участь в будівництві.

Цим договором сторони погодили, що розрахунки між сторонами за договором здійснюються шляхом отримання у власність житлових та нежитлових площ; ТОВ "Оболоньторгстандарт" як правонаступник ПрАТ "Київміськбуд-1" частково виконала зобов`язання по договору та на момент укладення даної додаткової угоди (нової редакції договору) передала у власність Генеральній прокуратурі України 1 435,45 кв.м. загальної площі квартир в будинках, що розташовані в місті Києві ( п. 4.1).

За п. 4.2 ТОВ "Оболоньторгстандарт" протягом 2 місяців з моменту укладення даної угоди зобов`язалась передати замовнику квартири (майнові права на квартири), загальною площею 265,46 кв.м., після чого ТОВ "Оболоньторгстандарт" вважається такою, що повністю розрахувалась за договором № 1 участі в будівництві житлового будинку від 17.06.2003 (з урахуванням всіх змін та доповнень).

У п. 4.3 сторони визначили, що в результаті виконання умов п. 4.2 даної угоди, ТОВ "Оболоньторгстандарт" отримує у свою власність всю площу в об`єкті.

За актом № 15/12-1 від 15.12.2014 ТОВ "Оболоньторгстандарт" передало, а Генеральна прокуратура України прийняла житлову площу по вул. Макіївській, 10-б - 2 квартири, загальною площею 265,46 кв.м.

14.01.2016 відповідачем отримано експертний звіт № 3-140-15-ЕП/КО щодо розгляду проектної документації за коригуванням проекту "Будівництво житлово-офісного центру" на вул. Горького, 74-78 у Голосіївському районі м. Києва" з технічними показниками. Відповідно до сертифікату загальна площа квартир становить 14 311,9 кв.м., площа вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень - 1 945,1 кв.м.

Стверджуючи, що відповідач лише частково виконав умови договору, зазначаючи про помилковість вказаних у акті звірки показниках та наполягаючи на помилковості укладення пункту 4.2 договору про дольову участь у будівництві, викладеного у редакції додаткової угоди № 3 від 15.12.2014 до договору № 1 участі в будівництві житлового будинку від 17.06.2003, позивач просить суд:

- зобов`язати відповідача передати йому 328,29 кв.м. площі квартир в Об`єкті будівництва (вулиця Горького (Антоновича), 74-78, у Голосіївському районі міста Києва) або в інших, ніж Об`єкт будівництва (вулиця Горького (Антоновича), 74-78 у Голосіївському районі міста Києва), будинках;

- визнати недійсним пункт 4.2 договору про дольову участь у будівництві, викладений у редакції додаткової угоди № 3 від 15.12.2014 до договору № 1 участі в будівництві житлового будинку від 17.06.2003;

- пункт 4.2 договору про дольову участь у будівництві, викладений у редакції додаткової угоди № 3 від 15.12.2014 до договору № 1 участі в будівництві житлового будинку від 17.06.2003, викласти у такій редакції: "4.2. Сторона-2 передає Стороні-1 житлову площу, яка дорівнює 15% загальної площі Об`єкта";

- зобов`язати відповідача передати Генеральній прокуратурі України площу квартир в Об`єкті будівництва (вулиця Горького (Антоновича), 74-78 у Голосіївському районі міста Києва) або в інших, ніж Об`єкт будівництва (вулиця Горького (Антоновича), 74-78 у Голосіївському районі міста Києва), будинках у розмірі, що відповідає 15% площі Об`єкта будівництва згідно із сертифікатом від 09.02.2018 серії ІV № 163180400878 про відповідність закінченого будівництвом Об`єкта проектній документації та його готовність до експлуатації;

