П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

03 червня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/1982/19

Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача – судді Косцової І.П.,

суддів – Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.

за участі секретаря – Стефанцевої Ю.П.

представників апелянтів –  Рижова Ю.М., Компанієць А.В.

представника позивача –  Гончаренка А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Міністерства юстиції України, Південного регіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, за участю третьої особи -        Південного регіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив визнати протиправними та скасувати накази Міністерства юстиції України від 11.09.2019 року №2577/к "Про накладення дисциплінарного стягнення", яким до нього застосовано дисциплінарне стягнення у  вигляді звільнення з посади, та від 12.09.2019 року №2590/к "Про виконання дисциплінарного стягнення", яким його звільнено з посади  начальника державної установи «Північна виправна колонія (№ 90)»  та зараховано в розпорядження Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, поновити його на посаді начальника Державної установи "Північна виправна колонія (№ 90)".

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржувані накази є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки ґрунтуються на даних службового розслідування, яке проведено не уповноваженими особами та з порушенням встановленого порядку, зокрема, з порушенням строків його проведення, без пояснення особи, щодо якої проводилось таке розслідування, з інших підстав ніж ті, за яких воно було розпочато, а дисциплінарне стягнення застосовано до нього в період тимчасової непрацездатності.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року позов задоволено в повному обсязі.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки оскаржувані накази ґрунтуються на висновках службового розслідування, яке проведено з порушеннями встановленої Законом процедури, останні є незаконними та підлягають скасуванню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву (заперечень).

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, а також порушення норм процесуального права, Південне регіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (далі – Управління) та Міністерство юстиції України (далі – Міністерство) подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати ухвалене у справі судове рішення та постановити нове про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх доводів Управління зазначило, що суд першої інстанції при прийнятті судового рішення у справі не врахував, що оскаржувані накази фактично не виконані, ОСОБА_1 продовжує працювати на посаді, з якої його звільнено оскаржуваним наказом, тому підстави поновлювати позивача на займаній посаді відсутні.

На думку апелянта, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про порушення відповідачем строків проведення службового розслідування, оскільки останній був продовжений до 10.08.2019 року, а члени комісії неодноразово вживали заходів з метою отримання у позивача пояснення з приводку виявлених порушень, проте останній не скористався наданим йому правом. Також зазначив, що посилання суду на покази свідків, які нібито підтверджують відмову членів комісії від отримання клопотання позивача про ознайомлення з матеріалами справи, є суперечливими, оскільки свідки є працівниками виправної колонії, яку в даному випадку очолював позивач.

Міністерство юстиції України, окрім наведених Управлінням доводів, посилається, зокрема, на відповідність висновків комісії підставам проведення службового розслідування, а також надав копію наказу про продовження терміну дії службового розслідування від 10.06.2019 року №2185/7. Вважає, що оскаржувані накази прийняті відповідно до норм чинного законодавства та з дотриманням процедури службового розслідування.

У відзивах на апеляційні скарги представник позивача зазначив,  що суд першої інстанції вірно встановив усі обставини справи та надав їм належну правову оцінку, у зв`язку з чим просив залишити судове рішення без змін.  

Фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України на посаді начальника Державної установи «Північна виправна колонія (№90).

Листом №1/1-2589/Кр від 14.03.2019 року Адміністрація Державної кримінальної-виконавчої служби України повідомила Міністерство юстиції про те, що за результатами перевірки оперативно-службової діяльності державної установи "Північна виправна колонія (№ 90)" виявлено ряд недоліків та порушень вимог Кримінально-виконавчого кодексу України, Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань та інших нормативно-правових актів. З метою встановлення причин та умов можливого невиконання або неналежного виконання начальником Державної установи "Північна виправна колонія (№ 90)" капітаном внутрішньої служби ОСОБА_1 вимог чинного законодавства, що негативно вплинуло на забезпечення виконання покладених на установу завдань, в зазначеному листі містилось прохання про проведення службового розслідування  (а. с. 92 т.1).

