ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2020 року          м.Дніпро         Справа №  904/531/19

              Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузнецова В.О.,                     

суддів Чередка А.Є., Вечірка І.О.

секретар судового засідання Крицька Я.Б.

       розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2020 (повне рішення складено 13.03.2020, суддя Ліпинський О.В.) у справі

за позовом Renitavo Investment LTD (Ренітаво Інвестмент ЛТД), Лімасол, Кіпр

до публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м.Кривий Ріг

про стягнення заборгованості із виплати дивідендів в розмірі 10 045    084,37 грн.

ВСТАНОВИВ:

                 І. Короткий зміст і підстави позовних вимог

          Компанія Renitavo Investment LTD (Ренітаво Інвестмент ЛТД) (надалі - позивач) звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", назву якого змінено на акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (надалі - відповідач) заборгованості з виплати дивідендів у розмірі 9 380    071,50 грн.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що 21.06.2018 загальними зборами акціонерів ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" було прийнято рішення про здійснення виплати дивідендів акціонерам товариства. Однак, в порушення вимог закону, відповідач зобов`язання щодо сплати дивідендів позивачу не виконав, у зв`язку із чим останній звернувся з даним позовом до суду.

           27.12.2019 позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, за змістом якої просив суд стягнути з відповідача 10 045    084,37 грн. заборгованості, з яких: 9 380    071,50 грн. – заборгованості з виплати дивідендів, 265    211,88 грн. – 3% річних, 399 800,99 грн. – інфляційних втрат.

          ІІ. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2020 у даній справі позов задоволено. Стягнуто з акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Renitavo Investment LTD (Ренітаво Інвестмент ЛТД) 9 380 071,50 грн. заборгованості з виплати дивідендів, 265 211,88 грн. три проценти річних, 399    800,99 грн. інфляційних втрат, 150 676,27 грн. витрат зі сплати судового збору.

          Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано посиланням на те, що відповідач не виконав свого грошового зобов`язання з виплати позивачеві належних йому за рішенням загальних зборів дивідендів у розмірі 9 380    071,50 грн.

          Порушення відповідачем грошового зобов`язання є підставою для здійснення нарахування відсотків річних та інфляційних втрат на підставі ст.625 Цивільного кодексу України.

          ІІІ. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи учасників справи

              3.1 Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

          Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

          Скаржник зазначає, що у відповідності до ст.9 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», операція по виплаті дивідендів нерезиденту у зазначеній сумі тягне за собою проведення відповідної ідентифікації та верифікації, що в свою чергу, зобов`язує позивача надати відповідні документи (в тому числі і такі, що дадуть змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників).

          Позивачем не надано відповідачу в повному обсязі документи, зазначені у постановах НБУ №281 від 10.08.2005, №369 від 15.08.2016, №410 від 13.12.2016, а саме: документи, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) позивача; документи на підтвердження здійснення розрахунків за об`єкт інвестиції позивачем.

          Заявник апеляційної скарги стверджує, що невиконавши вищезазначені дії позивач позбавив відповідача можливості надати вказані документи банку для проведення ідентифікації та верифікації клієнта, що є необхідною умовою для перерахування грошових коштів у вигляді дивідендів.

          Судом першої інстанції судом безпідставно не прийнято до уваги доводи відповідача щодо належності компанії позивача до групи «Приват» та існування всесвітнього арешту активів вказаних компаній. При цьому, на думку відповідача, останнім було в повній мірі доведено до відома суду вплив вказаних обставин на предмет спору.

          Відповідач вважає, що між сторонами виникли не грошові договірні зобов`язання, за неналежне виконання яких до відповідача може бути застосована відповідальність, передбачена ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, а організаційно-господарські, які виникли між суб`єктом господарювання та суб`єктом організаційно-господарських повноважень, і відповідно до таких зобов`язань не підлягає застосуванню ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

          Господарським судом не враховано, що відповідач, з урахуванням вимог Податкового кодексу України, при виплаті дивідендів на користь акціонера, як податковий агент, зобов`язаний одразу утримати податок у розмірі 15% від суми перерахованих дивідендів та перерахувати його до Державного бюджету. У разі невиконання вимог щодо оплати податку для АТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» існує високий ризик застосування до підприємства штрафних (фінансових) санкцій з боку податкової служби, а також притягнення посадових осіб до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків.

          Відповідачем надано до суду першої інстанції контррозрахунок розміру позовних вимог, в якому зазначено, що загальна сума заборгованості складає 8 538    322,56 грн., з яких 7       873 060,77 грн. (сума боргу), 225 430,10 грн. (3% річних), 339    831,69 грн. (інфляційні втрати).

