ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2020 року                                                  Справа № 902/1012/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г. ,  суддя Маціщук А.В.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "СХК "Вінницька промислова група" на рішення Господарського суду Вінницької області від 17.02.2020 р. у справі № 902/1012/19 (суддя Яремчук Ю.О., повний текст рішення складено 24.02.2020 р.)  

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СХК "Вінницька промислова група"  (вул. Соборна, 226-А, м. Немирів, Вінницька обл., 22800)  

до Староприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області  (вул. Гагаріна, 42, с. Стара Прилука, Липовецького р-ну, Вінницька обл., 22511)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Липовецька районна державна адміністрація Вінницької області (вул. Героїв Майдану, 4, м. Липовець, Вінницька обл., 22500)

про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі

за участю представників сторін:

позивача - Бурятинський В.О.;

відповідача - не з`явився;

третьої особи - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СХК "Вінницька промислова група" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Староприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач дотримався встановленого ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та п. 8 договору оренди порядку поновлення договору оренди, звернувшись до відповідача, з метою реалізації переважного права на його поновлення, з відповідними листами-повідомленнями та проектом додаткової угод. Проте додаткова угода між сторонами укладена не була. Такі дії відповідача не базуються на положеннях чинного земельного законодавства, не узгоджуються з умовами договору та грубо порушують право позивача на поновлення договору оренди землі, а наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі стала підставою для звернення до суду з даним  позовом.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 17.02.2020 р. у справі №902/1012/19 в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції вказав, що зміна фактичної площі та межі земельної ділянки з присвоєнням їй нових кадастрових номерів унеможливлює пролонгацію договору, укладеного раніше з позивачем у порядку, передбаченому ст. 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки такі зміни мають наслідком укладання договору оренди земельної ділянки з дотриманням вимог закону щодо порядку одержання земельної ділянки на праві оренди у загальному порядку, відтак відсутні підстави для задоволення заявлених позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "СХК "Вінницька промислова група" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення суду, прийняти нове рішення, яким задоволити позов.

Скаржник вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що зміна фактичної площі та межі земельної ділянки з присвоєнням їй нових кадастрових номерів унеможливлює пролонгацію договору, укладеного раніше з позивачем у порядку, передбаченому ст. 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки такі зміни мають наслідком укладання договору оренди земельної ділянки з дотриманням вимог закону щодо порядку одержання земельної ділянки на праві оренди у загальному порядку, посилаючись на висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду у справах №922/2723/17, № 367/2022/15-ц.

Таким чином, судом першої інстанції невірно застосовано норми ст. 79-1 ЗК України, ст. 30 Закону України "Про державний земельний кадастр", ст. ст. 2, 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст. ст. 27, 33 Закону України "Про оренду землі", ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" та ст. ст. 236, 237 ГПК України.

Розпорядженням керівника апарату суду від 24.03.2020 р. № 01-04/112 у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії у справі - Гудак А.В. у період з 18.03.2020 р. по 27.03.2020 р. включно, відповідно до ст. 32 ГПК України, ст. 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", п. 18, 20 розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у даній судовій справі.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2020 р. для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г., суддя Маціщук А.В.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.03.2020 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "СХК "Вінницька промислова група" на рішення суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.04.2020 р.  розгляд апеляційної скарги призначено на 21.05.2020 р. об 14:30 год.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2020 р. розгляд скарги відкладено на 11.06.2020 р. о 12:00 год.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 р. заяву представника ТОВ "СХК "Вінницька промислова група" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у даній справі - задоволено.

В судових засіданнях 21.05.2020 р. та 11.06.2020 р. представник позивач підтримав доводи апеляційної скарги, просить задоволити її вимоги, рішення суду першої інстанції скасувати та задоволити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні 21.05.2020 р. заперечив доводи апеляційної скарги, просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Третя особа та відповідач не забезпечили явку повноважного представника в судове засідання 11.06.2020 р., хоча про день, час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, явка представників учасників судового процесу в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як встановлено апеляційним господарським  судом, 29.12.2012 р. між Липовецькою районною державною адміністрацією (орендодавець) та ТОВ "Прилуцьке" (орендар) було укладено договір оренди землі № 633, за умовами якого в оренду передано земельну ділянку, що знаходиться на території Староприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області за межами населеного пункту с. Нова Прилука, загальною площею 113,2118 га ріллі, кадастровий номер 0522284000:03:000:1033, строком на 4 роки 364 дні.

