Справа № 22-Ц-1385/2010р.                         Головуючий в 1 інстанції    Левченко А.В.

                                                   Доповідач в 2 інстанції Малород О.І.

У  Х  В  А  Л  А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня  2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :

    Головуючого: Дьоміної О.О.

    суддів: Малорода О.І., Касьяненко Л.І.

    при секретарі: Мацевич О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Київ

цивільну справу за апеляційною скаргою Закритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт» на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 листопада 2009 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Закритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт», треті особи - приватна профспілкова організація всеукраїнської професійної спілки-Асоціації льотного складу Цивільної авіації України «Професійна спілка бортпровідників Закритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт «Українські Авіалінії», ОСОБА_3, Фонд державного майна України про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу , -

ВСТАНОВИЛА:

    Позивач звернувся до суд з даним позовом та просив поновити його на роботі на посаді бортпровідника відділу сервісу пасажиру на борту  ПС Директората сервісу пасажиру на борту ПС  ЗАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт».

    Просив стягнути з відповідача  середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 17689 грн. 53 коп.

    Мотивував вимоги тим, що його звільнення 20 липня 2009 року у зв’язку з скороченням чисельності та штату відбулось незаконно.

    При його звільненні адміністрація не отримала згоду профспілкового комітету на його звільнення, не враховано його переважне право про залишення на роботі, поскільки він на даному підприємстві працює з початку його заснування, при звільненні йому не запропоновано іншу роботу.

    Крім того звільнення відбулось супереч вимог ст. 26 ч.1 ЗУ «Про приватизацію державного майна» де передбачено, що з часу прийняття рішення про приватизацію не допускається розірвання трудового договору на підставі ст. 40 ч.1, п.1 КЗпП України.

    Рішенням суду позовні вимоги задоволено. Суд поновив позивача на попередній посаді бортпровідника та стягнув середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 17689 грн. 53 коп.

    Суд допустив негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі.

    Відповідача в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

    При цьому указує, що суд невірно прийшов до висновку, що адміністрація не отримала згоду профспілкового комітету на звільнення. Насправді адміністрація зверталась до профспілкового комітету, що вбачається з переписки, однак профспілка відмовила в дачі згоди листом від 3 липня 2009 року.

    Не погоджується апелянт з висновками суду і в частині того, що на момент звільнення позивача існували інші  посади, які  не були запропоновані позивачу. Такі висновки суд зробив без посилання на докази.

    Питання про переважне право  позивача на залишення на роботі в судовому засіданні не досліджувалось і не проводилось порівняння з іншими працівниками на аналогічних посадах.  

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

    Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 7 травня 2002 року по час звільнення по 20 липня 2009 року працював на посаді бортпровідника.

    При звільненні позивача, у зв’язку з скороченням чисельності та штату не було отримано згоду профспілкового комітету на його звільнення, за наявності вакантних посад, не пропонувалось інше робоче місце, не забезпечувалось переважне право позивача про залишення на роботі.

    Суд першої інстанції з посиланням на ст. 40 п.1, 43 ч.1,2, 42 КЗпП України прийшов до висновку, що в ході звільнення адміністрація допустила порушення указаних норм матеріального права і тому задовільнив вимоги.

    Також з посиланням на вимоги ст. 235 ч.2 КЗпП України суд стягнув з відповідача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.

    Колегія погоджується з даними висновками суду і також вважає, що в ході звільнення позивача адміністрація допустила порушення вимог трудового законодавства на які посилався суд.

    Сторони, даючи пояснення в апеляційному  суді,  не заперечували,  що частина працівників, посади яких попали під скорочення, була працевлаштована, однак переважне право позивача на залишення його на роботі не розглядалось, інші посади йому не пропонувались.

    Заперечення відповідача викладені в апеляційній скарзі та зазначені вище не грунтуються на доказах, поскільки відповідачем не надано жодного письмового доказу, як до суду першої так і апеляційної інстанції.

    Позивач при зверненні до суду позбавлений можливості надати докази, однак він указав на порушення допущені при його звільненні, які не були спростовані відповідачем.

    Посилання в апеляційній скарзі на відсутність доказів, не грунтуються на вимогах ст. 60 ЦПК України, яка зобов’язує сторони довести ті обставини на які вона посилається, шляхом подання доказів.

Згідно ст. 308 ч.1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

    Колегія вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 308 ч.1, 315  ЦПК України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 листопада 2009 року – залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом 2 місяців .

Головуючий :

        Судді :