У Х В А Л А

26 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 909/337/19

Провадження № 12-35гс20

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Уркевича В. Ю.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Яновської О. Г.,

перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи № 909/337/19 за позовом Фізичної особи - підприємця Шрамко Марії Степанівни до Фізичної особи - підприємця Кінаша Віталія Івановича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фізична особа - підприємець Тенюх Оксана Володимирівна про переведення прав і обов`язків покупця за договором купівлі-продажу та визнання права власності на майно, за касаційною скаргою Фізичної особи - підприємця Шрамко Марії Степанівни на постанову Західного апеляційного господарського суду від 28 січня 2020 року (головуючий суддя Бонк Т. Б., судді Дубник О. П., Зварич О. В.) й рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 22 серпня 2019 року (суддя Стефанів Т. В.) та

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2019 року Фізична особа - підприємець Шрамко Марія Степанівна (далі - ФОП Шрамко М. С.) звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Кінаша Віталія Івановича (далі - ФОП Кінаш В. І.), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фізична особа - підприємець Тенюх Оксана Володимирівна (далі - ФОП Тенюх О. В.) про переведення прав і обов`язків покупця за договором купівлі-продажу від 22 серпня 2017 року, укладеним між ФОП Тенюх О. В. і ФОП Кінашем В. І., посвідченим приватним нотаріусом Калуського міського нотаріального округу Тихан О. М., зареєстрованим в реєстрі за № 702, щодо продажу частини павільйону НОМЕР_1, площею 7,7 кв. м, що розташований в м. Калуш по вул. Б . Хмельницького, та про визнання за ФОП Шрамко М. С. права власності на зазначене нерухоме майно.

На обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на положення частини другої статті 777 Цивільного кодексу України та зазначав про порушення продавцем - ФОП Тенюх О. В. його переважного права, як орендаря відчуженого за договором купівлі-продажу від 22 серпня 2017 року приміщення, на придбання останнього.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 22 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 28 січня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем доведено, що саме він мав переважне право на купівлю орендованого приміщення, тому наявні всі підстави для переведення на нього прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу від 22 серпня 2017 року і визнання за ним права власності, проте у позові ФОП Шрамко М. С. відмовлено з підстав пропуску позовної давності для звернення до суду з даним позовом, про застосування якої заявлено відповідачем.

У березні 2020 року ФОП Шрамко М. С. подала до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 22 серпня 2019 року та постанову Західного апеляційного господарського суду від 28 січня 2020 року й прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Одночасно скаржником подано клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

У касаційній скарзі ФОП Шрамко М. С. посилається на порушення судами попередніх інстанцій вимог частини першої статті 261 Цивільного кодексу України та зазначає, що про зміну власника орендованого нею приміщення дізналася лише 18 травня 2018 року під час звернення ФОП Кінаша В. І. до суду з позовом про виселення її із займаного приміщення, а не 30 березня 2018 року - дати направлення їй повідомлення ФОП Кінашем В. І. про звільнення орендованого приміщення, як помилково вважають суди.

Скаржник наголошує на помилковості застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин положень статті 362 Цивільного кодексу України по аналогії закону та зазначає, що чинним законодавством не встановлено спеціальну позовну давність для захисту порушених прав, передбачених частиною другою статті 777 Цивільного кодексу України, тому діє загальна позовна давність строком 3 роки.

Наголошуючи на відсутності правових висновків Верховного Суду та Верховного Суду України, скаржник вважає, що на сьогодні в правозастосовчій практиці України наявна виключна правова проблема щодо застосування/незастосування позовної давності, встановлених до норм права, які застосовуються по аналогії закону до інших правовідносин, що регулюються по аналогії закону, та посилаючись на частину п`яту статті 302 Господарського процесуального кодексу України просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 09 квітня 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Шрамко М. С., призначив справу до розгляду, надав учасникам справи строк для подання відзивів на касаційну скаргу, витребував з Господарського суду Івано-Франківської області матеріали справи № 909/337/19.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 травня 2020 року цю справу разом з касаційною скаргою ФОП Шрамко М. С. передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Згідно з частиною п`ятою статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Передаючи цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, суд касаційної інстанції вказав, що ця справа містить виключну правову проблему, вирішення якої необхідно для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики та зазначив, що правова проблема у цій справі зводиться до того, що чинним Цивільним кодексом України не встановлено позовної давності для звернення до суду з позовом про переведення на наймача прав і обов`язків покупця за договором купівлі-продажу у разі порушення переважного права купівлі орендованого майна. Наявність виключної правової проблеми вбачається в можливості/не можливості застосування до таких спірних правовідносин положень частини четвертої статті 362 Цивільного кодексу України та пункту 3 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України як аналогії закону.

Ураховуючи викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про виключність цієї правової проблеми у цій справі.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 11 Господарського процесуального кодексу України.

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоби виключити ризик свавілля.

На думку Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах «C.G. та інші проти Болгарії» від 24 квітня 2008 року («C. G. and Others v. Bulgaria», заява №1365/07, § 39), «Олександр Волков проти України» від 09 січня 2013 року («Oleksandr Volkov v. Ukraine», заява № 21722/11, § 170).

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах «Кантоні проти Франції» від 11 листопада 1996 року («Cantoni v. France», заява № 17862/91, § 31-32), «Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року («Vyerentsov v. Ukraine», заява «№ 20372/11, § 65).

З огляду на те, що принцип верховенства права передбачає наявність правової визначеності, зокрема і при вирішенні питань, які Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає виключною правовою проблемою, Велика Палата Верховного Суду приймає справу для розгляду.

Відповідно до частини першої статті 301 Господарського процесуального кодексу України в суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

Розгляд справ у суді касаційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи (частина третя статті 301 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки Велика Палата Верховного Суду є визначеним судом касаційної інстанції для розгляду таких справ, то з огляду на викладене справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

За приписами частини другої статті 120 та частини другої статті 121 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Ухвала, якою суд повідомляє про призначення судового засідання, повинна містити, зокрема, вказівку про те, що участь особи не є обов`язковою. Отже, явка учасників справи та їх участь у судовому засідання не є обов`язковою.

Ураховуючи наведене та керуючись частиною другою статті 120, частиною другою статті 121, статтею 234, частинами першою та третьою статті 301, частиною п`ятою статті 302, частиною четвертою статті 303 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

1. Прийняти до розгляду справу № 909/337/19 за позовом Фізичної особи - підприємця Шрамко Марії Степанівни до Фізичної особи - підприємця Кінаша Віталія Івановича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фізична особа - підприємець Тенюх Оксана Володимирівна про переведення прав і обов`язків покупця за договором купівлі-продажу та визнання права власності на майно на постанову Західного апеляційного господарського суду від 28 січня 2020 року й рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 22 серпня 2019 року.

2. Призначити справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 23червня 2020 року об 11 годині 00 хвилин у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.

3. Повідомити учасників справи, що їх явка не є обов`язковою.

4. Направити учасникам справи копію цієї ухвали до відома.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. Ю. Уркевич

Судді: Н. О. Антонюк О. С. Золотніков

С. В. Бакуліна О. Р. Кібенко

В. В. Британчук Л. М. Лобойко

Ю. Л. Власов Н. П. Лященко

М. І. Гриців О. Б. Прокопенко

Д. А. Гудима В. В. Пророк

В. І. Данішевська Л. І. Рогач

Ж. М. Єленіна О. Г. Яновська