          Також скаржник зазначає, що місцевим судом порушено судом норми процесуального права, у зв`язку з відмовою відповідачу в задоволенні його клопотань про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішеннями судів в інших справах.

                 3.2 Доводи інших учасників справи

          У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду – без змін.

          В обґрунтування своєї правової позиції позивач зазначає, що Закон  України «Про акціонерні товариства» встановлює єдину умову для виплати дивідендів – наявність у особи статусу акціонера на дату складенні переліку осіб, які  мають право на  отримання дивідендів. Жодних інших вимог та обов`язків Renitavo Investment LTD для отримання дивідендів законодавством не передбачено.

          Судом першої інстанції правильно встановлено, що у законодавчо визначений строк відповідачем свої обов`язки із виплати дивідендів позивачу не виконано. При цьому, у відповідача були відсутні законні підстави та технічні перепони, які б унеможливлювали виплату дивідендів, а відповідно, така невиплата була обумовлена виключно незаконною бездіяльністю відповідача.

          Також господарський суд, дослідивши норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини, дійшов до правильного висновку про те, що правовідносини, в яких товариство у разі прийняття рішення загальними зборами про виплату акціонеру дивідендів, зобов`язане здійснити таку виплату, є грошовим зобов`язанням, а тому до цих правовідносин застосовуються положення ст.625 Цивільного кодексу України щодо сплати боржником суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох  процентів річних від простроченої суми.

          Твердження відповідача про належність компанії Renitavo Investment LTD до групи «Приват» не надає право відповідачу ухилятися від обов`язку з виплати дивідендів та є нічим не підтвердженим припущенням, що не відповідає дійсності.

          Враховуючи норми Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», відповідач у правовідносинах із виплати дивідендів не є суб`єктом первинного фінансового моніторингу, а позивач як акціонер у правовідносинах з відповідачем не є клієнтом.

          Відповідно, позивач не зобов`язаний надавати, а відповідач не має права вимагати від Renitavo Investment LTD документів, необхідних для ідентифікації та верифікації клієнта, у тому числі документів, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) Renitavo Investment LTD.

          Постанови Правління НБУ від 13.12.2016 та №410 від 10.08.2015 № 281 не передбачають надання акціонером-нерезидентом емітенту корпоративних прав/акцій для цілей виплати дивідендів, документів на підтвердження здійснення розрахунків за об`єкт інвестицій, а також не містять вимоги про надання вказаних документів банку з метою купівлі та переказу іноземної валюти для виплати дивідендів

          Постанова Правління НБУ від 15.08.2016 №369 не містить вимоги про надання акціонером емітенту корпоративних прав/акцій документів на підтвердження здійснення розрахунків за об`єкт інвестиції, як і взагалі не передбачає вимог про надання акціонером емітенту будь-яких документів для виплати дивідендів.

          Вимога пункту 141.4 ст.141 Податкового кодексу України щодо обов`язку платника податку при здійсненні виплати доходу  нерезиденту утримати з суми такого доходу та перерахувати до бюджету податок за ставкою 15% не обмежує застосування до суми простроченого зобов`язання вимоги ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України та взагалі не застосовується до спірних правовідносин.

          Господарські суди в межах своїх повноважень та підсудності, визначених Господарським процесуальним кодексом України, не розглядають питання правильності оподаткування доходів сторін спору.

          Клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі були направлені виключно на безпідставне затягування розгляду справи, а їх задоволення призвело б до грубого порушення права позивача на ефективний захист порушеного права шляхом розгляду спору у межах встановлених законом строків.  

                  ІV. Апеляційне провадження

                   4.1 Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді

          Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.04.2020 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Вечірко І.О., Чус О.В.

          Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.04.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2020.

          Розпорядженням керівника апарату суду від 27.04.2020 №371/20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, оскільки розгляд справ у спорах, що виникають з корпоративних відносин не відноситься до спеціалізації судді Чус О.В.

          Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2020 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Вечірко І.О., Чередко А.Є.

          Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.04.2020 розгляд справи призначено на 01.06.2020.

01.06.2020 у судовому засіданні оголошено перерву до 04.06.2020.

04.06.2020 у судовому засіданні оголошено перерву до 16.06.2020.

               16.06.2020 у судове засідання з`явився представники сторін, які надали відповідні пояснення.

                        16.06.2020 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

                   4.2 Стислий виклад обставин справи, встановлених судами

          Компанія Renitavo Investment LTD (Ренітаво Інвестмент ЛТД) станом на 07.07.2018 володіла 1 500 000 штук акцій публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", а отже, являлася акціонером цього товариства.