На підставі вищезазначеного листа наказом Міністерства юстиції України №962/7 від 20.03.2019 року начальнику Південного міжрегіонального управління з питань виконання покарань та пробації Міністерства юстиції України доручено провести службове розслідування відносно ОСОБА_1 (а.с.93).

Наказом Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України №52/АГ від 21.03.2019 року призначено службове розслідування щодо невиконання ОСОБА_1 під час службової діяльності вимог чинного законодавства та створено комісію по його проведенню (а.а.94-95 т.1).

Листом Міністерства юстиції України від 29.05.2019 року  №20699/5737-32-19/14.3.1 складені за результатами службового розслідування матеріали  повернуті Південному міжрегіональному управлінню з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції з підстав відсутності в них пояснень ОСОБА_1 або акту про  відмову у наданні таких пояснень (а.с. 96 т.1).

Наказом державного секретаря Міністерства юстиції України №2185/7 від 10 червня 2019 року начальнику Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України доручено проведення нового службового розслідування щодо невиконання або неналежного виконання ОСОБА_1 під час службової діяльності вимог чинного законодавства, що призвело до порушення прав та законних інтересів громадян або негативно вплинуло на забезпечення виконання покладених на установу завдань (а.с.97 т.1).

Наказом Міністерства юстиції України від 09.07.2019 року №2628/7 строк проведення службового розслідування продовжено на один місяць (а.с.29 т.2).

31 липня 2019 року комісією з проведення службового розслідування складено висновок, пунктом 3 якого рекомендовано притягнути позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення із займаної посади (а.с.13-24 т. 1).

Наказом Міністерства юстиції України №2577/к від 11 вересня 2019 року  на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади начальника Державної установи "Північна виправна колонія» (№ 90)  (а.с. 11 т.1).

Наказом Міністерства юстиції України  №2590/к від 12.09.2019 року ОСОБА_1 звільнено з посади начальника державної установи «Північна виправна колонія (№ 90)»  та зараховано в розпорядження Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (а.с.12 т.1).

Законність наказів про накладення дисциплінарного стягнення та звільнення з посади є предметом спору у даній справі.

При цьому суть спору у даній справі зводиться до того, що службове розслідування відносно позивача проведено з перевищенням встановленого законом строку, з підстав, які відрізняються від тих, за яких це службове розслідування було розпочато, зокрема, розслідування проводилось не стосовно фактів, викладених у листі  Адміністрації ДКВС України від 14.03.2019 року №1-1-2589/Кр, а щодо виявлених порушень під час перевірки 03.07.2019 року, яка проводилась за відсутності позивача, а позивачеві не надано інформації щодо підстав перевірки та позбавлено права на ознайомлення з матеріалами перевірки.

Джерела правового регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.

За приписами ч.2 ст.14 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 року №2713-IV (далі – Закон №2713-IV ) служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України.

Частиною 8 цієї ж статті передбачено, що трудові відносини працівників кримінально-виконавчої служби регулюються законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами).

В свою чергу, сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України «№3460-ІV від 22.02.2006 року «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, дія якого згідно частини другої преамбули, поширюється на осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та податкової міліції, які повинні неухильно додержуватися його вимог.

Відповідно до частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Статтею 2 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

За вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (ч.1 ст.5 Дисциплінарного статуту).

За приписами ст.12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни може накладатися такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення з посади.

Відповідно до ст.14 Дисциплінарного статуту з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Порядок проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України затверджений наказом Міністерства юстиції України від 12.03.2015 №356/5  (далі – Порядок №356/5).

Частиною 10 п. 2 розділу І Порядку №356/5 визначено, що службове розслідування – комплекс заходів, які здійснюються в межах компетенції з метою уточнення причин, встановлення обставин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення або дисциплінарного проступку персоналом Державної кримінально-виконавчої служби України, відповідальність за яке передбачена законодавством України, а також визначення ступеня вини особи (осіб), яка вчинила правопорушення, чиї дії або бездіяльність стали причиною його скоєння.

Підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового і начальницького складу службової дисципліни, скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами рядового і начальницького складу діянь, які порушують права і свободи громадян, інші події, пов`язані із загибеллю (смертю) осіб рядового чи начальницького складу або їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб рядового чи начальницького складу та можуть викликати суспільний резонанс (п.1 розділу ІІ Порядку №356/5).

Підставою для проведення службового розслідування є належним чином оформлений письмовий наказ уповноваженого на те начальника (п. 6 розділу ІІ Порядку №356/5).

Службове розслідування повинне бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення уповноваженим на те начальником.

У разі необхідності за мотивованим рапортом (доповідною запискою) виконавця або голови комісії визначений строк проведення службового розслідування може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення.

Завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку службового розслідування  (розділ V Порядку №356/5).

Начальник, який призначив проведення службового розслідування, має право, зокрема, затверджувати висновок службового розслідування. При затвердженні висновку службового розслідування, враховуючи думку виконавця (комісії) та на підставі поданих матеріалів службового розслідування, може прийняти рішення, яке відрізняється від запропонованого. У випадку незгоди начальника, який призначив службове розслідування, з висновками і пропозиціями виконавця (комісії), які не підтверджуються відповідними документами чи у процесі розслідування мали місце порушення, що дають підстави брати під сумнів об`єктивність його результатів, доручає виконавцю (голові комісії) вжити додаткових заходів у межах строку, встановленого для проведення службового розслідування, або призначає нове, проведення якого доручає іншій (іншим) особі (особам). Таке розслідування проводиться згідно з вимогами, визначеними цим Порядком (абз. 6 п.1 розділ VІ Порядку №356/5).

Особа рядового чи начальницького складу, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право: отримувати інформацію про підстави проведення службового розслідування; брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, подавати виконавцю (голові, членам комісії), який (які) проводить (ять) службове розслідування, документи, які мають значення для проведення службового розслідування; висловлювати письмові зауваження щодо об`єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службової особи (осіб), яка (і) його проводить (ять); відмовлятися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України; за письмовим зверненням ознайомлюватися із затвердженим висновком службового розслідування, а також із матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України; оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, що визначені законодавством України (п.4 розділ VІ Порядку №356/5).

За результатами службового розслідування складається висновок службового розслідування, який складається із вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування підписується виконавцем (головою та членами комісії) та затверджується начальником, який призначив службове розслідування.

 Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення та надіслати (або надати) йому засвідчений належним чином висновок службового розслідування. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення (п. 1,3,4 розділу VIII Порядку №356/5).

Як вбачається з матеріалів  справи, підставою для накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                            став висновок службового розслідування від 31.07.2019 року, яким за порушення вимог Кримінально-виконавчого кодексу України, Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 №2823/5, Інструкції з організації охорони кримінально-виконавчих установ закритого типу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 17.08.2018 року №48/5-ДСК, Інструкції з організації нагляду за засудженими, які відбувають покарання в установах виконання покарань, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 22.04.2016 №30/5-дск та інших нормативно-правових актів  рекомендовано притягнути начальника державної установи «Північна виправна колонія (№ 90)» капітана внутрішньої служби ОСОБА_1  до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення з займаної посади.

Суть порушень полягала в тому, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді начальника державної установи "Північна виправна колонія (№ 90)", належним чином не організував роботу щодо усунення недоліків, виявлених персоналом Адміністрації ДКВС України 21-22 грудня 2018 року, проігнорував вимоги вказівки Адміністрації ДКВС України від 09.01.2019 року №1/1-224/Мл про результати перевірки окремих напрямків оперативно-службової діяльності установи, в результаті чого  в установі заходи з усунення переважної більшості раніше виявлених недоліків не вживалися та були виявлені під час повторної перевірки 03.07.2019 року. Зокрема, в установі продовжує мати місце незадовільна організація та здійснення пропускного режиму до місці розташування варти та до зони, що охороняється, начальником установи ігноруються вимоги нормативно-правових актів щодо організації і забезпечення контролю за поведінкою засуджених з боку персоналу та багато інших порушень, які зафіксовані у висновку службового розслідування. Зазначені порушення з боку начальника установи, які мали триваючий характер, призвели до того, що 18.12.2018 року в установі виявлено факт надзвичайної події – спроба втечі засудженого.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що службове розслідування проведено з порушенням місячного строку проведення службового розслідування. Такого висновку суд дійшов з огляду на те, що хоча в матеріалах справи наявний лист Адміністрації ДКВС України від 09.07.2019 року №1/1-6567 Кр щодо продовження строку проведення службового розслідування, відповідач до суду не надав відповідний наказ, а відтак, не довів, що службове розслідування було проведено в установлені законом строки.

