Справа №592/10439/18 Головуючий у суді у 1 інстанції - Бичков І. Г.

Номер провадження 11-кп/816/20/20 Суддя-доповідач - Матус В. В.

Категорія - Крадіжка

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Сумського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді - Матуса В. В.,

суддів - Олійника В. Б., Рунова В. Ю.,

з участю секретаря судового засідання - Різниченко Н.А.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальне провадження № 592/10439/18 за апеляційною скаргою заступника прокурора Сумської області на вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 лютого 2019 року, яким

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Путивль, Сумської області, мешканця м . Суми , раніше судимого:

03.05.2018 р. за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 2 років обмеження волі,

визнано винуватим у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Романівка, Криворізького району, Дніпропетровської області, мешканця м . Суми , раніше неодноразово судимого,

визнано винуватим у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України,

учасників судового провадження:

прокурора - Паливоди Л.В.,

ВСТАНОВИЛА:

До апеляційного суду надійшла апеляційна скарга заступника прокурора Сумської області Сегиди С.М., згідно якої вирок суду підлягає скасуванню у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Просить ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, призначивши покарання за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді 02 років обмеження волі; за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді 02 років 06 місяців обмеження волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді 02 років 06 місяців обмеження волі. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків повністю приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 03.05.2018 року та остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді 04 років 06 місяців обмеження волі. ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України і призначити йому покарання: за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді 02 років обмеження волі, за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ч.1 ст. 69 КК України у виді 02 років 06 місяців обмеження волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у виді 02 років 06 місяців обмеження волі. У іншій частині вирок залишити без зміни.

В змінах та доповненнях до апеляційної скарги заступник прокурора Сумської області просить вирок суду скасувати, а матеріали кримінального провадження направити на новий судовий розгляд.

Даним вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні ним злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України. Призначено ОСОБА_1 покарання за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України у виді обмеження волі на строк 02 роки. На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків повністю приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 03.05.2018 року, визначивши остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 04 роки.

Визнано ОСОБА_2 винуватим у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні ним злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України. Призначено ОСОБА_2 покарання за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України у виді обмеження волі на строк 02 роки.

Документально підтверджені процесуальні витрати у справі на залучення експерта, пов`язані з проведенням судової товарознавчої експертизи в сумі 429 грн. 00 коп., пов`язані з проведенням судової трасологічної експертизи в сумі 572 грн. 00 коп., пов`язані з проведенням судової товарознавчої експертизи в сумі 429 грн. 00 коп., відшкодувати за рахунок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у певних частках з урахуванням ступеня вини та майнового стану кожного із засуджених на користь держави, а саме: за рахунок обвинуваченого ОСОБА_1 відшкодувати на користь держави 715 грн. 00 коп., за рахунок ОСОБА_2 відшкодувати на користь держави 715 грн. 00 коп.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги заступник прокурора Сумської області Сегида С.М. зазначає, що суд в порушення вимог кримінального процесуального закону, визнавши ОСОБА_1 та ОСОБА_2 винуватими у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, не призначив їм окремо покарання по кожному з обвинувачень, що визнані судом доведеними та не визначив остаточну міру покарання за сукупністю злочинів. Крім того призначивши ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України у виді 02 років обмеження волі, тобто перейшовши до більш м`якого виду покарання, не зазначеного в санкції частини статті Кримінального кодексу України за цей злочин, в резолютивній частині вироку на ч. 1 ст. 69 КК України не послався. При цьому, в змінах та доповненнях до апеляційної скарги заступник прокурора Сумської області ставить питання про скасування вироку суду, з призначенням нового судового розгляду.

Згідно з вироком, ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2 , 13 червня 2018 року в період часу з 12 год. 00 хв. до 05 год. 30 хв., реалізовуючи злочинний умисел спрямований на крадіжку чужого майна, діючи таємно, повторно, через незачинене вікно, проникли до приміщення цеху № 10, який розташований на території ВАТ «SELMI» по вул. Д. Галицького, 68-А, м. Суми, звідки викрали майно, яке належить ВАТ «SELMI», заподіявши останньому матеріальних збитків на суму 13340 грн.

ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2 , 26 липня 2018 року близько 08 год. 35 хв., реалізовуючи злочинний умисел спрямований на крадіжку чужого майна, діючи таємно, повторно, проникли на територію ВАТ «SELMI» по вул. Д. Галицького, 68-А, м. Суми, де намагалися викрасти майно товариства на загальну суму 5740 грн., але були помічені охороною вказаного об`єкту та не вчинили усіх дій, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця, та у подальшому були затримані співробітниками патрульної поліції та охорони під час спроби залишити територію заводу через паркан.