- зобов`язати відповідача провести (шляхом укладення договору з суб`єктом оціночної діяльності) незалежну оцінку ринкової вартості квартир, переданих Генеральній прокуратурі України в інших, ніж Об`єкт будівництва, будинках: на вулиці Вітряні Гори, 2, у місті Києві - квартир № 9 (загальною площею 69,35 кв. м), №23 (загальною площею 68,63 кв. м), № 45 (загальною площею 69,35 кв. м); на вулиці Вишгородській, 45/2, у м. Києві - квартири № 38 загальною площею 87,06 кв. м); на вулиці Макіївській, 10-а, у м. Києві (будівельна адреса - провулок Макіївський, 4, секція 2) - квартири № 21 (загальною площею 129,20 кв. м), № 25 (загальною площею 129,70 кв. м), № 30 (загальною площею 129,40 кв.м); у провулку Макіївському, 4, секція 3, у м. Києві (будівельна адреса) - квартири № 1 (загальною площею 91,81 кв. м), № 2 (загальною площею 84,55 кв. м), № 6 (загальною площею 84,15 кв. м), № 14 (загальною площею 84,15 кв. м), № 30 (загальною площею 84,15 кв. м); на вулиці Макіївській, 10-6, у місті Києві - квартири № 19 (загальною площею 131,38 кв. м), № 39 (загальною площею 134,08 кв. м); частки Генеральної прокуратури України, яка повинна була належати їй в рамках виконання договору про дольову участь у будівництві, викладеного у редакції додаткової угоди № 3 від 15 грудня 2014 року до договору № 1 участі в будівництві житлового будинку від 17 червня 2003 року, а саме: 2 438,55 кв.м. на об`єкті будівництва за адресою: вулиця Горького (Антоновича), 74-78 у Голосіївському районі міста Києва;

- зобов`язати відповідача після проведення незалежної оцінки ринкової вартості квартир, переданих Генеральній прокуратурі України в інших, ніж Об`єкт будівництва, будинках і на Об`єкті будівництва (по вулиці Горького (Антоновича), 74-78 у Голосіївському районі міста Києва), здійснити остаточний розрахунок із Генеральною прокуратурою України з урахуванням даних відповідної ринкової оцінки вартості квартир.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів.

Стаття 204 ЦК України встановлює презумпцію правомірності правочину.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів, окремих пунктів договорів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Стаття 203 ЦК України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Жодного доказу недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст. 203 ЦК України, позивач суду не надав.

За змістом ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин, може бути визнаний судом недійсним.

Згідно із ч. 1 ст. 229 ЦК України істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Отже, в силу ч. 1 ст. 229 ЦК України, в даному випадку, мотиви укладення пункту 4.2 договору про дольову участь у будівництві у редакції додаткової угоди № 3 від 15.12.2014 до договору № 1 участі в будівництві житлового будинку від 17.06.2003 (тобто в обставини, у зв`язку з якими особа вчиняє правочин) не мають істотного значення.

У п. 3.9 постанови № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" пленум Вищого господарського суду України роз`яснив, що під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною правочину предмета чи інших істотних умов останнього, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що правочин не було б вчинено. Помилка повинна мати істотне значення, зачіпати природу правочину або такі якості його предмета, які значно знижують можливість його використання за призначенням. При цьому істотною вважається така помилка, наслідки якої неможливо усунути або їх усунення вимагає значних витрат від особи, що помилилася, - з урахуванням її майнового становища, характеру діяльності тощо. Обставини, з приводу яких помилилася особа, мають бути наявними на час вчинення правочину.

Обов`язок доведення відповідних обставин покладається на позивача.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що помилка юридичної особи визначається помилкою тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір.

Позивач же не надав суду жодного доказу на підтвердження помилки особи, яка від імені позивача підписала пункт 4.2 договору про дольову участь у будівництві, викладений у редакції додаткової угоди № 3 від 15.12.2014 до договору № 1 участі в будівництві житлового будинку від 17.06.2003.

За відсутності зазначених доказів наявність помилки у юридичної особи не може вважатися встановленою.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вражається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

У п. 3.7 постанови № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" пленум Вищого господарського суду України роз`яснив, що необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (частина перша статті 207 ГК України), є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків. Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру у кожної із сторін.

Знову ж таки, намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження.

Проте позивач не надав суду жодного доказу щодо наміру посадових або інших фізичних осіб, які підписали пункт 4.2 договору про дольову участь у будівництві, викладений у редакції додаткової угоди № 3 від 15.12.2014 до договору № 1 участі в будівництві житлового будинку від 17.06.2003.

Таким чином позивач належними та допустимим доказами не довів суду наявності підстав, з якими закон пов`язує недійсність договору.

За змістом ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

При цьому, згідно із ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

За ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Позивач не довів суду наявності передбачених ч. 2 ст. 652 ЦК України сукупності умов, які дають підстави для зміни пункту 4.2 договору про дольову участь у будівництві, викладений у редакції додаткової угоди № 3 від 15.12.2014 до договору № 1 участі в будівництві житлового будинку від 17.06.2003 за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони.