Втім, на думку судової колегії, такий висновок суду першої інстанції є передчасним, оскільки наявний в матеріалах справи акт від 23 липня 2019 року про відмову від підпису про ознайомлення з наказом про проведення службового розслідування, про продовження строку проведення службового розслідування та з матеріалами службового розслідування, а також відмову від надання письмового пояснення, містить посилання на наказ Міністерства юстиції України від 09.07.2019 №2628/7 «Про продовження строку проведення службового розслідування» (а.с.35 т.1).

Міністерство юстиції надало до апеляційної скарги наказ від 09.07.2019 року №2628/7, з якого  вбачається, що строк службового розслідування продовжувався на один місяць.

Оскільки службове розслідування було призначене наказом від 10.06.2019 року, а наказом від 09.07.2019 року продовжено строк його проведення, днем закінчення строку його проведення є 10.08.2019 року.

Враховуючи, що висновок службового розслідування складено відповідачем 31.07.2019 року, а затверджено 05.08.2019 року, розслідування проведено в межах встановленого Порядком №356/5 строку.

Той факт, що зазначений наказ не було надано до суду першої інстанції, що, в свою чергу, було розцінено останнім як ненадання доказів, на думку судової колегії не може бути підставою для висновку про порушення строку проведення службового розслідування, позаяк ухвали суду від 30.09.2019 року та від 28.10.2019 року не містять конкретної вимоги про надання саме цього наказу, в той час як інші наявні в матеріалах справи докази містять посилання на цей наказ та повною мірою підтверджують факт продовження службового розслідування.

Також судова колегія не може погодитись і з позицією суду першої інстанції, що предмет службового розслідування не відповідає підставам його призначення.

Так, надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, суд першої інстанції виходив з того, що за змістом  вказаного висновку підставою для проведення службового розслідування стала перевірка окремих напрямків діяльності ДУ «Північна виправна колонія (№90)»№ від 03.07.2019 року, за результатами якої встановлено ряд суттєвих недоліків та прорахунків в організації охорони установи, інженерно-технічного забезпечення, постійного нагляду за засудженими та інших питань службової діяльності зазначеної установи.

Оскільки згідно наказу від 10.06.2019 року №2185/7 підставою для проведення службового розслідування слугував Лист Адміністрації ДКВС України від 14.03.2019 року №1/1-2589/Кр та Лист Міністерства юстиції України від 29.05.2019 року №20699/5737-32-19/14.3.1, в яких зазначалося про проведення працівниками Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції  21-22 лютого 2019 року перевірки оперативно-службової діяльності Державної установи «Північна виправно колония (№90)», а висновок службового розслідування ґрунтується на порушеннях, які виявлені в ході перевірки від 03.07.2019 року, з результатами якої ОСОБА_1 не ознайомлювали, суд першої інстанції дійшов висновку, що у висновку службового розслідування вказані інші підстави, ніж у наказі про його призначення, а службове розслідування проводилось не стосовно фактів, викладених у листі від 14.03.2019 року, для перевірки яких призначалось службове розслідування, а щодо нових порушень, виявлених під час перевірки 03.07.2019 року.