Умовами п.8 договору оренди землі його сторонами було погоджено, що після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк і у разі реалізації даного права повинен не пізніше як за тридцять днів до закінчення строку дії договору, письмово повідомити орендодавця про свій намір.

Вказаний договір було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за рішенням державного реєстратора від 26.10.2014 р. № 16751093.

Позивач, як орендар землі, сподівався оформити правовідносини щодо продовження дії договору оренди землі, направив на адресу відповідача листи-повідомлення від 01.07.2019 р. №0107-19/1 та від 06.08.2019 р. № 0608-19/1, в яких виклав свою пропозицію продовжити договірні відносини з оплатного користування земельною ділянкою, а також надав проект відповідної додаткової угоди до договору оренди землі.

Листом від 12.08.2019 р. № 300/02-12 відповідач відмовив позивачу в укладенні додаткової угоди до договору оренди від 29.12.2012 р. № 633, посилаючись на рішення Староприлуцької сільської ради від 21.02.2018 р. № 87 та нагальні потреби громади у вільних земельних ділянках для забезпечення прав учасників АТО, розміщення сільського цвинтаря та іншого.

29.08.2019 р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис №11561120033000515 про припинення ТОВ "Прилуцьке" за рішенням засновників. Правонаступником всіх прав та обов`язків ТОВ "Прилуцьке" є ТОВ "СХК "Вінницька промислова група" (код ЄДРПОУ 33623350; місцезнаходження: 22800, Вінницька обл., м. Немирів, вул. Соборна, 226-А).

Предметом позову у даній справі є вимога позивача про визнання додаткової угоди від 25.10.2019 р. до договору оренди від 29.12.2012 р. № 633 укладеною на підставі ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та п. 8 договору оренди.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що за змістом ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України "Про оренду землі" визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 33 цього Закону регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами за умови дотримання порядку, визначеного частинами 2- 5 цієї норми, так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 зазначеної статті).

Отже, стаття 33 Закону України "Про оренду землі" містить дві різні правові конструкції, а зміст права, підстави і обставини для захисту переважного права орендаря, яке виникає відповідно до частин 1-5 зазначеної статті, не є тотожними змісту та підставам захисту його права, яке виникає згідно з частиною 6 цієї норми.

Частиною 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).

Суть поновлення договору оренди за змістом частини 6 статті 33 зазначеного Закону полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі.

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав і обов`язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

Відповідно до ч. 9 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі (ч. 10 ст. 79-1 ЗК України).

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (ч. 4 ст. 79-1 ЗК України).

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, позивачу за договором оренди землі від 29.12.2012 р. № 633 було надано в користування земельну ділянку загальною площею 113,2118 га ріллі, кадастровий номер 0522284000:03:000:1033, що знаходилася на території Староприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області за межами населеного пункту с. Нова Прилука.

Однак, з наявних у справі доказів судом встановлено, що на момент звернення позивача з позовом до суду земельної ділянки загальною площею 113,2118 га з кадастровим номером №0522284000:03:000:1033 не існує.

Матеріалами справи стверджується, що із складу земельної ділянки загальною площею 113,2118 га з кадастровим номером № 0522284000:03:000:1033 було виділено в 2017 р. фізичним особам 23 земельних ділянок площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується відповідним рішеннями Староприлуцької сільської ради Липовецького району від 31.10.2019 р. № № 629, 628, 627, 626, 625, 624, 623, 608, 607, 605, 604, 603, 602, 622, 621, 620, 619, 618, 617, 616, 615, 614, 611, 610, 609 (а. с. 120 - 144).