           23.06.2018 на офіційному сайті Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України “SMIDA” (https://smida.gov.ua/) була розміщена інформація наступного змісту: “Позачерговими Загальними зборами акціонерів публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", що відбулися 21.06.2018 прийнято рішення (протокол б/н від 21.06.2018) про виплату дивідендів акціонерам товариства за 2013 та 2017 роки. Розмір дивідендів, що підлягають виплаті акціонерам товариства відповідно до рішення позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ “ПІВДГЗК” складає 9 947 478 528,55, що складає: 6,253381 грн. із розрахунку на одну просту акцію. Рішення загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" оформлене протоколом від 21.06.2018.

          Рішенням Наглядової ради ПАТ "ПІВДГЗК" визначена дата складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строки виплати дивідендів акціонерам товариства, а саме: дата складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів - 07 липня 2018 року; строк виплати дивідендів - датою початку строку виплати дивідендів є 11 липня 2018 року, а виплата дивідендів повинна бути здійснена у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами акціонерів товариства рішення про виплату дивідендів; спосіб виплати дивідендів - безпосередньо акціонерам; порядок виплати дивідендів - дивіденди виплачуються в грошовій формі шляхом направлення дивідендів у повному обсязі безпосередньо акціонерам згідно з переліком осіб, які мають право на отримання дивідендів, складеним станом на 07 липня 2018 року, відповідно до кількості належних їм акцій на дату складання переліку”.

          На дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів від ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" за рішенням Загальних зборів акціонерів від 21.06.2018, компанія Renitavo Investment LTD була акціонером ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", що підтверджується випискою про стан рахунку в цінних паперах на 07.07.2018.

          Отже, позивач як власник 1 500 000 штук акцій ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" мав право на отримання дивідендів із розрахунку 6,253381 грн. на одну просту акцію, що становить 9 380 071,50 грн., які мали бути виплачені протягом шести місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів, тобто до 21.12.2018.

           21.12.2018 позивач направив на адресу відповідача заяву, в якій просив перерахувати нараховані дивіденди.

          В заяві були вказані відомості про позивача (адреса, реєстраційний номер) та реквізити банківського рахунку компанії для перерахування дивідендів.

          До заяви були додані: нотаріально засвідчена копія сертифікату про гарний стан компанії з перекладом та апостилем;  нотаріально засвідчена копія сертифікату про реєстрацію компанії в Республіці Кіпр з перекладом та апостилем; нотаріально засвідчена копія сертифікату про директора компанії з перекладом та апостилем; нотаріально засвідчена копія сертифікату про акціонерів компанії з перекладом та апостилем; нотаріально засвідчена копія довідки з банку про реквізити рахунку компанії з перекладом та апостилем; нотаріально засвідчена копія податкового сертифікату резидентства компанії на  2018 рік з перекладом та апостилем; нотаріально засвідчена копія статуту компанії, скріпленого аффідевітом від  18.12.2018, з перекладом та апостилем; оригінал виписки з рахунку в цінних паперах станом на 07.07.2018 року; нотаріально засвідчена копія спеціальної довіреності на представника з перекладом та апостилем.

          В установлений законом та рішенням загальних зборів акціонерів ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" строк, дивіденди позивачу виплачені не були.

          Повідомлення про виплату дивідендів, яке б містило порядок їх виплати, або будь-яких інших листів, у тому числі у відповідь на направлену заяву позивач не отримував.

          Отже, відповідач не виконав свого грошового зобов`язання з виплати позивачеві належних йому за рішенням Загальних зборів акціонерів дивідендів в розмірі 9 380 071,50 грн., що і стало причиною даного спору.

           4.3 Позиція апеляційного господарського суду у справі

                  Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України        визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

                 Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані заперечення, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, перевіривши встановлені на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

          Відповідно до ст. 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" (в редакції, чинній станом на 21.06.2018) визначено, що акція це іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

          Згідно з п.2 ч.1 ст.88 Господарського кодексу України, п.2 ч.1 ст.116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

          За змістом п.2 частини першої ст.25 Закону України “Про акціонерні товариства” (в редакції, чинній станом на 21.06.2018) кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи право на отримання дивідендів.