За висновком суду, в момент укладення договору про дольову участь у будівництві, викладений у редакції додаткової угоди № 3 від 15.12.2014 до договору № 1 участі в будівництві житлового будинку від 17.06.2003 позивач не міг не усвідомлювати, що ТОВ "Оболоньторгстандарт" отримує у свою власність всю площу в об`єкті, якою як власник може розпорядитись на власний розсуд, зокрема у відповідному порядку збільшити її.

Крім того, суд, з огляду на затвердження позивачем проектно-кошторисної документації на будівництво об`єкту по вул. Горького (Антоновича), 74-78 у Голосіївському районі м. Києва, критично оцінює доводи позивача щодо порушення співвідношення майнових інтересів сторін.

Позивач в позовній заяві зазначає про те, що відповідачем не виконано в повному обсязі умови договору щодо передачі позивачу, як замовнику, належних йому площ в об`єкті.

Зокрема, позивач стверджує, що на дату укладення договору в новій редакції позивачу було передано на 328,29 кв.м. менше, ніж це передбачено умовами договору, а зважаючи на те, що в результаті завершення будівництва та прийняття об`єкта в експлуатацію, площа об`єкту була збільшена, позивач недоотримав 737,64 кв.м.

У зв`язку з цим позивачем на адресу відповідача було направлено листи від 17.07.2019 № 13/2-1-31 вих-19 та від 20.08.2019 № 13/2-367вих-19 з пропозицією вирішити питання щодо повного виконання своїх зобов`язань стосовно передачі площі квартир та проведення незалежної оцінки ринкової вартості житлових приміщень.

У відповідь відповідач повідомив позивача про те, що його зобов`язання за договором виконані в повному обсязі.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ч. 1 ст. 610 ЦК України).

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, наданими позивачем актами підтверджується передача ЗАТ "Київміськбуд-1" квартир замовнику: за актом від 12.05.2003 по вул. Автозаводська 99/4 - 3 квартири, загальною площею 318,20 кв.м.; за актом від 14.03.2006 по вул. Вітряні Гори, 23 - 3 квартири, загальною площею 207,33 кв.м.; за актом від 20.03.2006 по вул. Вишгородська, 45/2 - 1 квартира, загальною площею 87,06 кв.м.; за актом від 05.03.2009 по вул. Макіївська 10-а - 3 квартири, загальною площею 388,3 кв.м.; за актом від 14.12.2010 у пров. Макіївський, 4 - 5 квартир, загальною площею 428,81 кв.м. Відповідно до акту № 15/12-1 від 15.12.2014 ТОВ "Оболоньторгстандарт" передало, а Генеральна прокуратура України прийняла житлову площу по вул. Макіївській, 10-б, загальною площею 265.46 кв.м.

Колегія суддів звертає увагу на безпідставність доводів позивача щодо передачі квартир за актом від 12.05.2003 по вул. Автозаводська 99/4 - 3 квартири, загальною площею 318,20 кв.м. на виконання іншого договору, враховуючи, що цей інший договір суду наданий не був, а відносини сторін, що склались на момент укладення додаткової угоди № 3 від 15.12.2014 свідчать, що передача цих квартир вважалась сторонами договору виконанням інвестором-підрядником саме договору участі в будівництві житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом по вул. Антоновича, 74 (об`єкт) у Голосіївському районі м. Києва.

В силу ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

З огляду на зміст укладеного між сторонами договору, позивач не обґрунтував суду можливість судового примусу відповідача до вчинення дій, не обумовлених договором, а саме проведення (шляхом укладення договору з суб`єктом оціночної діяльності) незалежної оцінки ринкової вартості квартир, до остаточного розрахунку з позивачем з урахуванням даних відповідної ринкової оцінки вартості квартир та до зобов`язання відповідача передати позивачу 328,29 кв.м. площі квартир в об`єкті будівництва (вулиця Горького (Антоновича), 74-78, у Голосіївському районі міста Києва) або в інших, ніж об`єкт будівництва (вулиця Горького (Антоновича), 74-78 у Голосіївському районі міста Києва), будинках.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Скаржником не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження позовних вимог та тих обставин, на які він посилаються в своїй апеляційній скарзі.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про відсутність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2020 у справі № 910/12729/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2020 у справі № 910/12729/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/12729/19 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді С.Я. Дикунська

О.В. Агрикова