Справа № 145/1348/18                                                                        

Провадження № 22-ц/801/1213/2020

Категорія: 48

Головуючий у суді 1-ї інстанції Ратушняк І. О.

Доповідач :Стадник І. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

17 червня 2020 року м. Вінниця

Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Вінницького апеляційного суду Стадник І.М., одержавши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 03 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, що перебуває у спільній власності подружжя, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -

встановив:

Не погодившись із судовим рішенням у зазначеній справі відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, вивчивши яку, приходжу до висновку про залишення її без руху з таких підстав.

Частиною 4 статті 356 ЦПК України встановлено, що до апеляційної скарги додаються, крім іншого, документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Всупереч зазначеній нормі апелянтом такі документи до скарги не додано, судовий збір згідно вимог Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року не сплачено, а підстави звільнення від спати судового збору відсутні.

Правові засади справляння судового збору, коло платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначається Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI.

При наданні оцінки дотриманню особою, яка звертається до суду з апеляційною скаргою, вимог статті 356 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє сплату судового збору у відповідному розмірі (стаття 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI) та зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (частина перша статті 9 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI).

Враховуючи викладене, одним із процесуальних обов`язків для реалізації права на судовий захист в порядку цивільного судочинства є надання документа про сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі. Невиконання такого обов`язку є підставою для ухвалення судового рішення про залишення позовної заяви без руху зі встановленням строку для усунення таких недоліків.

До апеляційної скарги апелянт ОСОБА_1 додав клопотання про звільнення/розстрочення від сплати судового збору за її подання, посилаючись на скрутний матеріальний стан, при цьому надає докази, які на його думку, є підтвердженням заявленого клопотання.

Згідно з частинами першою, третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Спеціальним законом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, є Закону України «Про судовий збір» (далі – Закон).

Відповідно до статті 8 Закону, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ "KNIAT v. POLAND" від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ "JEDAMSKI and JEDAMSKA v. POLAND" від 26 липня 2005 року, пункти 63, 64).

Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (рішення ЄСПЛ "SHISHKOV v. RUSSIA" від 20 лютого 2014 року, пункт 111).

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Аналіз клопотання про звільнення від сплати судового збору разом із доказами доданими до нього – квитанції про перерахування коштів на ім`я позивача, довідка про суми виплачених доходів,  заключення ЛКК щодо  ОСОБА_3  та свідоцтва про народження дітей, свідчить, що зазначені обставини не можуть вважатись достатньою підставою для звільнення ОСОБА_1 (чи відстрочення) від сплати судового збору, оскільки не в повній мірі характеризують його майновий стан та не свідчать про наявність умов, які відповідно до статті 8 Закону  є підставою для звільнення від сплати судового збору.

Положення Закону України «Про судовий збір» не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

За таких обставин клопотання ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Отже, ОСОБА_1 слід сплатити судовий збір у порядку та розмірі, визначених Законом України «Про судовий збір».

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 21 Постанови "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" N 10 від 17 жовтня 2014 року, законом передбачено сплату судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги на рішення суду в певному розмірі виходячи зі ставки судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги незалежно від оспорюваної суми.

У разі якщо в апеляційному або касаційному порядку оскаржується судове рішення, яке прийнято за наслідками розгляду первісного і зустрічного позовів, то якщо заявник не згоден із таким рішенням у частині розгляду вимог за обома зазначеними позовами, судовий збір має сплачуватися ним так само з урахуванням результатів розгляду як первісного, так і зустрічного позовів.

Відповідно до підпункту 6 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги на рішення суду встановлено розмір судового збору – 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Як встановлено матеріалами справи за подання зустрічного позову до суду першої інстанції ОСОБА_1 сплачено судовий збір у сумі 5286 грн, що підтверджується квитанцією.

ОСОБА_1 оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні його вимог, а тому йому необхідно сплатити судовий збір в розмірі 150 % суми збору, що підлягав сплаті при поданні позову, тобто 7929 грн., і для приєднання до матеріалів справи, надати Вінницькому апеляційному суду платіжний документ про оплату вказаних витрат, які перерахувати за наступними банківськими реквізитами:

Отримувач коштів: УК у м. Вінниці/отг. м. Вінниця/22030101

Код ЄДРПОУ: 38054707

Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)

Рахунок отримувача: UА478999980313101206080002856

Код класифікації доходів бюджету: 22030101

Призначення платежу: *;101;______(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків – фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом _______(ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскаржуваного рішення) по справі _____(Номер справи), Вінницький апеляційний суд (назва суду, де розглядається справа).

Згідно частини 2 статті 357 ЦПК України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві – стаття 185 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 357, статті 185 ЦПК України, а апелянту надається строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 185, 356, 357 ЦПК України,

ухвалив:

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 Тиврівського районного суду Вінницької області від 03 березня 2020 року - залишити без руху.

Надати апелянту для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати семи днів з дня отримання цієї ухвали але не пізніше ніж до закінчення карантину.

Роз`яснити, що у випадку невиконання вимог ухвали апеляційна скарга буде вважатись неподаною та повернена особі, яка її подала.

Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.

Суддя                                                                                І.М. Стадник