На думку колегії суддів, такий висновок суду першої інстанції є помилковим,  оскільки зі змісту листа Адміністрації ДКВС №1/1-2589/Кр від 14.03.2019 року, наказу Мінюсту від 10.06.2019 року №2185/7, наказу Адміністрації ДКВС від 27.06.2019 року №177/ОД-19, висновку службового розслідування від 31.07.2019 року вбачається, що предметом даного службового розслідування є встановлення причин можливого невиконання або неналежного виконання начальником Державної установи "Північна виправна колонія (№ 90)" капітаном внутрішньої служби ОСОБА_1 вимог чинного законодавства, що негативно вплинуло на забезпечення виконання покладених на установу завдань, що відповідає підставам його призначення.

При цьому, судова колегія вважає помилковою позицію позивача, яку підтримав суд першої інстанції, що комісія в процесі службового розслідування безпідставно досліджувала матеріали перевірки Державної установи "Північна виправна колонія (№ 90)" від 03.07.2019 року, адже з матеріалів справи вбачається, що остання стосується виконання (усунення) виправною колонією встановлених за нею у грудні 2018 року порушень, які у даному випадку стали підставою для проведення відповідного службового розслідування.

Крім того, судова колегія вважає безпідставним висновок суду першої інстанції з приводу того, що  матеріали справи не містять доказів забезпечення позивача правом на участь у проведенні службового розслідування, зокрема, на ознайомлення з підставами проведення  такого розслідування та його матеріалами, оскільки згідно наявного в матеріалах акту від 23.07.2019 року, складеного та підписаного членами комісії з проведення службового розслідування вбачається, що ОСОБА_1 відмовився ознайомитись із наказом про проведення службового розслідування, а також його матеріалами (том 1 а.с.35).

З приводу наявних у справі документів (клопотання, акту фіксації, листа), які на думку позивача свідчать про незабезпечення його правом на ознайомлення з підставами проведення службового розслідування та їх матеріалами, судова колегія зазначає, що останні складені начальником виправної колонії та його підлеглими, які є заінтересованими  особами, а отже викликають сумніви щодо їх об`єктивності.

Разом з цим, судова колегія зазначає, що наявні в матеріалах справи листи від 04.09.2019 року, від 09.07.2019 року, від 11.07.2019 року свідчать, що ОСОБА_1 тричі викликався до Адміністрації ДКВС для надання пояснень щодо обставин, які стосуються службового розслідування, проте жодного разу не з`явися, що свідчить про небажання останнього приймати участь у проведенні такого розслідування, а також користуватися правами,  переліченими п.4 розділу VІ Порядку №356/5.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що бажання особи приймати участь у службовому розслідуванні, знайомитись з підставами та його матеріалами має супроводжуватись не лише направленням відповідних звернень, ай необхідністю прибуття такої особи за адресою місцезнаходження відповідного органу з метою реалізації наданих йому прав.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що в ході службового розслідування а ні позивач, а  ні його представник не з`являлись  до Адміністрації ДКВС з метою реалізації наданих йому прав.

До того ж судова колегія зазначає, що навіть у випадку не надання суб`єктом владних повноважень матеріалів службового розслідування для ознайомлення особі, відносно якої це розслідування було ініційовано, це не давало позивачеві законних підстав для відмови від дачі пояснень, хоча й за законом надання пояснень з приводу встановлених порушень не є обов`язком працівника.

Інші наведені позивачем підстави для скасування оскаржуваних наказів, а також встановлені судом першої інстанції недоліки в оформленні матеріалів службової розслідування є не суттєвими та на думку судової колегії не впливають на кваліфікацію застосованого до позивача дисциплінарного стягнення.

Враховуючи, що службове розслідування ініційовано, призначено та здійснено уповноваженими на те органами у відповідності до вимог чинного законодавства, судова колегія вважає, що підстави для задоволення позову ОСОБА_1 відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України  розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини першої статті 72 КАС України  доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом письмовими, речовими та електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведених вище обставини, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, приймаючи судове рішення у справі, неповно з`ясував обставини, що мають значення, а тому рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні його позову.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322,     325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Міністерства юстиції України, Південного регіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції - задовольнити.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року - скасувати.

Прийняти у справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, за участю третьої особи - Південного регіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя Косцова І.П.

Судді Осіпов Ю.В.  Скрипченко В.О.

      Повне судове рішення складено 15.06.2020 року.