          Статтею 30 Закону України “Про акціонерні товариства” (в редакції, чинній станом на 21.06.2018) визначено, що дивіденд - частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами. Виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів. Рішення про виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями приймається загальними зборами акціонерного товариства. Для кожної виплати дивідендів наглядова рада акціонерного товариства встановлює дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строк їх виплати. Дата складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за простими акціями, визначається рішенням наглядової ради, передбаченим першим реченням цієї частини, але не раніше ніж через 10 робочих днів після дня прийняття такого рішення наглядовою радою. Товариство в порядку, встановленому статутом, повідомляє осіб, які мають право на отримання дивідендів, про дату, розмір, порядок та строк їх виплати. Протягом 10 днів з дня прийняття рішення про виплату дивідендів за простими акціями публічне акціонерне товариство повідомляє про дату, розмір, порядок та строк виплати дивідендів за простими акціями фондову біржу (біржі), у біржовому реєстрі якої (яких) перебуває таке товариство. Акціонерне товариство в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, здійснює виплату дивідендів через депозитарну систему України або безпосередньо акціонерам. Конкретний спосіб виплати дивідендів визначається відповідним рішенням загальних зборів акціонерів.

          Отже, виплата дивідендів акціонеру стає обов`язком товариства з моменту прийняття рішення загальними зборами, належне виконання якого покладається саме на це товариство і не залежить від будь-яких дій акціонера.

          Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

          У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

          Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

          Таким чином, сплата акціонеру дивідендів, щодо виплати яких було прийнято рішення загальними зборами відповідача, надає акціонеру, на користь якого таке рішення прийняте, "законне очікування", що йому будуть такі дивіденди виплачені. Невиплата товариством таких дивідендів акціонеру прирівнюється до порушення права останнього на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п.166).

          Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.01.2018 у справі №910/11316/17, від 28.11.2019 у справі №910/4040/19.

          З урахуванням наведених положень законодавства, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що на підставі рішення загальних зборів акціонерів ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" від 21.06.2018 у останнього виник обов`язок з виплати дивідендів акціонерам товариства, зокрема, компанії Renitavo Investment LTD у розмірі 9    380    071,50 грн.

          Доказів сплати позивачу наведеної суми заборгованості відповідачем не надано, а тому вимога позивача про стягнення суми дивідендів у розмірі 9 380 071,50 грн., є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

          Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за період з 22.12.2018 по 30.11.2019 у розмірі 265 211,88 грн. та інфляційні втрати за вказаний період у розмірі 399 800,99 грн.  

          Перевіривши розрахунки нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних, колегія суддів вважає їх вірним та арифметично правильними, такими, що відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а тому позовні вимоги в цій частині правомірно задоволено судом першої інстанції.

          Щодо аргументів апеляційної скарги про те, що спірні правовідносини не є грошовими, а тому до відповідача не може бути застосована відповідальність, передбачена ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, то вони є безпідставними виходячи з такого.

          За змістом ст.ст.524 та    533 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання щодо сплати коштів.

          Частиною 1    статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства" визначено, що дивіденд - це частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами.

          Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України    зобов`язання виникають з підстав, встановлених     ст.11 Цивільного кодексу України.

          В силу    ст.11 Цивільного кодексу України       підставами виникнення цивільних прав та обов`язків може бути і рішення загальних зборів про виплату дивідендів.

          Отже, грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, й факту прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів.

          Таким чином, правовідносини, в яких товариство у разі прийняття рішення загальними зборами про виплату акціонеру дивідендів, зобов`язане здійснити таку виплату, є грошовим зобов`язанням, а тому суд першої інстанції правомірно застосував до цих правовідносин положення     ст. 625 Цивільного кодексу України.

          Господарським судом не було порушено вимоги ст.176 Господарського кодексу України, адже вказана стаття розкриває зміст організаційно-господарських відносин і визначає їх, як господарські зобов`язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб`єктом господарювання та суб`єктом організаційно-господарських повноважень. Цим відносинам характерна управлінсько-господарська (організаційна) дія і такі відносини не повинні мати майнового характеру, однак відносини, які виникли між сторонами щодо виплати товариством позивачу дивідендів мають майновий характер і є грошовими.

          Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 17.01.2018 у справі №910/11316/17.

          Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи відповідача щодо неподання позивачем документів, необхідних для встановлення кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) компанії та документів на підтвердження здійснення позивачем розрахунків за об`єкт інвестиції, оскільки відповідач не звертався до позивача з жодними вимогами щодо надання таких документів після одержання вимоги останнього про виплату дивідендів.

          Посилання скаржника про належність компанії позивача до групи “Приват” та існування всесвітнього арешту активів вказаних компаній не звільняє відповідача від обов`язку з виплати позивачу дивідендів. Крім того, наведені доводи не підтверджені відповідачем належними та доказами.