Обставини відсутності в Державному реєстрі речових прав земельної ділянки з кадастровим номером 0522284000:03:000:1033 та наявність інших земельних ділянок з іншими кадастровими номерами місцезнаходження яких співпадає з місцезнаходженням орендованої позивачем земельною ділянкою були встановлені у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05.02.2019 у справі № 802/1909/17-а, які мають преюдиціальне значення у даній справі та не підлягають повторному доведенню.

В даній постанові зазначено, що Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області прийнято ряд рішень про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення з іншими. На підставі вказаних наказів, громадяни звернулись до державних реєстраторів з відповідними заявами про реєстрацію права власності на земельну ділянку, за наслідком розгляду яких прийняті рішення про державну реєстрацію права власності на вказані земельні ділянки за фізичними особами (абз. 8 стор. 9 та абз. 1 стор. 10 постанови).

Окрім того, суд апеляційної інстанції приймає до уваги інформацію державного реєстратора Староприлуцької сільської ради Липовецького району, надану на адвокатський запит адвоката Мельника В.О., в якій зазначено, що згідно даних Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 0522284000:03:000:1033 площею 113, 2118 га у розпорядженні, володінні чи користуванні Староприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області не перебуває. Право власності за Староприлуцькою сільською радою Липовецького району Вінницької області на вищевказану земельну ділянку не реєструвалось.

Отже, враховуючи те, що доказами у справі підтверджується, що  площа та кадастровий номер земельної ділянки, яка перебувала в оренді позивача були змінені, а зміна фактичної площі та межі земельної ділянки з присвоєнням їй нових кадастрових номерів унеможливлює пролонгацію договору, укладеного раніше з позивачем у порядку, передбаченому ст. 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки такі зміни мають наслідком укладання договору оренди земельної ділянки з дотриманням вимог закону щодо порядку одержання земельної ділянки на праві оренди у загальному порядку,  суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачу слід відмовити в позові про визнання додаткової угоди від 25.10.2019 р. до договору оренди від 29.12.2012 р. № 633 укладеною.

При цьому колегія суддів приймає до уваги правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 18.12.2018 р. у справі № 912/1616/18, від 22.01.2019 р. у справі №912/1856/16, від 20.02.2019 р. у справі № 904/792/18, від 27.03.2019 р. у справі № 911/512/18, про те, що за обставин чинності заходів щодо поділу спірної земельної ділянки, відсутності відомостей щодо оскарження та скасування цих заходів, відновлення прав позивача шляхом поновлення договору оренди потребуватиме об`єднання земельних ділянок, утворених за наслідками поділу, та створення земельних ділянок зі складу існуючих ділянок, які вже сформовані як об`єкти цивільних прав, що не може бути вирішено в межах цього позову. Таким чином, у зв`язку з поділом земельної ділянки, яка була предметом договору оренди, та формуванням інших земельних ділянок,  об`єктивно відбулася зміна меж земельної ділянки, припинилось існування цієї земельної ділянки в дійсних межах, що унеможливлює ефективний захист прав позивача шляхом поновлення договору оренди, укладення додаткової угоди про поновлення такого договору.

Посилання скаржника на висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Великої Палата Верховного Суду у справах № 922/2723/17 та № 367/2022/15-ц, суд вважає безпідставними, оскільки такі висновки суду надані щодо застосування інших норм права та у справах, в яких предмет, підстави позову, склад учасників, зміст позовних вимог є іншими, ніж у цій справі.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що в рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007 р., аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов`язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.

ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції належно виконав свій обов`язок щодо мотивації прийнятого ним рішення у даній справі та дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що  суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Вінницької області від 17.02.2020 р. у справі № 902/1012/19 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "СХК "Вінницька промислова група" – без задоволення.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на позивача згідно ст.129, 282 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "СХК "Вінницька промислова група" на рішення Господарського суду Вінницької області від 17.02.2020 р. у справі № 902/1012/19 – залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Вінницької області.

Повний текст постанови складено 16 травня 2020 р

Головуючий  суддя                                                                      Олексюк Г.Є.

        Суддя                                                                                              Петухов М.Г.  

Суддя                                                                                              Маціщук А.В.