Про день та час розгляду провадження у порядку апеляційної процедури учасників провадження було проінформовано, при цьому клопотання про відкладення не надійшло, а їх участь в розгляді провадження судом апеляційної інстанції при перевірці судового рішення, не є обов`язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, і не може вважатись порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вислухавши доповідь судді, прокурора, яка вимоги зміненої апеляційної скарги підтримала, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, за обставин, викладених у вироку, а також правильність юридичної кваліфікації їх дій у поданій апеляційній скарзі не оспорюються.

Доводи викладені в апеляційній скарзі прокурора про те, що суд першої інстанції призначаючи обвинуваченим покарання допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, є слушними.

Згідно ч. 1 ст. 70 КК України при сукупності злочинів, суд призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Відповідно до норм закону України про кримінальну відповідальність, за сукупністю злочинів покарання призначається відповідно до ст. 70 КК України і здійснюється в два етапи. На першому з них суд призначає покарання за кожний окремий злочин, що входить у сукупність. На другому - визначає остаточне покарання (загальну йому міру) за всі злочини, що утворюють сукупність, керуючись при цьому спеціальними правилами - принципами його призначення за сукупністю, передбаченими в ч. 1 ст. 70 КК України і визначаючи його в тих межах, що встановлені в ч. 2 ст. 70 КК України.

Призначаючи покарання окремо за кожен із злочинів, що утворюють сукупність, суд керується положеннями статей 65-67 КК України, а при необхідності - й приписами статей 68,69 та ч. 1 ст. 103 КК України. При цьому за кожний окремий злочин суд повинен призначити як основне, так і (при необхідності) додаткове покарання (ч. 1 ст. 70 КК України) у межах санкції статті Особливої частини КК України і з урахуванням положень Загальної частини КК України. Тому в резолютивній частині вирок повинна бути зазначена конкретна міра і основного, і додаткового видів покарань, призначених за окремі злочини, оскільки це є необхідною умовою правильного визначення судом остаточного покарання за їх сукупністю.

Вказаних вимог суд першої інстанції не дотримався, оскільки у резолютивній частині вироку зазначено покарання за сукупністю злочинів, без визначення покарання за кожен злочин окремо та без зазначення ч. 1 ст. 70 КК України, яким регламентовано порядок призначення покарання за сукупністю злочинів.

Як зазначено вище, визначення остаточного покарання за сукупністю злочинів може здійснюватися шляхом: 1) поглинення менш суворого покарання більш суворим; 2) часткового; 3) повного складання призначених покарань, що також не зазначено у резолютивній частині вироку суду.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

При призначенні покарання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за вчинені кримінальні правопорушення, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно з вимогами ст. 65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення може крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Призначаючи більш м`яке покарання, ніж передбачене законом, суд повинен мотивувати це рішення у вироку і послатися на ст. 69 КК України, що також не було дотримано судом першої інстанції.

Враховуючи визнані судом обставини, що пом`якшують призначене ОСОБА_1 , ОСОБА_2 покарання, зокрема повне визнання вини у вчиненні злочинів, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, позитивна характеристика обвинуваченого ОСОБА_1 , наявність у останнього на утриманні малолітньої дитини, що є інвалідом з дитинства, суд першої інстанції обґрунтовано призначив покарання ОСОБА_2 , ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі, не зазначеного у санкції ст. 3 ст. 185 КК України. Однак в резолютивній частині вироку, суд, при цьому, не послався на положення ст.69 КК України.

Таким чином, оскаржений вирок не відповідає вимогам ст. 374 КПК України.

Недотримання судом зазначених вище обставин перешкодило постановленню законного й обґрунтованого судового рішення, а тому відповідно до критеріїв, визначених ст. 412 КПК України, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

У зв`язку з викладеним, оскаржуваний вирок суду не може бути визнаний законним та обґрунтованим, а тому, на підставі ст.ст. 409, 411, 412, 413 КПК України, підлягає безумовному скасуванню, з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, оскільки діючи в межах, передбачених ст. 404 ПК України, колегія суддів позбавлена можливості виправити вказані недоліки.

При новому розгляді необхідно врахувати викладене у даній ухвалі, усунути вищевикладені недоліки, всебічно, повно і неупереджено дослідити всі обставини провадження і в залежності від встановленого прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 392, 404, 405, 407, 412, 413, 415, 419 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Змінену апеляційну скаргу заступника прокурора Сумської області задовольнити.

Вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 лютого 2019 року відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 скасувати у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

Матус В. В. Олійник В. Б. Рунов В. Ю. ,