          Колегія суддів приймає до уваги, що у даному випадку компанія Renitavo Investment LTD є самостійною юридичною особою, яка самостійно здійснює свою діяльність, реалізовує власні права, несе обов`язки та відповідає за власними зобов`язаннями.

          Посилання акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на необхідність зменшення у випадку стягнення дивідендів на суму податку в розмірі 15 відсотків, яку  відповідач як податковий агент повинен нарахувати і утримати з нерезидента відповідно до вимог чинного податкового законодавства, господарський суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги.

          Згідно з положеннями до підпункту ,,б” підпункту    141.4.1 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними пунктом         141.4     статті     141  Кодексу.

          Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються, зокрема, дивіденди, які сплачуються резидентом.

          Резидент, що здійснює на користь нерезидента виплату дивідендів, утримує податок із суми дивідендів за ставкою 15 відсотків. Податок утримується за рахунок суми дивідендів та сплачується до бюджету під час виплати дивідендів, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності (пп.141.4.2 п.141.4 ст.141 Кодексу).

          Таким чином, податковим законодавством утримання податку з дивідендів віднесено до обов`язку підприємства - резидента України.

          Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що сума дивідендів, які суд визначає до стягнення з підприємства України на користь нерезидента, обраховуються без віднімання суми податку, яка підлягає нарахуванню і утриманню вже при виплаті дивідендів.

          Крім того, питання щодо ведення податкового обліку, нарахування та сплати податків не відноситься до юрисдикції господарських судів, оскільки стосуються публічно-правових відносин та не можуть бути вирішені в рамках розгляду приватноправового (у даному випадку корпоративного) спору.

          Стосовно твердження відповідача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, у зв`язку з відмовою у задоволенні клопотань відповідача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішеннями судів в інших справах, колегія суддів враховує таке.

          Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

          За змістом пункту 4 частини 1 статті 229 цього Кодексу провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України, – до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

          Зупинення провадження у справі – це тимчасове повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

          Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення судом обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинене.

          За змістом пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

          Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

          Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.

          Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленні законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

          Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.

          Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справі поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті б згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі “Смірнова проти України”).

          У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначені як основні засади (принципи) господарського судочинства, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та розумність строків розгляду справи судом (пункти 2 і 10 частини 3 зазначеної статті).

          У даному випадку місцевим судом не встановлено обставин, які унеможливлюють розгляд даної справи до розгляду зазначених відповідачем справ.

          Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для зупинення провадження у справі.

           12.06.2020 до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про закриття провадження у справі через відсутність предмету спору, оскільки відповідачем рішення господарського суду від 12.03.2020 виконано у повному обсязі, в підтвердження чого надані відповідні платіжні доручення.

          При цьому відповідач зазначає, що спірна заборгованість сплачена з урахуванням вимог Податкового кодексу України щодо утримання податку у розмірі 15%.

          Пунктом 1 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо:  відсутній предмет спору.

          Апеляційний господарський суд звертає увагу, що господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

          Разом з цим закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми  Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

          Під предметом спору розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

           Предметом позову у цій справі є заявлена вимога про стягнення заборгованості у розмірі 10 045 084,37 грн.

          Відповідно до пояснення представника позивача акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" не було повністю виконане рішення господарського суду від 12.03.2020 в частині стягнутої заборгованості з виплати дивідендів, трьох процентів річних, інфляційних втрат та судового збору.

          Отже між позивачем та відповідачем не урегульовано усі спірні питання щодо предмета спору у цій справі.

          Відповідно до п.3 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково

          Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 191, 192 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі (ч.2 ст.274 Господарського процесуального кодексу України).

          Колегія суддів зазначає, що події, на які посилається заявник у клопотанні про закриття провадження мали місце вже після ухвалення рішення місцевим господарським судом, крім того, у заявленому клопотанні відповідач не просить визнати нечинним оскаржуване рішення місцевого господарського суду.

          З урахуванням наведеного, апеляційний господарський суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про закриття провадження у справі через відсутність предмету спору.

          Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновку Європейського Суду з прав людини у справі       Проніна проти України       (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

          У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

         4.4 Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги

                 Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права під час ухвалення              рішення в оскаржуваній частині судом апеляційної інстанції не встановлено. В зв`язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції має бути залишене без змін.

           4.5 Розподіл судових витрат

          Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

          Керуючись ст.ст.269,275,276,281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

          У задоволенні апеляційної скарги публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" відмовити.

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2020 у справі №904/531/19 залишити без змін.

          Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

         Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

               Постанова складена у повному обсязі 17.06.2020

                Головуючий суддя                                                     В.О.Кузнецов

                Судді                                                                              А.Є.Чередко

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                           І.О.Вечірко